Постанова КАС ВС № 200/1438/16-а (2а/200/157/16)

ПОСТАНОВА Іменем України 24 січня 2019 року м. Київ справа №200/1438/16-а (2а/200/157/16) адміністративне провадження №К/9901/11467/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Мороз Л.Л., суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 200/1438/16-а (2а/200/157/16) за позовом ОСОБА_1 до Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради (далі - Головне архітектурно-планувальне управління Міськради, Міськрада відповідно), третя особа - Міськрада, про визнання рішення протиправним та його скасування, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Міськради на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Шевцової Т.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченко В.Є., суддів Коршуна А.О., Панченко О.М., - ВСТАНОВИВ: 29 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 (реконструкція нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом) від 02 грудня 2015 року №10/10-1348; - зобов'язати відповідача вчинити дії щодо розгляду пакету документів та видачі позивачу містобудівних умов та обмежень на забудову орендованої земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0725 га по АДРЕСА_1, відповідно до норм містобудівного законодавства та затвердженої в установленому порядку містобудівної документації на місцевому рівні; - визнати неправомірними дії відповідача щодо включення до електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній, які затверджені рішенням Міськради від 15 червня 2011 року №68/12; - зобов'язати відповідача виключити з електронної бази даних містобудівного інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній, які затверджені рішенням Міськради від 15 червня 2011 року №68/12. Позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відмова відповідача в наданні вихідних даних для проектування, а саме - містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 (реконструкція нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом), є незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує його право власності на вказану нежитлову будівлю та право користування земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, оскільки оспорювана відмова відповідача обмежує реалізацію власника можливості вільно розпоряджатися належним йому нерухомим майном, зокрема, здійснювати юридично забезпечену можливість визначення і вирішення долі цього майна шляхом проведення його реконструкції. Окрім цього, позивач вказав на те, що законодавством визначено вичерпний перелік документів, які мають подаватися разом із заявою про намір щодо забудови земельної ділянки, серед якого відсутній такий документ, як рішення виконавчого комітету відповідної ради. При цьому, Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) та Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07 липня 2011 року № 109 (далі - Порядок № 109) передбачена єдина підстава для прийняття рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень, до якої не належить відмова з підстав невідповідності, на думку відповідача, поданого містобудівного розрахунку будівельним нормам, які встановлені в додатку 3.21 та пункті 3.13 ДБН 360-92**. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 22 березня 2016 року задовольнив позовні вимоги: - визнав протиправним та скасував рішення від 02 грудня 2015 року №10/10-1348 Головного архітектурно-планувального управління Міської ради про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1; - зобов'язав Головне архітектурно-планувальне управління Міськради вчинити дії щодо розгляду пакету документів та видачі ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень на забудову орендованої земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0725 га по АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровськ, відповідно до норм містобудівного законодавства та затвердженої в установленому порядку містобудівної документації на місцевому рівні; - визнав неправомірними дії Головного архітектурно-планувального управління Міськради щодо включення до електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд.17 по вул. Ливарній, які затверджені рішенням Міськради від 15 червня 2011 року №68/12. - зобов'язав Головне архітектурно-планувальне управління Міськради виключити з електронної бази даних містобудівного інформації про червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд.17 по вул. Ливарній, які затверджені рішенням Міськради від 15 червня 2011 року №68/12. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 під час звернення з заявою про намір щодо забудови земельної ділянки до Центру надання адміністративних послуг Міськради були надані усі необхідні документи. При цьому, враховуючи положення законодавства, якими передбачені підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, а саме, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а також той факт, що офісна будівля з паркінгом, що має проектуватися по АДРЕСА_1 виходить до довгої сторони 17-ти поверхового житлового будинку торцем без вікон, тобто за відсутності вікон житлових кімнат, спрямованих на вікна житлового будинку та погіршуючих зоровий комфорт його мешканців, суд дійшов висновку, що норма в частині побутових розривів на спірний об'єкт будівництва не повинна застосовуватися, а намір забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, шляхом реконструкції нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом відповідає існуючій містобудівній документації на місцевому рівні. Також суд дійшов висновку, що на час розгляду справи відсутня відповідна містобудівна документація, яка була б затверджена в установленому законодавством порядку та було б визначено червоні лінії вул. Ливарної у м. Дніпропетровську, а інформація про вказані червоні лінії не могла бути внесена до електронної бази даних містобудівного кадастру, оскільки така інформація була внесена без виконання робіт з координування вказаних червоних ліній. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 червня 2016 року змінив рішення суду першої інстанції, виклавши абзаци 4 та 5 його резолютивної частини в такій редакції: «- визнати неправомірними дії Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради щодо включення до електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про не закоординовані червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній, які затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.06.2011 №68/12; - зобов'язати Головне архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради виключити з електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про не закоординовані червоні лінії та лінії регулювання забудови вул. Ливарної на ділянці від вул. Рогальова до буд. 17 по вул. Ливарній, які затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.06.2011 №68/12». В іншій частині постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2016 року апеляційний суд - залишив без змін. Ухвалюючи такі рішення суди виходили з того, що ОСОБА_1 під час звернення з заявою про намір щодо забудови земельної ділянки до Центру надання адміністративних послуг Міськради були надані усі необхідні документи. При цьому, враховуючи положення законодавства, якими передбачені підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, а саме, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а також той факт, що офісна будівля з паркінгом, що має проектуватися по АДРЕСА_1 виходить до довгої сторони 17-ти поверхового житлового будинку торцем без вікон, тобто за відсутності вікон житлових кімнат, спрямованих на вікна житлового будинку та погіршуючих зоровий комфорт його мешканців, суд дійшов висновку, що норма в частині побутових розривів на спірний об'єкт будівництва не повинна застосовуватися, а намір забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, шляхом реконструкції нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом відповідає існуючій містобудівній документації на місцевому рівні. Також суди дійшли висновку, що на час розгляду справи відсутня відповідна містобудівна документація, яка була б затверджена в установленому законодавством порядку та було б визначено червоні лінії вул. Ливарної у м. Дніпропетровську, а інформація про вказані червоні лінії не могла бути внесена до електронної бази даних містобудівного кадастру, оскільки така інформація була внесена без виконання робіт з координування вказаних червоних ліній. При цьому, підставою для зміни апеляційним судом резолютивної частини рішення суду першої інстанції стало те, що останній, зазначивши в мотивувальній частині оскарженого рішення про включення до електронної бази даних містобудівного кадастру інформації про не закоординовані червоні лінії помилково не зазначив про це в його резолютивній частині. 11 жовтня 2016 року Міськрада звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2016 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що згідно з рішенням Міськради від 14 вересня 2011 року № 40/15 дозволом на забудову земельної ділянки, яка перебуває у власності територіальної громади м. Дніпропетровська є рішення виконавчого комітету Міськради, яке на момент розгляду звернення був відсутній у позивача. Також безпідставний висновок судів щодо наявності у об'єкта будівництва ІІ ступеня вогнестійкості, у зв'язку із відсутністю проектної документації з будівництва, в якій цей ступінь зазначається. До того ж, скаржник зазначає, що рішення Міськради від 15 червня 2011 року № 68/12, яким встановлено заборону на забудови території міста в межах червоних ліній є чинним, тому у відповідача були відсутні підстави для незастосування у своїй діяльності вказаного рішення. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи. 05 грудня 2016 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу третьої особи, в яких ОСОБА_1 просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані Міськрадою судові рішення - без змін. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України). Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке. У справі, яка розглядається, суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2010 року позивачу належить нежитлова будівля (літ Б-1, б1) в АДРЕСА_1, яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0725 га. Цільове призначення земельної ділянки: землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування). Код класифікації видів цільового призначення земель: 03.15 (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) (а.с. 29-34). На підставі договору оренди землі від 21 липня 2015 року, укладеного між позивачем та Міськрадою, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрованого в реєстрі за № 657, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21 липня 2015 року зазначена земельна ділянка знаходиться у користуванні позивача (а.с. 35-38). 23 листопада 2015 року позивач через Центр надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради звернувся до відповідача з заявою про надання вихідних даних для проектування, а саме містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 (реконструкція нежитлової будівлі в офісну будівлю з паркінгом), що підтверджується описом (а.с. 28). Листом від 02 грудня 2015 року №10/10-1348, який був отриманий позивачем 03 грудня 2015 року в Центрі надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1 відмовлено в наданні вихідних даних для проектування, а саме, містобудівних умов та обмежень на забудову зазначеної земельної ділянки (а.с.55-56). Відмова вмотивована тим, що в наданих позивачем на розгляд матеріалах відсутнє відповідне рішення виконавчого комітету міської ради та містобудівний розрахунок містить інформацію, яка не відповідає вимогам будівельних норм та правил, а також положенням містобудівної документації. При чому зазначено, що згідно статті 375 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та рішення Міськради від 14 вересня 2011 року №40/15 містобудівні умови та обмеження на забудову земельних ділянок, що перебувають у користуванні фізичних та/або юридичних осіб, надаються на підставі відповідних рішень виконавчого комітету міської ради. Окрім цього суди встановили, що існуючий 10-ти поверховий житловий будинок та об'єкт будівництва по вул. Ливарній м. Дніпропетровська мають II ступень вогнестійкості. Найбільш допустима площа забудови (площа пожарного відсіку) для громадських будівель II ступеня вогнестійкості умовною висотою понад 26,5 м складає 2200 м2, згідно з ДБН В.2.2-9-2009 (розділ 9.3 «Поверховість та вогнестійкість будинків», таблиця 2). Площа забудови об'єкту будівництва по вул. Ливарній - 302 кв.м. Площа забудови існуючого 10-ти поверхового житлового будинку - 460 кв.м. Сумарна площа забудови, включаючи незабудовану площу між будівлями, становить близько 800 кв.м., тобто будівлі складають протипожежний відсік (менший за нормовані 2200 кв.м), і відстань між ними не нормується. Стосовно побутового розриву між об'єктом будівництва та існуючим 17-ти поверховим житловим будинком. Згідно з роз'яснення Мінрегіонбуду, опублікованому в «Інформаційному бюлетені» № 4-2005, «побутовий розрив - відстань, передбачена для забезпечення зорового комфорту мешканців житлових будинків, що розташовані один навпроти другого». Також суди встановили, що офісна будівля з паркінгом, що має проектуватися по вул. Ливарній виходить до довгої сторони 17-ти поверхового житлового будинку торцем без вікон. Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 24 Закону № 3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Згідно з положеннями статті 1 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII «Про основи містобудування» (далі - Закон № 2780-XII) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури. Статтями 17 та 18 Закону № 2780-XII передбачено, що містобудівна документація регулює планування, забудову та інше використання територій, є основою для вирішення питань раціонального використання територій, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб. Відповідно до статті 5 Закону № 2780-XII при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, крім іншого, розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів тощо. Частинами четвертою та п'ятою статті 26 Закону № 3038-VI встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування. Згідно з положеннями статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов'язковим для всіх суб'єктів містобудівної діяльності. Відповідно до частин другої-п'ятої статті 29 Закону № 3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. На виконання частини четвертої та дев'ятої статті 29 Закону № 3038-VI Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 07 липня 2011 року № 109 затвердило Порядок № 109, який визначає процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст. Підпунктом 2.2 Порядку № 109 передбачено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва. Як вбачається з аналізу наведених правових норм, містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У справі яка розглядається суди встановили, що в м. Дніпропетровську містобудівною документацією на місцевому рівні є Генеральний план розвитку м. Дніпропетровська на період до 2026 року та План зонування території м. Дніпропетровська. Детального плану території м. Дніпропетровська не існує, що не заперечував представник відповідача та третьої особи. Відповідно до інформації містобудівного кадастру, а саме викопіювання з Генерального плану розвитку м. Дніпропетровська нежитлова будівля по АДРЕСА_1, реконструкцію якої позивач має намір здійснити, розташована безпосередньо на території багатоквартирної житлової забудови. А відповідно до викопіювання з Плану зонування території м. Дніпропетровська вказана будівля розташована в зоні змішаної багатоповерхової житлової забудови та громадської забудови Ж-4, що також не заперечував представник відповідача та третьої особи. Планом зонування території м. Дніпропетровська визначено, що вказана зона призначена для розташування багатоквартирних житлових будинків поверховістю вище ніж п'ять поверхів, супутніх об'єктів повсякденного обслуговування населення, комунальних об'єктів, окремих об'єктів загальноміського та районного значення. При чому одним із супутніх видів використання вказаної зони є розміщення будівель офісів. Відповідно до плану зонування межі територій вулиць, майданів (в межах червоних ліній) відносяться до зон транспортної інфраструктури. Згідно з цим же планом, земельна ділянка по АДРЕСА_1 не розташовується в зоні транспортної інфраструктури. Разом з цим, із змісту оспорюваної відмови відповідача вбачається, що за даними містобудівного кадастру частина зазначеної земельної ділянки, на якій планується розмістити об'єкт будівництва, знаходиться в габаритах червоних ліній та ліній регулювання забудови по вул. Ливарній на ділянці від вул. Рогальова до будинку № 17 по вул. Ливарній, які затверджені рішенням Міськради від 15 червня 2011 року. Колегія суддів зазначає, що рішенням Міськради від 15 червня 2011 року № 68/12 були затверджені габарити червоних ліній та ліній регулювання забудови по вул. Ливарній згідно із схемою, що додається до вказаного рішення. Пунктом 2 вказаного рішення встановлено заборону на розміщення будь-яких об'єктів, споруд або їх частин у межах червоних ліній, тобто в межах території визначеній на схемі. Так, відповідно до частини першої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Зокрема, детальний план території визначає червоні лінії та лінії регулювання забудови (пункт 2 частини четвертої статті 19 Закону № 3038-VI; Так, відповідно до пункту 14 статті 1 Закону № 3038-VI червоні лінії - це визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення. Лінії регулювання забудови - це визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій (пункт 6 статті 1 Закону № 3038-VI). Згідно із частиною третьою статті 2 Закону № 3038-VI містобудівна документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об'єктів будівництва для формування баз даних містобудівного кадастру. Отже, на думку колегії суддів, червоні лінії є складовою даних містобудівної документації на місцевому рівні, а невідповідність вказаним вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - межам червоних ліній, намірів щодо забудови земельної ділянки, є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень в розумінні частини п'ятої статті 29 Закону № № 3038-VI. Колегія суддів зазначає, що на час виникнення спірних відносин, рішення Міськради від 15 червня 2011 року № 68/12 не було скасовано або оскаржене в судовому порядку, тобто, є чинним та встановлює заборону на забудови території міста в межах, визначених вказаним рішенням. Тому колегія суддів вважає, що у рамках розгляду спору, що виник між сторонами у цій справі, не може вирішуватись питання про правомірність вказаного рішення Міськради в частині визначення меж червоних ліній вулиці Ливарної м. Дніпропетровська, його відповідність Генеральному плану розвитку м. Дніпропетровська та внесення на підставі цього рішення закоординованих червоних ліній в електрону базу даних містобудівного кадастру. Колегія суддів зазначає, що інші мотиви оспорюваної відмови відповідача, а саме, щодо відсутності в наданих на розгляд матеріалах позивачем відповідного рішення виконавчого комітету Міськради та невідповідності, на думку відповідача, поданого містобудівного розрахунку вимогам додатку 3.1 ДБН 360-92** та п. 3.13 ДБН 360-92**, не ґрунтуються на вимогах законодавства. Разом з цим, невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме, невідповідність межам червоних ліній, є достатньою підставою для відмови у надання містобудівних умов та обмежень. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що Головне архітектурно-планувальне управління Міськради, відмовляючи позивачу у надання містобудівних умов та обмежень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Оскільки у справі, яка розглядається суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, то колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень, статтями 242, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити. Постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2016 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Л.Л. Мороз Т.О. Анцупова М.М. Гімон, Судді Верховного Суду