Постанова КГС ВС № 922/4095/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ cправа № 922/4095/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я., за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В. розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області (суддя Лавренюк Т. А.) від 29.01.2026 та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Попков Д. О., судді: Стойка О. В., Мартюхіна Н. О.) від 06.04.2026 за скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на дії ліквідатора арбітражного керуючого Паркулаба В. П. в межах справи за заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артес-М" про визнання банкрутом. Учасники справи: представник заявника (Головного управління Державної податкової служби у Харківській області) - Козлова П. Г., в порядку самопредставництва; представник кредитора - не з`явився; представник боржника - ліквідатор, арбітражний керуючий Паркулаб В. Г.

1. Короткий зміст вимог 1.1. 23.10.2023 Господарський суд Харківської області ухвалив: відкрити, за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Артес-М" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. 06.02.2025 Господарський суд Харківської області постановив про припинення процедури розпорядження майном Боржника та повноважень розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г., визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури з призначенням ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. тощо 1.2. 21.08.2025 Головне управління Державної податкової служби у Харківської області (далі - ДПС) подало скаргу на дії ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. за невиконання ним ухвали Господарського суду Харківської області від 17.04.2025 про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів та просило визнати неналежним дії ліквідатора Боржника щодо проведення фінансового аналізу без використання руху коштів про розрахунках Боржника, зобов`язати ліквідатора Боржника провести повторний фінансовий аналіз з урахуванням необхідних документів, у тому числі банківських виписок про рух коштів, зобов`язавши виконати ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.04.2025 про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів Боржника, у тому числі банківських виписок про рух коштів, а у разі подальшого невиконання ліквідатором обов`язків - розглянути питання його відсторонення від виконання повноважень у справі. 1.3. Скарга обґрунтована: - порушенням ліквідатором Боржника арбітражним керуючим Паркулабом В. Г. права держави на виконання контрольної функції через невиконання ліквідатором вимог закону у процедурі ліквідації Боржника та ухваленого за зверненням ДПС судового рішення про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів Боржника задля проведення податковим органом перевірки Боржника як платника податків у зв`язку з порушенням щодо нього провадження у цій справі про банкрутство, попри відповідну вимогу ДПС безпосередньо до зазначеного ліквідатора Боржника, оскільки надіслано було лише копії видаткових та товарно-транспортних накладних, а пошук та отримання інших документів ліквідатор не здійснював; - неврахуванням та невикористанням ліквідатором Боржника у поданому фінансовому аналізі відомостей про рух коштів на банківських рахунках Боржника, що унеможливлює об`єктивне встановлення фінансового стану, можливих ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, наявність операцій, що можуть бути оскаржені з метою повернення активів у ліквідаційну масу Боржника.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій 2.1. 29.01.2026 Господарський суд Харківської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2026) про відмову ДПС у задоволенні скарги на дії ліквідатора Боржника. 2.2. Судові рішення мотивовані створенням всіх умов для можливості реалізувати передбачених законом прав та обов`язків, покладених на ДПС як на контролюючий орган виконавчої влади, тоді як ДПС не подавало заяви з грошовими вимогами до Боржника та не має статусу кредитора у цій справі, не є учасником у цій справі про банкрутство, який наділений за КУзПБ правом оскаржувати дії (бездіяльність) ліквідатора та втручатися у діяльність ліквідатора.

