Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/23551/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/23551/25 пров. № А/857/32914/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача Калмикової Ю.О., суддів Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 380/23551/25 (головуючий І інстанції Желік О.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: До Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач-2), у якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.08.2025 № 133650010318 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 07.08.2025 ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи: з 01.01.1987 по 31.12.1987; січень, травень, червень, жовтень, листопад 1988 року; з 01.07.1989 по 31.12.1989; з 01.07.1992 по 10.12.1992; з 23.10.1995 по 11.06.1999. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.08.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, додавши усі необхідні документи. За принципом екстериторіальності її заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Рішенням від 18.08.2025 № 133650010318 позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 07.08.2025, зокрема обчислено суму та складові призначеної пенсії у розмірі 3038,00 грн. Повідомила, що в подальшому, 21.08.2025, відповідачем прийнято нове рішення № 133650010318 «на заміну рішення про призначення пенсії від 14.08.2025 № 133650010318», яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового та загального стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки пенсію їй було вже призначено правомірним рішенням від 18.08.2025. Також стверджує, що відповідач-2 безпідставно не зарахував до пільгового стажу за Списком № 2 спірні періоди роботи на Самбірському склозаводі Львівського ВО «Райдуга» (АТ ЗТ «Самбірскло») за професією «відпальник скловиробів» професією, передбаченою розділом XVIII «Скляне виробництво» Списку №

2. Стверджує, що на дату звернення (07.08.2025) позивач досягла 60 років, її загальний страховий стаж становить 20 років 08 місяців 27 днів, а пільговий стаж за Списком № 2 за професією «відпальник скловиробів» на Самбірському склозаводі більше 10 років, чого, за умови застосування редакції пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що діяла до 02.03.2015 (тобто із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020), достатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах для жінок (50 років, 20 років стажу, з них 10 років на зазначених роботах). Тому позивач звернувся до суду із цим позовом. Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що на заміну рішення про призначення пенсії 21.08.2025 за № 133650010318 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах. Відповідач вказав, що згідно з рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області про підтвердження періодів роботи стаж роботи позивача на пільгових умовах за Списком № 2 на Самбірському склозаводі Львівського ВО «Райдуга» (АТ ЗТ «Самбірскло») за професією «відпальник скловиробів» з 06.02.1984 по 11.06.1999 становить лише 8 років 02 місяці 27 днів (з урахуванням фактично відпрацьованого часу), що є недостатнім для призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (для жінок не менше 10 років на зазначених роботах). Загальний страховий стаж позивача складає 20 років 08 місяців 27 днів. Відповідач посилається на те, що з 11.10.2017 призначення пенсій особам, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах і працювали на відповідних посадах, відбувається на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», норми якої на даний час неконституційними не визнавалися. Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, то цим рішенням визнано неконституційними положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону № 213-VIII, проте після прийняття цього рішення зміни до Закону № 1058-IV не вносилися, а отже, на спірні правовідносини це рішення не впливає, оскільки норми пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV є чинними. Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що загальний страховий стаж позивача складає 20 років 08 місяців 27 днів, а стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2 лише 8 років 02 місяці 27 днів (з урахуванням фактично відпрацьованого часу), що є недостатнім для призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. Просив у задоволенні позову відмовити. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.08.2025 № 133650010318 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927) призначити з 07.08.2025 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020), зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи: з 01.01.1987 по 31.12.1987; січень, травень, червень, жовтень, листопад 1988 року; з 01.07.1989 по 31.12.1989; з 01.07.1992 по 10.12.1992; з 23.10.1995 по 11.06.1999 та провести виплату такої пенсії, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах підлягають застосуванню положення статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не пункт «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 р. № 213-УІІІ. Крім того, судом зазначив, що загальний страховий стаж позивача складає 20 років 08 місяців 27 днів, а стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2 лише 8 років 02 місяці 27 днів (з урахуванням фактично відпрацьованого часу), що є недостатнім для призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом та відповідними документами. Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , зокрема, у період з 06.02.1984 по 11.06.1999 позивач працювала відпальником скловиробів на Самбірському склозаводі Львівського ВО «Райдуга» (згодом перейменованого на АТ ЗТ «Самбірскло»). 29.04.2025 позивач уперше звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

2. За результатами розгляду цієї заяви позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. 07.08.2025 позивач повторно звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, надавши додаткові документи на підтвердження пільгового стажу. За принципом екстериторіальності, передбаченим пунктом 4.2 Порядку № 22-1, заяву позивача та копії доданих документів було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Полтавській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 07.08.2025. Разом з тим, 04.08.2025 Комісія при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з питань підтвердження стажу роботи прийняла рішення, яким підтвердила стаж роботи позивача на пільгових умовах за Списком № 2 на Самбірському склозаводі Львівського ВО «Райдуга» (АТ ЗТ «Самбірскло») за професією «відпальник скловиробів» з 06.02.1984 по 11.06.1999 у розмірі 8 років 02 місяці 27 днів (з урахуванням фактично відпрацьованого часу). При цьому Комісія не зарахувала до пільгового стажу такі періоди роботи: з 01.01.1987 по 31.12.1987; січень, травень, червень, жовтень, листопад 1988 року; з 01.07.1989 по 31.12.1989; з 01.07.1992 по 10.12.1992; з 23.10.1995 по 11.06.1999. Не зарахування зазначених періодів вмотивовано тим, що відповідно до архівних довідок Трудового архіву міста Самбора Самбірської міської ради Львівської області від 02.06.2025 № 20/380 і № 20/381 про відпрацьовані дні відсутні відпрацьовані дні з 01.01.1987 по 31.12.1987; січень, травень, червень, жовтень, листопад 1988 року; з 01.07.1989 по 31.12.1989; а згідно з довідками № 20/380 і № 20/381 з 01.07.1992 по 31.12.1995; та довідкою від 02.06.2025 № 20/379 про відсутність на державному зберіганні документів про переведення на іншу роботу та про неритмічну роботу, наказу про надання відпусток без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 3 років, наказів про перейменування посад, документів щодо уточнення періодів проведення ремонтних робіт, наказу про перейменування АТ «Самбірскло» на АТЗТ «Самбірскло»; а також актами перевірки від 23.04.2025 № 1300-5905-1/4365 і № 1300-5905-1/4366 та від 17.06.2025 № 1300-5905-1/6355. Водночас, згідно з архівними довідками від 26.02.2025 № 20/214 і № 20/215 про нараховану заробітну плату, за частковий спірний період позивачу нараховувалася заробітна плата, що підтверджує її трудову діяльність на вказаному підприємстві. За результатами актів перевірки достовірності відомостей у архівних довідках (акт від 23.04.2025 № 1300-5905-1/4365) встановлено, що дані, зазначені у архівній довідці від 26.02.2025 № 20/214, виданій ОСОБА_2 за 1984-1989 роки, відповідають даним у первинних документах, які зберігаються у трудовому архіві міста Самбора, та розбіжностей з даними первинних документів не встановлено. Аналогічний висновок міститься у акті від 23.04.2025 № 1300-5905-1/4367 щодо перевірки архівної довідки від 26.02.2025 № 20/215. Також встановлено (акт від 23.04.2025 № 1300-5905-1/4366), що особові рахунки за 1996-1999 роки на ОСОБА_2 відсутні. Факт роботи позивача за професією «відпальник скловиробів» на Самбірському склозаводі додатково підтверджується довідкою трудового архіву м. Самбора від 17.11.2025 № 20/836. В порядку проведення контролю за правильністю проведення призначення (перерахунків) пенсій рішення про призначення пенсії від 18.08.2025 № 133650010318 перевірено та визнано таким, що суперечить нормам чинного законодавства. На заміну цього рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято оскаржуване рішення від 21.08.2025 № 133650010318 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах. Підставою відмови вказано, що пільговий стаж робіт за Списком № 2 на дату подачі заяви становить 8 років 02 місяці 27 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону № 1058-IV. Періодами, які не зараховані до пільгового стажу позивача оскаржуваним рішенням, є: з 01.01.1987 по 31.12.1987; січень, травень, червень, жовтень, листопад 1988 року; з 01.07.1989 по 31.12.1989; з 01.07.1992 по 10.12.1992; з 23.10.1995 по 11.06.1999. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу. Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до 01 квітня 2015 р. визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом України №213-VIII, що набрав чинності 01 квітня 2015 р. внесено зміни до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та викладено його в наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148-VIII (набрав чинності 11 жовтня 2017) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 №1-р/2020, визнані неконституційними, зокрема, приписи статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Стаття 13 в редакції Закону №213-VIII втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягає стаття 13, в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Отже, наявна колізія між нормою пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23 січня 2020 року та нормою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148-VIII, що порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Тобто застосуванню в даному випадку підлягає норма пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, що діяла до 01 квітня 2015, як така, що найбільш сприяє захисту права позивачки на призначення пільгової пенсії за Списком №2, яка передбачає вік 50 років. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20(№ 11-209заі21). Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 21.08.2025 № 133650010318, ОСОБА_1 станом на дату звернення становить 60 років, страховий стаж позивача становить 20 років 08 місяців 27 днів, а стаж роботи на пільгових умовах за Списком №2 лише 8 років 02 місяці 27 днів. Отже, позивач набула право на призначення пільгової пенсії за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 р. № 213-УІІІ. Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII та частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи позивача періоди роботи з 01.01.1987 по 31.12.1987; січень, травень, червень, жовтень, листопад 1988 року; з 01.07.1989 по 31.12.1989; з 01.07.1992 по 10.12.1992; з 23.10.1995 по 11.06.1999 колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637). Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку). Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). Як встановлено у справі, трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить чіткі та повні записи за спірний період роботи з 06.02.1984 по 11.06.1999 на посаді «відпальник скловиробів» Самбірського склозаводу Львівського ВО «Райдуга» (АТ ЗТ «Самбірскло»). Записи у трудовій книжці скріплені печатками підприємства та підписами уповноваженої особи; будь-які заперечення щодо повноти, правильності чи достовірності цих записів від відповідача не надходили. Розділом XVIII «Скляне виробництво, виробництво керамічних, фарфорових та фаянсових виробів» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, а також постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, передбачена професія «Відпальники скловиробів» (код 2190100а-16358). Отже, зайнятість позивача у спірний період на посаді відпальника скловиробів безпосередньо передбачена Списком № 2 і відноситься до посад зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.08.2020 у справі № 263/7235/17 вказав, що аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Верховний Суд зазначив, що даний порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим у разі відсутності у трудовій книжці записів про роботу. Однак у трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірні періоди, які завірені печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, тому такі періоди не вимагають будь-яких інших підтверджень, оскільки містять відомості, що підтверджують пільговий трудовий стаж позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17. Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 також зазначив: «На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) сформулював також правовий висновок про те, що ризик неможливості здійснення перевірки (через відсутність на зберіганні документів за деякі періоди з незалежних від людини причин) не може бути покладений на особу, що звернулась за призначенням пенсії, якщо вимоги до форми довідки про заробітну плату були дотримані підприємством, що її видало, а сам факт роботи в цьому підприємстві підтверджений записами у трудовій книжці. Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії. Крім того, відповідно до наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.08.1998 № 41 «Про затвердження переліку типових документів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 17.09.1998 № 576/3016, та наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, на підприємство покладається обов`язок зберігання архівних документів, які можуть бути використані для підтвердження законних прав громадян, зокрема на нарахування пенсій, різних видів матеріальної допомоги та компенсацій, інших виплат і пільг терміном у 75 років. Протягом вказаного періоду працівник вправі отримати відповідні архівні документи, тоді як окремі неточності в цих документах або неповнота відображеної у них інформації не може бути перешкодою для реалізації особою своїх законних прав. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач-2, відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи (з 01.01.1987 по 31.12.1987; січень, травень, червень, жовтень, листопад 1988 року; з 01.07.1989 по 31.12.1989; з 01.07.1992 по 10.12.1992; з 23.10.1995 по 11.06.1999) лише з підстав відсутності окремих первинних документів на зберіганні в архіві за наявності у трудовій книжці позивача чітких записів про роботу за відповідною професією у спірний період, діяв всупереч наведеним правовим позиціям Верховного Суду та порушив конституційне право позивача на соціальний захист. В архівних довідках від 26.02.2025 № 20/214 і № 20/215 за частковий спірний період підтверджено факт нарахування позивачу заробітної плати, що додатково свідчить про реальну трудову діяльність позивача у відповідні періоди. Відповідач-1 у акті від 23.04.2025 № 1300-5905-1/4365 встановив, що дані, зазначені в архівній довідці від 26.02.2025 № 20/214, виданій ОСОБА_2 за 1984-1989 роки, відповідають даним у первинних документах, які зберігаються у трудовому архіві міста Самбора, та розбіжностей з даними первинних документів не встановлено. Аналогічний висновок міститься у акті від 23.04.2025 № 1300-5905-1/4367 щодо перевірки архівної довідки від 26.02.2025 № 20/215. Таким чином, факт роботи позивача за професією «відпальник скловиробів» на Самбірському склозаводі у спірні періоди підтверджується записами у трудовій книжці позивача, частково архівними довідками про нараховану заробітну плату, актами перевірки відповідача, а також довідкою трудового архіву м. Самбора від 17.11.2025 № 20/836. Як встановлено судом, рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 18.08.2025 № 133650010318 позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 07.08.2025. Натомість 21.08.2025 пенсійним органом «на заміну рішення про призначення пенсії від 18.08.2025 № 133650010318» прийнято оскаржуване рішення № 133650010318 про відмову у призначенні пенсії. Відповідно до пункту 5 статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. На момент прийняття рішення 18.08.2025 № 133650010318 пенсійному органу були наявні усі документи позивача, у тому числі рішення Комісії при ГУ ПФУ у Львівській області від 04.08.2025, на підставі яких пенсійним органом первинно було визнано право позивача на пенсію та призначено пенсію. Прийняття у подальшому рішення від 21.08.2025 «на заміну» рішення про призначення пенсії жодних нових обставин чи документів не виявило, а лише міститься переоцінка тих самих документів. За таких обставин, рішення відповідача від 21.08.2025 № 133650010318 про відмову у призначенні пенсії за результатами повторної переоцінки тих самих документів за наявності раніше прийнятого рішення про призначення пенсії свідчить про порушення принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права (стаття 8 Конституції України), та принципу належного урядування. Європейський суд з прав людини у справі «Новік проти України» (рішення від 18 грудня 2008 року) зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля. З матеріалів справи вбачається, що на дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (07.08.2025) позивач досягла 60-річного віку (а отже, і вікового критерію 50 років, передбаченого пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII), загальний страховий стаж позивача становить 20 років 08 місяців 27 днів, що відповідає вимозі не менше 20 років загального стажу, передбаченій пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до 02.03.2015, а також з урахуванням підтвердженого комісією при ГУ ПФУ у Львівській області пільгового стажу 8 років 02 місяці 27 днів та спірних періодів, які підлягають зарахуванню до пільгового стажу за результатами розгляду цієї справи (з 01.01.1987 по 31.12.1987; січень, травень, червень, жовтень, листопад 1988 року; з 01.07.1989 по 31.12.1989; з 01.07.1992 по 10.12.1992; з 23.10.1995 по 11.06.1999), пільговий стаж позивача за Списком № 2 за професією «відпальник скловиробів» становитиме більше 10 років, що відповідає вимозі не менше 10 років на зазначених роботах, передбаченій пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до 02.03.2015. Враховуючи зазначене, позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до внесення змін Законом № 213-VIII (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020). Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, передбачених цим Законом. Оскільки позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 07.08.2025, пенсія підлягає призначенню саме з цієї дати. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 380/23551/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова Судді В. С. Затолочний Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 20.07.26