Постанова КАС ВС № 552/1027/15-а

ПОСТАНОВА Іменем України 24 жовтня 2018 року Київ справа №552/1027/15-а адміністративне провадження №К/9901/1477/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуОСОБА_2на постановуКиївського районного суду м. Полтави від 01 квітня 2015 року (суддя Т.В. Шаповал)та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року (колегія суддів у складі: В.В. Зеленський, І.С. Чалий, Я.В. Пянова)у справі№ 552/1027/15-аза позовомОСОБА_2доГоловного управління Пенсійного фонду України в Полтавській областіпровизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області по відрахуванню з пенсії за лютий 2015 року суми в розмірі 100,74 грн. протиправними; зобов'язати відповідача припинити відрахування з пенсії 15% податку на доходи фізичних осіб та 1,5 % військового збору в подальшому, як такі, що не відповідають чинному законодавству України; стягнути з відповідача на користь позивача незаконно відраховані з пенсії за лютий 2015 року кошти в сумі 100,74 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відбулося звуження змісту та обсягу його конституційного права на пенсійне забезпечення внаслідок застосування відповідачем Закону, який не відповідає положенням Конституції України. Постановою Київського районного суду м. Полтави від 01 квітня 2015 року, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, у позові відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані дії відповідача є правомірними, оскільки здійсненні на підставі чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, яке не визнавалося неконституційним. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його адміністративного позову. У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є військовим пенсіонером і з 08 серпня 2002 року йому призначена пенсія за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 16 лютого 2015 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з письмовою заявою, в якій просив припинити в подальшому відрахування з його пенсії, а також повернути незаконно відраховані кошти з його пенсії за лютий місяць. 19 лютого 2015 року відповідачем було направлено позивачу відповідь, з зазначенням, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з 01 січня 2015 року загальний розмір пенсій (включаючи суму їх підвищень та індексації) є об'єктом оподаткування військовим збором (1,5%) та податком на доходи фізичних осіб (15%) в частині перевищення трьох розмірів мінімальної заробітної плати. Позивач, не погодившись з діями відповідача, по відрахуванню з його пенсії за лютий 2015 року суми в розмірі 100,74 грн. звернувся до суду. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Частиною першою статті 4 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (чинний на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту 164.1.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Податковим Кодексом України та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIIІ від 28 грудня 2014 року (далі - Закон №71-VIIІ) встановлено, що особи, з яких удержується податок на доходи фізичних осіб, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 162.1 статті 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 відсотків об'єкта оподаткування щодо доходів. Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України та Закону №71-VIIІ, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» № 80 від 28 грудня 2014 року, у 2015 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн., відтак, відповідно до положень ПК України та Закону №71-VIIІ, базою оподаткування у 2015 році є суми пенсій або щомісячного довічного грошового утримання у частині, що перевищує 3654 грн. на місяць. Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Відповідно до пункту 164.3. статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах. Також, до завершення реформи Збройних сил України були внесені зміни до Перехідних положень Податкового кодексу України, якими встановлюється військовий збір. Так, платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України, а саме - фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Відповідно до ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування військового збору є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). З огляду на вищевикладене, вбачається що об'єктом оподаткування військового збору, є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб, при цьому базою оподаткування по відношенню до позивача є загальний розмір пенсії. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, розмір нарахованої пенсії позивача становить 4264,55 грн., що перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим із пенсії позивача було правомірно утримано податок на доходи фізичних осіб (15%) та військового збору (1,5%). Водночас, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 втратило чинність, як таке, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року. Згідно ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Оскільки, положення ПК України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015 року і не визнанні такими, що не відповідають Конституції України, на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, то відповідач, здійснюючи відповідні відрахування, діяв відповідно до чинного законодавства. Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Полтави від 01 квітня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................ ........................ ........................... В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду