Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/12812/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" липня 2026 р. Справа №910/12812/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Шапрана В.В. Буравльова С.І. секретар судового засідання - Ярітенко О.В. представники учасників справи: від позивача: не з`явився від відповідача-1: не з`явився від відповідача-2: не з`явився від відповідача-3: не з`явився від третьої особи з самостійними вимогами: Захаров О.В. від третьої особи-1: не з`явився від третьої особи-2: Петрик В.А. від третьої особи-3: Ладан Є.В., Іванюк Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія", Служби безпеки України та Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 (повний текст складено 19.05.2026) у справі №910/12812/24 (суддя Удалова О.Г.) за позовом Компанії I.Es Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" 2) Приватного акціонерного товариства "Пинязевицький Кар`єр" 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Державна служба геології та надр України 2) Офіс Генерального прокурора 3) Міністерство юстиції України про визнання договорів недійсними та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Служби безпеки України до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" 2) Приватного акціонерного товариства "Пинязевицький Кар`єр" 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія" про визнання договорів недійсними та стягнення в дохід держави коштів ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції Компанія I.Es Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) (далі - Компанія) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (далі - ТОВ "Новел Пром") та Приватного акціонерного товариства "Пинязевицький Кар`єр" (далі - ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр") про визнання недійсними договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136 та договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №1601, укладених між ТОВ "Новел Пром" та ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані договори купівлі-продажу суперечать положенням законодавства та порушують права позивача, оскільки повністю унеможливлюють ведення ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" його основної господарської діяльності та призводять до порушення прав акціонерів останнього, а тому наявні підстави для їх визнання недійсними. При цьому, виконавчий орган ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" не дотримався процедури укладання значних правочинів, що тягне за собою визнання недійсним такого правочину. Крім того, станом на квітень 2024 року, коли відбулося укладення оспорюваних договорів, у позивача існувала заборона на відчуження будь-яких активів, в тому числі якими він володіє опосередковано, зокрема, заборона на розпорядження спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136 та спеціальним дозволом №1601, виданих на ім`я ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр". Тому, позивач не міг приймати будь-які рішення щодо надання права виконавчому органу ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" здійснювати відчуження активу, яким він володіє в ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", а останній не мав права його відчужувати. Отже, відчуження всупереч санкціям активу, яким є спеціальний дозвіл на користування надрами від 15.07.2016 №6136, спеціальний дозвіл на користування надрами №1601, видані на ім`я ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" є розпорядження активом позивача, який знаходиться під санкціями, тому даний правочин суперечить положенням статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Указу Президента України від 12.05.2023 №279/2023. Таким чином, до оспорюваних договорів купівлі-продажу, суд повинен застосувати наслідки, передбачені статтею 215 ЦК України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12812/24 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження. Крім того, цією ухвалою залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну службу геології та надр України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Офіс Генерального прокурора, Службу безпеки України (далі - СБУ), Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст), а також залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія" (далі - ТОВ "Малинська видобувна компанія") як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. На стадії підготовчого засідання позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій останній просив суд: - визнати недійсним договір №24/10/02-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136, укладений 02.10.2024 між ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром"; - визнати недійсним договір №24/8/23-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 05.10.1998 №1601, укладений 02.10.2024 між ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром"; - визнати недійсним договір купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136, укладений між ТОВ "Новел Пром" та ТОВ "Малинська видобувна компанія"; - визнати недійсним договір купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 05.10.1998 №1601, укладений між ТОВ "Новел Пром" та ТОВ "Малинська видобувна компанія". Вказана заява прийнята судом до розгляду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від12.12.2024 залучено ТОВ "Малинська видобувана компанія" до участі у розгляді справи №910/12812/24 як відповідача-3, виключивши останнє зі складу третіх осіб. 07.02.2025, через систему "Електронний суд", СБУ подано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. 10.02.2025, через систему електронний суд", СБУ подані уточнення позовних вимог до позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відповідно до яких СБУ просить визнати недійсними: - договір №24/10/02-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136, укладений 02.10.2024 між ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром"; - договір №24/8/23-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 05.10.1998 №1601, укладений 02.10.2024 між ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром"; - договір №24/10/22-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136, укладений 22.10.2024 між ТОВ "Новел Пром" та ТОВ "Малинська видобувна компанія"; - договір №24/10/22-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 05.10.1998 №1601, укладений 22.10.2024 між ТОВ "Новел Пром" та ТОВ "Малинська видобувна компанія", а також стягнути в дохід держави: - з ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" все одержане ним за договорами від 02.10.2024 №24/8/23-4 у розмірі 452 317,75 грн (відповідно до платіжної інструкції від 18.11.2024 №126); - з ТОВ "Новел Пром" несплачену частину за договором від 02.10.2024 №24/8/23-4 у розмірі 547 682,25 грн; - з ТОВ "Новел Пром" несплачену ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" суму за договором від 02.10.2024 №24/10/02-3 у розмірі 1 300 000,00 грн; - з ТОВ "Новел Пром" все одержане ним за договором від 22.10.2024 №24/10/22-3 у розмірі 32 500,00 грн (відповідно до платіжних інструкцій від 27.11.2024 №17, від 20.12.2024 №24); - з ТОВ "Малинська видобувна компанія" несплачену частину за договором від 22.10.2024 №24/10/22-3 у розмірі 1 067 500,00 грн; - з ТОВ "Малинська видобувна компанія" несплачену ТОВ "Новел Пром" суму за договором від 22.10.2024 №24/10/22-4 у розмірі 1 400 000,00 грн. Вказаний позов обґрунтований тим, що укладені між відповідачами договори порушують публічний порядок та є нікчемними, а кошти, отримані останніми, підглядають стягненню з відповідачів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - СБУ. Об`єднано вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, в одне провадження з первісним позовом. Виключено зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - СБУ, одночасно залучивши останню до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 позов Компанії задоволено. Позов СБУ задоволено частково. Визнано недійсним договір №24/10/02-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136, укладений 02.10.2024 між ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром". Визнано недійсним договір №24/8/23-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 05.10.1998 №1601, укладений 02.10.2024 між ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром". Визнано недійсним договір №24/10/22-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136, укладений 22.10.2024 між ТОВ "Новел Пром" та ТОВ "Малинська видобувна компанія". Визнано недійсним договір №24/10/22-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 05.10.1998 №1601, укладений 22.10.2024 між ТОВ "Новел Пром" та ТОВ "Малинська видобувна компанія". Стягнуто з ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" на користь Компанії 3 229,66 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Новел Пром" на користь Компанії 3 229,66 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Малинська видобувна компанія" на користь Компанії 3 229,66 грн судового збору. Стягнуто з ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" на користь СБУ 3 229,66 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Новел Пром" на користь СБУ 3 229,66 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "Малинська видобувна компанія" на користь СБУ 3 229,66 грн судового збору. В іншій частині позову СБУ відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позову Компанії, а також вимога СБУ про визнання недійсними договору №24/10/02-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №6136 від 15.07.2016, та договору №24/8/23-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №1601 від 05.10.1998, укладених 02.10.2024 між ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вказані договори суперечать санкційному законодавству, що у подальшому визнано і ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" у заяві про визнання позову Компанії. Крім того, у зв`язку з визнанням недійсним вищевказаних договорів, до ТОВ "Новел Пром", як до покупця, не могло перейти право власності на спеціальні дозволи на користування надрами від 15.07.2016 №6136 та від 05.10.1998 №1601, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про визнання надійними договорів від 22.10.2024 №24/10/22-4 та від 22.10.2024 №24/10/22-3, укладених між ТОВ "Новел Пром" та ТОВ "Малинська видобувна компанія", з огляду на те, що ТОВ "Новел Пром" розпорядився спеціальними дозволами на користування надрами, які фактично не могли перейти до нього, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. При цьому, судом першої інстанції, у даному випадку, встановлено відсутність підстав для застосування двосторонньої реституції, передбаченої статтею 216 ЦК України. Водночас, суд першої інстанції вважає вимогу СБУ про стягнення в дохід держави всього виконаними відповідачами за оскаржуваними правочинами необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки під час розгляду справи СБУ не доведено належними засобами доказування того, що оскаржувані договори, на підставі частини 3 статті 228 ЦК України, суперечать інтересам держави і суспільства. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Малинська видобувна компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовів Компанії та СБУ відмовити повністю. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Малинська видобувна компанія" посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, в частині застосування норм матеріального права у галузі санкційного законодавства та можливості звернення акціонера товариства до суду з вимогами до акціонерного товариства, а також ухвалене без повного з`ясування обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи. Суд не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, скаржник вважає, що укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 договори купівлі-продажу спеціальних дозволів на користування надрами жодним чином не пов`язані зі зміною статутного капіталу ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", так як вчинені в рамках проведення оперативної господарської діяльності товариства в межах повноважень директора на розпоряджання майном (майновими правами) товариства, а отже, за жодних обставин дані договори не можуть розглядатись як такі, що будь-яким чином порушують корпоративні права учасників/кінцевих бенефіціарних власників (тобто, що будь-яким чином перетинаються з накладеними санкціями). Підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу спеціальних дозволів, укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2 відсутні. Так, оскільки санкції, що застосовані до кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", в даному випадку, жодного порушення персональних санкцій, у вигляді блокування активів підсанкційної особи, не спричинили внаслідок укладення договорів купівлі-продажу, оскільки під поняттям "активи" підсанкційного власника юридичної особи є його корпоративні права у формі частки в статутному капіталі товариства, а не безпосередньо майно господарського товариства. Питання використання та розпорядження яким, згідно зі статтями 39, 83 Закону України "Про акціонерні товариства", належать до компетенції загальних зборів товариства та його виконавчого органу, а не бенефіціарного власника або учасника Також, апелянт зазначає, що дії директора ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", могли призвести до втручання саме у права вказаного товариства, а не у корпоративні права позивача, як акціонера даного товариства. Укладення договорів купівлі-продажу спеціальних дозволів мало вплив виключно на майнові права ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", а не на корпоративні права його акціонерів, і відтак, у даних правовідносинах відсутнє будь-яке порушене право або інтерес Компанії. Крім того, скаржник вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що безпосередньо до ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" жодних санкцій не було застосовано та у останнього була можливість відчужувати спеціальні дозволи без жодних обмежень. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Офіс генерального прокурора звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24, в частині відмови в задоволенні позовних вимог Служби безпеки України про стягнення в дохід держави коштів, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. На переконання прокурора, оскаржуване рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог СБУ про стягнення в дохід держави коштів є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Прокурор зазначає, що оскільки вчинення правочинів, спрямованих на відчуження спеціального дозволу, відбулось попри заборону, встановлену рішенням РБНО на виконання Закону України "Про санкції", націлене на виведення активу і переліку майна, на яке держава України може звернути стягнення задля відшкодування збитків від воєнної агресії російської федерації, ці правочини суперечать законодавству про санкції, частиною якого є Закон України "Про санкції". З огляду на наведене, оскаржувані договори є такими, що спрямовані на незаконне заволодіння зазначеними спеціальними дозволами на користування надрами з метою виведення їх з під дії санкцій. Також, на думку прокурора, підлягають застосуванню, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України, наслідки недійсності оскаржуваних договорів, шляхом стягнення в дохід держави всіх коштів, які сплачені, або повинні бути сплачені за цими угодами. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, СБУ звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24, в частині відмови у задоволенні позовних вимог СБУ про застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді стягнення в дохід держави вартості спеціальних дозволів на видобуток надр від 05.10.1998 №1601 та від 15.07.2016 №6136, належної до сплати за кожним договором, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скасувати рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог Компанії та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. СБУ вважає рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог СБУ про застосування наслідків недійсності правочинів та в частині задоволення позову Компанії, незаконним і необґрунтованим, а тому відповідно таким, що підлягає скасування в цій частині. Також, СБУ зазначає, що вчинення під час війни правочинів з відчуження активів підсанкційної особи, яка є резидентом країни-агресора, безумовно порушує публічний порядок, встановлений санкційним законодавством, завдає шкоди національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушує інтереси суспільства та держави, завдає майнових втрат, створює перешкоди для сталого економічного розвитку України. Крім того, на переконання СБУ, суд першої інстанції вдався до неефективного захисту порушених прав, не застосувавши наслідки недійсності правочину про застосування яких заявлено в позові. Більше того, оскільки у цій справі йдеться про правочини, які суперечать інтересам держави, суд першої інстанції був зобов`язаний застосувати наслідки їх недійсності. Між іншим, СБУ зауважує, що право на позов позивача обмежується виключно питаннями перевищення директором своїх повноважень. Суд першої інстанції не вважав доведеним те, що директор діяв з перевищенням повноважень, у зв`язку з чим у задоволенні первісного позову слід було відмовити. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 апеляційна скарга ТОВ "Малинська видобувна компанія" у справі №910/12812/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12812/24. Відповідно до протоколу судової справи раніше визначеному складу суду від 10.06.2025 апеляційна скарга Офісу Генерального прокурора у справі №910/12812/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12812/24. Згідно з протоколом судової справи раніше визначеному складу суду від 10.06.2025 апеляційна скарга СБУ у справі №910/12812/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12812/24. 26.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12812/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Малинська видобувна компанія" залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2025 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2025 апеляційну скаргу СБУ залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків. 15.07.2025, через систему "Електронний суд", Офісом Генерального прокурора подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. 15.07.2025, через систему "Електронний суд", СБУ подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24. Розгляд апеляційної скарги СБУ призначено на 01.09.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24. Об`єднано апеляційні скарги СБУ та Офісу генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг призначено на 01.09.2025. 21.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Малинська видобувна компанія" про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Малинська видобувна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24. Об`єднано апеляційні скарги ТОВ "Малинська видобувна компанія", СБУ та Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг призначено на 01.09.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 задоволено заяву представника ТОВ "Малинська видобувна компанія" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. У зв`язку з повітряною тривогою, задля збереження життя і здоров`я та убезпечення відвідувачів, суддів та працівників апарату суду, враховуючи розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 №3, судове засідання, призначене на 01.09.2025, не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 розгляд апеляційних скарг ТОВ "Малинська видобувна компанія", СБУ та Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 призначено на 13.10.2025. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 та від 05.11.2025 розгляд апеляційних скарг ТОВ "Малинська видобувна компанія", СБУ та Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 відкладався на 05.11.2025 та 15.12.2025 відповідно. У судових засіданнях 15.12.2025 та 04.02.2026 оголошувались перерви до 04.02.2026 та 25.02.2026 відповідно. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 розгляд апеляційних скарг ТОВ "Малинська видобувна компанія", СБУ та Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 відкладено на 23.03.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 визнано необґрунтованим заявлений СБУ відвід колегії суддів Алданової С.О., Корсака В.А., Євсікова О.О. від розгляду справи №910/12812/24. У задоволенні заяви СБУ про відвід колегії суддів Алданової С.