Постанова КАС ВС № 712/10074/15-а (2а/712/436/15)

ПОСТАНОВА Іменем України 13 грудня 2018 року м. Київ справа №712/10074/15-а (2а/712/436/15) адміністративне провадження №К/9901/11750/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Мороз Л.Л., суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 712/10074/15-а (2а/712/436/15) за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах (далі - управління ПФУ) про скасування рішення, зобов'язання прийняти рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Аліменка В.О., - ВСТАНОВИВ: 31 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - скасувати рішення управління ПФУ від 11 серпня 2015 року (протокол №45/8) про відмову у призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання судді; - зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу, як судді у відставці, з 05 серпня 2015 року щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 80% грошового утримання судді Придніпровського районного суду м. Черкаси згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 02 жовтня 2015 року № 3159-04/15. Позов обґрунтовано тим, що дія Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII) не поширюється на її право щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, оскільки таке право виникло у неї у травні 2014 року, тобто до прийняття вказаного Закону. Тому призначення їй відповідачем щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути з дати звернення до пенсійного фонду, але на підставі закону, чинного на дату виникнення цього права. Соснівський районний суд м. Черкаси постановою від 06 жовтня 2015 року задовольнив позовні вимоги. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався тим, що положення Закону № 213-VIII не поширюються на право позивача на призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, оскільки таке право виникло у неї з 19 травня 2014 року - моменту подання заяви про звільнення з посади судді у відставку у встановленому законом порядку. А враховуючи повноваження відповідача, наведені законодавчі норми і подані відповідачу матеріали призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату судді у відставці ОСОБА_1 з 05 серпня 2015 року щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді Придніпровського районного суду м. Черкаси згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 02 жовтня 2015 року № 3159-04/15. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 02 березня 2016 року скасував постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 80 % грошового утримання судді Придніпровського районного суду м. Черкаси згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 02.10.2015 р. № 3159-04/15 та відмовив, у задоволені позовних вимог в цій частині. В іншій частині постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2015 року залишив без змін. Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір між сторонами виник з приводу наявності права позивача на отримання щомісячного грошового утримання, а визначення судом першої інстанції розміру такого утримання є передчасним. В частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. 17 березня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року, а постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2015 року залишити в силі. Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду позбавляє право позивача на можливість поновлення порушеного права щодо призначення та виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 березня 2016 року прийняв до провадження вказану касаційну скаргу та витребував матеріали справи. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України). Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав. У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14 травня 2002 року працювала суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси, що підтверджено трудовою книжкою (а.с.28-30). Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126, статті 131 Конституції України та статті 109 Закону України від 07 липня 2010 року № Закон № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № Закон № 2453-VI), 19 травня 2014 року позивач звернулась до Верховної Ради України (далі - ВРУ) із заявою про звільнення з посади судді Придніпровського районного суду м. Черкаси у відставку та до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) з письмовою заявою про внесення подання про звільнення з посади судді Придніпровського районного суду м. Черкаси у зв'язку із поданням заяви про відставку. Розгляд ВРЮ матеріалів щодо внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Придніпровського районного суду м. Черкаси, у зв'язку із поданням заяви про відставку в 2014 році не призначався. Новим складом ВРЮ 18 червня 2015 року прийнято рішення № 48/015-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Придніпровського районного суду м. Черкаси, у зв'язку із поданням заяви про відставку». Постановою ВРУ від 16 липня 2015 року № 636-VІІІ «Про звільнення суддів» відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України позивач звільнена з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.21-23). Наказом в.о. голови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2015 року № 43-0 ОСОБА_1 відраховано зі штату суду (а.с.24). Позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй щомісячного грошового утримання судді у відставці, на що отримала лист від 19 серпня 2015 року № 15584/03 в якому повідомлено, що прийнято рішення (протокол № 45/8 від 11 серпня 2015 року) про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обґрунтовуючи тим, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне грошове утримання призначається відповідно до Закону № 2453-VI (а.с.35). Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 109 Закону № 2453-VI (в редакція, яка була чинною на час звернення із заявою про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку. Відповідно до статті 138 Закону № 2453-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 70 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. Отже, за змістом частин першої та другої статті 138 Закону №2453-VI (у редакції чинній на час подання позивачем зави про відставку) судді, який вийшов у відставку, після досягнення певного пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених Законом № 3723-XII, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку отримує щомісячне довічне грошове утримання. Відповідно до частини першої статті 141 Закону №2453-VI (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), судді, який вийшов у відставку, виплачується щомісячне довічне грошове утримання або пенсія за його вибором. Таким чином, на думку колегії суддів, реалізація права на отримання щомісячного довічного грошового утримання безпосередньо пов'язується зі статусом судді у відставці, який законодавець пов'язав або з досягненням певного віку або з наявністю не менш ніж 20 років стажу судді. Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ). Абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, далі - Закон № 2862-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. На день призначення позивача на посаду судді діяв також Указ Президента від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ № 584/95). Відповідно до абзацу другого статті 1 зазначеного Указу до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Таким чином, стаж роботи судді Бассак Т.Є. має визначатися відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення - 14 травня 2002 року, тобто відповідно до Закону № 2862-ХІІ та Указу № 584/95. Відмовляючи позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, пенсійний орган посилався на Закон України від 2 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень цього закону у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Проте, згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. На думку колегія суддів, оскільки право на відставку незалежно від досягнення пенсійного віку, у суддів виникає з моменту набуття ними 20 річного суддівського стажу, то одночасно з цим правом в них виникає право на довічне грошове утримання судді у відставці. При цьому, право на отримання довічного грошового утримання у зазначених осіб виникло незалежно від того чи фактично воно було реалізовано шляхом звільнення у відставку чи ні. Тому у суддів, які до 01 червня 2015 року мали стаж роботи суддею не менше 20 років, виникло право на отримання щомісячного грошового утримання судді, незалежно від ухвалення Закону № 213-VІІІ, відповідні положення якого, згодом були визнані неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №4-рп/2016). Крім того, з прийняттям вищезазначеного Закону №213-VIII та у зв'язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року закону щодо спеціальних пенсій, не скасовано положення статті 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 12 лютого 2015 року, частиною другою якої передбачено щомісячне довічне грошове утримання для судді у відставці. Відтак, при розгляді заяви позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідач повинен був керуватися положеннями вищезазначеної статті, оскільки частина друга статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не втратила чинності в частині права судді на відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання. У справі, яка розглядається, позивач, маючи право на відставку, звернулася у встановленому законом порядку з відповідною заявою 19 травня 2014 року та мала всі законні підстави на отримання щомісячного довічного грошового утримання, призначення якого не ставиться в залежність від своєчасності розгляду заяви про відставку компетентними органами. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення про відмову в призначенні позиваці довічного грошового утримання судді у відставці є не правомірним, з огляду на мотиви викладені у цій постанові. При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що визначення розміру грошового утримання судді саме в розмірі 80 %, є передчасним. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі 712/10074/15-а (2а/712/436/15) - залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Л.Л. Мороз М.М. Гімон В.М. Кравчук , Судді Верховного Суду