Постанова Одеський апеляційний суд № 505/599/26

Номер провадження: 22-ц/813/7196/26 Справа № 505/599/26 Головуючий у першій інстанції Дзюбинський А. О. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.07.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 30 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Дзюбинського А.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У лютому 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 03.10.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3008510 відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу грошові кошти у сумі 10 500,0 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та відсотки за користування кредитом у термін, встановлений договором. 26.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-26052021, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3008510 від 03.10.2020. З огляду на викладене, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 31447,50 грн, в тому числі заборгованість за тілом кредиту 10500,0 грн, заборгованість за процентами 20947,50 грн. Рішенням Подільського міськрайонного суду Одеської області від 30.04.2026 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість у розмірі 8255,62 грн та вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем шляхом внесення грошових коштів на рахунок здійснювалася пролонгація кредиту відповідно до п. 4.3 договору, а також положення п. 3.1 та п. 1.5.2 договору, а тому нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося до 15.02.2021. При цьому, скаржником зазначається, що після спливу 90-денного строку нарахування процентів за кредитом припинилось, що прямо відповідає пункту 3.1 кредитного договору та свідчить про відсутність подальшого збільшення заборгованості за рахунок процентів. Апеляційна скарга мотивована також погодженням відповідача з умовами кредитного договору, шляхом підписання такого, а тому останньому були відомі умови кредитування, порядок нарахування процентів за кредитом та застосування процентних ставок, а також визначення строку кредитування і його пролонгації. При здійснення розрахунку заборгованості враховані всі грошові кошти внесені відповідачем. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначала, що судом першої інстанції вірно встановлено дату закінчення строку кредитного договору та припинення будь-яких нарахувань поза даним строком, стягнувши виключно тіло кредиту у розмірі 8255,63 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Однак оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає вказаний вимогам закону, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.10.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3008510, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 10500,0 грн на строк на 15 днів, термін повернення кредиту 18.10.2020 року, із застосуванням стандартної процентної ставки 1,90 % на день (п. 1.5.2. договору) та зниженої процентної ставки 1,43 % на день при достроковому погашенні заборгованості (п. 1.5.1. договору), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2. договору). Пунктом 2.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Вказаний договір разом із паспортом споживчого кредиту до нього з аналогічними Договору умовами підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора «С864807». Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу грошові кошти в обумовленому договором розмірі, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за вих. № 18721 від 17.12.2025 про перерахування 10500,00 грн 03.10.2020 року на платіжну картку № НОМЕР_1 . 26.05.2021року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-26052021, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 3008510 від 03.10.2020, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Отже, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3008510 від 03.10.2020 року. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, відповідачем на виконання умов кредитного договору сплачено 5 236,88 грн, які зараховані на погашення зобов`язання зі сплати процентів. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із не доведення позивачем факту пролонгації договору та відповідно відсутність правових підстав для нарахування плати за користування кредитом поза межами 15-денного строку, встановленого пунктами 1.3 та 1.4 договору, а тому будь-які нарахування, здійснені позивачем після 18.10.2020 року, є безпідставними та не враховуються при визначенні розміру заборгованості. Колегія суддів частково не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне. За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Матеріалами справи встановлено, що 03.10.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 3008510 за умовами якого надано кредит у розмірі 10500,0 грн на умовах визначених даним договором. Зі змісту вказаного договору вбачається, що сторонами обумовлено всі умови кредитування, а саме щодо строку надання кредиту 15 днів, порядку повернення кредитних коштів, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом за зниженою та за стандартною процентною ставкою, а також щодо порядку пролонгації строк кредиту. Факт укладення кредитного договору та визначенні даним договором умови кредитування, отримання та користування кредитними коштами відповідачем по справі не заперечується та в судовому порядку не оскаржується. При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, позивачем під час здійснення нарахування процентів за користування кредитом застосовувалася процентна ставка визначена положеннями п. 1.5.2 договору, оскільки відповідачем не здійснено погашення заборгованості за договором у визначений строк/протягом