Постанова Харківський апеляційний суд № 619/1467/26

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 619/1467/26 Головуючий суддя І інстанції Овсянніков В. С. Провадження № 22-ц/818/5007/26, 22-ц/818/3517/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Справи у спорах, пов`язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів» П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В., за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 12 березня 2026 року, та Акціонерного товариства «Харківобленерго», Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Харківобленерго», Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про захист прав споживачів,- в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Харківобленерго», ПАТ «Харківенергозбут», у якому просила суд визнати дії АТ «Харківобленерго» та ПрАТ «Харківенергозбут» щодо припинення електропостачання 28.01.2026 до її домоволодіння незаконними та такими, що вчинені з перевищенням їхніх повноважень; зобов`язати ПрАТ «Харківенергозбут» здійснити перерахунок її заборгованості згідно з рішенням апеляції та зобов`язати АТ «Харківобленерго» відновити електропостачання до її домоволодіння. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона є споживачем послуг з постачання та розподілу електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за яким відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . 28.01.2026 року службовими особами АТ «Харківобленерго» за поданням ПрАТ «Харківенергозбут» було здійснено припинення постачання електричної енергії до житлового будинку Позивача. Позивач зазначає, що вказані дії відбулися з грубим порушенням встановленого законом порядку, зокрема: відключення проведено за низької температури навколишнього середовища (-23°C); позивачу не було вручений Акт про відключення; позивача не було належним чином та у встановлений строк попереджений про таке заплановане припинення послуги. Крім того, Позивач наголошує, що на момент відключення електропостачання сума заборгованості за спожиту електроенергію була спірною, а відповідна справа перебувала на розгляді у суді апеляційної інстанції. Так, 03.02.2026 року Постановою Харківського апеляційного суду у справі № 619/3428/25 розмір заборгованості був визначений у розмірі 90 025,20 гривень, тоді як Відповідачі вимагали сплати 125 000 гривень. Таким чином, припинення постачання електроенергії відбулося на підставі недостовірних даних та до остаточного вирішення спору судом. Позивач вказує на безпідставність та суперечливість дій відповідачів. Зокрема, у телефонних розмовах представники Дергачівського РЕМ обґрунтовували відключення наявністю боргу, тоді як контролюючим органам (регулятору) надали інформацію про нібито не допуск працівників до приладу обліку. Позивач спростовує факт не допуску, посилаючись на наявні акти зняття показників лічильника, які підтверджують щомісячний доступ до приладу, та особисту переписку з контролером. Також Позивач зазначає, що вказаними діями відповідачів їй було створено умови, які загрожують життю та здоров`ю членів її родини, оскільки у будинку проживає особа з інвалідністю І групи та малолітня дитина 2013 року народження. Через відсутність електроенергії житловий будинок залишився без тепла та води, що унеможливлює забезпечення базових життєвих потреб особи з інвалідністю та призвело до зриву онлайн-навчання дитини у школі. Додатково підставою позову зазначено те, що м. Дергачі є зоною бойових дій (можливих/активних бойових дій), а тому припинення надання житлово-комунальних послуг населенню у період дії воєнного стану прямо суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року. Позивач вказує, що вживала заходів досудового врегулювання спору, звернувшись до Відповідачів із заявами про надання Акту про відключення та реструктуризацію боргу відповідно до судового рішення (вх. № ЗС-Н-539 від 17.02.2026 та від 05.03.2026), проте вказані звернення були проігноровані. Також Позивачем направлено заяви про вчинення кримінальних правопорушень (за ознаками ст. 135, ст. 366 КК України) до органів поліції та прокуратури. Зважаючи на те, що Відповідачі відмовилися врегулювати питання у добровільному порядку, ОСОБА_1 змушена звернутися за захистом своїх прав до суду. Також позивач подала заяву про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов шляхом зобов`язання АТ «Харківобленерго» та ПрАТ «Харківенергозбут» негайно відновити постачання електричної енергії до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , о/р № НОМЕР_1 , до набрання рішенням суду у даній справі законної сили, а також заборонити ПрАТ «Харківенергозбут», органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти дії щодо примусового стягнення заборгованості за вказаним особовим рахунком та накладати арешт на грошові кошти та майно позивача - до закінчення розгляду справи по суті, у тому числі шляхом вчинення виконавчих написів нотаріусів. Мотивує свою заяву тим, що позовні вимоги обґрунтовані протиправним припиненням електропостачання 28.01.2026, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі завідомо недостовірних даних про заборгованість, що прямо суперечить Постанові КМУ № 206 та рішенню апеляційного суду від 03.02.2026, у справі № 619/3428/25. Позивач зазначила, що відповідачі свідомо використовують відключення як інструмент тиску для стягнення спірної суми боргу, яка на 34 975 гривень перевищує встановлену судом заборгованість. Вказує, що відновлення електропостачання як захід забезпечення позову є співмірним та необхідним засобом захисту прав споживача до остаточного вирішення спору. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 12 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , відмовлено. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії АТ «Харківобленерго» до ПрАТ «Харківенергозбут» щодо припинення електропостачання 28.01.2026 року до домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 незаконними. Зобов`язано АТ «Харківобленерго» відновити електропостачання домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Харківобленерго». ПАТ «Харківенергозбут» на користь держави судовий збір у дольовому співвідношенні по 1331 грн 20 коп. з кожного. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову. Скарга мотивована тим, що до заяви про забезпечення позову було додано фото та відеодокази, що підтверджують факт фізичного обриву дротів працівниками відповідала, та створення небезпечної ситуації. Оскаржувана ухвала не містить правової оцінки щодо вимоги про заборони накладення арешту. Судом проігноровано ризик безпідставного блокування її рахунків, що є грубим порушенням вимог ЦПК України щодо обов`язковості розгляду всіх вимог заявника. Вказує, що відсутність світла унеможливлює користування насосом для води, приготування їжі та елементарну гігієну для інваліда, прання. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Харківенергозбут» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що посилання ОСОБА_1 на несанкціоноване втручання працівників АТ «Харківобленерго» в мережу та надані на підтвердження даного докази, є суб`єктивним сприйняттям позивача та не може слугувати належним обґрунтуванням необхідності проведення забезпечення позову. Вважає, що забезпечення позову шляхом відновлення електропостачання є тотожним до позовних вимог при цьому спір не вирішується по суті. Зауважує, що заборона ПрАТ «Харківенергозбут» вчиняти дії щодо примусового стягнення визнаної судом заборгованості є порушенням прав відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Харківобленерго» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що припинення постачання електричної енергії за адресою позивача здійснено на підставі заявки постачальника електроенергії ПрАТ «Харківенергозбут» у зв`язку з недопуском до вузла обліку. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої ПрАТ «Харківенергозбут» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що товариством направлено ОСОБА_1 попередження про припинення електропостачання у відповідний строк, передбачений Правилами, тому вважають, що позивач був обізнаний щодо порушення його зобов`язання перед товариством, передбачене пп.13 п.5.5.5. розділу V ПРРЕЕ. Вказує, що ОСОБА_1 було порушено зобов`язання перед відповідачем 2, тому останній в свою чергу здійснив законні заходи, що передбачені ПРРЕЕ, щодо припинення електропостачання за адресою електроустановки позивача. Вказує, що нормативно-правовими актами не визначені ані форма, ані окремий порядок складання такого акту саме для електропостачальника. Вважає, що ПрАТ «Харківенергозбут» склало акт про не допуск від 31.12.2025 №14/530000080321, який підписано двома представниками товариства, та який став підставою для припинення електропостачання на підставі пп.2 п.7.5 розділу VІІ ПРРЕЕ Зазначає, що оскільки правомірність дій ОСР та електропостачальника, щодо яких НКРЕП зробило висновок у листі вих. Від 12.03.2026 №15747/20.2/9-26 ,є предметом розгляду у суді по даній справі, то такі висновки регулятора є передчасними. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Харківенергозбут» ОСОБА_1 просить її залишити без задоволення, рішення залишити без змін, оскільки відповідачем не було доведено законності процедури відключення електропостачання. В апеляційній скарзі АТ «Харківобленерго» посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСР не має права вимагати від електропостачальника обґрунтування припинення електроживлення, якщо вона відповідає випадкам, визначеним ПРРЕЕ. Вказує, що судом не враховано вимоги законодавчих актів щодо процедури відновлення електропостачання споживача, який був відключений за заявкою електропостачальника. Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції зазначив, що самі по собі доводи заявника без надання відповідних обґрунтувань та доказів на підтвердження таких, не є достатніми для вжиття заходів забезпечення позову. З огляду на характер спірних правовідносин, враховуючи, що вжиття заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси інших учасників даного спору, станом на момент постановлення цієї ухвали суд не вбачає підстав для вжиття заходів такого забезпечення позову, адже забезпечення позову не повинно фактично вирішувати спір по суті, оскільки це порушує принцип змагальності, у той час коли метою забезпечення позову є лише тимчасово захистити інтереси позивача до прийняття остаточного рішення, а не задовольняти позовні вимоги наперед. Окрім цього, суд враховує, що у випадку задоволення позову не буде перешкод для виконання такого рішення, виходячи зі змісту заявлених вимог; забезпечення позову для цього не потрібно. За таких обставин суд не вбачав підстав для забезпечення позову. Задовольняючи частково позовні вимоги по суті спору, суд першої інстанції своє рішення мотивував наступним. НКРЕКП офіційно зафіксувала, що цей акт був складений з грубим порушенням вимог законодавства, а саме пункту 6.2.7 глави 6.2 розділу VI Кодексу комерційного обліку електричної енергії (ККОЕЕ). Суть порушення: На документі відсутній обов`язковий підпис представника оператора системи розподілу (АТ «Харківобленерго»). Акт містив підпис лише представника електропостачальника (ПрАТ «Харківенергозбут»), який самостійно, без залучення ОСР, не мав права фіксувати такий недопуск у такому форматі. На підставі цього Регулятор зазначив: Оскільки акт складено з порушенням ліцензійних умов та нормативних актів, він є недійсним (нікчемним) і не міг слугувати легітимною підставою для направлення заявки на відключення. Згідно з положеннями п. 7.5 розділу VIІ ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюсться електропостачаьником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, недопушення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача. Акт підписано двома представникамн електропостачальника та не містить підписів уповноважених представників ОСР. У зв`язку з чим та відповідно до п. 6.2.7 глави 6.2 розділу VI ККО. Акт вважається недійсним. У зв`язку з недотриманням електропостачальником процедури складання акту про недопуск, визначеної п. 6.2.7 глави 6.2 розділу VI ККО, ПрАТ «Харківенергозбут» має ініціювати відновлення електроживлення вказаного об`єкта (за власний рахунок) шляхом направлення відповідної заявки до ОСР. Про результати та вжиті заходи ПрАТ «Харківенергозбут» має повідомити споживача на НКРЕКП протягом 15 робочих днів з дня отримання листа Націоної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12.03.2026. У зв`язку з тим, що факт правомірного відключення електропостачання 28.01.2026 до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за недопуск не підтвердився, а саме припинення живлення відбулося з порушенням встановленої процедури, то дії відповідачів щодо відключення електропостачання є неправомірним. Враховуючи, що Акт про недопуск є нікчемним, дії обох відповідачів (як ініціатора ПрАТ «Харківенергозбут», так і безпосереднього виконавця АТ «Харківобленерго», який посилався на те, що є лише «руками» постачальника) щодо відключення будинку позивачки від електромережі є незаконними, а порушене право споживача на отримання послуги підлягає безумовному захисту шляхом зобов`язання АТ «Харківобленерго» відновити електропостачання. Стосовно вимоги позивачки про зобов`язання ПрАТ «Харківенергозбут» здійснити перерахунок заборгованості згідно з рішенням апеляції від 03.02.2026 у справі № 619/3428/25 у цій частині позову слід відмовити. Суд зазначає, що безпосередній перерахунок заборгованості за різні періоди не є предметом розгляду даної судової справи; сторони у своїх розрахунках посилаються на іншу суму заборгованості, виходячи з зовсім інших часових проміжків. Є рішення судів щодо стягнення заборгованості за певний час. Оцінка дій або бездіяльності відповідачів стосовно виконання чи невиконання обов`язкових вказівок або рекомендацій органу ліцензійного контролю (Регулятора) належить до компетенції НКРЕКП і не є предметом дослідження у цій цивільній справі про захист прав споживачів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду. Щодо забезпечення позову. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами оскарження ухвали, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Харківобленерго», Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про захист прав споживачів. Предметом даного позову є, зокрема, визнання дій та бездіяльності відповідача АТ «Харківобленерго» та ПрАТ «Харківенергозбут» незаконними, що призвело до незаконного відключення домоволодіння від електропостачання. Із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить забезпечити позов шляхом відновлення постачання електричної енергії до домоволодіння та заборонити відовідача, органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти дії щодо примусового стягнення заборгованості на накладати арешт на грошові кошти та майно позивача до закінчення розгляду справи по суті, що є фактично вирішенням спору по суті. З урахуванням встановленого, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просив позивач, не може утруднити чи унеможливити захист його прав чи виконання рішення суду у разі задоволення позову, та законно і обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову. Щодо оскарження рішення по суті спору. Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за № 312 від 14 березня 2018 року, Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за № 310 від 14.03.2018 року, Кодексом комерційного обліку (далі -ККО), затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. №

311. Згідно ч.1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до ч.ч. 1,2,6,7 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон) постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами з дотриманням правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, Законом, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за № 312 від 14 березня 2018 року. Відповідно до п. 6.2.5. ККО адміністратор комерційного обліку та будь-яка заінтересована сторона мають право ініціювати проведення позапланової технічної перевірки роботи вузлів обліку, засоби вимірювальної техніки (зокрема параметрів програмування) та схем їх підключення відповідно до вимог цього Кодексу. Згідно п. 6.2.6. ККО, якщо протягом двох розрахункових періодів уповноважені представники постачальників послуг комерційного обліку/оператора системи або електропостачальника не мали доступу до вузла обліку та засобу вимірювальної техніки споживача, вони направляють споживачу поштою повідомлення про дату наступного відвідування чи прохання передати покази засобу обліку. Якщо після цього споживач не передав дані про кількість спожитої електричної енергії та/або не надав доступу до вузла обліку та засобів вимірювальної техніки, цей факт фіксується актом про недопуск. Водночас якщо недопуск до вузлів обліку та засобів вимірювальної техніки під час проведення їх позапланового контрольного огляду або технічної перевірки спричинений умисними діями (бездіяльністю) споживача, то такий факт фіксується актом про недопуск одразу. Відповідно до п. 6.2.7. ККО один екземпляр акту про недопуск має бути особисто вручений під підпис споживачу, ВТКО та/або стороні, яка контролює об`єкт, на якому встановлений вузол обліку, або відправлений поштовим зв`язком рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштових відправлень. Згідно п. 6.2.8. ККО датою отримання акта про недопуск до вузла обліку буде вважатися дата його особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом). Акт про недопуск до вузла обліку може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього. Відповідно до п. 6.2.9. ККО у разі відмови споживача, представника ВТКО та/або сторони, яка контролює об`єкт, на якому встановлений вузол обліку, підписувати акт про недопуск або його відсутності в акті робиться відповідний запис. У цьому випадку акт вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи або більше одного уповноваженого представника оператора системи, а відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про недопуск підтверджується відеозйомкою. З п. 6.2.10. ККО вбачається, що складений акт про недопуск споживачем до вузла обліку є підставою для проведення відключення від електропостачання у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, якщо протягом п`яти робочих днів від дня отримання акта про недопуск ВТКО та/або суб`єкт, який контролює об`єкт, не забезпечить представникам ППКО/електропостачальника/оператора системи доступ до свого об`єкта та електроустановок для контрольного огляду, технічної перевірки, виконання інших робіт, які передбачені цим Кодексом, або не узгодить з ними дату проведення таких робіт. Згідно п. 7.5 ПРРЕЕ припинення постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення. Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження. Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом). Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що за адресою: АДРЕСА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 , побутовим споживачем електричної енергії, що постачає ПАТ «Харківенергозбут» є ОСОБА_2 , що не заперечується позивачкою. На території Харківської області відповідно до постанови НКРЕКП від 16 листопада 2018 року № 1446, послуги з розподілу електричної енергії надає АТ «Харківобленерго», а постачальником універсальних послуг на вказаній території обрано ПрАТ «Харківенергозбут» відповідно до постанови НКРЕКП від 26 жовтня 2018 року № 1268. Згідно з пунктом 13 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про ринок електричної енергії», оператор системи розподілу АТ «Харківобленерго» на 01 січня 2019 року передав ПрАТ «Харківенергозбут», як постачальнику універсальних послуг, базу даних вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання щодо споживачів, які згідно з вимогами Закону мають право на отримання універсальних послуг, зокрема й таких категорій споживачів, як побутові та малі непобутові. Пунктом 4.12 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Функції адміністратора комерційного обліку виконує оператор системи розподілу АТ «Харківобленерго». Тобто розрахунки за використану електроенергію з січня 2019 року проводяться на підставі показань засобу комерційного обліку (далі - ЗКО), які передаються АТ «Харківобленерго» до ПрАТ «Харківенергозбут». Зняття, внесення та корегування показань ЗКО не відноситься до функцій ПрАТ «Харківенергозбут», а належить до повноважень АТ «Харківобленерго». Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку. Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копія ліцензії на провадження відповідної діяльності та копії інших документів ПрАТ «Харківенергозбут» розміщені на його сайті для публічного доступу: zbutenergo.kharkov.ua. Акт про недопуск від 31.12.2025 року, який став підставою для направлення заявки на відключення, є нікчемним, оскільки він не містить підпису самого споживача, а факт відмови від підпису не засвідчений, будь-якою третьою незалежною особою. За чинними правилами комерційного обліку, у разі підписання акта лише двома представниками енергокомпанії за відсутності споживача, обов`язковим є проведення фото-, відеозйомки для підтвердження факту перешкоджання доступу. Однак, у спірному Акті відсутні будь-які відомості про проведення фотофіксації, а самі відповідачі не надали суду жодних технічних доказів недопуску. Окрім цього, листом НКРЕКП підтверджується, що Акт є безпідставним, а відповідачам було прямо рекомендовано негайно відновити електропостачання споживачу. Як зазначає відповідач представники електропостачальника не були допущені 24.10.2025 до засобу обліку, що обліковує електричну енергію на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , для зняття показів засобу обліку, електропостачальником на вказану адресу було 24.10.2025 направлено засобами поштового зв`язку повідомлення про необхідність надання доступу до засобу обліку на 31.12.2025 або узгодити іншу дату для візуального зняття представнпками електропостачальника показів засобу обліку, та оскільки доступу до засобу обліку представникам електропостачальнпка не було надано у визначену дату та не було узгоджено іншу дату для зняття показів, представниками електропостачальника було складено акт про недопуск від 31.12.2025 за №14/530000080321 (далі - Акт) та попередження про припинення постачання електричної енергії від 28.01.2026, яке було направлено 31.12.2025 засобами поштового зв`язку на адресу споживача. Також, електропостачальником було надіслано оператору системи розподілу АТ «Харківобленерго» заявку на припинення електроживлення електроустановки споживача у зв`язку з недопущенням представників електропостачальника до вузла обліку електричної енергії. За інформацією, наданою від АТ «Харківобленерго», електроживлення вказаного об`єкта було припинено представниками АТ «Харківобленерго» 28.01.2026 за ініціативою ектропостачальника. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у листі від 12.03.2026 яка надана на звернення позивачки звернуто увагу на те, що Акт підписано двома представниками електропостачальника та не містить підпис уповноважених представників ОСР. У зв`язку з чим та відповідно до п. 6.2.7 глави 6.2 розділу VI ККО. Акт вважається недійсним. У зв`язку з недотриманням електропостачальником процедури складання акту про недопуск, визначеної п. 6.2.7 глави 6.2 розділу VI ККО, ПрАТ «Харківенергозбут» має ініціювати відновлення електроживлення вказаного об`єкта (за власний рахунок) шляхом направлення відповідної заявки до ОСР. Про результати та вжиті заходи ПрАТ «Харківенергозбут» має повідомити споживача на НКРЕКП протягом 15 робочих днів з дня отримання цього листа. Щодо цих обставин відповідач ПрАТ «Харківенергозбут» пояснив, що у листі не зазначено, що така дія підлягає негайному виконанню. За таких обставин, припинення енергопостачання за адресою проживання позивача: АДРЕСА_1 , не можна вважати правомірним, оскільки відбулося з порушенням вимог п. 6.2.7 глави 6.2 розділу 6.2. VI ККО, тому позовні вимоги в частині визнання дій щодо припинення постачання електричної енергії незаконними та зобов`язання відновити електропостачання домоволодіння позивача судом першої інстанції обґрунтовано визнано такими, що підлягають задоволенню. Оскільки оскаржені рішення суду відповідають нормам матеріального і цивільного процесуального права, а доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, тому відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів залишає оскаржені судові рішення без змін, а скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції ПОСТАНОВИВ: Апеляційній скарги ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Харківобленерго», Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» залишити без задоволення. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 12 березня 2026 року залишити без змін. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 27 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 21 липня 2026 року.. Головуючий В.Б. Яцина. Судді Ю.М. Мальований. О.В.Маміна.