Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/482/26

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/482/26 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Павленко Н.А. суддів - Лічмана Л.В., Філінюка І.Г. за участю секретаря судового засідання Пелешка Т.С. за участю представників учасників справи: від заявника Сонько В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, постановлену суддею Мусієнко О.О. м. Одеса, повний текст якої складено та підписано 29.04.2026 по справі №916/482/26 за заявою Фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст обставин справи та ухвали суду, що оскаржується в апеляційному порядку: Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 12.02.2026, про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 вказує, що згідно з даними Українського бюро кредитних історій (УБКІ) та особистими підрахунками боржника розмір заборгованості складає приблизно 608 542, 77 грн, а саме перед 4 банками та 9 мікрофінансовими організаціями. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2026 прийнято та призначено до розгляду заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2026 призначено підготовче засідання щодо розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_1 . Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_1 . Відмовляючи у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність місцевий господарський суд дійшов висновку, що у боржника ОСОБА_1 відсутні підстави, у розумінні ст. 115 КУзПБ, для відкриття провадження у справи про її неплатоспроможність. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу: Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, фізична особа ОСОБА_1 звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 у справі №916/482/26, якою відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , справу №916/482/26 передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування підстав апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду, ОСОБА_1 вказує, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та заяви про усунення недоліків нею було долучено всі наявні документи, які підтверджують факт отримання кредитів та існування заборгованості, зокрема кредитні договори, договори відступлення права вимоги, запити до кредиторів з доказами направлення, отримані від кредиторів відповіді та виписки по рахунках, судове рішення, а також долучені до цієї заяви завірений Витяг УБКІ та уточнений конкретизований список кредиторів. За твердженнями апелянта суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення без дослідження усіх матеріалів справи, зокрема документів, які були долучені до заяви про усунення недоліків від 02.03.2026, вказавши на відсутність рішення суду, яке було наявне в матеріалах справи. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що її дохід не дозволяє виконати зобов`язання перед кредиторами, відсутня можливість сплатити заборгованість за всіма кредитами, а ці обставини, на думку апелянта, підтверджують, що найближчим часом боржник також не буде спроможний виконати грошові зобов`язання перед всіма кредиторам. Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді: 11.05.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЕСІКС безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність по справі №916/482/26, що відповідає приписам ч. 1 ст. 256 ГПК України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026, апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Богатиря К.В., Лічмана Л.В. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність по справі №916/482/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/482/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. 18.05.2026 матеріали справи №916/482/26 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №916/482/26 за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.07.2026 о 12:00. За змістом абз. 2 ч. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів. Керуючись статтею 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», абзацом 2 частини 10 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, підпунктами 2.3.22, 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку з тим, що суддя - учасник колегії суддів Богатир К.В. згідно наказу голови суду від 07.07.2026 №183-в з 13.07.2026 по 07.08.2026 перебуває у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.07.2026 року №108 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/482/26. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026, справу №916/482/26 за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність розподілено на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Лічмана Л.В., Філінюка І.Г. Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 справа №916/482/26 за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність була прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Лічмана Л.В., Філінюка І.Г. В судовому засіданні 21.07.2026 представник ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 у справі №916/482/26, якою відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , справу №916/482/26 передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної: З матеріалів справи вбачається, що обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, на підставі п.