Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 924/1570/14

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2026 року Справа №924/1570/14 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Поліщук П.Я. , суддя Коломис В.В. при секретарі судового засідання Зенюковій К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2026 у справі №924/1570/14 (суддя Грамчук І.В.) за заявою Головного управління ДПС у Хмельницькій області (м.Хмельницький) про банкрутство Виробничого кооперативу Летичівський райагробуд (смт.Летичів) за участю представників: від органу ДПС - Бабак Анна Володимирівна (в приміщенні Господарського суду Хмельницької області); ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2026 у справі №924/1570/14 задоволено частково клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Чернецької А.А. (вх.№05-06/880/23 від 04.08.2023; вх.№05-06/39/24 від 12.01.2024; вх.№05-06/487/25 від 25.03.2025, вх.№05-22/2393/25 від 27.03.2025) про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого в процедурі ліквідації та стягнення основної грошової винагороди та витрат з кредиторів по справі №924/1570/14 про банкрутство Виробничого кооперативу "Летичівський райагробуд". Затверджено звіт арбітражного керуючого Чернецької А.А. про нарахування з 16.03.2015 по 13.06.2023 в сумі 1070978,03 грн та виплату грошової винагороди та відшкодування понесених витрат при виконанні повноважень ліквідатора по справі №924/1570/14 про банкрутство виробничого кооперативу "Летичівський райагробуд" на загальну суму 505836,02 грн, з яких: 496767,36 грн основна грошова винагорода, 9068,66 грн витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень ліквідатора Виробничого кооперативу "Летичівський райагробуд". Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на користь арбітражного керуючого Чернецької А.А. 314767,46 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та 5746,19 грн витрат понесених арбітражним керуючим Чернецькою А.А. в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі №924/1570/14. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на користь арбітражного керуючого Чернецької А.А. 181999,90 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та 3322,47 грн витрат понесених арбітражним керуючим Чернецькою А.А. в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі №924/1570/14. Не погоджуючись з винесеною ухвалою Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою. ДПС вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права та не з`ясував усіх істотних обставин справи. На думку апелянта, сама тривалість ліквідаційної процедури не може автоматично бути підставою для нарахування та виплати арбітражному керуючому винагороди за весь відповідний період. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, оплата послуг арбітражного керуючого має здійснюватися за фактично виконану роботу та її реальний обсяг, а не лише за час, протягом якого тривала процедура банкрутства. Тому суд повинен був встановити, які саме конкретні дії фактично здійснювала ліквідатор, у якому обсязі та чи відповідала тривалість виконання цих дій заявленому розміру винагороди. Повноваження ліквідатора передбачають активні дії, спрямовані, зокрема, на пошук і виявлення активів боржника, проведення інвентаризації, дослідження його фінансового та майнового стану та вжиття заходів для задоволення вимог кредиторів. За відсутності належного підтвердження фактично виконаної роботи покладення на кредиторів обов`язку оплачувати винагороду за тривалий період бездіяльності або недостатньої активності ліквідатора вважає необґрунтованим. Крім того, ДПС заперечує проти покладення обов`язку з виплати основної грошової винагороди ліквідатора безпосередньо на кредиторів. Частина 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства визначає джерела виплати основної винагороди арбітражного керуючого: кошти, одержані боржником у результаті господарської діяльності, або кошти від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі. На думку апелянта, чинне законодавство не передбачає автоматичного стягнення винагороди з кредиторів у разі відсутності у боржника активів. ДПС також зазначає, що є органом державної влади та фінансується виключно з державного бюджету. В умовах воєнного стану бюджетні ресурси держави є обмеженими, а видатки здійснюються з урахуванням установленої законодавством черговості та ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка. Тому покладення на державний орган додаткового фінансового обов`язку зі сплати винагороди арбітражному керуючому без чіткої законодавчої підстави створює необґрунтований фінансовий тягар для держави та не відповідає принципам законності. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам, не перевірив фактичний обсяг роботи, виконаної ліквідатором, та без достатніх правових підстав поклав на ДПС обов`язок сплатити 314767,46 грн основної грошової винагороди і 5746,19 грн витрат. У зв`язку з цим Головне управління ДПС у Хмельницькій області просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2026 у справі №924/1570/14, відмовити у затвердженні звіту арбітражного керуючого Чернецької А.А. про нарахування та виплату грошової винагороди й відшкодування витрат на загальну суму 505836,02 грн, а також відмовити у стягненні з ГУ ДПС у Хмельницькій області 314767,46 грн основної винагороди та 5746,19 грн витрат. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1570/14 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Романюк Ю.Г. 29.05.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області. 08.06.2026 до суду від апелянта надійшли докази сплати судового збору. 11.06.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою суду від 12.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2026 у справі №924/1570/14. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.07.2026 об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 29.06.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. 28.06.2026 арбітражний керуючий Чернецька Алла Анатоліївна через систему «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу. Арбітражний керуючий не погоджується з апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2026 у справі №924/1570/14 про банкрутство ВК «Летичівський райагробуд» та вважає її необґрунтованою; вважає, що підстав для скасування ухвали немає. Звертає увагу, закон не забороняє господарському суду самостійно розглядати та затверджувати звіт арбітражного керуючого навіть у разі, якщо комітет кредиторів його не схвалив. Верховний Суд неодноразово зазначав, що відсутність рішення комітету кредиторів про схвалення звіту не позбавляє суд права самостійно оцінити такий звіт. Звертає увагу, що за час ліквідаційної процедури було проведено 32 засідання комітету кредиторів, однак представник ДПС жодного разу не заявляв про бездіяльність арбітражного керуючого або неналежне виконання нею своїх повноважень. Тому посилання апелянта на нібито відсутність фактично виконаної роботи вважає необґрунтованими. Стверджує, що положення законодавства та судова практика передбачають, що винагорода арбітражного керуючого визначається з урахуванням фактично виконаної роботи, а її розмір за виконання повноважень ліквідатора не може бути меншим за встановлений законом мінімум - три мінімальні заробітні плати за кожен місяць виконання повноважень. Чинне законодавство передбачає декілька джерел оплати винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, у тому числі кошти від продажу майна боржника, кошти від його господарської діяльності та кошти кредиторів. Закон не містить заборони щодо оплати винагороди за рахунок кредиторів у випадку, коли інші джерела фінансування відсутні. Арбітражний керуючий не може бути зобов`язаний виконувати свої повноваження безоплатно. Відсутність у боржника майна або коштів для оплати винагороди не означає, що робота арбітражного керуючого повинна здійснюватися без винагороди. Такий підхід суперечив би гарантованому Конституцією України праву на оплату праці та принципу платності послуг арбітражного керуючого. Звертає увагу на висновки Верховного Суду , який вказує, що кредитори, які очікують на результат роботи арбітражного керуючого, повинні усвідомлювати його законне право на отримання винагороди за належне виконання своїх повноважень. Якщо оплату неможливо здійснити з інших джерел, її покладення на кредиторів є допустимим і може здійснюватися пропорційно розміру визнаних вимог. У зв`язку з цим арбітражний керуючий Чернецька Алла Анатоліївна просить суд апеляційної інстанції залишити ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2026 у справі №924/1570/14 без змін, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області - без задоволення. Розпорядженням керівника апарату суду від 16.07.2026, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Романюк Ю.Г. у період з 20.07.2026 по 31.08.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №924/1570/14. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №924/1570/14 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Поліщук П.Я., суддя Коломис В.В. Ухвалою суду від 16.07.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2026 у справі №924/1570/14 колегією суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Поліщук П.Я., суддя Коломис В.В. У судове засідання суду апеляційної інстанції 20.07.2026 з`явився представник Головного управління ДПС у Хмельницькій області - Бабак Анна Володимирівна. Інші учасники провадження не забезпечили явку своїх представників, причини неявки не повідомили. При цьому, ухвалою суду від 13.07.2026 було задоволено заяву та забезпечено арбітражному керуючому Чернецькій Аллі Анатоліївні участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Однак, арбітражний керуючий Чернецька Алла Анатоліївна під час судового засідання 20.07.2026 не вийшла на зв`язок в режимі відеоконференції, причини неявки не повідомила. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, доводи арбітражного керуючого викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України. У судовому засіданні представниця Головного управління ДПС у Хмельницькій області підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, надала пояснення по справі. Просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2026 у справі №924/1570/14, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у затвердженні звіту арбітражного керуючого Чернецької А.А. про нарахування та виплату грошової винагороди й відшкодування витрат на загальну суму 505836,02 грн, а також відмовити у стягненні з ГУ ДПС у Хмельницькій області 314767,46 грн основної винагороди та 5746,19 грн витрат. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне: Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.11.2014 порушено провадження у справі №924/1570/14 про банкрутство Виробничого кооперативу Летичівський райагробуд (31500, Хмельницька область, Летичівський район, смт.Летичів, вул.50-річчя Жовтня, 90/1, (ідентифікаційний код 03587365), а також здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення Господарським судом Хмельницької області справи №924/1570/14. Визнано вимоги ініціюючого кредитора Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в розмірі 1224194,40 грн та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів виробничого кооперативу Летичівський райагробуд. Ухвалою суду від 19.02.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів:

1. Загальний розмір визнаних вимог кредиторів у справі №924/1570/14 про банкрутство виробничого кооперативу Летичівський райагробуд визначено в розмірі 1259477,04 грн, в тому числі: - вимоги Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області в розмірі 1224194,40 грн, в тому числі: 1211123,64 грн основного боргу (третя черга) та 13070,76 грн неустойки (пеня, штраф) (шоста черга); - вимоги Управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі в розмірі 689,94 грн неустойки (пеня, штраф) (шоста черга); - покладений на боржника обов`язок по сплаті судового збору у сумі 7308 грн.

2. Затверджено реєстр вимог кредиторів у справі №924/1570/14 про банкрутство виробничого кооперативу Летичівський райагробуд, який є невід`ємною частиною даної ухвали, у сумі 1259477,04 грн Зокрема, по кредиторах: 1) вимоги першої черги : - Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області у сумі 6090 грн (покладений на боржника обов`язок по сплаті судового збору); - Управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі у сумі 1218 грн (покладений на боржника обов`язок по сплаті судового збору); - заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства в розмірі 27284,70 грн, що внесена до реєстру окремо. 2) вимоги третьої черги: - Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області у сумі 1211123,64 грн. 3) вимоги шостої черги: - Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області у сумі 13070,76 грн; - Управління Пенсійного фонду України в Летичівському районі у сумі 689,94 грн. Постановою Господарського суду Хмельницької області від 16.03.2015 визнано банкрутом виробничий кооператив Летичівський райагробуд, відкрито ліквідаційну процедуру строком до 16.09.2015. Ліквідатором виробничого кооперативу Летичівський райагробуд у справі №924/1570/13 призначено арбітражного керуючого Чернецьку Аллу Анатоліївну (м.Хмельницький, вул.Соборна, 57, оф.111, Свідоцтво №123 від 06.02.2013) із оприлюдненням на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про визнання банкрутом виробничого кооперативу Летичівський райагробуд, і відкриття ліквідаційної процедури у справі №924/1570/14. Строк виконання всіх грошових зобов`язань виробничого кооперативу Летичівський райагробуд, визнано таким, що настав 16.03.2015. З цієї дати припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших економічних санкцій за всіма зобов`язаннями виробничого кооперативу Летичівський райагробуд, як банкрута, а також припинено з 16.03.2015 повноваження органів управління Виробничого кооперативу Летичівський райагробуд, як банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном та припинено повноваження власника (власників) майна банкрута. Додатково суд скасував арешти, накладені на майно боржника - виробничого кооперативу Летичівський райагробуд, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. У відповідності до постанови суд зобов`язав ліквідатора: - використовувати тільки один банківський рахунок для зарахування коштів, отриманих під час проведення ліквідаційної процедури та для здійснення розрахунків з кредиторами банкрута. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю; - провести ліквідаційну процедуру банкрута відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", скласти ліквідаційний баланс та подати його господарському суду разом із звітом про свою діяльність у строк до 16.09.2015; - письмово надавати суду один раз на місяць звіт про хід ліквідаційної процедури з відповідним документальним підтвердження, відомості про фінансове становище та майно боржника, заплановані заходи щодо продажу майна боржника. На адресу Господарського суду Хмельницької області від ліквідатора - арбітражного керуючого Чернецької А.А. надійшли клопотання вх.№05-06/880/23 від 04.08.2023; вх.№05-06/39/24 від 12.01.2024; вх.№05-06/487/25 від 25.03.2025, вх.№05-22/2393/25 від 27.03.2025 про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого в процедурі ліквідації та стягнення основної грошової винагороди та витрат з кредиторів. До клопотань додано протоколи засідання комітету кредиторів №26 від 12.10.2021, №32 від 11.07.2023. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2026 затверджено звіт ліквідатора - арбітражного керуючого Чернецької А.А. про проведену роботу та ліквідаційний баланс Виробничого кооперативу "Летичівський райагробуд". Ухвалено: вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а також вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом строк або відхилені господарським судом, вважати погашеними, виконавчі документи за відповідними вимогами визнати такими, що не підлягають виконанню. Припинено юридичну особу банкрута - Виробничий кооператив "Летичівський райагробуд", зареєстроване Летичівською районною державною адміністрацією за юридичною адресою: 31500, Хмельницька область, Летичівський район, смт. Летичів, вул. 50-річчя Жовтня, 90/1, код 03587365). Зобов`язано орган державної реєстрації провести відповідні дії по державній реєстрації припинення юридичної особи - банкрута Виробничого кооперативу "Летичівський райагробуд". Припинено дію мораторію і заходи забезпечення вимог кредиторів, що були введені ухвалою господарського суду від 19.11.2014. Провадження у справі №924/1570/14 закрито. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з нього на користь арбітражного керуючого Чернецької А.А. 314767,46 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та 5746,19 грн витрат на проведення ліквідаційної процедури у справі №924/1570/14 Колегія суддів враховує, що згідно з ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до ч.1 ст.98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинний до 21.10.2019) арбітражний керуючий, серед іншого, має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом. Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Відповідно до ч.ч.5,7 ст.115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Тотожні правові норми закріплені й у Кодексі України з процедур банкрутства. Так, згідно з ч.1 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором (ч.6 ст.30 Кодексу). Як вбачається з протоколу засідання зборів комітету кредиторів №26 від 12.10.2021, комітетом кредиторів: - схвалено звіт про нарахування грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута з 16.03.2015 по 31.09.2021 в розмірі 670468,03 грн; - схвалено звіт про виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора з 16.03.2015 по січень 2017 року в розмірі 58276,64 грн. З протоколу засідання зборів комітету кредиторів №32 від 11.07.2023 вбачається, що комітетом кредиторів: - схвалено звіт про нарахування грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута з 01.10.2021 по 13.06.2023 в розмірі 400510 грн; - схвалено звіт про виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора банкрута з частково за грудень 2016 по частково грудень 2020 в розмірі 438490,72 грн; - схвалено звіт про здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Чернецької А.А. в процедурі ліквідації боржника в сумі 9068,66 грн. Як зазначено ліквідатором у поданому звіті та підтверджується матеріалами справи, фінансово-господарський стан підприємства характеризується ознаками стійкої неплатоспроможності, за наслідками інвентаризації майна підприємства встановлена відсутність будь-якого майна Виробничого кооперативу Летичівський райагробуд, що свідчить про відсутність можливості відновлення платоспроможності підприємства, нездійснення підприємством господарської діяльності та відсутність активів тощо. Згідно з ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Відповідно до ч.4 ст.30 Кодексу, витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст.43 Конституції України. На підставі системного аналізу приписів статті 43 Конституції України та статей 30, 90 КУзПБ, суд приходить до висновку, що здійснення арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відбувається виключно на платній основі, а своєчасне одержання грошової винагороди за працю є його конституційною гарантією. Водночас розгляд господарським судом звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками відповідної процедури банкрутства (неплатоспроможності), загальним правилом, є обов`язковою передумовою для закриття провадження у справі про банкрутство незалежно від підстав такого закриття. Вирішення господарським судом питання щодо сплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування його витрат жодним чином не порушує імперативності норм частини першої статті 90 КУзПБ, якою встановлено підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а натомість є необхідною складовою процесу такого закриття. Обов`язковою процесуальною дією, що забезпечує реалізацію права арбітражного керуючого на отримання грошової винагороди та відшкодування витрат, є затвердження господарським судом відповідного звіту за підсумками кожної із процедур банкрутства (неплатоспроможності). За наявності підстав для повного чи часткового затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат господарський суд у судовому рішенні визначає також джерела покриття оплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого. У разі ліквідації юридичної особи - боржника внаслідок закриття провадження у справі про банкрутство з підстави затвердження звіту ліквідатора й ліквідаційного балансу (пункт 7 частини першої статті 90 КУзПБ) і відсутності при цьому визначених статтею 30 цього Кодексу джерел фінансування послуг арбітражного керуючого та відшкодування його витрат ліквідатор не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат за підсумками ліквідаційної процедури. За таких обставин, зважаючи на необхідність дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого та враховуючи принцип пропорційності задоволення вимог кредиторів, суд покладає витрати на оплату послуг ліквідатора та його витрати на кредиторів у справі про банкрутство пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог за наявності на це правових підстав. Правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 21.01.2026 у справі №927/149/22. Виходячи з поданих арбітражним керуючим Чернецькою А.А. звітів сума основної грошової винагороди ліквідатора склала 1070978,03 грн за період з 16.03.2015 по 13.06.2023, виплатили винагороду у сумі 496767,36 грн. Тобто, невиплаченою залишалися 574396,97 грн. При цьому, арбітражний керуючий у клопотанні просив затвердити звіт про виплату грошової винагороди у розмірі 496767,36 грн та відшкодування витрат у розмірі 9068,66 грн. Враховуючи суму, яку арбітражний керуючий сам заявив до затвердження у справі №924/1570/14, а також підтверджений обсяг фактично виконаної арбітражним керуючим роботи, правомірним є стягнення 496767,36 грн грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та 9068,66 грн відшкодування витрат. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначення судом першої інстанції суми « 200000,00 грн» є очевидною опискою, яка не впливає на правильність вирішення клопотання по суті та не змінює висновків суду щодо розміру грошової винагороди, що підлягає стягненню. Таким чином, наведена технічна неточність не призвела до неправильного вирішення спору, не вплинула на права та обов`язки учасників справи та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Слід відмітити, що арбітражний керуючий Чернецька А.А. не оскаржує ухвалу суду першої інстанції у незадоволеній судом частині заявленої грошової винагороди, у відзиві на апеляційну скаргу вважає вірною задоволену суму. Колегія суддів констатує, що визначаючи розмір винагороди, суд першої інстанції дослідив матеріали справи, обсяг виконаних арбітражним керуючим Чернецькою А.А. повноважень, перебіг ліквідаційної процедури та наявні у справі докази. При цьому суд не затвердив до виплати всю суму, нараховану арбітражним керуючим за весь період виконання повноважень, а визначив розмір винагороди з урахуванням обґрунтованості заявлених вимог. Отже, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції ототожнив тривалість процедури банкрутства з фактично виконаною роботою, не відповідає змісту оскаржуваної ухвали. Саме по собі посилання апелянта на окремі правові позиції Верховного Суду щодо необхідності врахування фактично виконаної роботи не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм права, оскільки правовий висновок суду має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин цієї справи та доказів, досліджених судом. Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про нібито неналежне виконання арбітражним керуючим своїх повноважень та відсутність активних дій, спрямованих на виявлення майна боржника. Як вбачається з матеріалів справи, протягом ліквідаційної процедури арбітражний керуючий Чернецька А.А. виконувала покладені на неї законом повноваження, а її діяльність здійснювалася в межах процедури банкрутства, яка перебувала під судовим контролем. При цьому апелянтом не наведено конкретних доказів того, що арбітражний керуючий Чернецька А.А. умисно або безпідставно не виконувала покладені на неї обов`язки, приховала майно боржника, допустила втрату активів або вчинила інші дії, які могли б бути підставою для повного позбавлення її права на грошову винагороду. Саме по собі припущення про те, що окремі дії ліквідатора могли бути виконані швидше або в іншому обсязі, не є достатньою підставою для відмови у виплаті винагороди за весь період належного виконання повноважень. Як свідчать матеріали справи, за весь час здійснення ліквідаційної процедури представник ДПС не заявляв про бездіяльність арбітражного керуючого або неналежне виконання нею повноважень ліквідатора. Посилання апелянта на воєнний стан, обмеженість бюджетних ресурсів, особливий порядок казначейського обслуговування та черговість проведення платежів, також не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Фінансове становище кредитора, особливості його бюджетного фінансування та наявність інших пріоритетних напрямів державних видатків не змінюють встановленого законом порядку розподілу витрат у процедурі банкрутства та не можуть нівелювати право арбітражного керуючого на отримання передбаченої законом винагороди. Зазначені обставини можуть мати значення для порядку та строків виконання судового рішення відповідно до вимог законодавства, однак не спростовують самого обов`язку зі сплати коштів та не свідчать про незаконність ухвали суду першої інстанції. Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з кредитора - Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на користь арбітражного керуючого Чернецької А.А., пропорційно розміру визнаних вимог, 314767,46 грн основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та 5746,19 грн витрат, понесених арбітражним керуючим Чернецькою А.А. в результаті проведення ліквідаційної процедури у справі №924/1570/14. В силу ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Як встановлено ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на наведене вище та наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно затвердив звіт арбітражного керуючого на загальну суму 505836,02 грн, з яких: 496767,36 грн основна грошова винагорода, 9068,66 грн витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень ліквідатора Виробничого кооперативу "Летичівський райагробуд" та стягнув з кредитора - Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, пропорційно розміру визнаних вимог, 314767,46 грн основної грошової винагороди арбітражного керуючого та 5746,19 грн витрат. Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії"). В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для її скасування, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд ухвали покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2026 у справі №924/1570/14 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст постанови складено 22.07.2026. Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Поліщук П.Я. Суддя Коломис В.В.