Постанова КАС ВС № 826/5165/17

ПОСТАНОВА Іменем України 22 травня 2018 року Київ справа №826/5165/17 адміністративне провадження №К/9901/34999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., за участю секретаря судового засідання - Калінін О.С., учасники справи: представник позивача - Бевза В.І., представник відповідача - Коваленко Л.В., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 13 листопада 2017 року (суддя - Григорович П.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду 25 січня 2018 року (судді: Шурко О.І. (головуючий), Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №826/5165/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еврол" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еврол" (далі - позивач, ТОВ "Еврол") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 6 червня 2016 року №0045321202. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на правомірність самостійного визначення податкових зобов'язань, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - товар контрагентом поставлено у повному обсязі та оплачено позивачем, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 13 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду 25 січня 2018 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 6 червня 2016 року №0045321202. Стягнуто на користь позивача судові витрати у сумі 64 335,39 грн. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючий орган діючи не у спосіб, передбачений Законом, провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до предмета камеральної перевірки, що свідчить про протиправність проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено оскаржуване в рамках даної справи податкове повідомлення-рішення. Не погодившись із судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 13 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду 25 січня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Еврол". У касаційній скарзі позивач посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз судами обставин справи та оцінку поданих доказів, зважаючи на відсутність фактичного здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом за перевіряємий період. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року). Судами попередніх інстанцій встановлено, що 6 червня 2016 року відповідачем на підставі акта камеральної перевірки №38/26-52-12-02-16/37502112 від 20 травня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0045321202, яким позивачу за порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 431 221,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 857 805,25 грн. При проведенні камеральної перевірки, контролюючим органом встановлено відсутність факту придбання товарів чи послуг - безтоварності господарських операцій між позивачем і ПП "Оліяр". Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, ґрунтується на обставинах: 1) незнаходження позивача за податковою адресою; 2) неможливості вручення позивачу запиту про надання документів та пояснень; 3) інформації посадових осіб податкової міліції, отриманої від Водицької сільської ради Рахівського району Закарпатської області про те, що директор позивача не проживає в Україні, а постійно проживає в Чехії, де здійснює трудову діяльність. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України). Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів. Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. У свою чергу, лише дотримання встановлених податковим законодавством умов та порядку проведення перевірок може бути підставою для висновку про законність перевірки. Невиконання, процедурних вимог Податкового кодексу України щодо призначення та (або) проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірок (незалежно від їх виду) незаконними та відсутності правових наслідків таких. Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом. У силу приписів пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Відтак, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування). Зважаючи на вимоги наведених норм права, правильним є висновок судів про відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати правомірність сплати позивачем податків, з огляду на господарські відносини з контрагентом-постачальником, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється. Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України Викладене свідчить, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно вдалися до аналізу обставин щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Оліяр", покладених в основу спірних донарахувань, у рамках даного судового провадження, оскільки межі судового контролю в даній справі передбачають дослідження правомірності донарахування платнику податків податкових зобов`язань, за результатами камеральної перевірки, однак, помилковість таких висновків не призвела до прийняття судами попередніх інстанцій невірного по суті спору рішення. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно неправомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, з огляду на порушення процедури проведення перевірки, в даному випадку камеральної. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України). З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 13 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду 25 січня 2018 року слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 13 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду 25 січня 2018 року у справі №826/5165/17 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... І.Я. Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова, Судді Верховного Суду