Постанова ККС ВС № 127/4109/16-к

Постанова Іменем України 21 березня 2019 року м. Київ справа № 127|4109|16-к провадження № 51-4087км18 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року в кримінальному провадженні №12016020010000552 щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Сулимівки Яготинського району Київської області, жителя АДРЕСА_2 , засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2017року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено: за ч. 2 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 357 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. Цим же вироком визнано винуватим і засуджено ОСОБА_7 : за ч. 2 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 357 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна. Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 солідарно моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від06грудня 2017 року апеляційні скарги прокурора, засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_10 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду без змін. Судові рішення щодо ОСОБА_7 в касаційному порядку не оскаржуються. Як установив суд, ОСОБА_7 27 січня 2016 року близько 03:45, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , поблизу зупинки громадського транспорту «Західний автовокзал», що на вул. Хмельницьке шосе у м. Вінниці, підійшли до ОСОБА_9 та відкрито, погрожуючи заздалегідь заготовленими ножами, вчинили на останнього розбійний напад, у ході якого заволоділи майном потерпілого на загальну суму 15283,08 грн. Крім того, того ж дня близько 03:55 ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_11 , перебуваючи на території Вінницького національного технічного університету, розташованого на вул. Хмельницьке шосе, 95 у м. Вінниці, під час огляду вмісту сумки ОСОБА_9 для ноутбука, якою вони незаконно заволоділи, в одному з її відділень виявили паспорт громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_9 . З метою знищення доказів вчиненого злочину ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_11 умисно знищив паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Деражнянським PC УДМС 22 січня 2014 року на ім`я ОСОБА_9 , шляхом його спалювання, чим позбавив ОСОБА_9 можливості використання вказаного документа. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовим рішенням, ухваленим щодо ОСОБА_6 , через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не дотримано вимоги щодо повного фіксування судового процесу засобами технічної фіксації, оскільки звукозапис судового засідання від 08 листопада 2016 року є неякісним, а також відсутнє відображення усіх показань засудженого ОСОБА_6 у мотивувальній частині вироку. Вказує про те, що засудженому ОСОБА_6 не було вручено копії вироку, а його розписку про отримання вироку, що міститься в матеріалах провадження, виконано не ним, що позбавило ОСОБА_6 можливості оскаржити вирок. Стверджує, що судом апеляційної інстанції не було допитано свідка ОСОБА_12 , про що заявляла сторона захисту. Зазначає, що апеляційний суд із власної ініціативи викликав та допитав свідка, який не допитувався раніше. Крім того, вважає, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, оскільки паспорт є особистим документом. Позиції інших учасників судового провадження У письмових доповненнях до касаційної скарги захисника ОСОБА_8 засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити та скасувати судові рішення. Засуджений ОСОБА_7 також підтримав касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 . Прокурор ОСОБА_13 вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни. Мотиви Суду Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з положеннямист. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України, та правильність кваліфікації його дій за цими нормами кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви. На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_6 саме у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст.357 КК України, належним чином обґрунтовано та вмотивовано. Ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в сукупності та взаємозв`язку є достатніми дляухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_6 . Твердження захисника про те, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України, оскільки паспорт є особистим документом, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та є безпідставними. Так, предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, є офіційний документ. Згідно з приміткою до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, що підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Тому при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особоюв межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків. Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний документ є офіційним, оскільки паспорт є власністю держави, а не громадянина, видається державою і має відповідні реквізити та призначення. Такий висновок суду достатньо мотивований і ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені в ухвалі. Доводи захисника про те, що ОСОБА_6 не отримував копії вироку, а його розписку про отримання вироку, що міститься в матеріалах провадження, виконано не ним, є необґрунтованими. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд кримінального провадження було проведено 20 січня 2017 року за участю ОСОБА_6 , вирок ухвалено того ж дня у присутності учасників судового розгляду, яким були роз`яснені порядок та строки оскарження судового рішення. Копію вироку ОСОБА_6 отримав 03 лютого 2017 року, про що свідчить розписка засудженого. При цьому жодних заяв чи клопотань від засудженого до правоохоронних органів та прокуратури про підроблення його підпису в розписці про отримання копії вироку в матеріалах провадження не міститься. Не надано документів на підтвердження цього факту і в касаційній скарзі захисника. Посилання захисника на неякісний звукозапис судового засідання не може вказувати на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки таке порушення може мати місце лише за відсутності вказаних носіїв інформації, а не посилання на їх неякісне відображення. Доводи касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд з власної ініціативи допитав свідка, є неспроможними. Суд апеляційної інстанції перевіряє рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам. Відповідно обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив усунути неповноту чи однобічність судового слідства суду першої інстанції і постановити законне та обґрунтоване рішення. Так, із даних журналу судового засідання від 24 листопада 2017 року вбачається, що прокурор відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України просив допитати понятого ОСОБА_14 , оскільки інший понятий ОСОБА_12 , клопотання про допит якого заявлялося стороною захисту, перебував у зоні АТО, що унеможливлювало його допит. Це клопотання апеляційний суд задовольнив та допитав ОСОБА_14 з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного розгляду провадження та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Колегія суддів вважає, що покарання засудженому ОСОБА_6 призначено згідно з вимогамист. 65 КК України з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень та даних про особу засудженого. Призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги прокурора, засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їхніх захисників, належним чином перевірив наведені в них твердження, дав на них вичерпну відповідь та, залишаючи апеляційні скарги без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, на яких визнав їх необґрунтованими, з якими погоджується і суд касаційної інстанції. Перегляд судового рішення в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Тих істотних порушень кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України, та які могли бути підставами для скасування чи зміни судових рішень, у тому числі і тих, про які зазначив захисник у своїй касаційній скарзі, судом касаційної інстанції невстановлено. За результатами касаційного розгляду не виявлено обставин, які би давали підстави для сумнівів у законності й обґрунтованості висновків судів першої таапеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_8 . Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд ухвалив: Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3