Постанова КАС ВС № П/811/3013/14

ПОСТАНОВА Іменем України 20 листопада 2018 року м. Київ справа №П/811/3013/14 касаційне провадження №К/9901/28788/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шипуліної Т.М., суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 (суддя Кравчук О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді: Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі № П/811/3013/14 за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: Дочірнє підприємство «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2014 № 0000512205 та від 14.07.2014 № 0000522205. Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 04.02.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.07.2016 залишив постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 без змін. Дочірнє підприємство «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» оскаржило їх у касаційному порядку. В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги. В обґрунтування своїх вимог Дочірнє підприємство «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 55 Господарського кодексу України, статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій). При цьому зазначає, що у вироку Дарницького районного суду м. Києва від 11.02.2013 у кримінальній справі № 2602/4305/12 відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Броксид» за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Броксид» за січень, березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 01.07.2014 № 40/11-23-22-05/33142568. Перевіркою встановлено порушення позивачем частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (запасних частин на автомобілі та технічних рідин) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Броксид» за нікчемним правочином (договором поставки від 21.09.2011 № 21/09-2011). Обґрунтовуючи свою позицію, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області посилалась на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 11.02.2013 у кримінальній справі № 2602/4305/12, що набрав законної сили, яким ОСОБА_1 (директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Броксид») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 14.07.2014 № 0000522205, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 353832,00 грн.; від 14.07.2014 № 0000512205, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70767,00 грн. за основним платежем та 35384,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. У спірному випадку контролюючий орган послався на фіктивність контрагента позивача як суб'єкта господарювання та свої доводи підтверджував вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11.02.2013 у кримінальній справі № 2602/4305/12, що набрав законної сили. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого, зокрема, в постанові від 01.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеппермінт» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах згідно з підпунктом 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю «Броксид» господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» залишити без задоволення. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 у справі № П/811/3013/14 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк