Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 589/5577/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2026 р.Справа № 589/5577/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15.05.2026, (головуючий суддя І інстанції: Лєвша С.Л., повний текст складено 20.05.26 року) по справі № 589/5577/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.07.2023 № 406 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності; - закрити провадження у справі. В обґрунтування позову зазначив, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою на 25.03.2023. Разом з тим, звертав увагу, що ІНФОРМАЦІЯ_4 склав постанову про накладення на позивача штрафу без врахування строків, встановлених ч. 1 ст. 38 КУпАП. Звертав увагу, що повістку намагалась вручити особа, що не пред`явила позивачу доручення та докази наявності повноважень на право вчиняти відповідні дії, як наслідок, ОСОБА_1 мав законні повноваження відмовитись від її отримання. Крім того, зауважував, що протокол про адміністративне правопорушення складений неповноважною особою, а постанова прийнята ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не має статусу юридичної особи, а отже не має правосуб`єктності. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15.05.2026 у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 фактично не відмовлявся від отримання повістки, а вимагав від особи, що її вручала - ОСОБА_2 дотримання процедури вручення повістки, зокрема, підтвердження того, що він є уповноваженою особою. Натомість, ОСОБА_3 не підтвердив свої повноваження, не надав для ознайомлення відповідні документи, що він є уповноваженою особою і перебуває в складі групи оповіщення. Також, зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не є юридичною особою, а отже вказаний суб`єкт не має права виписувати постанови за адміністративне правопорушення. Зауважує, що печатка юридичної особи ІНФОРМАЦІЯ_5 має ознаки підробки, оскільки не містить символів державності, а, саме - відсутній великий державний герб. Теж саме стосується печатки на посвідченні ОСОБА_2 . Окрім того, код ЕДРПОУ, який вказаний на печатці, не містить інформації про ІНФОРМАЦІЯ_4 як про юридичну особу публічного права. Також судом не враховано строки притягнення до відповідальності, встановлені ст. 38 КУпАП. Вважає, що дата неявки особи за повісткою є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення. Отже, строк давності має відраховуватися саме з дати порушення, яке не є триваючим. Крім того, висловлює зауваження щодо реквізитів, визначених ІНФОРМАЦІЯ_4 , на які позивач має сплатити штраф за спірною постановою. ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним. 14.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Згідно протоколу, військовозобов`язаного ОСОБА_1 в приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області в при сутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 полковником ОСОБА_6 особисто повідомлено про необхідність прибуття о 09:00 год. 25.03.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби та запропоновано отримати повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Військовозобов`язаний капітан запасу ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився від отримання повістки № 421, про що офіцером відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_5 в присутності зазначених вище свідків складено акт про відмову від отримання повістки. Згідно рапорту офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_5 в зазначену дату та час військовозобов`язаний капітан запасу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`явився, про причини неявки у будь-який спосіб не повідомляв, чим порушив ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Позивач ознайомлений зі змістом протоколу, правами та обов`язками, передбаченими ст. 268 КУпАП, а також із інформацією про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 19.07.2023 о 10:30, проте від підпису у відповідних графах протоколу відмовився, що вбачається з відміток у протоколі. До протоколу додано повістку № 421, акт від 24.03.2023 та рапорт від 28.03.2023. 19.07.2023 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , на підставі протоколу, складено постанову № 406, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 3 400,00 грн. Згідно постанови, 14.07.2023 начальником відділення офіцерів запасу і кадрів складений протокол про адміністративне правопорушення відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який зобов`язаний буз прибути за повісткою «25» березня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не зробив цього. 24.03.2023 в приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_5 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_6 особисто повідомлено ОСОБА_1 про необхідність прибуття о 09 год. 00 хв. 25.03.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби та запропоновано отримати повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Військовозобов`язаний капітан запасу ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився від отримання повістки № 421, про що в присутності зазначених вище свідків складено акт відмови від отримання повістки. Згідно рапорту офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_5 в зазначену дату та час військовозобов`язаний капітан запасу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не з`явився, про причини неявки у будь-який спосіб не повідомляв, чим порушив ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». 28 березня 2023 року вих. № 3/1732 ІНФОРМАЦІЯ_4 було подано звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 про доставлення осіб, які вчинили адміністративне порушення для складання протоколу про адміністративне правопорушення. 14.07.2023 громадянин ОСОБА_1 доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 працівниками національної поліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення та уточнення облікових даних. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення та підписувати протокол про адміністративне порушення № 406 та отримувати його копію, про що в протоколі зроблено відповідний запис та посвідчено підписами свідків. Про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення а також зміст ст. 63 Конституції України та статей 256, 268 КУпАП громадянину ОСОБА_1 в присутності свідків повідомлено в усній формі. Громадянин ОСОБА_1 в присутності свідків повідомив що йому зрозумілі його права, обов`язки, дата, час та місце розгляду справи. В зазначену дату та час громадянин ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явився, заяв або клопотань не надав. Розгляд справи проводився за відсутності порушника, за наявними у справі матеріалами. Враховуючи викладене, громадянин ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначено в п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, спірна постанова прийнята в межах строків, встановлених ч. 7 ст. 38 КУпАП. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Частинами 1, 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу. Статтею 279-9 КУпАП визначено, що в постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення. Частиною 1 ст. 210-1 КпАП України встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно з ч. 2 ст. 210-1 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи. Судом встановлено, що 19.07.2023 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_5 по повістці на 25.03.2023, чим порушено ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів. Отже, законодавством визначений обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, або направлення для проходження медичного огляду. За приписами статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень та випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач звертав увагу на притягнення його до адміністративної відповідальності поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП. За твердженням відповідача, правопорушення вчинене ОСОБА_1 є триваючим, а відтак рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності прийняте в межах строків накладення адміністративного стягнення. Водночас, вирішуючи спір, суд першої інстанції не надав жодної оцінки вищенаведеним обставинам та не дослідив питання дотримання відповідачем строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Натомість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, зі змісту протоколу та повістки № 421 вбачається, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 25.03.2023 о 09:00 та не з`явився в цей день за викликом. Тобто, правопорушення вважається вчиненим саме 25.03.2023 в день неявки ОСОБА_1 до органу ТЦК та СП, оскільки цього дня суб`єкт владних повноважень мав бути обізнаний про неприбуття позивача у дату та час, що визначені повісткою - 25.03.2023 о 09:00. Разом з тим, спірну постанову прийнято 19.07.2023, тобто поза межами строку у два місяці з дня вчинення правопорушення, встановленого ч. 1 ст. 38 КУпАП. Твердження відповідача про те, що неявка позивача за викликом є триваючим порушенням колегія суддів вважає помилковими. Колегія суддів зауважує, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, яке полягає, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не носить характер триваючого, а є одноактним та вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час. Отже, з дня неприбуття позивача до органу ТЦК та СП у визначений повісткою час правопорушення вважається вчиненим. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строків притягнення до відповідальності знайшли своє підтвердження. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Враховуючи, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строк накладення адміністративного стягнення сплив, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю. Натомість, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків про відмову в задоволенні позову. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, тому не підлягають дослідженню питання щодо наявності/відсутності доказів вини особи у вчиненні порушення передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника щодо відсутності у ІНФОРМАЦІЯ_5 повноважень на складання постанов з огляду на наступне. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин/далі Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). У пункті 3 Положення № 154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Згідно із пунктом 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Аналіз наведених правових норм свідчить, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб. Одночасно, апеляційний суд враховує, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Приписами п. 12 Положення № 154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення. Аналіз наведеного свідчить, що розгляд справ про адміністративні правопорушення за статтею 210-1 КУпАП віднесено до компетенції, керівника ТЦК та СП. Як вбачається із витягу із Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 02 вересня 2021 року №358, підполковника ОСОБА_7 , колишнього військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_7 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Сухопутних військ Збройних Сил України, призначено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Таким чином, незважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_9 , він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, а його начальник має повноваження на розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень. Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним встановленням обставин справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 073,60 грн. та апеляційної скарги 1 610,40 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. Разом з тим, ставка судового збору за подання позову згідно Закону України «Про судовий збір» складала 536,80 грн, а за апеляційну скаргу, подану через систему «Електронний суд» - 644,16 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, передбачений ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 180,96 грн. (536,80 грн + 644,16 грн). Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15.05.2026 по справі № 589/5577/23 скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити. Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_6 19.07.2023 № 406 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3 400,00 грн. Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП - закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 1 180,96 грн (одна тисяча сто вісімдесят гривень 96 копійок). Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц