Постанова КЦС ВС № 677/11010/14-ц

Постанова Іменем України 06 лютого 2019 року м. Київ справа № 667/11010/14-ц провадження № 61-10349св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Висоцької В. С., суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач) розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2016 року у складі суддів: Цуканової І. В., Вейтас І. В., Склярської І. В., учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега», відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступниками якої є ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Комсомольської у м. Херсоні ради, ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У грудні 2014 року до товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» (далі - ТОВ «ФК «Омега») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 лютого 2007 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 35 800 доларів США на строк до 01 лютого 2027 року. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором 01 березня 2007 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №А010001, за яким відповідач передав в іпотеку вказаний магазин продуктових товарів за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором, 01 березня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Кредобанк» укладено договір поруки. 29 листопада 2011 року між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу, згідно якого ВАТ «Кредобанк» передав на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» повний обсяг грошової вимоги до відповідачів за кредитним договором та договором поруки. 16 грудня 2011 року між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено договір про відступлення права за договором іпотеки, згідно якого ВАТ «Кредобанк» відступив, а ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки. 06 серпня 2014 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» відступило ТОВ «ФК «Омега» право вимоги до відповідачів за кредитним договором, договорами іпотеки та поруки. Внаслідок порушення позичальником строку та порядку погашення кредиту станом на 06 серпня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 338 215 грн 77 коп., із яких: тіло кредиту - 266 431 грн 80 коп.; проценти - 71 123 грн 79 коп.; комісія - 660 грн., яку позивач просив стягнути із солідарних боржників. Крім того, позивач просив у рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації з прилюдних торгів. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 березня 2015 року (у складі судді Скорик С. А.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів, що він та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» повністю оплатили за договорами факторингу суми клієнтам, тому не довели факт виникнення права вимоги до відповідачів; копії договорів про відступлення права вимоги не завірені; розрахунки заборгованості не наведені; позивачем не доведено наявність ліцензії на здійснення факторингових послуг. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 29 лютого 2016 року залучено до участі у справі як правонаступників співвласника іпотечного майна ОСОБА_2 - ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також залучено до участі у справі орган опіки та піклування - виконавчий комітет Комсомольської у м. Херсоні ради. Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 як поручителя залишено без змін, в іншій частині рішення суду скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Омега» строкову заборгованість в сумі 219 766 грн 35 коп.В рахунок погашення цієї заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - магазин продуктових товарів загальною площею 35,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач довів наявність у нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним із ВАТ «Кредобанк», яке ґрунтується на положеннях статті 1077 ЦК України. Відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог позивача, а тому прострочена заборгованість підлягає стягненню за три роки перед зверненням до суду. Відмовляючи в задоволенні позову до поручителя, суд виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Оскільки після припинення сплати чергових платежів боржником (з 22 липня 2008 року) ВАТ «Кредобанк» (його правонаступники) до ОСОБА_2 як поручителя взагалі не зверталися, висновок суду про припинення поруки є правомірним. Безпідставними є доводи представника ОСОБА_1 про необхідність отримання позивачем та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» ліцензій для укладення договору для надання фінансової послуги - факторингу, оскільки зі змісту статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», на яку посилається представник ОСОБА_1, не випливає необхідність отримання ліцензії для укладення окремого договору факторингу. Крім того, в додатку до свідоцтва про реєстрацію позивача від 22 листопада 2012 року зазначено, що ТОВ «ФК «Омега» має право здійснювати послуги факторингу без отримання ліцензії та/або дозволів. Безпідставними є також доводи представника ОСОБА_1 про неповідомлення ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та позивачем відповідача про відступлення права грошової вимоги як на підставу звільнення боржника від сплати заборгованості, оскільки частина друга статті 1082 ЦК України, на яку посилається представник відповідача, такої підстави для припинення зобов'язання не містить, а надає можливість боржнику виконати свій обов'язок - здійснити платежі перед клієнтом, що ОСОБА_1 здійснено не було. Не приймаються також до уваги доводи представника ОСОБА_1 про подвійне стягнення з останнього внаслідок одночасного стягнення кредитної заборгованості і звернення стягнення на заставлене майно, оскільки ці доводи спростовуються правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15. Безпідставними є також твердження представника ОСОБА_1 про неможливість задоволення позову за рахунок спадкового - іпотечного майна, який мав би бути заявлений на підставі статей 1281, 1282 ЦК України, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-31цс16 зазначено, що вказані норми права не регулюють порядок звернення стягнення на заставлене майно. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду у частині задоволення позову та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга обґрунтована тим, що факторинг є одним із видів фінансових послуг та підлягає ліцензуванню, проте ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» як фактор на момент укладення договору факторингу із ВАТ КБ «Кредобанк» такої ліцензії не мав. Він не отримав письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги, а тому може не виконувати обов'язок щодо сплати коштів на користь нового кредитора. Апеляційний суд вирішив справу на підставі неналежних розрахунків заборгованості за кредитним договором. У резолютивній частині судового рішення не вказано початкової ціни реалізації предмета іпотеки у грошовому вираженні. Крім того, предмет іпотеки є спільною сумісною власністю подружжя, а його дружина померла, у зв'язку з чим спадкоємці ОСОБА_2 можуть відповідати за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише у межах вартості спадкового майна. Разом з тим, суд не досліджував співрозмірність суми заборгованості та вартості спадкового майна. В частині відмови у позові рішення апеляційного суду не оскаржується та колегією суддів не переглядається згідно статті 400 ЦПК України. (2) Позиція позивача У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ФК «Омега» зазначає, що неповідомлення боржника про перехід права вимоги до нового кредитора не звільняє від обов'язку сплачувати кредит. Розрахунок боргу відповідач не спростував. Початкову ціну реалізації предмета іпотеки встановлено судом відповідно до вимог закону. РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ 28 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду. Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Суди установили, що 22 лютого 2007 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 35 800 доларів США на строк до 01 лютого 2027 року. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором 01 березня 2007 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №А010001, за яким відповідач передав в іпотеку вказаний магазин продуктових товарів за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором, 01 березня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Кредобанк» укладено договір поруки. 29 листопада 2011 року між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу, згідно якого ВАТ «Кредобанк» передав на користь ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» повний обсяг грошової вимоги до відповідачів за кредитним договором та договором поруки. 16 грудня 2011 року між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» укладено договір про відступлення права за договором іпотеки, згідно якого ВАТ «Кредобанк» відступив, а ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки. 06 серпня 2014 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» відступило ТОВ «ФК «Омега» право вимоги до відповідачів за кредитним договором, договорами іпотеки та поруки. За договором факторингу від 29 листопада 2011 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» отримано послуги, а не надано їх. За змістом статті 1079 ЦК України фактором у договорі факторингу може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Наявність у фактора ліцензії на вчинення операцій з отримання права вимоги за договором факторингу законом не вимагається, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими. (2) Щодо доводів касаційної скарги про неповідомлення щодо відступлення права грошової вимоги. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Доказів належного виконання кредитного зобов'язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ВАТ «Кредобанк» матеріали справи не містять, а тому колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду щодо належності позивача у справі та стягнення боргу на його користь. (3) Щодо початкової ціни реалізації предмета іпотеки. За вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-11цс18 викладено висновок про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду обґрунтовано тим, що, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону. Разом з тим, відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася. Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації у рішенні суду може визначатися як у грошовому виразі, так і посиланням на її визначення суб'єктом оціночної діяльності, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не становлять підставу скасування оскаржуваного судового рішення. (4) Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. За змістом частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. З урахуванням частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Таким чином, визначена суб'єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження вартість предмета іпотеки є межею відповідальності спадкоємців одного з іпотекодавців, додатково сум за кредитом із спадкоємців ОСОБА_2 апеляційний суд не стягував, а тому рішення апеляційного суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки ухвалено із дотриманням вимог статті 1282 ЦК України. (5) Щодо інших доводів касаційної скарги. Заявник посилається на неналежність розрахунків заборгованості, за якими апеляційний суд стягнув борг. Разом з тим, обставин, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, а нова оцінка доказів виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність рішення апеляційного суду в частині задоволення позову, оскаржуване судове рішення в цій частині необхідно залишити без змін. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 серпня 2016 рокув частині задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Омега» залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. С. Висоцька Судді: С. Ю. Мартєв В.В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик