LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Львівський апеляційний суд442/5915/25

від 20.07.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 442/5915/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С Провадження № 22-ц/811/3287/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 вересня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: 05 серпня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 142794289 від 30 березня 2023 року у розмірі 53 273,80 грн. Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, за умовами якого останньому надано кредит у сумі 11 500 грн. Надалі право грошової вимоги за вказаним договором неодноразово відступалося за договорами факторингу: від ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», потім до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом до ТОВ «Юніт Капітал». Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та на набуття права вимоги, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53 273,80 грн. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №142794289 від 30.03.2023 у розмірі 53273,80 грн та 2422,40 грн сплаченого судового збору та 7000 грн понесених витрат на правову допомогу. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування апеляційної скарги покликається на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання. Апелянт вважає, що нараховані позивачем проценти у сумі 41 773,80 грн є платежами, які не підлягають стягненню в умовах дії воєнного стану, а тому рішення суду в цій частині є незаконним. Крім того, апелянт зазначає, що присуджений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним. Просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості за відсотками у розмірі 41 773,80 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, а також просить зменшити присуджені судом витрати на професійну правничу допомогу на 50 відсотків. ТОВ «Юніт Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Судом установлено, що 30 березня 2023 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 142794289 в електронній формі. За умовами договору кредитодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 11 500 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору. Відповідно до платіжного доручення від 30 березня 2023 року та довідки кредитодавця, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконало свої договірні зобов`язання, перерахувавши відповідачу кредитні кошти у сумі 11 500 грн. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався додатковими угодами до 31 грудня 2024 року. На підставі Реєстру боржників № 229 від 16 травня 2023 року право грошової вимоги за кредитним договором № 142794289 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс». 27 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до якого право вимоги до відповідача перейшло до нового кредитора. 04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, на підставі якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Юніт Капітал». Перехід права вимоги підтверджується Реєстром боржників та Актом приймання-передачі Реєстру боржників, згідно з якими новий кредитор набув право вимоги до відповідача у загальному розмірі 53 273,80 грн, з яких 11 500 грн становить основний борг, а 41 773,80 грн заборгованість за процентами. Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 142794289 загальна сума заборгованості відповідача станом на 25 червня 2025 року становить 53 273,80 грн, у тому числі 11 500 грн заборгованість за тілом кредиту та 41 773,80 грн заборгованість за процентами. Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 142794289 від 30 березня 2023 року, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом їх підписання, однак останній у порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неправомірність нарахування процентів. Судом встановлено, що кредитним договором сторони детально погодили механізм нарахування процентів. Відповідно до пункту 7.1 договору сторони визначили, що дисконтний період кредитування триває до 09.04.2023. Пунктом 8.3.1 договору погоджено, що протягом дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 0,95 % на день. Пунктом 8.3.2 договору визначено, що у випадку продовження дисконтного періоду застосовується індивідуальна процентна ставка 1,90 % на день. Пунктом 8.4 договору сторони погодили, що після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за базовою процентною ставкою 2,98 % на день. Пунктом 8.6 договору прямо передбачено, що проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок кредиту з дня отримання коштів до закінчення строку дії договору. При цьому пунктом 8.10 договору сторони окремо погодили, що застосування відповідних процентних ставок не є зміною істотних умов договору та не потребує укладення будь-яких додаткових угод. Отже, механізм нарахування процентів був погоджений сторонами ще під час укладення кредитного договору. Матеріали справи свідчать, що відповідач кредитні кошти у визначений договором строк не повернув, у зв`язку з чим кредитодавець здійснював нарахування процентів відповідно до погодженого сторонами порядку. Як убачається з матеріалів справи, позивач не заявляв вимог про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, зокрема інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також не заявляв вимог про стягнення штрафу, пені чи інших штрафних санкцій. Позовні вимоги ґрунтуються виключно на умовах укладеного сторонами кредитного договору та стосуються стягнення неповернутої суми кредиту і процентів за користування кредитними коштами, нарахованих у порядку та розмірі, визначених цим договором. Будь-яких інших платежів, які є заходами цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, позивач до стягнення не заявляв. За таких обставин доводи апелянта про неправомірне збільшення розміру заборгованості або застосування до нього додаткової відповідальності є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Надаючи оцінку доводам щодо витрат, пов`язаних із правничою допомогою, колегія суддів виходить з такого. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Судом установлено, що між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським Бюро «Тараненко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025. Предметом договору визначено, що адвокатське бюро приймає на себе зобовязання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим договором. У п.3.3 визначено, що розмір гонорару складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025. З Акту прийому передачі наданих послуг від 25.06.2025 убачається, що Адвокатським Бюро «Тараненко та партнери» надано ТОВ «Юніт Капітал» юридичні послуги: складання позовної заяви вартість послуг 5000 грн, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості 1000 грн, підготовка адвокатського запиту 500 грн, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором 500 грн. Суд першої інстанції, надавши належну оцінку поданим позивачем доказам, обґрунтовано встановив факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, їх безпосередній зв`язок із розглядом цієї справи та співмірність заявленого до відшкодування розміру витрат складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт і наданих правничих послуг, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. При цьому відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, не навів доводів щодо їх неспівмірності та не подав доказів, які б свідчили про необґрунтованість чи надмірність заявлених до відшкодування витрат. Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для зміни рішення суду в частині розподілу судових витрат. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 20.07.2026. Головуючий Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»