п. 2, 4 ч.2 ст. 115 КУзПБ, фізичною особою ОСОБА_1 зазначено про наявність невиконаних прострочених грошових зобов`язань. Як вказує сам боржник у заяві за попередніми розрахунками у розмірі 608542,77 грн перед 4 банками та 9 мікрофінансовими установами, а саме (з урахуванням наданого до заяви про усунення недоліків конкретизованого списку кредиторів і боржників) зазначені наступні кредитори: ТОВ «БІЗПОЗИКА»: кредитний договір для розвитку бізнесу № 216505-КС-003 від 18.02.2022, поточна заборгованість 86 240, 06 грн (основне зобов`язання); ТОВ «СІМПЛ МАНІ»: кредитний договір на інші споживчі цілі № SM-05012052 від 10.09.2021, поточна заборгованість 161 831,8 3 грн (основне зобов`язання); ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»: договір № 666416 від 24.07.2021, поточна заборгованість 13 210, 41 грн (основне зобов`язання); договір № 3925373070 від 27.04.2021, поточна заборгованість 43 063, 92 грн (основне зобов`язання); договір № 307/9263509-CCN від 01.02.2021, поточна заборгованість 5045, 68 грн (основне зобов`язання); ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»: договір № 23725386 від 05.04.2021, первинний кредитор АТ «БАНК ФОРВАРД», поточна заборгованість 72 650, 02 грн (основне зобов`язання); кредитний договір на інші споживчі цілі № 22209460 від 27.08.2020, первинний кредитор ТОВ «НАВОРА» (попередня назва ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ»), поточна заборгованість 1938, 47 грн (основне зобов`язання); кредитний договір на інші споживчі цілі № 23726723 від 26.06.2012, первинний кредитор АТ «БАНК ФОРВАРД», поточна заборгованість 102 003, 37 грн (основне зобов`язання); АТ «А-БАНК»: кредитна картка № 10369882 від 04.01.2019, поточна заборгованість 108 723,50 грн (основне зобов`язання); АТ «БАНК ФОРВАРД»: договір позики № 22122892 від 05.04.2021, вторинний кредитор ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ», поточна заборгованість 0 грн; кредитна картка № 9202376 від 26.06.2012, статус ліквідація фінансової установи, поточна заборгованість 0 грн; ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ»: договір № 1272656 від 06.08.2015, статус ліквідація фінансової установи, поточна заборгованість 13 835, 51 грн (основне зобов`язання); ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»: договір позики № 6071685 від 04.02.2022, статус продано, вторинний кредитор ТОВ СІРОКО ФІНАНС, проте повідомлень про відступлення права вимоги та вимог від вторинного кредитора не надходило, поточна заборгованість 0 грн; ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: договір позики № 666416 від 24.07.2021, статус продано, вторинний кредитор ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», поточна заборгованість 0 грн; ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ»: кредитний договір на інші споживчі цілі № 3925373070 від 27.04.2021, статус продано, вторинний кредитор АТ «ТАСКОМБАНК», яке відступило право вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», поточна заборгованість 0 грн; АТ «ТАСКОМБАНК»: споживчий кредит (товари в кредит) № 3925373070(13193576) від 27.04.2021, первинний кредитор: ТОВ «ФК «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» статус продано, вторинний кредитор АТ «ТАСКОМБАНК», яке відступило право вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», поточна заборгованість 0 грн; кредитна картка № 307/9263509-CCN(9263512) від 01.02.2021, статус продано, вторинний кредитор ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», поточна заборгованість 0 грн. Боржником надано копії: договору про надання кредиту; договорів факторингу; договору кредиту та страхування; паспортів споживчого кредиту; договору банківського рахунку; договору про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту; договору про надання споживчого кредиту; договору про відступлення права вимоги; запитів; виписок по банківським рахункам; довідок про обороти по рахункам; звіту Українського бюро кредитних історій станом на 27.12.2025; копію заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.05.2025 по справі №509/3596/24. В описі майна боржника вказано, що відповідно до довідки № б-н від 18.12.2025, виданої РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, транспортні засоби в числі зареєстрованих відсутні; згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, № 458848796 від 30.12.2025 нерухомість відсутня. Боржнику та її чоловіку ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності (майно, придбане у шлюбі) належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 06.01.1998, серія ААК №750134. Боржником надано копію договору купівлі-продажу від 06.01.1998, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купив належний ОСОБА_3 житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 458848796 від 30.12.2025 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні. Боржник у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначив про відсутність копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати. Також, у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказано про наступні рахунки в банках, відкриті на ім`я ОСОБА_1 , а саме: АТ «КБ «ПРИВАТБАНК»: НОМЕР_1 0,00 грн, НОМЕР_2 5, 35 грн, НОМЕР_3 0,00 грн, НОМЕР_4 98, 11 грн; ПАТ «МТБ БАНК»: НОМЕР_5 27,33 грн, НОМЕР_6 67, 38 грн. При цьому, повідомлено, що інших відкритих рахунків/електронних гаманців (у тому числі депозитних рахунків), відкритих в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, боржник не має. До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано копію трудової книжки. Боржник до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, відомості про розшук відсутні, про що свідчить витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості». До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником надано план реструктуризації боргів та декларації про майновий стан за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік та станом на 01.01.2026. На підставі зазначеного заявник просить зокрема, відкрити провадження у справі про неплатоспроможність. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції: У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. За наданими у статті 1 КУзПБ визначеннями, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; а реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Загальний порядок відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та здійснення реструктуризації богів боржника врегульований розділами ІІ, ІІІ книги п`ятої «Відновлення платоспроможності фізичної особи» КУзПБ. Зокрема, у частині 3 статті 116 КУзПБ наведений перелік документів, що мають бути додатні до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у тому числі конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором. Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів) (частина 4 статті 116 КУзПБ). Згідно з частиною першою статті 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом. Ці підстави визначені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з положеннями якої (в її редакції, чинній станом на дату звернення боржника з заявою у цій справі) боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності. За змістом положень статті 113, частини першої та другої статті 116 КУзПБ про наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця). За змістом частини першої статті 117 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду, в якій зокрема зазначається дата підготовчого засідання. Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 КУзПБ переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст. Отже, з урахуванням положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з`ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 902/227/20, від 29.07.2021 у справі №909/1028/20 та від 18.01.2024 у справі № 911/2308/23. За приписами частини третьої статті 119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам статті 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених частиною четвертою статті 119 КУзПБ. Згідно з частиною четвертою статті 119 КУзПБ господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років. У цих висновках колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої в постановах 24.01.2024 у справі № 902/1014/23, від 12.11.2024 у справі № 922/2623/21. Отже, на стадії підготовчого засідання у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам статтям 115, 116 КУзПБ та наявності / відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за частиною четвертою статті 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов`язаний відкрити провадження у справі (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №924/622/23). Поряд з викладеним, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тому, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України). У цьому колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, що наведена в постанові від 15.02.2024 у справі №904/7413/21. Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків. У зв`язку з цим, Південно-західний апеляційний господарський суд, звертаючись також до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, зазначає, що у спеціальних нормах КУзПБ законодавець закріпив передусім принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності. Аналогічна правова

позиція Верховного Суду, сформульована в постанові від 27.02.2024 у справі № 910/4014/22. У заяві ОСОБА_1 зазначено про наявність невиконаних прострочених грошових зобов`язань, як вказує сам боржник у заяві за попередніми розрахунками у розмірі 608542,77грн перед 4 банками та 9 мікрофінансовими установами. Водночас, доказів на підтвердження зарахування на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів за усіма договорами, про які зазначено боржником в заяві, матеріали справи не містять. Колегія суддів наголошує, що наявність у заявника грошового зобов`язання перед кредиторами при ініціюванні справи про неплатоспроможність підтверджується належними та допустимими доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Також, такими доказами можуть бути банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання своїх зобов`язань саме в тому обсязі, в якому боржник визначив таку заборгованість. Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов`язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог ст. 76-77 ГПК України, що також передбачено п. п. 3, 14 частини третьої ст. 116 КУзПБ. Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов`язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити. У постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 915/36/20 висловлено позицію про те, що на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи (первинні документи, договори, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, судові рішення тощо), які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов`язань. За відсутності усіх первинних документів стосовно кредитних зобов`язань боржника у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності. Стосовно доказів дотримання заявником вимог п. 2 ч. 2 ст. 115 КУзПБ щодо припинення погашення грошових зобов`язань у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним зобов`язанням, господарський суд встановив, що боржник не надала відомостей за жодним своїм зобов`язанням, з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців. Як до первісної заяви, так і до заяви поданої після залишення первісної заяви без руху, заявник ОСОБА_1 не надала відомостей як взагалі про здійснення розрахунків за своїми зобов`язаннями, так і про конкретний час припинення виконання своїх зобов`язань. Заява боржника не містить відомостей про структуру заборгованості перед кожним кредитором (розмір позики (кредиту), докази і динаміку погашення своїх грошових зобов`язань з часу його виникнення до дня припинення виконання таких зобов`язань). Доводи апеляційної скарги цього не спростовують. Суд першої інстанції, досліджуючи докази про грошові зобов`язання боржника ОСОБА_1 , зокрема Кредитний звіт, що наданий Українським Бюро Кредитних Історій та Конкретизований список кредиторів, встановив, що зазначені документи, а так само і зміст заяви не містять систематизованої інформації по кожному кредитору окремо. Щодо кредиторів визначено лише загальне «поточне» зобов`язання (загальна сума заборгованості) без розмежування заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором. При цьому, колегія суддів зазначає, що роздруківка кредитної історії із сайту Українського бюро кредитних історій про фінансові зобов`язання боржника ОСОБА_1 , що долучена нею до матеріалів справи в порядку положень ст. ст. 76-78 ГПК України не визнається судом належним, допустимим та достовірним доказом поданим на встановлення вказаних обставин з огляду на наступне. Інформація, яка розміщена на веб-сайті є електронним доказом, а роздруківка такої інформації паперовою копією електронного доказу. Так, у відповідності до ч.1, ч.2 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У відповідності до вимог ч.3 ст.96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. За змістом статті 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій бюро кредитних історій» - це юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію (надалі - бюро); ведення кредитної історії - це діяльність бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію; кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач бюро - це юридична або фізична особа суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає та має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; кредитний звіт - це сукупність інформації про суб`єкта кредитної історії, яка є повним або частковим відображенням його кредитної історії; кредитний правочин - це правочин, за яким виникає, змінюється або припиняється зобов`язання фізичної або юридичної особи щодо сплати грошових коштів Користувачу протягом певного часу в майбутньому (в тому числі договір страхування або купівлі-продажу майна з відстроченням платежу). Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій джерелами формування кредитних історій» є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю. У статті 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено перелік інформації, що містить кредитна історія, а саме, - це, серед іншого, наступна інформація про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії: відомості про кредитний правочин (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину), суму зобов`язання за укладеним кредитним правочином, вид валюти зобов`язання, строк і порядок виконання кредитного правочину, відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином, дату виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір та стадія погашення, відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо), відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання. У статті ст.11 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено підстави та порядок надання кредитного звіту, а саме: бюро надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів; кредитні звіти містять усю інформацію з кредитної історії, якщо інші обсяги інформації не передбачені Положенням бюро або договором (частина 1), бюро надають інформацію, яка складає кредитні історії, виключно користувачам та іншим бюро на підставах, передбачених цим Законом (частина 3), бюро надають кредитні звіти користувачам за їх запитами на паперовому або електронному носіях на умовах, передбачених цим Законом та договором (частина 4), кредитні звіти надаються користувачам без права передачі їх або інформації, що міститься в них, третім особам (частина 5). Відповідно до ст.13 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що міститься у його кредитній історії, а саме: кредитним звітом та інформацією з реєстру запитів (частина 1); суб`єкт кредитної історії має право ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першою цієї статті, шляхом звернення до бюро у порядку, визначеному Положенням про бюро (частина 2); бюро зобов`язане надати суб`єкту кредитної історії інформацію протягом двох робочих днів з дня отримання від нього відповідного запиту (частина 4). Разом з тим, норми Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» не