Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/25870/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/25870/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 21 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання частково протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області, у якому просила: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 09.08.2024 року № 063350033808 в частині відмови позивачу призначити довічну пенсію за віком з 06.06.2024 року як матері, що виховала дитину-інваліда до досягнення дитиною шестирічного віку, а також має трудовий стаж більше 15-ти років страхового стажу при досягненні віку 50-ти років; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області призначити та виплачувати довічно позивачу пенсію за віком з 06.06.2024 року - з дати досягнення дитиною з інвалідністю 6-річного віку. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалася на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України. 13 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`зку із чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має дитину з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Житомирським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Матеріали справи свідчать про те, що 01.08.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах в зв`язку з наявністю дитини з інвалідністю 2018 року народження. На підставі поданої заяви територіальним пенсійним органом призначено дострокову пенсію за віком на підставі пункту 3 частини 1 статті Закону України Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Не погоджуючись із тим, що пенсія призначена з 01.08.2024 року, а не з 06.06.2024 року - дати досягнення дитиною шестирічного віку, позивач звернулась до суду з цим позовом про визнання протиправним рішення пенсійного органу в частині неправильно визначеної дати призначення пенсії. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV). За визначенням, що міститься у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Статтею 115 Закону №1058-IV передбачено право на пенсійне забезпечення окремих категорій громадян. Так, відповідно до пункту 3 частини 1 вказаної статті право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років. Аналогічні приписи містяться і у статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII, відповідно до якої жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії. Для призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV має значення термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Для отримання жінкою права на дострокову пенсію необхідне дотримання наступних умов: досягнення жінкою 50 років; наявність у жінки не менше 15 років страхового стажу; визнання дитини заявниці особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю; виховання дитини, яка є особою з інвалідністю з дитинства до шести років. Як видно з матеріалів справи, відповідач не заперечує обставини, які надають право позивачу на призначення дострокової пенсії за віком, а саме, наявність відповідного страхового стажу, досягнення відповідного віку та наявність шестирічної дитини з інвалідністю. Так, спір у цій справі виник лише стосовно дати, з якої мала бути призначена така пенсія позивачу. Частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV). Із наведеного слідує, що за нормами пункту 3 частини 1 статті 115 та частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV при наявності одночасно таких обставин як наявність дитини з інвалідністю, яка вже досягла шести років і яку жінка виховала до досягнення такого віку, наявності необхідного страхового стажу та досягнення жінкою 50 років, а також за умови звернення до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії не пізніше трьох місяців з дня досягнення 50 років, така пенсія позивачу могла бути призначена з дати, наступної з дати досягнення 50-річного віку, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, на момент досягнення позивачем 50 років її дитині ( ОСОБА_2 ) було лише 2 роки, тоді як право на дострокову пенсію за нормою пункту 3 частини 1 статті 115 виникає лише після того, як дитина досягне цього віку. У даному випадку дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому вона досягла 6 років ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відтак, позивач могла подати заяву на дострокову пенсію лише після 06.06.2024 року, після досягнення дитиною 6 років. Однак, дата, коли дитині виповнилось 6 років, є лише умовою для реалізації права, але не визначає дату призначення пенсії. Виплата пенсії здійснюється з дня звернення або з дня, що настає після досягнення пенсійного віку жінкою - за умови звернення впродовж трьох місяців після цього. Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що у даному випадку застосовується загальне правило, встановлене частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV, а саме: пенсія призначається з дня звернення за пенсією, оскільки підстав для її призначення з більш ранньої дати законодавством не передбачено. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-ІV). На виконання зазначених норм Закону № 1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 затверджено "Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1). Пунктом 1.1 Порядку № 22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, зокрема, що заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 року за № 991/27436. Як передбачено пунктом 1.8. Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій, якщо інше не передбачено цим Порядком), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Як зазначалося вище, заяву було подано позивачем 01.08.2024 року, саме з цієї дати пенсійним органом було призначено пенсію. Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано зауважено, що матеріали справи не містять заяв та підтвердження того, що позивач зверталась до пенсійного органу з приводу призначення пенсії раніше 01.08.2024 року. Доводи апеляційної скарги позивача щодо наявності усної форми звернення та консультації з Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області, колегія суддів відхиляє, оскільки положеннями Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 встановлений чіткий порядок звернення до пенсійного органу щодо призначення пенсії. Таким чином, для призначення позивачу дострокової пенсії з 06.06.2024 року відсутні правові підстави, тому дії відповідача у призначенні позивачу дострокової пенсії з дати її звернення із заявою від 01.08.2024 року є правомірними, що не спростовано в ході апеляційного розгляду справи. З огляду на викладене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, колегія судів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області про призначення позивачу дострокової пенсії за віком з 01.08.2024 року за відсутності порушення прав, свобод та інтересів позивача у спірних правовідносинах. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, однак не вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.