трьох днів після настання строку повернення кредиту, що в свою чергу також не заперечується відповідачем по справі. Разом з тим, положеннями п. 4 сторонами обумовлено порядок пролонгації строку кредиту, згідно якого строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору (15 днів), якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2-4.5 договору. Споживач у випадку, якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400,0 грн може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 договору (п. 4.2). Положеннями п. 4.3 визначено, що пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмір не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати потягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. При цьому, даним положенням п. 4.3 також визначено, що у випадку, якщо споживач, здійснюючи вказаний платіж, не бажає продовжувати строк користування кредитом, то зобов`язаний повідомити про це товариство в один із наступних способів: перед здійсненням платежу здійснити особистому кабінеті дії, що направлені на часткове повернення заборгованості за кредитом, а саме натиснути в особистому кабінеті в розділі «Мої кредити» клавішу «внести платіж» в меню «Часткове погашення кредиту»; або протягом 24-х годин з моменту внесення платежу направити на поштову скриньку товариства повідомлення про необхідність зарахування такого платежу в часткове погашення заборгованості за кредитом з обов`язковою вказівкою в такому повідомлені номеру та дати цього договору, суми здійсненого платежу. В іншому разі здійснений споживачем платіж буде розцінений товариством як пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснювалося внесення грошових коштів в межах визначеного умовами договору строку кредитування, а саме 18.10.2020 року (тобто на 15-й день від дати укладення договору та отримання кредитних коштів) у розмірі 2244,38 грн; та 02.11.2020 року у розмірі 2992,50 грн (тобто на 30-й день від дати укладення договору та отримання кредитних коштів). Наявні матеріали справи в свою чергу не містять відомостей щодо вчинення споживачем відповідних дій, спрямованих на повідомлення товариства про відсутність наміру продовжити визначений умовами договору строк кредитування та спрямування внесених грошових коштів на часткове погашення заборгованості за кредитом, з огляду на що, зважаючи на внесення відповідачем вищевказаних грошових коштів, вбачається пролонгація строку кредиту у відповідності до положень п. 4.3. Однак судом першої інстанції під час розгляду справи по суті та визначення розміру процентів, що підлягають стягненню з відповідача, не враховано викладені положення п. 4.3 щодо визначеного сторонами порядку продовження строку кредитування з урахуванням здійснених оплати для пролонгації договору. З урахуванням наведеного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем двічі пролонговано строк дії кредиту на визначений умовами договору строк, що становить 15 днів та після останнього внесеного платежу у розмірі 2992,50 грн 02.11.2020 року будь-яких грошових коштів відповідачем не вносилося, у зв`язку із чим період за який підлягають нарахуванню та стягненню проценти за користування кредитом становить з 03.10.2020 по 17.11.2020 (45 днів), що частково підтверджує доводи апеляційної скарги в частині пролонгації строку дії договору та правомірності нарахування процентів після спливу 15 та 30 днів. Однак, враховуючи відсутність подальшого внесення відповідачем грошових коштів, нарахування процентів після спливу визначених 45 днів здійснювалося в порушення умов кредитного договору, а тому такі не підлягають стягненню. Відповідно, розмір заборгованості за процентами, що підлягає стягненню з відповідача становить 8977,50 грн (10500 грн: 100% х 1,90% х 45 днів). Разом з тим, враховуючи загальний розмір внесених відповідачем грошових коштів, спрямованих на погашення наявної заборгованості, що становить 5236,88 грн, розмір процентів, що підлягає стягненню за результати розгляду справи становить 3740,62 (8977,50 5236,88 (2244,38 грн+ 2992,50)). Таким чином, з огляду на викладене в своїй сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , змінивши визначений судом першої інстанції розмір заборгованості з 8255,62 грн на 14240,62 грн. Щодо судових витрат. Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8755 від 10.02.2026. За подання апеляційної скарги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60, що підтверджується платіжною інструкцією № 30573 від 15.05.2026. Відповідно, з урахуванням висновків суду про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості (45.28 % від заявлених позовних вимог), судовий збір, що підлягає стягненню становить 3013, 83 грн (2662,40 грн (1 інстанція) + 3993,60 грн (2 інстанція) = 6656 грн : 100% х 45.28%). Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. при розгляді справи в суді першої інстанції, та з урахуванням задоволення позовних вимог на 45.28%, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3622, 40 грн. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, у х в а л и в: Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково. Рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 30 квітня 2026 року змінити в частині стягнення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованість у розмірі 14240 (чотирнадцять тисяч двісті сорок) грн 62 коп. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) судовий збір у розмірі 3013 (три тисячі тринадцять) грн 83 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 3622, 40 грн.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 20 липня 2026 року. Головуючий О.С. Комлева Судді М.М. Драгомерецький С.М. Сегеда