Постанова ККС ВС № 495/9603/15-к

Постанова Іменем України 30 серпня 2018 р. м. Київ справа № 495/9603/15-к провадження № 51-3341 км 18 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160240003031 за обвинуваченням ОСОБА_7 ,громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Білгород-Дністровський Одеської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини За вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і йому призначено покарання 150 годин громадських робіт. Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст.125 КК України закрито. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 залишено без розгляду. Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 5 вересня 2014 року приблизно о 08.00 годині знаходячись біля будинку №41 по вул. Червоноармійський у місті Білгород-Дністровський Одеської області в ході сварки, на грунті особистих неприязних відносин, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень, зігнувши пальці у фалангах, відкритою стороною долоні правої руки завдав удар в область верхньої губи і носа потерпілій ОСОБА_6 , внаслідок чого остання впала на землю та отримала тілесні ушкодження в області правого плеча та лівого передпліччя. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року скасовано. Провадження по справі закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України за недоведеністю винуватості ОСОБА_7 . Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд, в порушення вимог ч.3 ст.404 КПК України, безпосередньо не дослідивши докази, надав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, а ряд доказів, якими був обґрунтований обвинувальний вирок місцевого суду, не врахував взагалі. А тому вважає, що апеляційний суд передчасно дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки апеляційний розгляд проведено з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Позиції інших учасників судового провадження Прокурор ОСОБА_5 підтримала і просила задовольнити касаційну скаргу прокурора з викладених в ній підстав. Потерпіла ОСОБА_6 вважала справедливим вирок суду першої інстанції. Мотиви суду Відповідно до положень ч.2 ст.418 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз`яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. За вимогами ст.419 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали. Згідно з п.3 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. У разі встановлення апеляційним судом обставин, передбачених статтею 284 КПК України, рішення про скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, передбачене ст. 417 КПК України, має бути належним чином мотивоване, а такі висновки суду мають бути підтверджені доказами безпосередньо дослідженими в суді апеляційної інстанції. Таке рішення має містити встановлені судом першої інстанції обставини, аналіз доказів, які судом першої інстанції були покладені в основу обвинувального вироку та відповідна власна оцінка, переоцінка таких доказів, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що судом першої інстанції помилково було враховано той чи інший доказ як такий, що підтверджує вину особи, так і висновки щодо належності та допустимості доказів, які, на думку апеляційного суду не є такими. Дотримання принципу безпосередності дослідження доказів апеляційним судом в такому випадку є обов`язковим. Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Як встановлено вимогами ст.95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом, а отже, судове рішення, відповідно до статті 370 цього Кодексу, не може бути визнано законним і обґрунтованим і, згідно з частиною першою статті 412 КПК України, підлягає скасуванню. Всупереч таким вимогам кримінального процесуального закону, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою захисника, дав свою (іншу) оцінку показанням свідка ОСОБА_8 , при цьому не викликав та не допитав цього свідка під час апеляційного розгляду, а також надав іншу оцінку висновку судово-медичної експертизи, безпосередньо не дослідивши його. Також, в порушення вимог закону щодо необхідності безпосередньо сприйняти та оцінити докази, апеляційний суд не дослідив документи щодо стану здоров`я потерпілої, на які суд першої інстанції послався у вироку, надав їм власну критичну оцінку в ухвалі та вказав, що зазначені в них фактичні дані не є доказами в провадженні. Щодо інших доказів, на які суд першої інстанції послався у вироку, зокрема показання свідків та письмові докази, апеляційний суд взагалі не надав їм будь-якої оцінки. Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п.1 ч.1 ст.438 КПК України є підставою для скасування такого рішення. А тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати наведене та ухвалитирішення з дотриманням вимог ст.ст.370, 418, 419 КПК України. Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.), суд у х в а л и в: Касаційну скаргу прокурора задовольнити. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає. Судді ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3