О., Корсака В.А., Євсікова О.О. від розгляду справи №910/12812/24 відмовлено. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 задоволено заяву про самовідвід суддів Алданової С.О., Корсака В.А., Євсікова О.О. від розгляду апеляційних скарг ТОВ "Малинська видобувна компанія", СБУ та Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24. Відведено суддів Північного апеляційного господарського суду Алданову С.О., Корсака В.А., Євсікова О.О. від розгляду справи №910/12812/24. Матеріали справи №910/12812/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою, відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2026, у зв`язку з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026, якою заяву про самовідвід суддів Алданової С.О., Корсака В.А., Євсікова О.О. задоволено, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026, для розгляду справи №910/12812/24 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 прийнято до свого провадження апеляційні скарги ТОВ "Малинська видобувна компанія", СБУ та Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І та призначено їх до розгляду на 06.05.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 задоволено заяву представника ТОВ "Малинська видобувна компанія" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. У судовому засіданні 06.05.2026 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Компанії про передачу справи №910/12812/24 на розгляд суддів, що входять до складу колегії з питань банкрутства, а також оголошено перерву до 01.06.2026. У судовому засіданні 01.06.2026 оголошено перерву до 03.06.2026. Розгляд справи, призначений на 03.06.2026, не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючої судді Сітайло Л.Г. у відпустці з 03.06.2026 до 04.06.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 розгляд апеляційних скарг ТОВ "Малинська видобувна компанія", СБУ та Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 призначено на 14.07.2026. Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги 25.07.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційні скарги СБУ та Офісу Генерального прокурора, в якому просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. На переконання позивача, твердження СБУ, що визнання правочину недійсним, з підстав порушення санкційного законодавства, можливе виключно на підставі статті 228 ЦК України є помилковим. Крім того, позивач зазначає, що поновити реєстрацію ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", як надрокористувача родовищ, можливо у позасудовому порядку, шляхом звернення до Держгеонадр з рішенням суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу прав на користування надрами, на підставі яких Держгеонадра раніше здійснило реєстрацію внесення змін до спеціальних дозволів, в частині зміни власника на ТОВ "Новел Пром", а згодом на ТОВ "Малинська видобувна компанія". 15.08.2025, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Малинська видобувна компанія", в якому просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Так, позивач, зокрема стверджує, що продаж спеціальних дозволів на користування надрами від 15.07.2016 №6136 та від 05.10.1998 №1601 унеможливлює здійснення ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" господарської діяльності по основному виду діяльності та одержання будь-яких доходів від видобування корисних копалин на цих родовищах, а зважаючи на те, що такі активи як спеціальні дозволи були обтяжені санкціями, введеними (застосованими) як до позивача, так і до бенефіціарного власника відповідача-2, їх продаж суперечить санкційному законодавству, а відтак на підставі частини 1 статті 203 ЦК України, оскаржувані договори від 02.10.2024 суперечать актам законодавства, зокрема, санкційному законодавству та Указу Президента України, згаданому вище. Резюмуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу відповідача-3, позивач зазначає, що ТОВ "Малинська видобувна компанія" у поданій апеляційній скарзі не спростовано вірних висновків, покладених судом першої інстанції в основу свого рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. 15.08.2026, через систему "Електронний суд", Офісом Генерального прокурора подано відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Малинська видобувна компанія", в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Так, прокурор зазначає, що оскільки вчинення правочинів, спрямованих на відчуження спеціального дозволу відбулось попри заборону, встановлену рішенням РБНО на виконання Закону України "Про санкції", націлене на виведення активу з переліку майна, на яке держава Україна може звернути стягнення задля відшкодування збитків від воєнної агресії російської федерації, ці правочини суперечать законодавству про санкції, частиною якого є Закон України "Про санкції". Оскаржувані договори є такими, що спрямовані на незаконне заволодіння зазначеними спеціальними дозволами на користування надрами з метою виведення їх з під дії санкцій. Також, прокурор вважає, що необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що правочини з відчуження майнових прав господарських товариств (окремі учасники яких є під санкціями) жодним чином не підпадають під обмеження у вигляді блокування активів, оскільки активами підсанкційної особи, як учасника та\або кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи є виключно його корпоративні права у формі частки у статутному капіталі товариства, а не майно (майнові права) самого товариства. 16.08.2025, через систему "Електронний суд", СБУ подано відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Малинська видобувна компанія", в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Так, СБУ у відзиві зазначає, що застосоване відповідачем тлумачення щодо непоширення санкцій на активи товариства може призвести до ситуації, коли внаслідок дарування товариством всього майна, вартість його акцій буде дорівнювати нулю, що суперечить суті та меті такого виду обтяження, як санкції, метою якого є збереження вартості заблокованих активів та можливої конфіскації цього активу в дохід держави. Отже, на активи/майно ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" поширюються санкційні обмеження, введені рішенням РНБО до його мажоритарного акціонера та КБВ. Також, СБУ зазначає, що вчинення під час війни правочинів з відчуження активів підсанкційної особи, яка є резидентом країни-агресора, безумовно порушує публічний порядок, встановлений санкційним законодавством, завдає шкоди національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушує інтереси суспільства та держави, завдає майнових втрат, створює перешкоди для сталого економічного розвитку України. Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи 28.10.2025, через систему "Електронний суд", СБУ подані додаткові письмові пояснення по суті спору. 01.12.2025, через систему "Електронний суд", Офісом Генерального прокурора подані додаткові письмові пояснення по суті спору. 20.02.2026, через систему "Електронний суд", Мін`юстом подані додаткові письмові пояснення по суті спору. 20.05.2026, через систему "Електронний суд", Мін`юстом подані додаткові письмові пояснення по суті спору. 26.05.2026, через систему "Електронний суд", Компанією подані додаткові письмові пояснення по суті спору. Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення 13.07.2026 та 14.07.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Малинська видобувна компанія" та Компанією подані клопотання про відкладення розгляду справи, якій обґрунтовані тим, що їх представники не зможуть взяти участь в судовому засіданні 14.07.2026, оскільки прийматимуть участь в інших судових засіданнях. Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджується, що позивач та відповідач-3 повідомлені судом про час та місце проведення судового засідання завчасно. Також, колегія суддів зазначає, що позивач та відповідач-3 не обмежені у праві вибору представника і у рамках свого права користується можливістю залучити будь-якого іншого представника для представництва своїх інтересів та участі у судовому засіданні. Відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, враховуючи, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності представників позивача та відповідача-3. У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань позивача та відповідача-3 про відкладення розгляду справи. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 14.07.2026 з`явилися представники СБУ, Офісу Генерального прокурора та Мін`юсту. Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у встановленому чинним законодавством порядку. Згідно з частинами 3, 8 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Таким чином, позивач, відповідачі-1, 2 та третя особа-1 повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/12812/24 розглядається за їх відсутності. Представник СБУ у судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог СБУ та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скасувати рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог Компанії та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Представник Офісу Генерального прокурора у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу СБУ та відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Малинська видобувна компанія". Представник Мін`юсту у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу СБУ та просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Малинська видобувна компанія" Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Господарською діяльністю ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю. Для здійснення вказаної діяльності останній потребує отримання дозвільних документів, а саме отримання спеціального дозволу на користування надрами. ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", з метою здійснення господарської діяльності, отримано спеціальний дозвіл на користування надрами від 15.07.2016 №6136 та спеціальний дозвіл на користування надрами від 05.10.1998 №1601, зокрема, Державною службою геології та надр України видані ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" спеціальні дозволи на користування надрами: - за №6136 від 15.07.2016 Видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ). Назва об`єкту обліку Родовище Пинязевицьке

2. Корисна копалина: граніт, габро, анортозит, монцоніт. Термін дії дозволу до 15.07.2036; - за №1601 від 05.10.1998 "Видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ). Назва об`єкту обліку Родовище Пинязевицьке

2. Корисна копалина: граніт, габро, анортозит. Термін дії дозволу до 26.09.2034. Як вбачається з інформації з переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", Компанія є власником контрольного пакету простих акцій ПрАТ "Пинязевицький кар`єр" у розмірі 97,174119% та має право вирішального голосу при проведенні загальних зборів. При цьому, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПрАТ "Пинязевицький кар`єр" є Калпа Елена. Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" до Компанії, реєстраційний номер-НЕ294917, місцезнаходження: Республіка Кіпр, м. Нікосія (пункт 177 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023), а також до громадянки Сполученого королівства Калпи Елени (пункт 33 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023) застосовано санкції, відомості про що внесено до Державного реєстру санкцій, зокрема, вказаним рішенням введено персональні санкції щодо: - ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (пункт 33 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023): 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (повне зупинення); 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона); 11) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 12) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 13) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності. Крім того, згідно з пунктом 177 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 введено персональні санкції щодо Компанії у вигляді: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з Законом; 9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з Законом (повна заборона); 11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10% і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 17) заборона на набуття у власність земельних ділянок; 18) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, установленим цим Законом (зупинення операцій за рахунками юридичної особи; заборона укладення договорів та вчинення правочинів). Як стверджує Компанія у позові, їй стало відомо, що ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", в особі директора Онопрієнка Миколи Олександровича, без попереднього погодження з акціонерами ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" засвідчила та підписала лист-згоду від 23.04.2024 надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 15.07.2016 №6136 та лист-згоду від 23.04.2024 надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами від 05.10.1998 №1601, які посвідчено приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Станіславом Івчуком. 02.10.2024 між ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" (продавець) та ТОВ "Новел Пром" (покупець) укладено договір №24/10/02-3, відповідно до якого відповідачем-2 продано відовідачу-1 права на користування надрами, надані спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136. Відповідно до пункту 3.1 договору №24/10-02-3 ціна прав за користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136 становить 1 300 000,00 грн. Згідно з пунктом 4.1 договору №24/10/02-3 (у редакції додаткової угоди від 11.10.2024) після підписання даного договору покупець зобов`язаний протягом одного календарного року сплатити на користь продавця ціну прав користування надрами, визначену сторонами у пункті 3.1 договору. Пунктом 4.3 договору №24/10/02-3, у редакції додаткової угоди від 11.10.2024, встановлено, що продавець зобов`язаний оформити засвідчений нотаріально лист-згоду продавця на внесення змін до спецдозволу з зазначенням підстави відчуження (шляхом купівлі-продажу), сприяти покупцю в отриманні прав на користування надрами, наданих спецдозволом на користування надрами, надання йому необхідних даних для звернення останнього до Держгеонадр із заявою на внесення змін до спецдозволу в частині власника. Договір №24/10/02-3 набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 8.1 договору). Крім того, 02.10.2024 між ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" (продавець) та ТОВ "Новел Пром" (покупець) укладено договір від 02.10.2024 №24/8/23-4, згідно з яким відповідач-2 продав відовідачу-1 права на користування надрами, надані спеціальним дозволом на користування надрами від 05.10.1998 №1601. Відповідно до пункту 3.1 договору №24/8/23-4 ціна прав за користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136 становить 1 000 000,00 грн. Згідно з пунктом 4.1 договору №24/8/23-4, у редакції додаткової угоди від 11.10.2024, після підписання даного договору покупець зобов`язаний протягом одного календарного року сплатити на користь продавця ціну прав користування надрами, визначену сторонами в пункті 3.1 договору. Пунктом 4.3 договору №24/8/23-4, у редакції додаткової угоди від 11.10.2024, встановлено, що продавець зобов`язаний оформити засвідчений нотаріально лист-згоду продавця на внесення змін до спецдозволу з зазначенням підстави відчуження (шляхом купівлі-продажу), сприяти покупцю в отриманні прав на користування надрами, наданих спецдозволом на користування надрами, надання йому необхідних даних для звернення останнього до Держгеонадр із заявою на внесення змін до спецдозволу в частині власника. Договір №24/8/23-4 набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 8.1 договору). У подальшому, 24.10.2024 між ТОВ "Новел Пром" (продавець) та ТОВ "Малинська видобувана компанія" укладено договір купівлі-продажу №24/10/22-4, за умовами якого продавцем продано права на користування надрами, надані спеціальним дозволом на користування надрами від 15.07.2016 №6136. Відповідно до пункту 3.1 договору №24/10/22-4 ціна продажу складає 1 400 000,00 грн. Згідно з пунктом 4.1 договору №24/10/22-4, у редакції додаткової угоди від 31.10.2024, після підписання даного договору покупець зобов`язаний протягом одного календарного року сплатити на користь продавця ціну прав користування надрами, визначену сторонами в пункті 3.1 договору. Пунктом 4.3 договору №24/10/22-4, у редакції додаткової угоди від 31.10.2024, встановлено, що продавець зобов`язаний оформити засвідчений нотаріально лист-згоду продавця на внесення змін до спецдозволу із зазначенням підстави відчуження (шляхом купівлі-продажу), сприяти покупцю в отриманні прав на користування надрами, наданих спецдозволом на користування надрами, надання йому необхідних даних для звернення останнього до Держгеонадр із заявою на внесення змін до спецдозволу в частині власника. Договір №24/10/22-4 набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 8.1 договору). 24.10.2024 між ТОВ "Новел Пром" (продавець) та ТОВ "Малинська видобувана компанія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №24/10/22-3, за умовами якого продавцем продано права на користування надрами, надані спеціальним дозволом на користування надрами від 05.10.1998 №1601. Ціна продажу погоджена в розмірі 1 100 000,00 грн (пункт 3.1 договору №24/10/22-3). Згідно з пунктом 4.1 договору №24/10/22-3, у редакції додаткової угоди від 31.10.2024, після підписання даного договору покупець зобов`язаний протягом одного календарного року сплатити на користь продавця ціну прав користування надрами, визначену сторонами в пункті 3.1 договору. Відповідно до пункту 4.3 договору №24/10/22-4, у редакції додаткової угоди від 31.10.2024, продавець зобов`язаний оформити засвідчений нотаріально лист-згоду продавця на внесення змін до спецдозволу із зазначенням підстави відчуження (шляхом купівлі-продажу), сприяти покупцю в отриманні прав на користування надрами, наданих спецдозволом на користування надрами, надання йому необхідних даних для звернення останнього до Держгеонадр із заявою на внесення змін до спецдозволу в частині власника. Договір №24/10/22-3 набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 8.1 договору). Наказом Державної служби геології та надр України від 14.11.2024 №532 вирішено внести зміни до спеціальних дозволів на користування надрами, зокрема, від 15.07.2016 №6136 та від 05.10.1998 №1601, змінивши надрокорисувача з ТОВ "Новел Пром" на ТОВ "Малинська видобувана компанія". ТОВ "Новел Пром" сплачено ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" 452 317,75 грн, відповідно до платіжної інструкції від 18.11.2024 №126 з призначенням платежу "оплата за послуги". Водночас, у листі від 18.11.2024 №20241118-01, адресованому ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", ТОВ "Новел Пром" вказує на помилковість зазначення у призначенні платежу за вищевказаною платіжною інструкцією призначення "оплата за послуги", у той час як вірним призначенням платежу є "оплата згідно договору №24/8/23-4 купівлі-продажу прав на користування надрами". Також, на виконання умов договору від 22.10.2024 №24/10/22-3 ТОВ "Малинська видобувна компанія" сплатило ТОВ "Новел Пром" кошти у сумі 25 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.11.2024 №17, а на виконання умов договору від 22.10.2024 №24/10/22-3 сплачено 7 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.12.2024 №24. Крім того, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №757/55772/24-к накладено арешт на спеціальні дозволи на користування надрами від 15.07.2016 №6136 та від 05.10.1998 №1601 шляхом заборони розпоряджатись спеціальними дозволами на користування надрами (відчужувати в порядку, встановленому статте 16-1 Кодексу України про надра); користуватись спеціальними дозволами на користування надрами (шляхом заборони користуватися надрами та видобувати корисні копалини); володіти спеціальними дозволами на користування надрами (шляхом вилучання та/або передачі іншим особам). Станом на момент розгляду даної справи суду не надано доказів скасування або визнання нечинною вказаної ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №757/55772/24-к. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що його права порушені вищевказаними договорами, оскільки позивач, як власник контрольного пакета акцій ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", який має право вирішального голосу на загальних зборах, не надавав дозволу на відчуження прав користування надрами, згідно з дозволами від 15.07.2016 №6136 та від 05.10.1998 №1601, директору ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" Онопрієнку М.О., тому дане відчуження відбулося без волі позивача та всупереч інтересам ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", оскільки такі дозволи блокують господарську діяльність останнього. Крім того, позивач Компанія зазначає, що під час укладання спірних договорів порушено санкційне законодавство, оскільки як до кінцевого бенефіціарного власника відповідача-2 (Калпи Елени), так і до Компанії застосовані санкційні обмеження, у тому числі у вигляді: блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (повне зупинення). Служба безпеки України у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, посилається на те, що укладені між відповідачами договори порушують публічний порядок та є нікчемними, просить визнати недійсними оскаржувані договори, а також застосувати наслідки недійсності у вигляді стягнення в дохід держави всього отриманого відповідачами за оскаржуваними у даній справі правочинами. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників СБУ, Офісу Генерального прокурора та Мін`юсту, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Згідно з частинами 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Щодо права акціонера на подачу самостійного позову про визнання недійсним договору, укладеного товариством, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з положеннями статті 55 Конституції України, статей 2, 4, 5 ГПК України та статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Тобто, з урахуванням висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 14.10.2019 у справі №910/6642/18, зі змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, викладеного у частині 1 статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. При цьому, колегія суддів зауважує, що особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21). Тож, судова колегія, зважуючи на наведені висновки застережує, що наявність права на звернення до суду не тотожне праву на отримання від суду відповідного захисту (відновлення) прав, щодо яких мало звернення до суду. Обґрунтовуючи право на самостійний позов, позивач вказує, що: - Компанія є підсанкційною особою, яку на підставі Указу Президента України тимчасово позбавлено права розпоряджатися активами, щодо яких позивач може прямо чи опосередковано вчиняти дії, в т.ч. шляхом їх розпорядження, а також у позивача була відсутня можливість проведення загальних зборів для зміни виконавчого органу ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр"; - відповідачі діяли недобросовісно, а керівник ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" перевищив власні повноваження; - такою ж підсанкційною особою є кінцевий бенефіціарний власник ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" - Калпа Елена, а отже, станом на 02.10.2024, коли відбулось відчуження спеціальних дозволів на користування надрами за оскаржуваними договорами, у зв`язку з Указом Президента України у позивача та бенефіціарного власника відповідача-2 існувала заборона на відчуження будь-яких активів, у тому числі тих, якими він володіє опосередковано. Відтак, продаж спеціальних дозволів вчинено з порушенням санаційного законодавства. Отже, відчуження всупереч санкціям активу (спеціальних дозволів на користування надрами) є розпорядженням підсанкційним активом, тому правочини суперечать положенням статті 203 ЦК України та Указу Президента. Судом першої інстанції встановлено, що позивач позбавлений права провести загальні збори акціонерів через введення санкцій Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, якими заборонено тимчасово користуватися активами, у т.ч. акціями ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр". Тимчасова заборона користування належними позивачу акціями, з огляду на розмір належного позивачу пакету акцій та визначений законодавством кворум для проведення загальних зборів акціонерів, виключає можливість проведення зборів акціонерів та зміни керівника товариства. Відповідачі заперечують проти права Компанії на подачу самостійного позову, вказуючи на таке: - згідно зі сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду учасники товариства не вправі звертатись від свого імені до суду з позовами з підстави вчинення товариством правочинів або інших дій або бездіяльності; - посилаючись на практику касаційного суду, відповідачі зазначають, що за будь-яких обставин учасник (акціонер) товариства не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом в інтересах і від імені товариства, виступаючи при цьому в процесуальному статусі представника такого товариства; - відсутній винятковий випадок для можливості оскарження акціонером укладеного ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" правочинів; - дії директора ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", описані у позові, могли призвести до втручання саме у права вказаного товариства, а не у корпоративні права позивача, як акціонера даного товариства; - укладення договору від 02.10.2024 мало вплив виключно на майнові права ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", а не на корпоративні права його акціонерів, і відтак, у даних правовідносинах відсутнє будь-яке порушене право або інтерес Компанії. При цьому, судом враховано правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Великої Палати Верховного Суду, наприклад, у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, згідно з якою за виняткових обставин учасник товариства може звернутися з позовом на захист інтересів товариства від його імені чи від власного імені. Теорія "проникнення за корпоративну завісу" сформувалася ЄСПЛ починаючи з рішення 1995 року у справі "Agrotexim and Others v. Greece" та продовжує правову позицію Міжнародного суду ООН, що була висловлена ним у рішенні у справі "Barcelona Traction, Light and Power Company Limited" від 05.02.1970. За логікою Європейського суду з прав людини, сформованою за належних і стабільних умов корпоративного управління у європейських країнах, це цілком нормальне явище в житті компанії, щоб між її акціонерами були розбіжності в думках або між його акціонерами та його радою директорів щодо реальності порушення права на мирне володіння майна компанії або щодо найбільш підходящого способу реагування на таке порушення. Такі розбіжності в поглядах можуть бути серйознішими там, де компанія перебуває в процесі ліквідація через реалізацію своїх активів і виписку своїх зобов`язань призначені в першу чергу для задоволення претензій кредиторів компанії, чиє виживання стає неможливим через її матеріальне становище, і лише як другорядну мету задоволення позовних вимог акціонерів, між якими розподіляються будь-які залишкові активи (пункт 65 рішення у справі "Agrotexim and Others v. Greece"). Стурбований зменшенням таких ризиків і труднощів ЄСПЛ вважає, що "проникнення за корпоративну завісу" або зневага правосуб`єктності компанії буде виправдано лише у виняткових випадках, зокрема, коли чітко встановлено, що компанії неможливо звернутися до установ Конвенції через органи, створені відповідно до її статуту або - в у разі ліквідації - через її ліквідаторів (пункт 66 рішення у справі "Agrotexim and Others v. Greece"). Вказуючи на відсутність права на окремий позов у акціонера (володіє 51,35% компанії - пункт 6 рішення), ЄСПЛ виходив з відсутності підстав сумніватися у вжитті належних заходів двома ліквідаторами компанії (вони виконували обов`язки сумлінно), яких призначила держава (пункти 70, 71 рішення у справі "Agrotexim and Others v. Greece"). Відтак, визначальним є не тільки неможливість акціонера впливати на керівника компанії, а й належність виконання таким керівником (керівниками) власних повноважень (суд назве це поверхневим дотриманням фідуціарних обов`язків). У даній справі, обставини у порівнянні із наведеною справою ЄСПЛ, кардинально відмінні: 1) позивач вказує, що призначений керівник без його відома здійснив відчуження спеціального дозволу, відсутність якого взагалі виключає можливість ведення господарської діяльності ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр"; 2) відчуження здійснено невідомій компанії (ТОВ "Новел Пром") за значно меншою ціною, ніж коштують права видобутку наявних корисних копалин; 3) незважаючи на невиконання ТОВ "Новел Пром" обов`язку зі сплати грошових коштів за оскаржуваними договорами від 02.10.2024, керівник ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" підписав нотаріально посвідчені листи-згоду про передачу дозволів. Поверхневий аналіз дотримання фідуціарних обов`язків керівником ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" свідчить про аномальність такого правочину (причина продажу основного нематеріального активу, який дає право на видобуток корисних копалин; як обрано покупця; як визначено ціну; підстави продажу з відстроченням платежу; причини, з яких кошти у повному обсязі не надійшли на рахунок відповідача-2), що виключає висновок про звичайну розбіжність між акціонером та менеджментом акціонерного товариства щодо ведення господарської діяльності. Ця теорія отримала свій розвиток у рішенні ЄСПЛ у справі "Ankarcrona v. Sweden" від 27.06.2000 (заява №35178/97), де заявник був одноосібним власником Skyddsvakt Herbert Ankarcrona AB. зважаючи на відсутність конкуруючих інтересів, які могли б створити труднощі, наприклад, у визначенні того, хто має право звернутися до ЄСПЛ, та у світлі обставин справи в цілому, заявник, на думку ЄСПЛ, міг стверджувати, що був потерпілим у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки це стосувалося оскаржуваних заходів, вжитих щодо його компанії. Такий висновок зроблено через володіння акціонером домінуючим пакетом акцій. У цій справі ЄСПЛ нагадує, що заявник є одноосібним власником Skyddsvakt Herbert Ankarcrona AB. Отже, і всупереч ситуації, яка склалася, наприклад, у рішенні у справі "Agrotexim and Others v. Greece" від 24.10.1995 (Серія A, №330-A, с. 25, §65), де компанії-заявники у цій справі володіли лише приблизно половиною акцій відповідної компанії, не існує ризику розбіжностей у думках між акціонерами чи між акціонерами та радою директорів щодо реальності порушень прав, захищених Конвенцією та Протоколами до неї, або щодо найбільш прийнятного способу реагування на такі порушення. Беручи до уваги відсутність конкуруючих інтересів, які могли б створити труднощі, наприклад, у визначенні того, хто має право звернутися до Суду, і в світлі обставин справи в цілому, заявник, на думку ЄСПЛ, може обґрунтовано стверджувати, що він є потерпілим у розумінні статті 34 Конвенції, оскільки це стосується оскаржуваних заходів, вжитих щодо його компанії. Тобто обмеження на проникнення "під корпоративну завісу", шляхом самостійного звернення акціонера з позовом, обумовлені також і тим, що різні акціонери можуть мати конкуруючі інтереси. В даній справі, подібно до справи "Ankarcrona v. Sweden", позивач контролює 97,174119% корпоративних прав ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", а бенефіціар вказаного товариства - Калпа Елена сукупно володіє 97% частки відповідача-2. Вказаний пакет акцій дозволяє приймати вирішальні рішення щодо господарської діяльності ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", що у сукупності з відсутністю конкуруючих думок у межах даного спору інших акціонерів ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" дозволяє подачу позову Компанією. За цих умов, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, згідно з якою позивачем у такій ситуації може бути як безпосередньо юридична особа, так і її учасник, подача позову акціонером у своїх інтересах чи в інтересах товариства не має особливого значення, а з огляду на активну участь виконавчого органу акціонерного товариства у вчиненні правочинів, вимоги про визнання недійсними яких заявлена, та заперечення в судовому процесі права такого акціонера на подачу позову (що відображено у відзиві на позов), розумним є визначення цієї особи відповідачем (особа, яка порушила права позивача). Позбавлення такого акціонера (за встановлених виняткових обставин) права на подачу самостійного позову буде грубо порушувати його право на суд, гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тому, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правильно визнав подачу позову акціонером ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" - Компанією. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від31.03.2026 у справі №910/11526/24. Водночас, апеляційним господарським судом, як і судом першої інстанції, під час розгляду даної справи не встановлено перевищення виконавчим органом ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" повноважень на укладання оскаржуваних договорів від 02.10.2024, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів того, що оскаржувані правочини носять характер значних правочинів (таких, що перевищують 25 відсотків вартості активів) та для їх укладання необхідна була згода позивача як акціонера з контрольним пакетом акцій. При цьому, лист ДНВП "Геоінформ України" від 14.11.2024 №07/307-3966, згідно з яким, станом на 14.11.2024, розмір плати (збору), яка (який) справляється за надання спецдозволу за користування надрами, з метою видобування для Північної ділянки Пинязевицького-ІІ родовища становить 41 843 360,00 грн, а для Пинязевицького-ІІ родовища - 9 286 690,00 грн, не є належним та достатнім доказом того, що ціна продажу за оскаржуваними договорами від 02.10.2024 перевищує 25 відсотків вартості активів, оскільки такий лист не є висновком експерта, що може бути оцінений як доказ в господарському процесу. Інших доказів, які б підтверджували вартість спеціальних дозволів проданих за оскаржуваними правочинами під час розгляду даної справи не надано. Так, розглянувши дану справу, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Компанії та СБУ про визнання договорів недійсними. У той же час, вимога СБУ про стягнення в дохід держави всього виконаними відповідачами за оскаржуваними правочинами, на переконання суду першої інстанції, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Щодо порушення вимог санкційного законодавства колегія суддів зазначає таке. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, введено персональні санкції, зокрема, до: - позивача у даній справі - Компанії, реєстраційний номер-НЕ294917, місцезнаходження: Республіка Кіпр, м. Нікосія (пункт 177 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023), а саме у вигляді: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з Законом; 9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з Законом (повна заборона); 11) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 12) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 13) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10% і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 14) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 15) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 16) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 17) заборона на набуття у власність земельних ділянок; 18) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, установленим цим Законом (зупинення операцій за рахунками юридичної особи; заборона укладення договорів та вчинення правочинів); - громадянки Сполученого королівства Калпи Елени (пункт 33 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023), яка є кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" застосовано санкції, а саме: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами (повне зупинення); 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона); 11) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 12) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 13) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності. Основним видом діяльності ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" за КВЕД є 08.11: Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю. Державною службою геології та надр України видані відповідачу-2 спеціальні дозволи, зокрема: - від 15.07.2016 №6136 "Видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ). Назва об`єкту обліку Родовище Пинязевицьке

2. Корисна копалина: граніт, габро, анортозит, монцоніт. Термін дії дозволу до 15.07.2036; - від 05.10.1998 №1601 "Видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ). Назва об`єкту обліку Родовище Пинязевицьке

2. Корисна копалина: граніт, габро, анортозит. Термін дії дозволу до 26.09.2034. Компанія є власником контрольного пакету простих акцій ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" у розмірі 97,174119%. Вирішуючи питання бенефіціарного власника ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", суд враховує, що згідно з відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості, що до введення санкцій та станом на дату розгляду даного спору кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" зазначено Елену Калпу. Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Таким чином, як щодо мажоритарного акціонера (Компанії), так і щодо кінцевого бенефіціарного власника (Елени Калпи), введено санкції у вигляді блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Предметом спору є законність укладання ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" та ТОВ "Новел Пром" договорів від 02.10.2024 купівлі-продажу спеціальних дозволів від 15.07.2016 №6136 та від 05.10.1998 №1601 і наступного перепродажу даних активів ТОВ "Малинська видобувна компанія" за договорами від 22.10.2024. З огляду на зміст доводів учасників судового процесу, перед судом постало питання чи обтяжено введеними санкціями можливість розпорядження ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" спеціальними дозволами на користування надрами від 15.07.2016 №6136 та від 05.10.1998 №1601. Це обумовлене тим, що відповідачі зазначають про не поширення санкцій на майно ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", адже санкцій щодо відповідача-2 не вводили, а єдиним наслідком введених санкцій щодо позивача та його бенефіціарного власника є обтяження належних позивачу акцій. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб" від 12.05.2022 №2257-IX, який набрав чинності 24.05.2022, внесені зміни до Закону України "Про санкції". Цими змінами впроваджено новий вид санкції - блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції"). Законодавець виділив таку категорію активів як "активи, щодо яких особа прямо або опосередковано вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними" з метою охоплення майна, яке формально не належить суб`єкту (підсанкційній особі), але він неформалізовано контролює це майно, визначає його фактичну та/чи юридичну долю, тобто розпоряджається ним. Такий неформалізований контроль, враховуючи положення Закону України "Про санкції", може здійснюватися як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне речове право. У світлі цих висновків дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, в контексті змісту та обсягу санкцій, на переконання суду, повинні трактуватися ширше передбаченої статтею 317 ЦК України складової права власності. Якщо спірними активами є пакет акцій акціонерного товариства, частка в статутному капіталі іншого господарського товариства або підприємства як цілісного майнового комплексу, такими обставинами, що свідчать про можливість підсанкційної особи прямо чи опосередковано вчиняти щодо них дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, може також визнаватись можливість підсанкційної особи: (1) визначати пріоритетні сфери розвитку, види господарської діяльності, цінову, кадрову, інвестиційну політику, коло контрагентів, асортимент продукції, що випускається, ринки її збуту тощо; (2) призначати (змінювати) керівництво підприємства, у тому числі видавати (відкликати) довіреності на здійснення значимих дій від його імені; (3) змінювати розмір статутного капіталу; (4) приймати рішення про реорганізацію, ліквідацію підприємства; (5) визначати долю прибутку компанії тощо. Така спроможність може виникати у особи з огляду на володіння корпоративними правами, положення закону, статутних (чи інших аналогічних) документів компанії та/або пов`язаність особливого роду з іншими особами. В контексті корпоративних прав можливість вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження, нерозривно пов`язана з визначенням кінцевого (формального чи неформального) бенефіціарного власника юридичних осіб. Обставини володіння позивачем, щодо якого пунктом 177 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, введено санкцію блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, 97,174119% акцій ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" не заперечувалося учасниками справи. Так само, щодо кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" Елени Калпи введено аналогічні санкції пункт 22 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023. №279/2023. Системний аналіз статей 40 та 53 Закону України "Про акціонерні товариства" дає підстави для висновку про право акціонера, який володіє більше 80% акцій, змінювати керівника ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр"; визначати для ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" пріоритетні сфери розвитку, види господарської діяльності, цінову, кадрову, інвестиційну політику, коло контрагентів, асортимент продукції, що випускається, ринки її збуту тощо; змінювати розмір статутного капіталу ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр"; визначати долю прибутку ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" тощо. Хибність тверджень про введення санкцій лише на акції, а не на майно ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" пояснюється і сутністю корпоративних правовідносин. Як частка в статутному капіталі товариства, так і акції акціонерного товариства є особливим видом майна. Таке майно саме по собі не має вартості. Їх вартість напряму залежить від вартості майна самого товариства. Отже, при створенні товариства ринкова вартість частки/акцій зазвичай дорівнює її номінальній вартості. Тоді як з перебігом часу ця цифра стає "історичною", а ринкова вартість частки може суттєво зрости (якщо бізнес товариства буде успішним) або зменшитися (якщо товариство буде вести збиткову господарську діяльність) (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №924/700/21). Аналогічний підхід суд застосовує до обтяження активів товариства у разі, якщо підсанкційна особа є мажоритарним власником акцій. У випадку реалізації ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" активів за неринковими цінами або значного активу, вартість акцій такого товариства беззаперечно зменшиться та не буде становити економічного інтересу для особи, в інтересах якої накладено обтяження (санкції). Застосоване відповідачами тлумачення щодо непоширення санкцій на активи товариства може призвести до ситуації, коли внаслідок дарування товариством всього майна, вартість його акцій буде дорівнювати нулю, що суперечить суті та меті такого виду обтяження, як санкції, метою якого є збереження вартості заблокованих активів та можливої конфіскації цього активу в дохід держави. Отже, на активи/майно ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" поширюються санкційні обмеження, введені зазначеним рішенням РНБО. Активами ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" є все рухоме/нерухоме майно, права, нематеріальні активи, гроші та інші цінності. Саме по собі введення санкцій не означає зупинення господарської діяльності товариства, що не можливо без оплати праці працівників, для чого потрібні гроші на рахунку. Введення санкцій щодо бенефіціарного власника не означає обтяження всіх активів товариства, а особливо таких як запаси товарів та гроші, без яких неможливо вести господарську діяльність. Формулюючи, для правильного вирішення спору, різницю між активами товариства, які можуть бути відчужені, від тих, які заблоковані, суд використовує підхід подібний фідуціарним обов`язкам посадовцям діяти не тільки в інтересах товариства, а й в інтересах обтяжувача (його інтерес полягає у першу чергу у збереженні цінності акцій товариства). Тобто однозначно обтяження зумовлює неможливість продажу значних активів ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", які задіяні у виробничій діяльності відповідача-2, становлять основу його бізнесу, а також активів для продажу яких потрібна згода вищого органу товариства. Також недопустиме відчуження будь-якого майна за не ринковими цінами та/або безоплатно, адже такі дії зумовлюють зменшення активів відповідача-2 та цінність належних підсанкційній особі акцій. Основним видом діяльності ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" за КВЕД є 08.11: Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю. Державною службою геології та надр України видані ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" спеціальні дозволи на користування надрами: - за №6136 від 15.07.2016 Видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ). Назва об`єкту обліку Родовище Пинязевицьке

2. Корисна копалина: граніт, габро, анортозит, монцоніт. Термін дії дозволу до 15.07.2036; - за №1601 від 05.10.1998 "Видобування корисних копалин (промислова розробка родовищ). Назва об`єкту обліку Родовище Пинязевицьке

2. Корисна копалина: граніт, габро, анортозит. Термін дії дозволу до 26.09.2034. Доказів володіння товариством іншими дозволами матеріали справи не містять. Таким чином, продаж спеціальних дозволів на користування надрами №6136 від 15.07.2016 та №1601 від 05.10.1998 (об`єкти купівлі-продажу за договорами від 02.10.2024 та за договорами від 22.10.2024) унеможливлює здійснення ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" господарської діяльності по основному виду діяльності та одержання будь-яких доходів від видобування корисних копалин на цьому родовищі. ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", в особі директора ОСОБА_2 , продало спеціальний дозвіл від 15.07.2016 №6136 за 1 300 000,00 грн та спеціальний дозвіл від 05.10.1998 №1601 за 1 000 000,00 грн на користь ТОВ "Новел Пром". ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр", його посадові особи, працівники не могли не усвідомлювати, що продаж такого нематеріального активу нівелює можливість ведення бізнесу відповідачем-2, основним видом діяльності якого є добування каменю, що очевидно зумовить зменшення (припинення) доходів товариства, та як наслідком знецінення вартості акцій. Враховуючи сутність санкційних обмежень, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що при оцінці правочину щодо відчуження майна товариства, щодо активів якого введено санкції, питання вартості та умов відчуження на предмет їх ринковості має вирішальне значення. Таким чином, належні ПрАТ "Пинязевицький Кар`єр" активи у вигляді спеціальних дозволів на користування надрами від 15.07.2016 №6136 та від 05.10.1998 №1601, були обтяжений санкціями, введеними пунктом 33 додатку 1 та пунктом 177 додатку 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеним в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, а їх відчуження суперечить санкційному законодавству. Щодо порушення правочинами купівлі-продажу спеціальних дозволів від 15.07.2016 №6136 та від 05.10.1998 №1601 публічного порядку, апеляційний суд зазначає наступне. Позивач зазначає, що правочини відчуження спеціальних дозволів укладені між іншим всупереч санкціям РНБО, що на його думку свідчить про недійсність таких правочинів. Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто, недійсним є правочин, який а) визнаний судом недійсним, б) правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний). Господарський суд перевіряє правочин на предмет укладеності, адже не може бути недійсним/нікчемним неукладений правочину, далі - чи немає ознак нікчемності, адже в такому разі визнання його недійсним судом не вимагається. Сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків, як і можливої недобросовісної чи нерозумної поведінки, є численними. Їх не можна визначити вичерпно. Недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад із конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, від 06.07.2022 у справі №914/2618/16, від 20.07.2022 у справі №923/196/20, від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17). Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20). Згідно з частинами 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. Публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину, що і є необхідним для правильної кваліфікації правочину таким, що порушує публічний порядок. При цьому, наявність умислу однієї чи всіх сторін правочину не важливо для кваліфікації правочину як такого що порушує публічний порядок, проте має істотне значення для наслідків недійсності такого правочину. За приписами статті 1 Закону України "Про санкції", з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи. Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави. Колегією суддів встановлено, що предметом правочинів є відчуження активу, щодо якого введено санкцію - блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. У частині 1 статті 4, частини 3 статті 5 Закону України "Про санкції" визначено, що одним їх видів санкцій згідно з цим Законом є, зокрема блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини 1 статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання. Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним Указом Президента України. Предметом правочинів є відчуження активу, щодо якого у порядку, передбаченому Законом України "Про санкції" застосовано санкцію - блокування активу. Публічний порядок становлять фундаментальні цінності, до яких належить забезпечення суверенітету і територіальній цілісності України, усунення реальних та/або потенційних загроз національним інтересам, національній безпеці, відшкодування нанесених Українській державі збитків від воєнної агресії Російської Федерації. За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про санкції" нормативними та фактичними підстави для застосування санкцій є дії особи, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, про які йдеться у статті 3 Закону України "Про санкції", безумовно, є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції. При введенні в дію рішення РНБО про такі санкції Президент України як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат і якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення такої санкції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №9901/405/19, від 06.07.2023 у справі №9901/635/18). Так, до матеріалів даної справи позивачем долучено сертифікат щодо акціонерів Компанії станом на 03.12.2021, виданий Департаментом реєстратора компаній та інтелектуальної власності Міністерства енергетики, промисловості та торгівлі Республіки Кіпр. Відповідно до даного сертифікату єдиним акціонером позивача є Компанія Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited). До даної юридичної особи також застосовані санкції Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 (пункт 175 додатку 2 до рішення РНБО), зокрема: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 12) повна заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції; 25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом - заборона укладення договорів та вчинення правочинів. Відповідно до реєстраційної форми НЕ 57, поданої Компанією Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited), НЕ 292927) для реєстрації змін щодо власника акцій 11.11.2022 акції Компанії Смартдіксі перейшли у власність від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 . За формою НЕ 57, поданою до Державного реєстратора компаній 27.09.2023 акції Компанії Смартдіксі перейшли у власність від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , відповідно останній повністю контролює компанію, яка є єдиним власником позивача. Як вбачається з рішення РНБО України від 12.05.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 12.05.2023 №279/2023, та додатків до нього, що до ОСОБА_3 , який має подвійне громадянство - країни-агресора та України, введені персональні санкції, а також введено санкції до належних йому компаній - Смартдіксі Лімітед (Smartdixi Limited) та І.ЕС. Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited), через які ОСОБА_3 володіє активами в Україні. Введення даних санкцій обумовлене захистом суверенітету і територіальної цілісності України, національної безпеки, з метою забезпечення відшкодування нанесених Українській державі збитків від воєнної агресії російської федерації. Дані санкції введені після початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, яка на даний час триває, маючи своїм наслідком вбивства як цивільних осіб, так і військових, руйнування цивільної та військової інфраструктури України, знищення державної, комунальної та приватної власності, історичної, соціальної та культурної спадщини. Очевидно, що встановлений Законом України "Про санкції" публічний порядок (правила) обмеження активів осіб, які безпосередньо чи опосередковано (зокрема сплатою податків у росії) допомагають російській федерації здійснювати повномасштабну воєнну агресію проти України вже четвертий рік (а гібридну - майже 11 років), на даний час має надзвичайно важливе значення не лише в аспекті правового поля, а й для суспільства в цілому. Виведення майна підсанкційних осіб (в даному випадку резидента російській федерації) з під санкцій шляхом відчуження їх на користь третіх осіб, не лише порушує санкційне законодавства, а в цілому ставить під сумнів дієвість такого механізму як застосування санкції, підриває суспільну довіру до держави, завдає майнових втрат державі та її населенню, створює перешкод для сталого економічного розвитку за рахунок таких активів. Адже толерування виведення активів з під санкцій, в обхід нормам та меті Закону України "Про санкції", матиме своїм наслідком підрив довіри суспільства, яке понад три роки чинить супротив країні-агресору, до держави та зневіру до інститутів і перших осіб держави Україна (Президента, СБУ, Генерального прокурора та інших, які не можуть забезпечити виконання своїх же рішень, а відтак і судової системи України), що в умовах війни є недопустимим. Натомість конфіскація державою Україна даних активів та їх подальша реалізація за ринковими цінами або ж ефективне управління активами для отримання від них прибутків, допоможе як у забезпеченні обороноздатності України, так і її післявоєнному відновленні, зокрема дані ресурси можуть бути спрямовані на компенсації людям, які втратили своїх близьких чи домівки внаслідок вчиненої російською федерацією війни. При цьому, багаторічна війна російської федерації проти України та завдані нею втрати населенню нашої держави зумовили нетерпимість суспільства до випадків порушення законодавства, вчиненого на користь резидентів російської федерації, а відтак і підвищену увагу до таких випадків та підвищене відчуття справедливості українців, порушення якого викликає агресію, зневіру, апатію тощо. Відтак безумовно, встановлені санкційним законодавством процедури становлять на даний час в Україні один із найважливіших для суспільства публічний порядок. Апеляційний господарський суд вважає, що вчинення під час війни правочинів відчуження активів підсанкційної особи, яка є резидентом країни-агресора, безумовно порушує публічний порядок, встановлений санкційним законодавством, завдає шкоди національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, порушує інтереси суспільства та держави, завдає майнових втрат, створює перешкоди для сталого економічного розвитку України. Тому, договори від 02.10.2024 та від 22.10.2024 щодо відчуження спеціальних дозволів №1601 від 05.10.1998 та №6136 від 15.07.2016 вчинені попри заборону, встановлену рішенням РНБО та Закону України "Про санкції", всупереч обтяженню державою Україна цього активу. Оскільки вчинення правочинів, спрямованих на відчуження спеціального дозволу відбулось попри заборону, встановлену рішенням РБНО, на виконання Закону України "Про санкції", націлене на виведення активу із переліку майна, на яке держава України може звернути стягнення задля відшкодування збитків від воєнної агресії російської федерації, судова колегія дійшла висновку, що ці правочини суперечать законодавству про санкції, частиною якого є Закон України "Про санкції". Враховуючи вище викладене апеляційний господарський суд вважає, що договори від 02.10.2024 та від 22.10.2024 є такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на незаконне заволодіння спеціальними дозволами на користування надрами №1601 від 05.10.1998 та №6136 від 15.07.2016 з метою виведення їх з під дії санкцій, а тому такі договори є нікчемними, відповідно до приписів частини 2 статті 228 ЦК України. Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2026 у справі №910/11526/24. Згідно з частинами 3, 4 статті 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Таким чином, щодо окремих правочинів законодавець передбачає: - особливі умови застосування правових наслідків, передбачених частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України; - особливі правові наслідки вчинення окремих видів недійсних правочинів. Особливі умови застосування частин 1, 2 статті 216 ЦК України - це фактичні обставин (підстави), за яких основні (реституційні) наслідки та спеціальні (відшкодування збитків та моральної шкоди) наслідки застосовуються в залежності від особливостей певних видів недійсності правочинів (вади суб`єктивного складу, вади волі, вади форми). Особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів - це додаткові наслідки недійсності правочину, що полягає у посиленій відповідальності особи, винної у вчиненні недійсного правочину. Тобто в першому випадку йдеться про особливості диспозиції статей ЦК України, що визначають правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, а в другому випадку - про особливі санкції відповідних статей. Зокрема, таким є правочин, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства: для недійсності цього правочину встановлені особливі умови застосування та особливі правові наслідки недійсності. У законі не визначено, що розуміється під поняттям "інтереси держави і суспільства" "та моральні засади суспільства". Первісна редакція статті 228 ЦК України не містила частини 3 та не передбачала правових наслідків вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства та мала назву "Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок". У 2010 році до статті 228 ЦК України внесені зміни: доповнено частиною 3, а також змінено назву цієї статті, і на момент виникнення спірних правовідносин ця стаття має такий зміст: "Стаття

228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Перед судом постало питання застосування статті 228 ЦК України, в частині відмінності нікчемного правочину, який порушує публічний порядок (частина 1) та недійсного (частина 3), який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Публічний порядок не сумісний із укладеним із умислом сторін правочином з метою заподіяти шкоду інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Виходячи із змісту загальних засад, принципів цивільного права (стаття 3 ЦК України) в першу чергу - принципу розумності. Пом`якшення правового режиму правочинів, вчинених із метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, порівняно із загальною конструкцією правочину, який порушує публічний порядок (і тому є нікчемний), є нелогічним рішенням. Такий висновок обумовлений тим, що порушення публічного порядку із меншою "інтенсивністю" проте свідчить про нікчемність, в той час коли вчинення правочину із прямим умислом ("завідомо") на спричинення шкоди публічному порядку нібито свідчить про оспорюваність правочину. Правочин, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, будучи різновидом правочинів, які порушують публічний порядок, також мають розцінюватися як нікчемні, відповідно до частини 2 статті 228 ЦК України. Відтак, правові наслідки нікчемного правочину, який порушує публічний порядок, залежать від умислу сторін щодо його вчинення і поділяються на: 1) двостороння реституція за загальним правилом; 2) конфіскаційні наслідки (щодо однієї чи обох сторін) у разі наявності умислу сторони/сторін, спрямованого на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. На переконання судової колегії, друге речення частини 3 статті 228 ЦК України є нормою, яка встановлює особливий правовий наслідок будь-якого недійсного правочину (визнаного судом або нікчемного в силу закону) за умови такої спеціальної (кваліфікуючої) ознаки - суперечності правочину інтересам держави і суспільства та критерію умислу однієї чи декількох сторін правочину. Приписами другого та третього речення частини 3 статті 228 ЦК України визначають цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору. Проте за буквального тлумачення частини 3 статті 228 ЦК України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності правочину. Частина 3 статті 228 ЦК України у порівнянні зі статтею 216 цього кодексу, яка закріплює загальні правові наслідки недійсності договору, визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін. Відповідно до частини 5 статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. За наведених обставин колегією суддів, на підставі частини 5 статті 216, статті 228 ЦК України застосовуються такі наслідки недійсності нікчемних правочинів: - стягнення в дохід держави Україна з ПрАТ "Пинязевицький кар`єр" все одержане ним за договорами №24/8/23-4 від 02.10.2024 у розмірі 452 317,75 грн (відповідно до платіжної інструкції від 18.11.2024 №126); - стягнення в дохід держави Україна з ТОВ "Новел Пром" несплаченої частини за договором №24/8/23-4 від 02.10.2024 у розмірі 547 682,25 грн; - стягнення в дохід держави Україна з ТОВ "Новел Пром" несплаченої ПрАТ "Пинязевицький кар`єр" суму за договором №24/10/02-3 від 02.10.2024 у розмірі 1 300 000,00 грн; - стягнення в дохід держави Україна з ТОВ "Новел Пром" все одержане ним за договором №24/10/22-3 від 22.10.2024 у розмірі 32 500,00 грн (відповідно до платіжних інструкцій від 27.11.2024 №17, від 20.12.2024 №24); - стягнення в дохід держави Україна з ТОВ "Малинська видобувна компанія" несплаченої частини за договором №24/10/22-3 від 22.10.2024 у розмірі 1 067 500,00 грн; - стягнення в дохід держави Україна з ТОВ "Малинська видобувна компанія" несплаченої ТОВ "Новел Пром" суми за договором №24/10/22-4 від 22.10.2024 у розмірі 1 400 000,00 грн. З огляду на встановлене судом усвідомлення бенефіціарного власника спеціального дозволу про введені санкції та їх наслідки, розуміння можливої конфіскації активів державою, та свідоме бажання діяти всупереч публічного порядку задля порятунку власного майна від санкцій, втручання в права власності було пропорційним переслідуваній меті (введенням санкцій та наслідків до осіб, які свідомо їх порушують). На позивача не було покладено індивідуальний і надмірний тягар, адже він розумів і припускав наслідки власних дій, проте свідомо бажав їх настанню. Як вже зазначалось, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є справою всього Українського народу. Таким чином, апеляційний суд вважає, що спеціальна конфіскація не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції. Окрім того, статтею 15 Конвенції встановлено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан. Цей Указ затверджено Законом від 24.02.2022 №2102-IX. У пункті 3 Указу визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону №389-VIII. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Україна відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права у разі введення воєнного стану негайно повідомляє через Генерального секретаря ООН державам, які беруть участь у цьому пакті, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов`язань за Міжнародним пактом, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення. 28.02.2022 Генерального секретаря ООН та за його посередництвом інші держави-учасниці Пакту поінформовано про Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" та ухвалення Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", а також надіслані роз`яснення щодо обсягу застосування відступу. Цей відступ стосується також прав за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Надалі, у зв`язку з ухваленням Законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідні нотифікації були здійснені на адресу Генерального секретаря ООН. Відступ України від зобов`язань за Міжнародним пактом та Конвенцією діятиме до завершення воєнного стану на всій території нашої держави. Повідомлення про припинення Україною відступу буде надіслано на адресу Генерального секретаря ООН. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову Компанії та СБУ у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, оскільки оскаржувані правочини є нікчемними, так як порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства, застосувавши передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України, наслідки недійсності нікчемних договорів від 02.10.2024 та від 22.10.2024, шляхом стягнення всього одержаного за цими договорами в дохід держави. Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Малинська видобувна компанія" з викладених у ній мотивів не підлягає задоволенню, апеляційні скарги СБУ та Офісу Генерального прокурора - частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 в частині задоволення позовних вимог Компанії та СБУ скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, а також частковому задоволенню позову СБУ про застосування наслідків недійсності нікчемних договорів. Розподіл судових витрат Судові витрати за подання апеляційної скарги ТОВ "Малинська видобувна компанія" покладаються на скаржника, відповідно до приписів статті 129 ГПК України. Зважаючи на часткове задоволення позову та апеляційних скарг СБУ та Офісу Генерального прокурора, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 залишити без задоволення.

2. Апеляційні скарги Служби безпеки України та Офісу Генерального прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 у справі №910/12812/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Компанії I.Es Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited).

4. Позов Служби безпеки України задовольнити частково.

5. Застосувати наслідки недійсності нікчемних договорів, а саме: - договору №24/10/02-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданими спеціальним дозволом на користування надрами №6136 від 15.07.2016, укладеного 02.10.2024 між Приватним акціонерним товариством "Пинязевицький кар`єр" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Сосновського В., будинок 67; ідентифікаційний код 01374553) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901), - договору №24/8/23-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданими спеціальним дозволом на користування надрами №1601 від 05.10.1998, укладеного 02.10.2024 між Приватним акціонерним товариством "Пинязевицький кар`єр" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Сосновського В., будинок 67; ідентифікаційний код 01374553) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901), - договору №24/10/22-4 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданими спеціальним дозволом на користування надрами №6136 від 15.07.2016, укладеного 22.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Малин, вулиця Бандери Степана, будинок 118, будинок; ідентифікаційний код 45460347), - договору №24/10/22-3 купівлі-продажу прав на користування надрами, наданими спеціальним дозволом на користування надрами №1601 від 05.10.1998, укладеного 22.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Малин, вулиця Бандери Степана, будинок 118, будинок; ідентифікаційний код 45460347), у такий спосіб: - стягнути в дохід держави Україна з Приватного акціонерного товариства "Пинязевицький кар`єр" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Сосновського В., будинок 67; ідентифікаційний код 01374553) все одержане ним за договорами №24/8/23-4 від 02.10.2024 у розмірі 452 317,75 грн (відповідно до платіжної інструкції від 18.11.2024 №126); - стягнути в дохід держави Україна з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901) несплачену частину за договором №24/8/23-4 від 02.10.2024 у розмірі 547 682,25 грн; - стягнути в дохід держави Україна з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901) несплачену Приватному акціонерному товариству "Пинязевицький кар`єр" суму за договором №24/10/02-3 від 02.10.2024 у розмірі 1 300 000,00 грн; - стягнути в дохід держави Україна з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901) все одержане ним за договором №24/10/22-3 від 22.10.2024 у розмірі 32 500,00 грн (відповідно до платіжних інструкцій від 27.11.2024 №17, від 20.12.2024 №24); - стягнути в дохід держави Україна з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Малин, вулиця Бандери Степана, будинок 118, будинок; ідентифікаційний код 45460347) несплачену частину за договором №24/10/22-3 від 22.10.2024 у розмірі 1 067 500,00 грн; - стягнути в дохід держави Україна з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Малин, вулиця Бандери Степана, будинок 118, будинок; ідентифікаційний код 45460347) несплачену Товариству з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" суму за договором №24/10/22-4 від 22.10.2024 у розмірі 1 400 000,00 грн.

6. В іншій частині позову Служби безпеки України відмовити.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пинязевицький кар`єр" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Сосновського В., будинок 67; ідентифікаційний код 01374553) на користь Служби безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; ідентифікаційний код 00034074) 5 427 (п`ять тисяч чотириста двадцять сім) грн 81 коп судового збору.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901) на користь Служби безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; ідентифікаційний код 00034074) 22 562 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят дві) грн 19 коп судового збору.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Малин, вулиця Бандери Степана, будинок 118, будинок; ідентифікаційний код 45460347) на користь Служби безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; ідентифікаційний код 00034074) 29 610 (двадцять дев`ять тисяч шістсот десять) грн 00 коп судового збору.

10. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пинязевицький кар`єр" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Сосновського В., будинок 67; ідентифікаційний код 01374553) на користь Служби безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; ідентифікаційний код 00034074) 8 141 (вісім тисяч сто сорок одна) грн 72 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901) на користь Служби безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; ідентифікаційний код 00034074) 33 843 (тридцять три тисячі вісімсот сорок три) грн 28 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

12. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Малин, вулиця Бандери Степана, будинок 118, будинок; ідентифікаційний код 45460347) на користь Служби безпеки України (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; ідентифікаційний код 00034074) 44 415 (сорок чотири тисячі чотириста п`ятнадцять) грн 00 коп судового збору.

13. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пинязевицький кар`єр" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вулиця Сосновського В., будинок 67; ідентифікаційний код 01374553) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15; ідентифікаційний код 00034051) 8 141 (вісім тисяч сто сорок одна) грн 72 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

14. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139; ідентифікаційний код 43522901) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15; ідентифікаційний код 00034051) 33 843 (тридцять три тисячі вісімсот сорок три) грн 28 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

15. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинська видобувна компанія" (11509, Житомирська область, Коростенський район, місто Малин, вулиця Бандери Степана, будинок 118, будинок; ідентифікаційний код 45460347) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15; ідентифікаційний код 00034051) 44 415 (сорок чотири тисячі чотириста п`ятнадцять) грн 00 коп судового збору.

16. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

17. Матеріали справи №910/12812/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано - 21.07.2026. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді В.В. Шапран С.І. Буравльов