Ухвала КАС ВС № 380/24277/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 20 липня 2026 року м. Київ справа № 380/24277/24 адміністративне провадження № К/990/23895/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі №380/24277/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача, що полягають у перерахунку з 01.11.2024 пенсії позивачки, та скасувати рішення від 25.10.2024 №913210153579; - зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області поновити з 01.11.2024 виплату пенсії позивачці у розмірі, призначеному з 29.01.2024. Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025, позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення під час перерахунку з 01.11.2024 розміру пенсії позивачки, призначеної відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу". Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №913210153579 від 25.10.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити позивачці, починаючи з 01.11.2024, перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 26.01.2024 №5/04-31/24 станом на 26.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. На адресу Верховного Суду 25.05.2026 надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ у Львівській області (направлена засобами поштового зв`язку 22.05.2026), у якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2026 визнано неповажними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження, у задоволенні клопотання про поновлення цього строку відмовлено та касаційну скаргу залишено без руху для усунення її недоліків шляхом подання скаржником обгрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску і уточненої касаційної скарги із викладенням в ній підстав касаційного оскарження із урахуванням роз`яснень, які надані Верховним Судом в цій ухвалі. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08.06.2026 від скаржника надійшла уточнена касаційна скарга та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із зазначенням в ньому інших причин пропуску цього строку. Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, ГУ ПФУ у Львівській області зазначає, що первинне звернення із касаційною скаргою було здійснено в межах визначеного законом строку. Також пенсійний орган наголошує, що повторне подання касаційної скарги відбулось упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; ним продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторних звернень з касаційною скаргою. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Верховний Суд наголошує, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а і з урахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", встановлено, що ГУ ПФУ у Львівській області тричі реалізовувало своє право на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, проте ухвалами Верховного Суду від 23.03.2026, 15.04.2026 та 11.05.2026 касаційні скарги повернуті особі, яка їх подала, оскільки скарги не містили підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини 4 та 5 статті 328 КАС України. Колегія суддів враховує, що право на касаційний перегляд судових рішень нерозривно пов`язане з обов`язком дотримання процесуального закону щодо порядку, строків та умов реалізації цього права. Процесуальні обов`язки в цій частині є однаковими для всіх учасників судового процесу, що відповідає принципу рівності сторін та забезпечує дотримання засад адміністративного судочинства. Згідно статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Верховний Суд наголошує, що повернення первинної касаційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Колегія суддів враховує, що при попередньому зверненні із касаційною скаргою ГУ ПФУ у Львівській області не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Разом з цим скаржник, звертаючись вчетверте із касаційною скаргою, не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Водночас наявність права на чергове звернення до суду з касаційною скаргою не є безумовною підставою для поновлення строку. Окрім реалізації такого права без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Також Суд наголошує, що недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги, у зв`язку з чим попередньо подані касаційні скарги були повернуті, за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень. Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Верховний Суд вважає, що у цьому випадку, пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення скаржника, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 зазначила, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду. У цьому випадку посилання скаржника на обставини невідкладного подання касаційної скарги у цій справі, зокрема, після її останнього повернення, недостатні для підтвердження поважності причин пропуску строку, оскільки скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків, у тому числі, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Факт попереднього звернення до суду з касаційною скаргою у встановлений законом строк також не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою касаційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання касаційною скарги та не передбачає можливості у зв`язку з цим свавільно розпоряджатися часом на касаційне оскарження. Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому на виконання вимог ухвали від 08.06.2026 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи ГУ ПФУ у Львівській області, та свідчать про те, що пенсійний орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, колегія суддів зазначає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованим, а підстави, вказані у ньому, є неповажними, оскільки ГУ ПФУ у Львівській області не надало доказів, які б свідчили про поважність пропуску строку на касаційне оскарження. Таким чином, з наведеного вбачається, що скаржник згаданий вище недолік касаційної скарги до теперішнього часу не усунув та поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження на вказав. Крім цього оцінивши наведене скаржником обґрунтування змісту вчетверте поданої касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що остання жодним чином не усуває виявлених судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного перегляду судових рішень або їх некоректне (помилкове) визначення, унеможливлює в подальшому її розгляд. При цьому маючи деталізовані роз`яснення Верховного Суду, які викладені в ухвалах від 23.03.2026, 15.04.2026 та 11.05.2026 щодо наявних недоліків касаційної скарги в частинні викладення підстав касаційного оскарження, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви ГУ ПФУ у Львівській області так і не було враховано. У зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 08.06.2026 про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику, серед іншого, також усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом. Однак, вимоги ухвали Верховного Суду від 08.06.2026 про залишення касаційної скарги без руху в цій частині скаржником не виконано. В уточненій касаційній скарзі відповідач не зазначає підстави касаційного оскарження відповідно до вимог частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, посилаючись на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа становить значний суспільний інтерес, в подальшому уточнена касаційна скарга відповідного обгрунтування та вмотивованих аргументів в цій частині не містить. Це свідчить про неусунення скаржником виявлених судом недоліків у частині викладення підстав для касаційного оскарження, обов`язок зазначення яких передбачено частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 цього ж Кодексу. З огляду на наведене та виходячи з того, що на вимогу суду касаційної інстанції скаржником не наведено інших причин поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 23.03.2026 про повернення вперше поданої касаційної скарги (30.03.2026) до подання повторної касаційної скарги (07.04.2026), та з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 15.04.2026 про повернення повторної поданої касаційної скарги (20.04.2026) до подання касаційної скарги втретє (27.04.2026), та з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 11.05.2026 про повернення втретє поданої касаційної скарги (19.05.2026) до подання касаційної скарги вчетверте (25.05.2026), у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 329, 332, 333, 355, 359 КАС України, У Х В А Л И В: Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі №380/24277/24. Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у справі №380/24277/24. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі №380/24277/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді Я.О. Берназюк С.М. Чиркін