3. Встановлені судами обставини 3.1. 18.03.2025 до суду від ДПС надійшла заява про витребування первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, в якому податковий орган просив: 1) прийняти та задовольнити заяву про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів в порядку підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України; 2) витребувати у ліквідатора Боржника Паркулаба В. Г. оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів, а саме: - статут, зміни до статуту, - рішення (протоколи, накази) про створення, - рішення (протоколи, накази) про припинення; - документи, підтверджуючі формування статутного фонду, а також документи, які підтверджують його розформування у зв`язку із ліквідацією, розрахунки із засновниками; - первинні документи по касі та додатки до неї; - авансові звіти з додатками; - договори, контракти, угоди, специфікації, інвойси, акти виконаних робіт, рахунки фактури, тощо; - договори купівлі-продажу товарів, про надання послуг, найму (оренди), підряду (разом з кошторисом), перевезення вантажів, зберігання тощо; - накази на призначення (звільнення) посадових осіб; - документально оформленні повноваження на здійснення господарської операції осіб, які в інтересах платника податків одержують продукцію - письмові договори, довіреності, акти керівного органу платника податків тощо; - затверджений керівником платника податків перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна; - первинні документи щодо придбання (одержання)/продажу (поставки) товарів або послуг - накладні, акти прийому передачі, надання тощо з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, при надходженні матеріалів від постачальників чи з переробки - прибутковий ордер топової форми М-4, а також акти приймання продукції за кількістю та якістю; - первинні документи щодо транспортування продукції - з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки (товарно-транспортні накладні, перевізні документи (накладні) на перевезення вантажів залізничним транспортом, тощо), а також інформація щодо вантажно-розвантажувальних робіт; - первинні та інші документи щодо обліку руху активів всередині підприємства; - інші облікові документи вузькогалузевого характеру, що відповідно до нормативних актів застосовуються в окремій сфері діяльності; - документи щодо підтвердження відповідності продукції, процесів та послуг - декларації про відповідність, сертифікати відповідності, застосування яких передбачено нормативно-правовими актами або договором, а також інші документи, які передбачені затвердженими технічними регламентами; - розрахункові документи - платіжні доручення, платіжні вимоги - доручення, розрахункові чеки (їх корінці), документи щодо проведення розрахунків за акредитивами, векселі; - регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів та регістри бухгалтерського обліку операції по коштах, розрахунках і поточних зобов`язаннях (10, 11, 13, 15, 28, 301, 31, 34, 361, 362, 37, 40, 44, 51, 631, 632, 68, 632, 70, 71, 79, 92, 94 та інших рахунках, задіяних у проведених фінансово-господарських операціях за перевіряємий період); - інформацію щодо проведених інвентаризацій за перевіряємий період; - документи, що підтверджують право землекористування, грошова оцінка земельних ділянок, дані земельного кадастру; - наказ про облікову політику підприємства; - інформація стосовно наявності зареєстрованого нерухомого майна; - договори оренди та права власності на землю; - фінансову і статистичну звітність та адміністративні дані, в показниках яких знайшли відображення документально оформлені господарські операції; - документи дозвільного характеру та ліцензії, без наявності яких суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності; - відомості про виробників придбаного ТМЦ з підтвердженням сертифікатами походження, якості, відповідності та іншими сертифікатами на придбання товару, надати копії сертифікатів; - подальше використання придбаних ТМЦ в господарської діяльності підприємства (у разі подальшого продажу зазначити назву підприємства-покупця, податковий номер, адресу); - відомості щодо умов зберігання ТМЦ; - перелік основних фондів, які перебувають у підприємства на праві власності чи користування, їх функціональне призначення та місце розташування; - чисельність персоналу на підприємстві з наданням пояснень щодо достатності трудових ресурсів, їх кваліфікації та спеціалізації, необхідні для виконання відповідних робіт; - інші документи, які мають відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства 3) до отримання від ліквідатора документів та проведення перевірки працівниками ДПС не затверджувати ліквідаційний баланс Боржника та не приймати рішення про припинення провадження у цій справі про банкрутство. 3.2. В обґрунтування заяви ДПС зазначила про ненадання ліквідатором Боржника податковому органу запитуваних документів для проведення перевірки. 3.3. 17.04.2025 Господарський суд Харківської області ухвалив про задоволення заяви ДПС про витребування оригіналів первинних фінансово- господарських та бухгалтерських документів та витребував у ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із зазначенням їх переліку. 3.4. Ліквідатор Боржника надав суду пояснення щодо поданої скарги на його дії, в яких він заперечував проти скарги, обґрунтовуючи тим, що він передав ДПС частину документів Боржника, яка збереглася після пожежі 06.08.2022, спричиненої потраплянням в офіс Боржника військового снаряду, про що було складено відповідний акт про пожежу, відкриті кримінальні провадження, а також Господарський суд Харківської області прийняв рішення про стягнення з російської федерації збитків, в якому безпосередньо підтверджено факти руйнування будівлі за адресою по вул. Морозова, 18 у місті Харкові. Також, ліквідатор зазначив, що аналіз фінансово економічної діяльності Боржника було проведено згідно із вимогами закону. 3.5. У судовому засіданні 18.12.2025 задоволено клопотання ліквідатора Боржника про витребування документів, витребувано в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" за період з 01.01.2019 по дату закриття рахунків виписку про рух коштів по таких рахунках Боржника: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , зобов`язано включити до виписки повну інформацію про всі операції, зокрема: дати транзакцій; суми надходжень і списань; типи операцій (платежі, перекази, нарахування тощо); дані контрагентів (назви, коди ЄДРПОУ, призначення платежів) та зобов`язано АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надати витребувані документи до суду в строк до 18.01.2026, а також відкладено розгляд скарги на 29.01.2026. 3.6. 12.01.2026 від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли витребувані документи. 3.7. 20.01.2026 ліквідатор Боржника надав флеш-накопичувач з випискою АТ "Райффайзен Банк" про рух коштів по рахунках Боржника. 3.8. ДПС не подавала в порядку положень статей 45-47 КУзПБ заяви про визнання кредиторських вимог до Боржника.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги 4.1. 23.04.2026 Головне управління ДПС у Харківській області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2026, винести нову ухвалу, якою задовольнити скаргу ДПС на дії ліквідатора Боржника за невиконанню рішення суду про витребування оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів Боржника.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій : - дійшли помилкових висновків, що ДПС не є учасником провадження у справі про банкрутство Боржника через неподання заяви з кредиторськими вимогами у цій справі, не врахувавши Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, щодо податкової служби як центрального органу виконавчої влади, який відносно Боржника як платника податків здійснює контрольні функції, визначені Податковим кодексом України (далі - ПК України), в силу приписів статті 41 якого ДПС є контролюючим органом, не врахувавши при цьому висновки у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 № 921/574/20 щодо відокремленого підрозділу ДПС України як органу виконавчої влади, що може бути стороною в судовому процесі; - не врахували приписи статті 4 ГПК України, статей 1, 2 КУзПБ, з урахуванням яких ДПС є учасником у цій справі про банкрутство, а тому може оскаржувати за правилами частини шостої статті 61 КУзПБ дії (бездіяльність) ліквідатора Боржника, а також не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) щодо позбавлення особи права на судовий захист формальним застосуванням правових норм, яке є проявом надмірного формалізму, тоді як невиконання ліквідатором Боржника вимог ДПС щодо надання витребуваних судом у цій справі оригіналів документів для виконання ДПС покладених на цей контролюючий орган обов`язків з проведення документальної позапланової перевірки Боржника (відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України) є порушенням ліквідатором Боржника обов`язків, визначених статтями 61, 62 КУзПБ, що призвело до порушення права контролюючого органу на повне і неупереджене дослідження фінансово господарської діяльності Боржника задля недопущення: 1) випадків фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), з доведення Боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України), виходячи з висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/2504/22; 2) порушення права кредиторів та держави щодо виконання контрольних функцій.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 6.1. Аргументи ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. у відзиві на касаційну скаргу, у якому він заперечує аргументи в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, зводяться до: - правильності висновків судів, що ДПС не є учасником провадження у цій справі про банкрутство, а відсутність статусу учасника справи є матеріально-правовою підставою для відмови у задоволенні скарги, а не процесуальним формалізмом; - помилковості аргументів скаржника про невиконання ліквідатором Боржника судового рішення про витребування документів, оскільки неможливість надати документи, яких немає у ліквідатора, не є невиконанням судового рішення; - відсутності в нормах КУзПБ повноважень ліквідатора примусово витребувати документи у банківських установ або інших осіб; - посилання скаржника на нерелевантну судову практику; - наявності у ДПС власних парових механізмів отримання необхідної інформації без залучення ліквідатора Боржника через самостійні повноваження ДПС як контролюючого органу щодо отримання від банків інформації про рух коштів платника податків відповідно до статті 20 ПК України та Закону України "Про банки і банківську діяльність". Отже, Скаржник має власні правові механізми для отримання необхідної інформації без залучення ліквідатора

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права Щодо оскарження податковим (іншим контролюючим) органом дій ліквідатора у справі про банкрутство 7.1. Предметом розгляду у цій справі стали стверджувані ДПС дії/бездіяльність ліквідатора Боржника, арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. з виконання ухвали щодо надання ним на вимогу податкового органу документів для здійснення перевірки діяльності Боржника та виконання відповідних функцій ДПС як контролюючого органу. 7.2. Щодо правил, підстав та суб`єктів звернення зі скаргою на дії ліквідатора у справі про банкрутство, то законодавець, стосовно виконання повноважень та обов`язків арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі - ліквідатора (керуючого реалізацією майна боржника - у процедурі погашення боргів для справ про неплатоспроможність фізичної особи), в положеннях КУзПБ окремо врегулював порядок та умови захисту від помилки або незаконних дій арбітражного керуючого на цій стадії провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Згідно із частиною третьою статті 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Наведеній нормі кореспондують положення частини шостої статті 61 цього Кодексу, згідно з якими дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю). У частині четвертій статті 65 КУзПБ законодавець також передбачив, що у разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд постановляє ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Кодексом. 7.3. Крім цього механізм захисту права кредитора, інших учасників справи про банкрутство від помилки або незаконних дій ліквідатора законодавець також реалізував, визначивши в розділі І книги другої КУзПБ обсяг і підстави відповідальності арбітражного керуючого за невиконання або неналежне виконання обов`язків. Зокрема, невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим своїх обов`язків законодавець відносить до дисциплінарного проступку, що є підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності (частина перша, пункт 3 частини другої статті 19 КУзПБ). Крім того невиконання або неналежне виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого, зловживання правами арбітражного керуючого, подання до суду неправдивих відомостей тощо є підставою для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, що здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою (пункти 1- 3 частини четвертої статті 28 цього Кодексу). За положеннями частини четвертої статті 28 КУзПБ: - комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності таких підстав; - за наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень. Поряд із цим в статті 25 КУзПБ законодавець передбачив регулювання порядку відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого: - шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону; - шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок арбітражного керуючого або страхових виплат у разі укладення ним договору страхування; - шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим. 7.4. Таким чином, за змістом положень КУзПБ, а також за змістом заперечень та незгоди з діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, під час здійснення процедури банкрутства (неплатоспроможності), а також виходячи з мети, яку намагається досягнути заявник, не погоджуючись та оскаржуючи дії (бездіяльність) арбітражного керуючого, звернення заявника, що оскаржує дії ліквідатора умовно можна поділити на три типи, згідно з якими заявник домагається: - усунення та виправлення арбітражним керуючим відповідних помилок, недоліків при виконанні своїх обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність) задля приведення до належного виконання цих обов`язків, і, відповідно, до належного здійснення процедури банкрутства (неплатоспроможності); - відсторонення арбітражного керуючого від виконання ним обов`язків у відповідній справі з призначенням іншого арбітражного керуючого для виконання відповідних функцій (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); - відшкодування арбітражним керуючим шкоди, заподіяної ним при виконанні відповідних повноважень та обов`язків у справі про банкрутство (неплатоспроможність). При цьому якщо перших два типи звернення (за заявою, клопотанням та скаргою) не містять у вимогах грошової складової, то третій тип звернення має відповідну складову, що зумовлює розгляд відповідних вимог у спорі про відшкодування шкоди: - із дотриманням вимог щодо загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачених, зокрема, статтею 1166 Цивільного кодексу України; - за правилами заявлення вимог та розгляду спорів майнового характеру, що вирішуються у межах справи про банкрутство (стаття 7 КУзПБ), тобто за правилами позовного провадження. У наведених висновках Суд звертається до власних висновків, сформульованих у пунктах 8.2- 8.6, 8.15 постанови Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 910/21840/14. 7.5. Поряд з цим, суди встановили, що податковий орган оскаржує дії ліквідатора Боржника у цій справі з підстав невиконання ним вимог ухвали суду у цій справі від 17.04.2025 щодо надання витребуваних судом за заявою податкового органу документів Боржника з метою здійснення перевірки діяльності Боржника у зв`язку з реалізацією та виконанням податковим органом відповідних контролюючих функцій фіскального органу, а саме повноважень, визначених спеціальними нормами ПК України. 7.6. Отже, ДПС подало скаргу на дії ліквідатора Боржника, яка не підпадає під жодний із наведених типів скарг (висновки у пункті 7.4), оскільки ДПС оскаржує бездіяльність ліквідатора Боржника не у зв`язку з виконанням ним визначених КУзПБ обов`язків і функцій у процедурі ліквідації Боржника, а у зв`язку з неналежним виконанням ухвали щодо надання ліквідатором Боржника витребуваних у нього судом тих документів Боржника, що необхідні податковому органу для реалізації та виконання ним відповідних контролюючих повноважень і функцій фіскального органу. 7.7. Так, відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Пунктом 3 цього Положення (в його редакції, чинній станом на дату звернення ДПС у серпні 2025 року у цій справі зі скаргою на дії ліквідатора) передбачено, що основними завданнями ДПС є, зокрема: 1) реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів,… державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. 7.8. У межах наведених повноважень ДПС має право проводить перевірки діяльності суб`єктів господарювання платників податків (підпункт 20.1.4 пункт 20.1 статті 20 ПК України. Стаття 78 ПК України визначає порядок та підстави проведення документальних позапланових перевірок. Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. 7.9. Тобто, відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків згідно із приписами підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а тому суб`єктом документальної перевірки з боку контролюючого органу також може бути платник податку, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство (підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України), у зв`язку з особливостями у правовому регулюванні, що настають для такого платника податку з відкриттям провадження у справі про банкрутство та визнанням юридичної особи-боржника банкрутом. У межах проведення такої перевірки у платника податку виникає обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України). При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності); відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (пункт 85.4 статті 85 ПК України). Крім того, податковий орган має право звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом (підпункт 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України). Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. 7.10. Ураховуючи наведене, а також виходячи з того, що: - за змістом статті 1 КУзПБ до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а кредитором також може бути контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень; - розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з урахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство; - обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено законодавцем у справах про банкрутство на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; Суд зазначає, що кінцевою метою здійснення перевірки контролюючим органом в порядку підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України є, зокрема, повне та достовірне формування грошових вимог податкових органів до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство; а за результатами такої перевірки можуть бути виявлені, зокрема, ознаки фіктивного банкрутства, встановлення недоброчесної поведінки як боржника так і кредиторів, що суперечить меті та принципам процедур банкрутства. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/2504/22. 7.11. У зв`язку з викладеним Суд доходить висновку, що попри визначене частиною третьою статті 9 КУзПБ загальне правило про неможливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, прийнятої за результатом перегляду судового рішення першої інстанції з розгляду скарги на дії ліквідатора, як такої, оскарження якої у касаційному порядку не передбачено частиною третьою статті 9 КУзПБ, таке правило не поширюється на судове рішення, ухвалене у справі про банкрутство за результатами розгляду судом скарги (заяви) податкового органу, поданої ним у зв`язку з реалізацією та виконанням у справі про банкрутство покладених на цей орган законом повноважень, функцій та обов`язків, оскільки відповідна скарга (заява) не є скаргою на дії арбітражного керуючого (ліквідатора) у розумінні положень частини третьої статті 60 та частини шостої статті 61 КУзПБ, а є пов`язаною з реалізацією та виконанням податковим органом у справі про банкрутство покладених на нього законом повноважень та обов`язків контролюючого органу. 7.12. Крім цього, з урахуванням викладеного, виходячи зі статусу, повноважень та спеціально визначених законодавцем функцій Державної податкової служби України як центрального органу виконавчої влади, який реалізує, зокрема державну податкову політику (пункти 7.7, 7.8), Суд, не відступаючи від висновків, сформульованих Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та уточнених у постанові від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23 (щодо правил набуття правового статусу учасника у справі про банкрутство), доходить висновку про те, що податковий орган, який за відсутності (без заявлення) грошових вимог до боржника за правилами КУзПБ звертається у справі про банкрутство з клопотанням (заявою тощо) у межах покладених на відповідний контролюючий орган повноважень, функцій з метою реалізації державної податкової політики тощо, наділяється тією процесуальною дієздатністю у справі про банкрутство у розумінні частини другої статті 44 ГПК України, яка надає цьому органу процесуальних прав діяти у справі про банкрутство у межах реалізації наведених відповідних повноважень, функцій та обов`язків контролюючого органу стосовно відповідного суб`єкта банкрутства (неплатоспроможності). У зв`язку з цим відповідний контролюючий орган наділяється процесуальними правами у справі про банкрутство звертатись до суду із відповідними клопотаннями/заявами/скаргами, знайомитися з матеріалами справи, у тому числі документами щодо фінансово-господарської діяльності боржника та звітом арбітражного керуючого, заперечувати/оскаржувати дії тих учасників, які порушують/перешкоджають податковому органу реалізовувати та виконувати покладені на нього законом відповідні повноваження, функції та обов`язки, оскаржувати відповідні судові рішення тощо. 7.13. При цьому, для упорядкування правовідносин між сторонами (учасниками) у справі про банкрутство (відповідних прав та обов`язків) Суд також зазначає, що податковий/контролюючий орган, який діє у справі про банкрутство саме у межах реалізації та виконання покладених на нього законом повноважень, функцій та обов`язків контролюючого органу, до набуття цим органом статусу кредитора боржника за процесуальним статусом є особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, з наділенням її відповідними процесуальними правами та обов`язками (висновки у пункті 7.12), однак без права втручання у ті правовідносини у справі про банкрутство (та у спори, у провадженнях, що здійснюються у межах справи про банкрутство за правилами статті 7 КУзПБ), які не пов`язані з реалізацією та виконанням податковим/контролюючим органом у справі про банкрутство покладених на нього законом повноважень, функцій та обов`язків. Такий висновок також не є відступом від висновків, сформульованих Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та уточнених у постанові від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23 (щодо правил набуття правового статусу учасника у справі про банкрутство). 7.14. Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з аргументами скаржника (пункт 5.1) в тій частині, в якій скаржник посилається на статус податкової служби як центрального органу виконавчої влади, який відносно боржника як платника податків здійснює контрольні функції; та відхиляє аргументи ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. у відзиві на касаційну скаргу, згідно з якими саме відсутність статусу учасника справи про банкрутство є матеріально-правовою підставою для відмови у задоволенні скарги ДПС у спірних правовідносинах у цій справі (пункт 6.1). 7.15. Крім цього, щодо порядку реалізації та виконання податковим/контролюючим органом у справі про банкрутство покладених на нього законом повноважень, функцій та обов`язків, Суд, звертаючись до закріпленого КУзПБ принципу строковості здійснення провадження у справі про банкрутство та визначених у межах цього провадження окремих процедур, вважає за необхідне додати таке. 7.16. Згідно з положеннями частини тринадцятої статті 39 та частини другої статті 44 КУзПБ процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів, а процедура ліквідації (згідно з частиною першою статті 58 цього Кодексу) - на 12 місяців. При цьому окрім офіційної публікації повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення) (частина дев`ята статті 39 КУзПБ) податковий орган також отримує разом з ухвалою про відкриття провадження у такій справі окреме (індивідуальне) повідомлення про відкриття провадження у справ про банкрутство (частина п`ятнадцята статті 39 цього Кодексу). Саме у судовій процедурі розпорядження майном проводиться комплекс заходів щодо формування загальної суми заборгованості боржника шляхом як виявлення кредиторів, так і з`ясування фінансово-господарського стану боржника. Загалом ця судова процедура покликана сформувати підстави для переходу до відновлювальної судової процедури (санації) або ліквідаційної процедури (ліквідації). Правила, підстави та строки визначення (виявлення) грошових вимог до боржника та звернення з ними у справі про банкрутство, які визначені нормами статті 45 КУзПБ, є однаковими для всіх кредиторів, до яких належить і податковий орган за правилами статті 1 цього Кодексу (пункт 7.10). А тому, виходячи з підстав та правил виникнення у податкового органу повноважень, функцій (як прав, так і обов`язків) стосовно платника податків у зв`язку із відкриттям стосовно нього провадження у справі про банкрутство (за підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, пункт 7.9 цієї постанови), Суд зазначає, що реалізація та виконання повноважень та функцій податкового органу стосовно платника податку, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а у зв`язку з цим і відповідна діяльність цього органу у такій справі, яка хоча і регламентована спеціальними нормами ПК України і іншими нормативними актами, що визначають правила діяльності та виконання функцій податкового органу, однак підпорядковується саме тим строкам та вимогам, що визначені спеціальними нормами КУзПБ. У зв`язку з чим відповідні повноваження та функції податковий орган як контролюючий орган стосовно боржника у справі про банкрутство має реалізовувати з урахуванням змісту, завдань та строків судових процедур у справі про банкрутство (у даному випадку процедури розпорядження майном), звернення із грошовими вимогами до боржника тощо, тобто з урахуванням принципу строковості провадження у такій справі, а також настання наслідків недотримання (пропуску) податковим органом відповідних строків. 7.17. Тож, оцінюючи звернення податкового органу у справі про банкрутство на предмет відповідності таких дій повноваженням та функціям, покладеним законом на податковий/контролюючий орган у справі про банкрутство, суди мають враховувати добросовісність поведінки цього органу. А саме суд має враховувати дотримання таким органом строків звернення у справі про банкрутство, причини їх пропуску (якщо це мало місце) та підстави/передумови для такого звернення (проведення перевірки, формування грошових вимог тощо). Тобто, чи було звернення своєчасним, обґрунтованим, чи мало місце зволікання з боку контролюючого органу таким зверненням тощо. У зв`язку з чим суд оцінює межі та обґрунтованість втручання податкового органу у права відповідних учасників (сторін) та безпосередньо у провадження у справі про банкрутство, надаючи при цьому оцінку праву податкового органу, як особи, яка не брала участі у справі, заявляти відповідні клопотання, подавати заяви, скарги тощо, в контексті вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки податкового органу у справі про банкрутство. 7.18. У наведених висновках Суд, звертаючись також до правового дослідження та висновків Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/2504/22, враховує таке. Відповідно до пункту 184.1 статті 184 ПК України анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участі кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення. Звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв`язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом за відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № Б-39/134-10, від 26.07.2018 у справі №904/9631/15, від 27.10.2020 у справі № 28/29-б-43/212-2012). 7.19. Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та закриває провадження у справі про банкрутство. В зв`язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. 7.20. Таким чином, підсумовуючи наведені висновки, Суд зазначає, що процедура банкрутства (ліквідації)/неплатоспроможності не може бути завершена без проведення (здійснення) податковим/контролюючим органом ревізії (перевірки) діяльності боржника на предмет виявлення у нього як платника податків порушень положень закону щодо сплати податків (зборів, інших обов`язкових платежів) та невиконаних зобов`язань боржника перед бюджетом, однак за умови, що відповідне звернення податкового/контролюючого задля реалізації у справі про банкрутство покладених на нього законом повноважень та функцій відбулось з дотриманням як строків здійснення передбачених КУзПБ процедур у справі про банкрутство, так і стадійності для звернення податкового органу у справі про банкрутство (після порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків) (висновки у пунктах 7.8, 7.16, 7.17 цієї постанови). 7.21. Між тим, суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, дійшовши в оскаржуваних рішеннях помилкового висновку про відсутність у ДПС у цій справі права оскаржувати дії (бездіяльність) ліквідатора та втручатися у діяльність ліквідатора Боржника у цій справі через відсутність статусу учасника у цій справі про банкрутство внаслідок неподання заяви з грошовими вимогами до Боржника. При цьому Суд зауважує, що наведеним мотивам в оскаржуваних рішеннях суперечить чинна у цій справі ухвала від 17.04.2025, якою задоволено заяву ДПС про витребування у ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із зазначенням їх переліку (пункт 3.3), якою суд фактично допустив ДПС до участі у цій справі у межах реалізації та виконання нею у цій справі про банкрутство покладених на ДПС законом повноважень та обов`язків. Також наведеним мотивам в оскаржуваних рішеннях суперечать ухвалені за ними рішення по суті - про відмову ДПС у задоволенні скарги на дії ліквідатора Боржника по суті. А саме, дійшовши фактично згідно з мотивами в оскаржуваних рішеннях висновку про відсутність у ДПС у спірних правовідносинах процесуальної дієздатності (наслідком чого за правилами пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України мало б бути залишення без розгляду відповідної скарги ДПС), суди, між тим, відмовили у задоволенні цієї скарги по суті заявлених ДПС вимог, не розглянувши та не оцінивши ці вимоги по суті. Тобто через наведені процесуальні порушення суди не здійснили та усунулись від розгляду по суті та оцінки аргументів ДПС у поданій ним скарзі на дії ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г., у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення є передчасними, ухваленими з порушенням норм процесуального права та без здійснення дослідження та оцінки вимог заявника (ДПС) по суті заявленої скарги, а тому підлягають скасуванню. 7.22. Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аргументами та вимогами скаржника (пункти 4.1, 5.1) в тій частині, в якій скаржник зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, та відхиляє протилежні аргументи ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. у відзиві на касаційну скаргу (пункт 6.1). 7.23. Водночас, з огляду на те, що оскаржувані судові рішення не містять дослідження, оцінки та розгляд по суті аргументів та вимог ДПС у поданій ним скарзі на дії ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Паркулаба В. Г., справа в оскаржуваній частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення визначених у цій постанові процесуальних порушень та належного розгляду поданої у цій справі скарги ДПС. При цьому Суд звертає увагу, що частина аргументів ДПС згідно з її скаргою та частина заявлених у цьому провадженні аргументів арбітражного керуючого Паркулаба В. Г. щодо причин ненадання витребуваних ДПС та судом документів стосовно Боржника (пункт 6.1) була розглянута та відхилена судом по суті згідно з ухвалою від 17.04.2025, за висновками в якій суд: - не приймає зауваження ліквідатора про відсутність документів з причин їх знищення під час займання будівлі, яке орендував Боржник, оскільки із наданих в підтвердження цього факту документів неможливо встановити які саме документи були знищені; - арбітражний керуючий, як уповноважена особа боржника, має повноваження, обов`язок та можливість відновити частину втрачених фінансово-господарських документів. 7.24. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала місцевого суду - скасуванню, з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. 7.25. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються. Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2026 у справі № 922/4095/23 скасувати.

3. Справу № 922/4095/23 в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області для розгляду скарги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Артес-М" арбітражного керуючого Паркулаба В. П. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Васьковський Судді К. М. Огороднік В. Я. Погребняк