Постанова КЦС ВС № 186/1054/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Київ справа № 186/1054/25 провадження № 61-3936св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Брусенцова Вікторія Олександрівна, на рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області, в складі судді Демиденко С. М., від 21 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Гапонова А. В., Халаджи О. В., Никифоряка Л. П., від 10 лютого 2026 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що з 10 вересня 1986 року по 11 жовтня 2000 року перебував у трудових відносинах з виробничим об`єднанням «Павлоградвугілля», ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля», правонаступником яких є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», та працював на різних посадах.

3. Під час виконання трудових обов`язків 05 квітня 1999 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, що підтверджено актом форми Н-1 від 04 квітня 1999 року №

36. Внаслідок нещасного випадку він отримав тілесні ушкодження у видізакритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою м`яких тканин потилиці, забою шийного відділу хребта. 4. 11 жовтня 2000 року він був звільнений з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. 5. 19 січня 2000 року вперше пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому встановлено ІІІ групу інвалідності, 50 % втрати професійної працездатності у зв`язку з виробничою травмою та визначено необхідність в постійному медикаментозному лікуванні, спостереженні у невролога. 6. 06 квітня 2012 року повторно пройшов огляд МСЕК, за результатами якого йому встановлено ІІ групу інвалідності, 80 % втрати професійної працездатності безстроково та визначено необхідність постійного медикаментозного лікування і медичного спостереження.

7. Стверджує, що у зв`язку із нещасним випадком на виробництві, починаючи з тридцятирічного віку, у нього назавжди порушено звичний спосіб життя, тривалий час він вимушений проходити курси медичного лікування. Незважаючи на час, що минув з моменту травми, її наслідки переслідують його та завдають фізичні страждання і дотепер, оскільки повна реабілітація неможлива. Він постійно відчуває психосенсорні порушення, у формі частого головного болю, запаморочення, безсоння, апатії, тривожності, стійкого підвищення артеріального тиску, зниження зору з концентричним звуженням полів зору, вазо-вегетативний синдром тощо. Вказане негативно відображається на його повсякденному житті та житті його родини. Наслідки нещасного випадку призводять до перенесення ним больових відчуттів, необхідності проходження систематичних лікарських спостережень та придбання медикаментів.

8. Враховуючи глибину, характер та тривалість вимушених негативних змін в його житті, істотність недоотриманих благ внаслідок втрати працездатності та ушкодження здоров`я, посилаючись на принципи розумності та справедливості, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» 242 240 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, після отриманої травми на виробництві. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 160 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Судове рішення мотивоване тим, що надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що викликало фізичні та моральні страждання. Втрата працездатності призвела до обмеження можливості позивача вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого він змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

11. Оцінивши глибину, характер, тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотність недоотриманих благ, а також конкретні обставини справи, розмір втрати професійної працездатності (80 %), встановлення ІІ групи інвалідності, характер отриманої травми та її наслідки для здоров`я позивача, керуючись принципами розумності та справедливості, суд першої інстанцій дійшов висновку про стягнення з відповідача 160 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» задоволено частково, рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року змінено в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , шляхом її зменшення із 160 000 грн до 8 000 грн. В іншій частині рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року залишено без змін.

13. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

14. Однак, врахувавши, що первинно ОСОБА_1 була встановлена втрата працездатності висновком МСЕК у січні 2000 року, а до суду з цим позовом він звернувся у вересні 2025 року, суд апеляційної інстанції вважав переживання позивача неактуальними, у зв`язку з чим дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди із 160 000 грн до 8 000 грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Брусенцова В. О., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У березні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Брусенцова В. О., подав касаційну скаргу на рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які надійшли у квітні 2026 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Касаційна скарга мотивована тим, що страждання позивача, який безповоротно втратив здоров`я з неможливістю його подальшого відновлення не можуть бути неактуальними, як помилково вважав апеляційний суд.

21. Вказує, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у тісному взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не пов`язаний з днем встановлення втрати працездатності висновком МСЕК.

22. Посилається практику Верховного Суду, відповідно до якої за обставин втрати позивачами 100 % професійної працездатності було стягнуто 275 000 грн, 75 % - 233 000 грн, 90 % - 400 000 грн. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

23. У травні 2026 року ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. ОСОБА_1 працював у виробничому об`єднанні «Павлоградвугілля», ВАТ «ДХК «Павлоградвугілля», правонаступником яких є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з 10 вересня1986 року. 25. 11 жовтня 2000 року ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. 26. 07 квітня 1999 року директор шахти «Імені М. І. Сташкова» Державної холдингової компанії «Павлоградвугілля» затвердив акт № 36 форми Н-1 про нещасний випадок, що стався 05 квітня 1999 року з ОСОБА_1 , який працював на посаді гірничого майстра. Комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що 05 квітня 1999 року у другу зміну начальник дільниці № 5 Золотухін І. А. через гірничого майстра ОСОБА_1 видав наряд ланці гірничих робітників очисного забою на видобуток вугілля в 710 лаві. В процесі виконання наряду виникла необхідність поправити лист перекиду конвеєра СП-202 710 лави на пересувний телескопічний конвеєр (ПТК), який перебував на 708 збірному штреку. О 19 год. 50 хв. зупинивши конвеєр СП-202 та ПТК, ОСОБА_1 , перебуваючи на 708 збірному штреку навпроти нижньої приводної головки конвеєру СП-202 710 лави, поправляв лист перекиду. Коли ОСОБА_1 знаходився у напівзігнутому стані, з кровлі штреку обрушився шматок породи розміром 20 см х 40 см х 30 см з висоти 1 метр і вдарив його у потиличну область голови, шиї та хребта.

27. Згідно довідки МСЕК та витягу з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА-01 № 167323 від 19 січня 2000 року ОСОБА_1 з 21 січня 2000 року по 01 лютого 2001 року первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та ІІІ група інвалідності.

28. Згідно довідки МСЕК та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА №075572 від 06 квітня 2012 року ОСОБА_1 повторно встановлено 80 % втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та ІІ групу інвалідності з 01 червня 2012 року безстроково. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 , посилався на те, що у зв`язку з нещасним випадком, який стався з ним 05 квітня 1999 року під час виконання трудових обов`язків у відповідача, 19 січня 2000 року йому первинно було встановлено 50 % втрати професійної працездатності та ІІІ група інвалідності, а 06 квітня 2012 року під час повторного огляду - 80 % втрати професійної працездатності і ІІ група інвалідності.

32. Позивач стверджував, що у зв`язку з отриманою травмою йому була завдана моральна шкода, розмір якої він оцінив у 242 240 грн, та просив стягнути її з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на свою користь.

33. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, оцінивши глибину, характер, тривалість фізичних та душевних страждань позивача у зв`язку із отриманим ушкодженням здоров`я на виробництві, а також конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності та встановлену інвалідність, вважав справедливим відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 160 000 грн.

34. Змінюючи вказане рішення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування, однак, врахувавши, що вперше ОСОБА_1 встановлена втрата працездатності у січні 2000 року, а до суду з цим позовом він звернувся у вересні 2025 року, суд апеляційної інстанції вважав переживання позивача неактуальними, у зв`язку з чим дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди з 160 000 грн до 8 000 грн.

35. Колегія суддів не може повністю погодитись з цим висновком апеляційного суду з огляду на таке.

36. До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать, зокрема змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4, 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

37. Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20).

38. У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

39. Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц).

40. Відповідно до частин другої, третьої статті 12 ЦПК України - принцип змагальності сторін зокрема передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

41. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

42. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

43. У постанові від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду вказала, що межі розгляду справи апеляційним судом окреслені в частині першій статті 367 ЦПК України.

44. Позивач рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував. Натомість апеляційну скаргу на рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року подав відповідач, який, формулюючи свою вимогу до апеляційного суду, просив змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 160 000 грн до 50 000 грн.

45. Таким чином відповідач фактично погодився із заявленими до нього вимогами в розмірі 50 000 грн, про що вказав у своїй апеляційній скарзі, однак апеляційний суд поза межами вимог апеляційної скарги зменшив розмір відшкодування моральної шкоди до 8 000 грн. При цьому передбачених процесуальним законом підстав для виходу за межі вимог апеляційної скарги оскаржена постанова апеляційного суду не містить.

46. Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 8 000 грн, апеляційний суд вважав, що оскільки з моменту встановлення ОСОБА_1 втрати працездатності до звернення до суду з цим позовом пройшло майже 25 років, переживання позивача вже є неактуальними.

47. Верховний Суд не може погодитись із таким висновком, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у тісному взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа і не пов`язаний лише з днем встановлення позивачу стійкої втрати працездатності за висновком МСЕК, на чому правильно наголошує позивач в касаційній скарзі.

48. Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

49. Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

50. Нещасний випадок на виробництві та первинне встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, що стало підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, мали місце у квітні 1999 року та січні 2000 року, тобто до набрання чинності ЦК України 01 січня 2004 року, під час дії ЦК Української РСР 1963 року.

51. Верховний Суд у постановах від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19, у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 185/2356/22 звертав увагу на особливості застосування положень ЦК Української РСР.

52. Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

53. Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

54. Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до цієї статті фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.

55. Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.

56. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

57. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

58. За обставин розглядуваної справи, негативні для здоров`я позивача наслідки нещасного випадку на виробництві 1999 року продовжували існувати і на час його звернення до суду з цим позовом, оскільки втрата професійної працездатності на рівні 80% і ІІ група інвалідності встановлені безстроково.

59. Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить, що оцінка такої шкоди за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

60. Зокрема у рішеннях ЄСПЛ неодноразово було застережено, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі Abdulaziz, Cabales and Balkandaliv. TheUnited Kingdom від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96).

61. З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

62. У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.

63. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженої Головою ЄСПЛ на підставі статті 32 Регламенту ЄСПЛ, звертає увагу також на те, що в справах про присудження морального відшкодування суд має визначити розмір моральної шкоди також і з огляду на розміри присуджених компенсацій у подібних справах.

64. За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, у подібних справах за участі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 185/114/22, № 185/15094/23, № 185/110/22, № 185/7743/23 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, потерпілим зі ступенем втрати професійної працездатності 60% Дніпровський апеляційний суд погоджувався із розміром відшкодування моральної шкоди в сумі 120 000 грн, у справах № 185/2061/22, №194/1651/21 потерпілим зі ступенем втрати професійної працездатності 50% - 100 000 грн; у справах № 185/6488/25, № 185/5105/25 потерпілим зі ступенем втрати професійної працездатності 65% - 130 000 грн.

65. Постановою від 17 серпня 2023 року у справі № 185/2356/22 Верховний Суд погодився, зокрема з постановою Дніпровського апеляційного суду щодо стягнення на користь позивача зі ступенем втрати професійної працездатності 60% відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000 грн.

66. З огляду на наведене, аналізуючи судову практику в подібних правовідносинах, а також враховуючи позицію відповідача щодо часткового визнання пред`явленого позову, ступінь втрати працездатності (80 %) та інвалідність ІІ групи, безстроково встановлену ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про те, що розумним і справедливим розміром відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди в цьому випадку буде 160 000 грн.

67. Підстав для ревізії цього висновку суду першої інстанції та скасування рішення міського суду Верховним Судом не встановлено.

68. Водночас апеляційний суд помилково оцінив межі апеляційного перегляду та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

69. За цих обставин касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

70. Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Брусенцова Вікторія Олександрівна задовольнити частково.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року скасувати, а рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2025 року залишити в силі. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович