Ухвала КЦС ВС № 607/13583/25

УХВАЛА 20 липня 2026 року місто Київ справа № 607/13583/25 провадження № 61-8904ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Фаворит-3» приватного підприємства «Дружба сервіс-житло 1» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: 08 травня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року. Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2026 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків для подання: уточненої касаційної скарги, в якій зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені статтею 389 ЦПК України; обґрунтованого клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги із доказами поважності пропуску такого строку; доказів направлення касаційної скарги всім учасникам справи. Залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху, суд касаційної інстанції констатував, що скарга подана із пропуском строку, оскільки повний текст постанови Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року складено 06 квітня 2026 року, отже останній тридцятий день на касаційне оскарження припадає на 06 травня 2026 року (середа), проте, касаційна скарга подана 08 травня 2026 року, тобто з порушенням строку подачі касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2026 року (провадження № 61-6274ск26) касаційна скарга повернута заявниці, оскільки ОСОБА_1 не подала обґрунтованого клопотання про поновлення процесуального строку для подачі касаційної скарги із доказами поважності пропуску такого строку. 03 липня 2026 року ОСОБА_1 вдруге звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року. Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки відправлена до Верховного Суду через систему «Електронний суд» 03 липня 2026 року. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. В касаційні скарзі заявниця вказує, що тридцяти денний строк на подання касаційної скарги вперше нею не пропущено, оскільки до 06 квітня 2026 року постанова апеляційного суду не завантажувалася до електронного кабінету, проте, якщо Верховний Суд вважає, що вказаний строк пропущено, просить його поновити. Щодо строку на подання повторної касаційної скарги, ОСОБА_1 вказує, що ухвала Верховного Суду від 26 травня 2026 року отримана її представником 03 червня 2026 року, а тому повторно подана 02 липня 2026 року є такою, що направлена до суду касаційної інстанції із дотриманням відповідних процесуальних строків. Верховний Суд відхиляє наведені ОСОБА_1 доводи за необґрунтованістю, оскільки з вказаних міркувань вбачається, що заявниця ознайомилася з постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року, повний текст якої складено 06 квітня 2026 року, саме 06 квітня 2026 року, відповідно початок обрахунку тридцяти денного строку на касаційне оскарження розпочався, як правильно вказує заявниця, із 07 квітня 2026 року, який закінчився 06 травня 2026 року, проте касаційна скарга вперше подана 08 травня 2026 року, тобто із пропуском строку. Проте, клопотання про поновлення пропущеного строку не містить жодних обґрунтованих доводів щодо поважних причин його (строку) пропуску, так само, до клопотання не додано доказів на підтвердження пропуску цього строку. Отже, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 , звертаючись повторно з касаційною скаргою, не виконала попередні вказівки Верховного Суду щодо подання обґрунтованого клопотання із посиланням на відповідні докази про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року. Серед іншого, Верховний Суд відхиляє довід ОСОБА_1 за неспроможністю, що повторно подана касаційна скарга, є такою, що направлена в межах строків, визначених законом, оскільки ухвалу Верховного Суду від 26 травня 2026 року, якою повернуто касаційну скаргу, отримано заявницею 28 травня 2026 року шляхом доставлення до електронного кабінету ОСОБА_1 , проте, повторно подана касаційна скарга направлена до суду касаційної інстанції лише 03 липня 2026 року, тобто на 36 день з дня отримання заявницею ухвали Верховного Суду. За наведених обставин, слід дійти висновку, що повторно подана касаційна скарга та додані до неї документи не містять належних та обґрунтованих доводів із посиланням на відповідні докази значного пропуску строку касаційного оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року. Враховуючи наведені обставини, повторно подана касаційна скарга від 03 липня 2026 року є такою, що направлена із значним пропуском строку, а саме на 36 день з дня отримання заявницею28 травня 2026 року копії ухвали Верховного Суду від 26 травня 2026 року, якою повернуто касаційну скаргу. Вказане свідчить про очевидне зволікання заявницею щодо дотримання розумного строку на повторну подачу касаційної скарги. Верховний Суд зауважує, що роз`яснення заявниці положення частини сьомої статті 185 ЦПК України, відповідно до якої повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, не означає, що особа, яка має намір повторно звернутися до суду з касаційною скаргою, яка раніше була повернута, на власний розсуд визначає строки, протягом яких така скарга може бути подана. Навпаки, така особа має продемонструвати зацікавленість у провадженні, яке вона бажає ініціювати, та з відповідною обачливістю, в межах розумного строку, може реалізувати свої процесуальні права на повторну подачу касаційної скарги. Натомість в цій справі, такий строк пропущено на 36 днів, з дня доставлення до електронного кабінету заявниці копії ухвали Верховного Суду від 26 травня 2026 року, тобто й той строк, який встановлений законом (30 днів). Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. Таким чином, заявниці потрібно надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Визнати наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 03 серпня 2026 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин для пропуску цього строку та надання доказів на їх підтвердження у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Н. Ю. Сакара