Ухвала КАС ВС № 120/15320/25

УХВАЛА 22 липня 2026 року м. Київ справа №120/15320/25 адміністративне провадження № К/990/31813/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №120/15320/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність «АВІС-АКВА» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, УСТАНОВИВ: Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальність «АВІС-АКВА» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2025 №0324940701, яким зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 942.109 грн, №0324820701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 905.946 грн, №0324970701, яким збільшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 197.213 грн, №0324930701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 654.958 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. До Верховного Суду 07.07.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №120/15320/25. Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження. На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, уточнену касаційну скаргу. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами неправильно застосовано положення статті 134 Податкового кодексу України, не враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 30.04.2026 у справі №320/7522/25, від 06.09.2024 у справі №560/11785/23, від 12.03.2024 у справі №140/13967/21, від 05.06.2025 в справі №160/25897/21, від 14.12.2023 у справі №320/4934/23, від 23.10.2020 у справі №815/2126/15. Скаржником вказано, що судами попередніх інстанцій не враховано, що під час розгляду спірних правовідносин податковим органом надано докази, що витрати по господарських операціях позивача з ТОВ підприємство «Авіс» та ПП «Тавіря Плюс» не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій, а витрати по господарських операціях з ПП «Тавіря Плюс» взагалі не відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та суперечить розумній економічній меті підприємницької діяльності. На думку скаржника, враховуючи, що надані позивачем акти виконаних робіт не містять інформації щодо виду, кількості, вартості наданих послуг за одиницю товару, у податкового органу відсутня можливість встановити достовірність відображеної в таких актах інформації щодо сплачених коштів, які підприємством віднесено до витрат та включено до собівартості реалізованої продукції. Отже, такі документи не є первинними в розумінні чинного законодавства України, тому не підтверджують витрати підприємства в цілях податкового обліку. Також скаржником вказано про неправильне застосування судами п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», оскільки списана позивачем заборгованість не мала визначених законодавством ознак безнадійної. Також скаржником вчинено посилання на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України, зазначено, що судами не в повній мірі з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Як встановлено зі змісту оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій зроблено висновки, що представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Судами при цьому враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.03.2018 у справі №826/12108/17, від 02.07.2020 у справі №826/15457/18, від 22.04.2021 у справі №520/3939/19, від 31.03.2023 у справі №826/20687/13-а, від 07.09.2021 у справі №813/2013/16, від 07.04.2021 у справі №640/1931/19. Скаржником не спростовано такі висновки судів, не наведено підстав щодо помилковості врахування такої правової позиції Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду, або спростування подібності правовідносин. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за наслідками виконавчого провадження встановлено відсутність у ТОВ «ТД АРКАДІЯ» майна та коштів, на які можливо звернути стягнення, ПП «МАРІНА» знаходиться на окупованій території, відтак очевидним є те, що такі контрагенти-боржники не повернуть позивачеві заборгованість, а відтак така заборгованість є безнадійною дебіторською заборгованістю. Щодо заборгованості з ПП «ЗОРЕПАД-ЛЮКС» судами встановлено, що сплив строк позовної давності, а це є підставою для визнання відповідної заборгованості безнадійною. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Разом з тим, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження податковими органом вказано, що первинну касаційну скаргу подано в межах строків, встановлених КАС України, повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом, вчинено посилання на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу. Касаційну скаргу подано вдруге 07.07.2026, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 15.06.2026. Скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги. Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження, тобто, саме проявлений податковим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення. Слід зауважити, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями. Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №120/15320/25. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2026 у справі №120/15320/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіІ.А. Васильєва О.В. Білоус І.Л. Желтобрюх