Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/9647/25

Дата документу 21.07.2026 Справа № 333/9647/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №333/9647/25 Головуючий у 1 інстанції Кулик В.Б. Провадження № 22-ц/807/1543/25 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2026 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Мінгазова Р.В., Трофимової Д.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2025 року АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначають, що «Monobank» це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. 24.06.2018 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 24.06.2018 року На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 120 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 , спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_2 . АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, а тому станом на 06.08.2025 року має заборгованість у розмірі 34 101 грн. 56 коп., яка складається з загальної заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) 34 101 грн. 56 коп., заборгованість за пенею 0,00 грн., заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просили суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2026 року позов задоволено частково. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості в повному обсязі. Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 3 572,15 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно здійснювалося нарахування та списання відсотків за кредитом, оскільки базова ставка не погоджена з відповідачем, тому стягненню підлягає заборгованість без врахування відсотків за користування кредитом. Рішення суду оскаржується в частині відмовлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення грошових коштів в повному обсязі, виходячи з наступного. Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.08.2018 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 24.08.2018 року (т. 1, а.с. 20). Анкета-заява підписана відповідачем особисто власноручним підписом. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Керуючись положеннями статей 633, 634, 641 ЦК України, AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» пропонує необмеженому колу фізичних осіб-резидентів України скористатися банківськими послугами щодо продуктів monobank/Universal Bank, для чого пропонує приєднатись до опублікованих на сайті Банку Умов і правил обслуговування в AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank (далі Умови і Правила). Приєднання до Умов і Правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається Банком. Своїм підписом на Анкеті-заяві Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент її підписання ознайомився з текстом Умов і Правил, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб та інших додатків, повністю зрозумів їхній зміст, погоджується з викладеним, розуміє свої права та обов`язки, в т.ч. право відмовитися від отримання рекламних матеріалів засобами дистанційних каналів комунікації. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі Договір). Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. В п. 7 Анкети-заяви відповідач підтвердив про його ознайомлення з довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб. В п. 10 Анкети-заяви зазначено, що згідно з Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» ОСОБА_1 надав банку згоду на обробку, передачу та отримання банком від/до бюро кредитних історій (та інших третіх осіб з метою встановлення кредитного ліміту) інформації про себе, а саме доступ до своєї кредитної історії, як для укладання договору про надання банківських послуг, так і на період його дії. п. 6 Розділ І Використання електронного підпису 6.4. Під удосконаленим електронним підписом розуміється вид електронного підпису, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувана та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис. Удосконалений електронний підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Сторони погодили використання ЕП без сертифіката ключа. 6.5. Генерація ключової пари (особистого та відкритого ключів) здійснюється за допомогою смартфону Клієнта, на якому встановлений Мобільний додаток лише після Ідентифікації Клієнта з використанням смартфону Клієнта. Згенерований особистий ключ Клієнта захищається паролем та може бути розміщений у хмарному сховищі. 6.6. Відкритий ключ розміщується в Анкеті-Заяві, яка підписується Клієнтом. Згідно з п. 11 Анкети-заяви ОСОБА_1 просив усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору. До позовної заяви, окрім Анкети-заяви, банк додав Умови і Правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, Тарифи Чорної картки monobank, Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), Паспорт споживчого кредиту. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 120 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_3 . Відповідно до Довідки АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про наявність рахунку від 19.11.2025 року, відповідачу відкрито рахунок НОМЕР_4 та видано картку НОМЕР_3 (тип рахунку «Чорна картка», активна) (т. 1, зворіт, а.с. 135). У довідці про розмір встановленого кредиту від 10.09.2025 року зазначено, що 24.06.2018 року ОСОБА_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 , на даному поточному рахунку встановлено кредитний ліміт 120 000,00 грн. (т.1, а.с. 19). З виписки про рух коштів по картці за періоди: 19.08.2019 31.12.2019, 01.01.2020 31.05.2020, 01.06.2020 31.12.2020, 01.01.2021 31.12.2021, 01.01.2022 19.11.2025 (т. 1, а.с. 78-134) та довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 10.09.2025 року (т. 1, а.с. 19) вбачається, що 24.06.2018 року було встановлено кредитний ліміт в розмірі 120 000,00 грн. З виписки про рух коштів також вбачається, що відповідач систематично отримував та використовував кредитні кошти, в тому числі для здійснення купівлі товарів, розрахунку за послуги, також відповідач періодично поповнював цей рахунок, в тому числі інколи до майже повного погашення отриманої кредитної суми. В період з грудня 2018 року по січень 2021 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» із заявами клієнта про надання кредиту за послугою Транзакція в розстрочку, які разом з паспортами споживчого кредиту та таблицями загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки до цих заяв, підписав своїм електронним підписом. Так, ОСОБА_1 звернувся до позивача із вищевказаними заявами клієнта: - № N20.30.0001188471 від 26.05.2020 року на суму кредиту 1 298,00 грн. зі строком повернення 3 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 40,32 % річних (реальна процентна ставка); - № VM1102201947714326 від 13.02.2019 року на суму кредиту 3 638,00 грн. зі строком повернення 4 місяці шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0000428174 від 05.12.2019 року на суму кредиту 1 980,00 грн. зі строком повернення 4 місяці шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002416003 від 12.01.2021 року на суму кредиту 1 040,00 грн. зі строком повернення 5 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 44,90 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0001115798 від 09.05.2020 року на суму кредиту 1 447 грн. 20 коп. зі строком повернення 3 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 40,32 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0001770286 від 23.09.2020 року на суму кредиту 7 124,00 грн. зі строком повернення 6 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 46,10 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0001115802 від 09.05.2020 року на суму кредиту 1 743 грн. 18 коп. зі строком повернення 3 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 40,32 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002415977 від 12.01.2021 року на суму кредиту 1 092,00 грн. зі строком повернення 5 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 44,90 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002249503 від 16.12.2020 року на суму кредиту 3 224,00 грн. зі строком повернення 6 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 46,10 % річних (реальна процентна ставка); -№ VM2007201961790360 від 22.07.2019 року на суму кредиту 3693,00 грн. зі строком повернення 3 місяці шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 40,32 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002017050 від 08.11.2020 року на суму кредиту 1 040,00 грн. зі строком повернення 4 місяці шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002207387 від 09.12.2020 року на суму кредиту 3 724,00 грн. зі строком повернення 7 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 46,80 % річних (реальна процентна ставка); -№ VM0602201947325320 від 08.02.2019 року на суму кредиту 2 000,00 грн. зі строком повернення 4 місяці шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002093157 від 21.11.2020 року на суму кредиту 1040,00 грн. зі строком повернення 5 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 44,90 % річних (реальна процентна ставка); - №N20.30.0002382450 від 05.01.2021 року на суму кредиту 1 576,00 грн. зі строком повернення 4 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); -№ VM1301201943407950 від 16.01.2019 року на суму кредиту 2 444 грн. 40 коп. зі строком повернення 4 місяці шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0001761875 від 21.09.2020 року на суму кредиту 2 080,00 грн. зі строком повернення 4 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); -№ VM2505201947178570 від 27.05.22019 року на суму кредиту 5 688,00 грн. зі строком повернення 4 місяці шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002293344 від 23.12.2020 року на суму кредиту 3 224,00 грн. зі строком повернення 5 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 44,90 % річних (реальна процентна ставка); -№ VM3012201839798660 від 31.12.2018 року на суму кредиту 1 663,00 грн. зі строком повернення 4 місяці шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0001914040 від 20.10.2020 року на суму кредиту 3 640,00 грн. зі строком повернення 7 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 46,80 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002405197 від 10.01.2021 року на суму кредиту 1 092,00 грн. зі строком повернення 4 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); -№ VM0301201979349283 від 06.01.2019 року на суму кредиту 2 939 грн. 10 коп. зі строком повернення 3 місяці шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 40,32 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002106852 від 23.11.2020 року на суму кредиту 3 640,00 грн. зі строком повернення 10 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 47,90 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002293338 від 23.12.2020 року на суму кредиту 1 040,00 грн. зі строком повернення 5 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 44,90 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002383829 від 05.01.2021 року на суму кредиту 1 664,00 грн. зі строком повернення 6 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 46,10 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002120397 від 25.11.2020 року на суму кредиту 1 040,00 грн. зі строком повернення 5 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 44,90 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002075895 від 18.11.2020 року на суму кредиту 4 222 грн. 40 коп. зі строком повернення 8 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 47,30 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0000428172 від 05.12.2019 року на суму кредиту 2 786,00 грн. зі строком повернення 4 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0000223511 від 19.10.2019 року на суму кредиту 2 607 грн. 90 коп. зі строком повернення 3 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 40,32 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0000724315 від 05.02.2020 року на суму кредиту 2 918 грн. 04 коп. зі строком повернення 4 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002241176 від 15.12.2020 року на суму кредиту 3 120,00 грн. зі строком повернення 6 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 46,10 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002267683 від 19.12.2020 року на суму кредиту 3 120,00 грн. зі строком повернення 6 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 46,10 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002355861 від 31.12.2020 року на суму кредиту 1 612,00 грн. зі строком повернення 5 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 44,90 % річних (реальна процентна ставка); -№ VM0602201947328456 від 08.02.2019 року на суму кредиту 1 260,00 грн. зі строком повернення 3 місяці шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 40,32 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0001888726 від 15.10.2020 року на суму кредиту 6 448,00 грн. зі строком повернення 12 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 48,10 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002041306 від 12.11.2020 року на суму кредиту 3 692,00 грн. зі строком повернення 7 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 46,80 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002416209 від 12.01.2021 року на суму кредиту 2 090,45 грн. зі строком повернення 5 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 44,90 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0001557805 від 11.08.2020 року на суму кредиту 3 622 грн. 20 коп. зі строком повернення 4 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 43,20 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0002416199 від 12.01.2021 року на суму кредиту 1 594 грн. 20 коп. зі строком повернення 5 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 44,90 % річних (реальна процентна ставка); - № N20.30.0001839233 від 05.10.2020 року на суму кредиту 6 656,00 грн. зі строком повернення 8 місяців шляхом внесення обумовлених сторонами щомісячних платежів зі сплатою процентів 47,30 % річних (реальна процентна ставка); Отже, відповідачем було оформлено 39 заяв послуги «Транзакція в розстрочку» на загальну суму 108 337 грн. 83 коп. (т. 1, а.с. 156-250, т. 2 а.с. 1-27). Послуга Транзакція в розстрочку (Переведення витрати у розстрочку) послуга, за якою Банк надає Клієнту Кредит з метою здійснення платежу на строк, визначений у Заяві, а Клієнт зобов`язується повернути суму Кредиту та сплатити Комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі Щомісячних платежів. Дані послуги оформлюються у мобільному додатку «Monobank» та затверджуються електронним цифровим підписом. Відповідно до умов користування для списання щомісячного платежу, клієнт має поповнити карту на суму регулярного платежу, якщо на рахунку недостатньо коштів, то сума регулярного платежу списується в овердрафт. Клієнт доручає Банку здійснювати погашення Заборгованості щомісячно шляхом безакцептного (договірного) списання Банком з Поточного рахунку Основної картки клієнта суми Щомісячного платежу відповідно до умов Кредитного договору. В разі відсутності на Поточному рахунку Клієнта власних коштів, Банк має право здійснити списання суми Щомісячного платежу за рахунок встановленого на Поточному рахунку Клієнта кредитного ліміту (збільшення Заборгованості за Поточним рахунком). Заяви клієнта про отримання вказаних послуг підписані Відповідачем шляхом накладення електронного підпису, є електронними документами та відповідають вимогам Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином умови щодо отримання вказаних послуг погоджені сторонами, зокрема відсоткова ставка та комісія за надання фінансового інструменту. Заявами Клієнта визначені розміри щомісячних платежів (т. 1, а.с. 136-155). Заяви Клієнта про отримання додаткових послуг подані в рамках наявного Договору про надання банківських послуг та ґрунтується на Умовах і Правилах обслуговування, що є його складовою. Також зазначені розстрочки мають безпосереднє відношення до цієї справи оскільки сума непогашених власними коштами розстрочок є частиною заборгованості по карті: НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_4 , щодо якої банк звертається до суду з метою стягнення заборгованості. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються. З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року). У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії"). ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За приписами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.07.2019 у цивільній справі №342/180/17, пр. 14-131цс19. Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон N 1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону N 1023-ХІІ споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року N 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі N 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 03.07.2019 № 342/180/17-ц зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Колегія суддів вважає, що АТ «Універсал Банк» виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором про надання банківських послуг, а саме, відкрив на ім`я відповідача картковий рахунок, видав платіжну картку із встановленим лімітом, яку використовував відповідач протягом строку користування нею, що надає підстави для звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. Проте, колегія суддів звертає увагу на наступне. У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У частинах другій, четвертій статті 83 ЦПК України зазначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до частин першої, другої, четвертої - шостої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Судом встановлено, що в анкеті - заяві позичальника від 24.08.2018 року не зазначено розмір базової процентної ставки. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів узгодження між сторонами реальної базової процентної ставки за користування кредитом. Тобто, з наданого банком розрахунку заборгованості випливає, що прострочене тіло кредиту утворювалось у зв`язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору. Колегія суддів звертає увагу, що внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою. Так, банк нараховував та автоматично списував з рахунку відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не була погоджена сторонами, що свідчить про те, що сплачені відповідачем кошти на погашення фактично отриманих коштів (тіла кредиту) зараховувалися Банком не на його погашення, а на погашення відсотків. Тобто, за своєю суттю заборгованість за тілом кредиту, на яке вказує позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами та пенею, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2026 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 21 липня 2026 року. Головуючий Судді: