Постанова Вінницький апеляційний суд № 137/615/26

Справа № 137/615/26 Провадження № 33/801/795/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М. Доповідач: Медвецький С. К. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. 01 липня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та скасувати указану постанову, а провадження у справі за частиною першою статті 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 указує, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі, при цьому судова повістка надсилалася за адресою, за якою він не проживає та не зареєстрований, а саме: АДРЕСА_2 , про що свідчить наявний в матеріалах справи поштовий конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та відміткою «адресат відсутній». Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наведені доводи для поновлення строку, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення регулюється статтею 294 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Відтак законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання її копії. Згідно зі ст. 289 КУпАП у разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. З матеріалів справи слідує, що оскаржувану постанову винесено судом першої інстанції 04 червня 2026 року у відсутність ОСОБА_1 , відтак строк на її апеляційне оскарження закінчився 15 червня 2026 року (перший робочий день після вихідного). Апеляційну скаргу заявник подав 01 липня 2026 року, про що свідчить реєстраційний штамп суду, тобто після закінчення установленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження. Підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження заявник указає те, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про дату, час і місце судового розгляду, направив судову повістку за невірною адресою та розглянув справу без його участі. Матеріалами справи установлено, що суд першої інстанції всю кореспонденцію, зокрема судову повістку про виклик ОСОБА_1 направляв на указану ним у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР1 № 640076 від 13 квітня 2026 року поштову адресу, а саме: АДРЕСА_1 , однак поштовий конверт повернувся з довідкою АТ «Укрпошта» про те, що адресат відсутній за цією адресою (а. с. 10-11). Цю ж адресу для листування ОСОБА_1 указав і в апеляційній скарзі. Судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» (постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17). Указане свідчить про те, що суд першої інстанції виконав покладений на нього обов`язок щодо належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про дату, час та місце судового розгляду. Водночас факт повернення поштового відправлення із зазначеною відміткою підтверджує, що саме ОСОБА_1 не забезпечив належного отримання кореспонденції за указаною ним адресою. Отже, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений місцевим судом про дату, час та місце судового розгляду, тому доводи апеляційної скарги у цій частині не заслуговують на увагу. Апеляційний суд звертає увагу на те, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Ба більше, у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України» від 16 лютого 2017 року у справі № 18986/06 зроблено висновок, що: «сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки». Недбале ставлення особи до своїх процесуальних прав та обов`язків, зокрема небажання або ухилення від отримання поштових відправлень, не може визнаватися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення. Доводи ОСОБА_1 щодо направлення судової повістки за адресою, де він не проживає та не зареєстрований, а саме: АДРЕСА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи. Так, у заяві про отримання копії відеозапису від 05 травня 2026 року ОСОБА_1 власноруч зазначив указану адресу, що свідчить про її повідомлення ним суду для здійснення листування (а. с. 09). Посилання ОСОБА_1 на те, що у зв`язку з проходженням військової служби та виконанням службових обов`язків він не мав можливості своєчасно дізнатися про розгляд справи та реалізувати своє право на апеляційне оскарження, не заслуговують на увагу, оскільки сам по собі факт запровадження воєнного стану та проходження особою військової служби у Збройних Силах України не є достатньою підставою для визнання причин пропуску строку поважними. Для цього необхідно встановити, що військова частина, у якій особа проходить військову службу, переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій, що об`єктивно унеможливлювало своєчасне подання апеляційної скарги. Інших причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Літинського районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року ОСОБА_1 не указав. За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. У рішенні ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) указано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти росії», заява № 52854/99). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03). Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). Апеляційний суд констатує, що звертаючись з апеляційною скаргою поза встановленим законом процесуальним строком, ОСОБА_1 з урахуванням встановлених обставин справи не навів достатніх доводів для поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, тому у його поновленні слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП повернути особі, яка її подала Керуючись статтею 294 КУпАП, Вінницький апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Літинського районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду С. К. МЕДВЕЦЬКИЙ