Ухвала КАС ВС № 420/8390/25

УХВАЛА 22 липня 2026 року м. Київ справа № 420/8390/25 касаційне провадження № К/990/28527/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Гончарової І.А., суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 420/8390/25 за позовом Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування та картки відмови, УСТАНОВИВ: На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 420/8390/25. 29.06.2026 ухвалою Верховного Суду вказану касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України та надано 10-денний строк для звернення із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначивши при цьому поважні причини пропуску цього строку та надання документа про сплату судового збору. 09.07.2026 від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску цього строку, відповідач просить суд врахувати дотримання процесуальних строків під час первинного звернення до суду касаційної інстанції, а також реалізувати право на касаційне оскарження судових рішень шляхом повторного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Стосовно аргументів скаржника про те, що вперше із касаційною скаргою у цій справі він звернувся в межах встановленого законодавством строку, слід зазначити, що вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Так, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду ухвалена 03 лютого 2026 року, проте відповідачем подано касаційну скаргу 09 липня 2026 року, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження. Суд зазначає, що з часу первинного повернення касаційної скарги (ухвала Верховного Суду від 18 березня 2026 року) до дня подачі вчетверте касаційної скарги (19 червня 2026 року) минуло три місяці. Судом не встановлено наявність об`єктивних перешкод для реалізації права на оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, що може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на приписи статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи та з метою добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, які відповідають положенням Кодексу адміністративного судочинства України. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів, відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання Одеської митниці про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 420/8390/25 відмовити. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 420/8390/25 відмовити. Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддіІ.А. Гончарова Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк