Постанова КАС ВС № 826/10318/16

ПОСТАНОВА Іменем України 20 березня 2018 року Київ справа №826/10318/16 адміністративне провадження №К/9901/1816/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., за участю секретаря судового засідання - Калініна О.С., представників відповідача - Піонтковської А.О., Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Шлях-Контракт» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 (головуючий суддя - Кузьмишина О.М., судді - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі № 826/10318/16 за позовом Приватного підприємства «Шлях-Контракт» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - в с т а н о в и в: 07 липня 2016 року Приватне підприємство «Шлях-Контракт» (далі - ПП «Шлях-Контракт», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2016 №0003491406, яким нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 25529,52 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог ПП «Шлях-Контракт» зазначило, що надходження коштів на розподільчий рахунок здійснювалися вчасно, а запізнення зарахування відповідних коштів на поточний рахунок не можна вважати порушенням з боку платника податків. Крім того позивач послався на те, що Постанова Національного банку України як підзаконний нормативний акт не може вносити зміни у Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тому відповідач не мав прав застосовувати фінансові санкції за те, що не передбачено законом. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13.07.2017 позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13.04.2016 № 0003491406, винесене ГУ ДФС у м. Києві. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях позивача порушень чинного законодавства та, як наслідок, відсутність правових підстав для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, оскільки системний аналіз імперативних приписів Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» свідчить, що розрахунки в іноземній валюті повинні здійснюватись в строки, що не перевищують 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.11.2017 скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову ПП «Шлях-Контракт» відмовив. Рішення суду обґрунтовано тим, що розрахунки між позивачем та його контрагентом за зовнішньоекономічним контрактом від 20.08.2014 № 2008 були здійснені з перевищенням строку в 90 календарних днів, тобто з порушенням термінів розрахунку у сфері ЗЕД. При цьому суд зазначив, що розподільчий рахунок має технічний характер і не має статусу поточного рахунку суб'єкта господарювання. Зарахування надходжень на користь резидентів за зовнішньоекономічними (експортними) договорами на такий розподільчий рахунок не може вважатися зарахуванням виручки резидентів. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ПП «Шлях-Контракт» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції проігнорував заперечення ПП «Шлях-Контракт» на апеляційну скаргу та не врахував вимоги частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. За таких обставин відповідач неправомірно здійснив нарахування пені за три дні прострочення з 31.10.2015 (субота) по 02.11.2015 (понеділок), на підставі якого сформовано оскаржене податкове повідомлення-рішення. Відповідач своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи. 21.12.2017 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду. Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та компанією «SONMAX VENTURES LLP» (Велика Британія) укладено зовнішньоекономічний експортний контракт від 20.08.2014 № 2008 на поставку волоських горіхів. У зв'язку з отриманням повідомлення ПАТ «КБ «Преміум» від 08.11.2015 №01308/2435 (акт приймання-передачі від 11.12.2015 б/н) про виявлені факти ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки за зовнішньоекономічним контрактом від 20.08.2014 № 2008, ГУ ДФС у м. Києві провела документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 20.08.2014 по дату закінчення перевірки тривалістю 5 робочих днів з 16.03.2016. За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві склало акт від 25.03.2016 № 172/26-15-13-06-03/34295229, в якому встановлено наступні порушення: - статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями), а саме: несвоєчасне надходження на рахунок ПП «Шлях-Контракт» валютних коштів у розмірі 254 366,50 доларів США (еквівалент 5831498,55 грн.) за контрактом від 20.08.2014 № 2008 з компанією «SONMAX VENTURES LLP» (Велика Британія); - пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про системи валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 (зі змінами та доповненнями), а саме: порушення строків та порядку декларування валютних цінностей та іншого майна. На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесло податкове повідомлення-рішення від 13.04.2016 №0003491406, яким позивачу нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері ЗЕД в сумі 25 529,52 грн., зокрема згідно з митними деклараціями: - від 30.07.2015 № 8313 на суму 66000,00 дол. США, граничний термін надходження валютної виручки - 28.10.2015, валютна виручка надійшла 30.10.2015; - від 31.07.2015 № 32503 на суму 66000,00 дол. США, граничний термін надходження валютної виручки - 29.10.2015, валютна виручка надійшла 30.10.2015; - від 31.07.2015 № 32504 на суму 66000,00 дол. США, граничний термін надходження валютної виручки - 29.10.2015, валютна виручка у сумі 49000,00 дол. США надійшла 30.10.2015, а 17000,00 дол. США - 02.11.2015; - від 03.09.2015 № 16360 на суму 21976,50 дол. США, граничний термін надходження валютної виручки - 02.12.2015, валютна виручка у сумі 7976,50 дол. США надійшла 03.12.2015; - від 09.09.2015 № 16752 на суму 77400,00 дол. США, граничний термін надходження валютної виручки - 08.12.2015, валютна виручка у сумі 48390,00 дол. США надійшла 09.12.2015. Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДФС України, яка рішенням від 14.06.2016 № 13185/6/99-99-11-01-02-25 залишила без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві, а скаргу - без задоволення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Частиною четвертою статті 1 вказаного Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Пунктом 1 постанов Правління Національного банку України № 354 від 03.06.2015 (діяла з 04.06.2015 до 03.09.2015) та № 581 від 03.09.2015 (діяла з 04.09.2015 по 04.12.2015) «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Тобто у період, коли згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту позивач здійснював поставки товару за митними деклараціями: від 30.07.2015, 31.07.2015, 03.09.2015, 09.09.2015, розрахунки за операціями з експорту мали бути здійснені у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Відповідно до пункту 2 вищевказаних постанов Правління Національного банку України встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України. Надходження в іноземній валюті, зазначені в абзаці першому цього пункту, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі безпосередньо Національному банку України, у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання. Вимога щодо обов'язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 №34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 02.10.2002 №378, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за №841/7129) (зі змінами), і в російських рублях. Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які згідно з абзацом першим цього пункту поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання». Зважаючи на вимоги вищенаведених норм, датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів. Порядок зарахування виручки резидентів у іноземній валюті, передбачений Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», чітко встановлює обов'язок її зарахування саме на валютні рахунки, не розмежовуючи їх при цьому на розподільчі чи поточні. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що зарахування надходжень на користь резидентів за зовнішньоекономічними (експортними) договорами на розподільчий рахунок не може вважатися зарахуванням виручки резидентів у розумінні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, розраховуючи 0,3% пені, нараховував таку пеню виключно до дня зарахування валютної виручки на поточний, а не розподільчий, рахунок позивача. Між тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б містили інформацію про дату зарахування валютної виручки на розподільчий рахунок позивача, тобто дату первинного надходження коштів на валютний рахунок по кожній з митних декларацій (від 30.07.2015, 31.07.2015, 03.09.2015, 09.09.2015), а суди не витребували такі докази у сторін, не дослідивши вказані обставини, що унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції висновків ГУ ДФС у м. Києві щодо порушення ПП «Шлях-Контракт» строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та, як наслідок, правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення. За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 242 КАС, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Згідно з пунктом першим частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Керуючись статтями 242, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, - п о с т а н о в и в : Касаційну скаргу Приватного підприємства «Шлях-Контракт» задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.А. Гончарова Судді І.Я. Олендер Р.Ф. Ханова