містять положень щодо порядку формування, форми та обов`язкових реквізитів кредитного звіту, наявність яких надавала б можливість ідентифікувати особу, яка відповідальна за його формування та відповідність даних самій кредитній історії. За загальним правилом оформлення документації в частині підтвердження відповідності інформації, яку містить певний (конкретний) документ, відомостям, на підставі яких такий документ складений, відповідним належним підтвердженням є підписання документа відповідальною посадовою особою. Проте, роздруківка кредитної історії, яка надана боржником в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Кредитного бюро, а тому не може вважатися належним доказом у справі, який би підтверджував наявність зобов`язань боржника перед кредиторами. Окрім того, в судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду, колегія суддів перейшовши по QR коду, який зазначений в кінці роздруківки кредитної історії, поданої заявником в якості доказів, для перевірки автентичності звіту не змогла перевірити звіт, оскільки на сторінці був напис «Документ за навединими даними не знайдено». Отже, кредитна історія боржника, складена Українським бюро кредитних історій, без додавання інших бухгалтерських первісних документів, які стали підставою виникнення грошового зобов`язання у розумінні ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, для належного підтвердження розміру грошової заборгованості цього боржника не може бути достатнім, належним та допустимим доказом наявності та розміру грошових вимог в силу ст. 77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. В свою чергу, пункт 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доводи апелянта з приводу засвідчення КЕП уповноваженої особи Українського бюро кредитних історій не підтвердились під час перевірки апеляційним господарським судом. Відповідно до положень ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов`язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника. Отже, доказами, які підтверджують в цьому випадку факт надання кредитних коштів боржнику, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, - є первинні платіжні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Апелянт стверджує, що вжив всіх можливих заходів для витребування належних доказів неплатоспроможності, доказів наведених тверджень матеріали справи не містять. Колегія суддів погоджується з висновками Господарського суду Одеської області про недоведеність ОСОБА_1 підстави «загрози неплатоспроможності» (п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ), оскільки ця підстава має ґрунтуватися на встановлюваних фактичних показниках та документально підтверджених обставинах, а не на припущеннях або загальних посиланнях. Більш того, як зазначає сама ОСОБА_1 та підтверджується матеріалами справи, вона звільнена з останнього місця роботи 07.08.2013, поряд з цим у неї наявні кредитні зобов`язання починаючи ще з 2012 року. Як саме наданий час змінилися обставини у ОСОБА_1 що з`явились підстави «загрози неплатоспроможності», заявниця не вказує. Суд звертає увагу, боржник, як ініціатор справи про свою неплатоспроможність, має надати повну та вичерпну інформацію про майно, яке належить йому на праві власності. При цьому зазначені відомості повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-77 ГПК України. Крім того, згідно до ч.5. ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду. Суд зазначає, що для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов`язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог. Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов`язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20). Крім того, інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Подання декларації про майновий стан боржником надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період. Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20. Абзацом 2 ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що до членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. В поданих до заяви деклараціях про майновий стан за 2023, 2024 та 2025 рік боржниця зазначила, що членами родини ОСОБА_1 є: мати ОСОБА_4 , батько ОСОБА_5 , чоловік ОСОБА_2 , підопічні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також доньки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Крім того, в тексті заяви боржниця зазначила, що з нею проживає за фактичним місцем проживання: чоловік ОСОБА_2 , Підопічні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .. Разом з тим, у розділу ІІ «Відомості про доходи та інші грошові виплати боржника та членів його сім`ї з усіх джерел в України, у тому числі одержані (нараховані) за межами України» декларацій за 2023 2025 рік щодо доходів членів сім`ї боржника, останньою проставлено «члени сім`ї інформації не надавали» Вказане свідчить про те, що боржниця ОСОБА_1 не вжила достатніх заходів задля самостійного отримання інформації стосовно заробітної плати, пенсії, спадщини, інших видів дохідів від відчуження нерухомого та рухомого майна, доходів від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, доходів в передачу в оренду майна, інші види доходів/грошові виплати) тощо членів її родини ( а саме: чоловіка ОСОБА_2 , та підопічних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ) Проте, заявником не надано обґрунтованих доказів, які підтверджують відсутність доходів та іншого рухомого майна у членів сім`ї боржника. Також ОСОБА_1 не обґрунтувала об`єктивну неможливість отримання інформації з офіційних джерел щодо наявності у членів її сім`ї, а саме чоловіка та двох підопічних доходів, рухомого майна, витрат тощо. Південно-західний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що боржник, будучи працездатною особою, не надав жодних доказів того, що він намагався знайти можливість отримати більший дохід для сплати своєї заборгованості перед кредиторами у інший спосіб, а скористався легким способом швидкого отримання коштів (отримати кредит). Крім того, місцевий господарський суд підставно надав оцінку поведінці боржника, а саме відсутності бажання досягти компромісу з кредиторами, яка полягає у відсутності доказів звернень до кредиторів в позасудовому порядку щодо реструктуризації боргів, списання заборгованості залишків по відсотках за кредитом у разі часткового погашення основного боргу та інші. В судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду представник заявниці вказав, що ОСОБА_1 зверталась до фінансових установ для врегулювання питання заборгованості у позасудовому порядку, поряд з цим матеріали справи не містять доказів означених дій ОСОБА_1 . Колегія суддів зауважує, що у справах про неплатоспроможність фізичних осіб існує ризик ігнорування боржниками мети і завдань процедури реструктуризації боргів, що може полягати у наданні фіктивного та не виконуваного плану реструктуризації, пасивній участі боржника в цій процедурі. У справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження. Господарський суд не позбавлений можливості надавати оцінку поведінці боржника у разі розгляду судом заяви боржника про його неплатоспроможність у підготовчому засіданні: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов`язань, маючи на меті лише фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що свідчить про зловживання правом боржника на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність. Згідно ч.4 ст. 119 Кодексу про банкрутство, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ця норма КУзПБ (ч. 4 ст. 119) є спеціальною, тому суд першої інстанції правомірно застосував її приписи для завершення розгляду цієї заяви про відкриття справи про неплатоспроможність - ухвалою про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Отже, боржник зобов`язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців, зокрема: - докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо); - докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (з усіма складовими, зокрема, датою останнього платежу)). За відсутності усіх первинних документів стосовно кредитних зобов`язань боржника у суду відсутня можливість встановити наявність ознак неплатоспроможності заявника або загрози такої неплатоспроможності. Разом з тим, згідно з ч. 7 ст. 39 КУзПБ відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, натомість, аргументи скаржника фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що заявниця не довела наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а отже суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства. Мотиви відхилення аргументів викладених в апеляційній скарзі: Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення без дослідження усіх матеріалів справи, зокрема документів, які були долучені до заяви про усунення недоліків від 02.03.2026, вказавши на відсутність рішення суду, яке було наявне в матеріалах справи, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає безпідставними. Так, дійсно у матеріалах справи наявна копія заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.05.2025 по справі №509/3596/24 (т.2, а.с. 97), за яким з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 04.01.2019 у розмірі 108723,50грн. Поряд з цим, ОСОБА_1 у заяві вказує, що розмір заборгованості приблизно складає 608 542,77 грн. Наявність означеного рішення не спростовує того, що заявником не наведені обставини, як окремо так і у своїй сукупності, та не надані відповідні докази, на підставі яких можна було б встановити, що у нього існує загроза неплатоспроможності. Додатково суд зазначає, що сам лише факт наявності відповідної заборгованості без наявності обставин, які визначені КУзПБ, не може бути підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги: Частиною першою ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції ураховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. В силу приписів ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним вище, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, тому апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 року по справі № 916/482/26 не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 року у справі №916/482/26 відповідає вимогам процесуального законодавства і правові підстави для її скасування у даному випадку відсутні. Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Південно західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.04.2026 по справі №916/482/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду. Порядок та строк оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду передбачений ст. ст. 288-291 ГПК України. Постанову складено та підписано 22 липня 2026 року. Головуючий суддя Н.А. Павленко Судді: Л.В. Лічман І.Г. Філінюк