Постанова ККС ВС № 646/6627/17

Постанова Іменем України 13 листопада 2018 року м. Київ справа № 646/6627/17 провадження № 51-7004 км 18 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , котра брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220470001541, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, народився у м. Ромни Сумської області, зареєстрованого на АДРЕСА_1 , проживаючого на АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 263 КК. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 13 вересня 2017 року між прокурором Харківської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7 за участю захисника ОСОБА_9 . ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 1 рік, та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК. На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання. Прийняте рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів. Згідно з вироком ОСОБА_7 восени 2015 року в селі Новгородське Донецької області під час проходження служби в зоні АТО у взводі зв`язку військової польової пошти НОМЕР_1 знайшов (придбав) металевий ящик, в якому містились патрони для автоматичної зброї калібру 5,45 в кількості 1080 штук. Після чого, діючи умисно, не маючи передбаченого законом дозволу, зберігав вказані боєприпаси за місцем несення служби: сектор «Д» близько 60 км від м. Краматорська Донецької області, а у березні 2017 року з метою збуту перевіз їх до міста Харкова, де 28 березня 2017 року о 17.30, перебуваючи біля АЗС на вул. Сіверській, 96, незаконно збув ОСОБА_10 за 7000 грн. 28 квітня 2017 року ОСОБА_7 , перебуваючи біля будинку на вул. 23 Серпня, 33-а у м. Харкові, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання та збут вогнепальної зброї, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки отримав від ОСОБА_10 6000 грн. в якості завдатку за продаж бойових пістолетів Макарова, калібру 9 мм., які не зміг підшукати з причин, що не залежали від його волі. З 19 жовтня 2015 року по 15 березня 2016 року ОСОБА_7 під час проходження служби в зоні АТО у взводі зв`язку військової польової пошти НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , не маючи передбаченого законом дозволу, придбав 2 упаковки патронів калібру 9 мм, у кількості 32 штуки, які після 15 березня 2016 року переніс до своєї квартири АДРЕСА_4 , де зберігав до 14 липня 2017 року, коли під час обшуку вказані боєприпаси було виявлено та вилучено працівниками поліції. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року закрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказаний вирок суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На думку прокурора, всупереч приписам кримінального процесуального закону рішення про закриття апеляційного провадження апеляційний суд прийняв після того, як раніше вже відкрив провадження, тобто після перевірки апеляційної скарги на предмет її відповідності вимогам процесуального закону. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою порушення, на які прокурор вказав у своїй апеляційній скарзі стосовно невідповідності вироку на підставі угоди вимогам ст. 475 КПК. Позиції учасників судового провадження Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги. Мотиви Суду Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Приймаючи рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок на підставі угоди про визнання винуватості, зазначених вимог апеляційний суд дотримався. Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 КПК угода не може бути укладена. Відповідно з інших підстав такий вирок оскарженню прокурором не підлягає. Зі змісту апеляційної скарги прокурора видно, що в якості підстави для оскарження вироку місцевого суду він вказував на незастосування місцевим судом положень ст. 96-1, ст. 96-2 КК щодо спеціальної конфіскації та порушення приписів ст. 100 КПК при прийнятті рішення щодо речових доказів. При цьому з підстав, передбачених п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК, апеляційна скарга прокурором не подавалась. За таких обставин, встановивши на стадії апеляційного розгляду, що вирок на підставі угоди прокурором оскаржено виключно з підстав, з яких він не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК, апеляційній суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття апеляційного провадження. І хоча випадків закриття апеляційного провадження з цих підстав у ст. 403 КПК не передбачено, однак за своїм змістом таке рішення не суперечить загальним засадам кримінального провадження та не виходить за межі передбачених у ст. 407 КПК повноважень апеляційного суду за наслідками апеляційного розгляду. Крім того, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в тому числі у справі «Мельник проти України», право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, підтримання публічного обвинувачення в суді. Прокурор є стороною кримінального провадження з боку обвинувачення та виконує свої повноваження відповідно до вимог КПК. Таким чином, оскільки при зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою приписів ч. 4 ст. 394 КПК прокурор не дотримався, проведення апеляційним судом розгляду апеляційної скарги по суті, на думку колегії, суперечило б вимогам законності та не було б пропорційним цілям, які можливо досягнути в результаті такого розгляду. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено. За таких обставин, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд ухвалив: Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 квітня 2018 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3