Постанова Київський апеляційний суд № 357/13705/25

Унікальний номер справи 357/13705/25 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/8318/2026 Головуючий у суді першої інстанції Г. Л. Моргун Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 20 липня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. сторони позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» Відповідач ОСОБА_1 розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», подану представником Крюковою Мариною Володимирівною, на рішення Володарського районного суду Київської області від 15 січня 2026 року, у с т а н о в и в: 01.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» (далі по тексту ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 посилаючись на те, що відповідач порушує грошові зобов`язання за кредитним договором у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 36 699,90 грн, з яких сума кредиту складає 3999,99 грн, сума процентів за користування кредитом складає 27599,91 грн, нараховані позивачем проценти за 51 календарних днів - 5 100,00 грн, яку позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь, а також просить стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Крім того Товариство в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України просить вказати органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування. Рішенням Володарського районного суду Київської області від 15 січня 2026 року в задоволенні позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», через свого представника Крюкову М.В. звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути судові витрати. На обґрунтування скарги зазначено, що кредитний договір укладений між ТОВ «ФК «Слон Кредит» та відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. Зауважує, що факт укладення кредитного договору підтверджується письмовими доказами: копією договору, умовами договору, які є публічно доступними, та іншими електронними документами. Сам по собі факт погодження відповідача з умовами договору вже підтверджує її волевиявлення отримати грошові кошти. Згідно з пунктом 10 Положення НБУ № 113 від 03.11.2021 року, якщо позичальник вказав номер електронного платіжного засобу (платіжної картки) у встановленому форматі ХХХХ ХХ** ****ХХХХ , це вважається достатнім для здійснення переказу коштів. Закон не вимагає зазначення повного номера рахунку у випадку, коли переказ здійснюється саме на картку. Окрім того, на підтвердження факту перерахування коштів до матеріалів справи надано листи від платіжного оператора (ТОВ «Прейтек Україна»), які підтверджують здійснення транзакції на вказану позичальником картку. Укладення договору з фінансовим посередником відповідає звичайній практиці діяльності фінансових установ, і цей суб`єкт діяв від імені позивача, що не суперечить законодавству. Апелянт також звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 4.1. ТОВ «Слон Кредит» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов`язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту; Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 24 грудня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 24 грудня 2024 року № 24122024, ТОВ «Слон Кредит» повідомило в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора. ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подано до суду відзив на апеляційну скаргу позивача. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів переходу права вимоги за спірним кредитним договором від первісного кредитора до нового. Заслуговує на окрему увагу той факт, що доданий до позовної заяви Витяг з реєстру боржників не містить підписів та печаток ані первісного кредитора (Клієнта), ані позивача (Фактора). На ньому присутня лише відмітка «згідно з оригіналом», однак як вже було зазначено вище відсутні підписи сторін договору Факторингу. При цьому сам Договір факторингу не містить конкретного списку боржників, а в додатках до нього затверджені лише порожні форми реєстру боржників та акту. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що заявлений в позовній заяві розмір процентів та встановлена договором денна процентна ставка перевищують максимальний розмір, визначений ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування». При цьому як вбачається з п. 1.5.1. Договору № 1450981 від 19.02.2024 про надання споживчого кредиту, копію якого було надано позивачем, Паспорту кредиту, Розрахунку заборгованості первісного кредитора та Розрахунку заборгованості позивача, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось за «стандартною» денною ставкою 2,5% в день за період часу з 19.02.2024 р. по 13.02.2025 р. Разом з тим, 24.12.2023 р. набув чинності Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування». Зокрема ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» була доповнена ч. 4 та ч. 5 наступного змісту: Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (3BCK/3PK)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Щодо витрат на правничу допомогу, заявлених у апеляційній скарзі в розмірі 8 000,00 грн., вважає, що такий розмір витрат є завищеним, явно неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. На думку відповідача, умови Кредитного договору, які встановлюють стандартну денну процентну ставку з перевищенням максимального розміру процентної ставки, визначеної ЗУ «Про споживче кредитування» є нікчемними. У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Так, у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги від первісного кредитора до позивача за кредитним договором № 24122024 від 24 грудня 2024 року, що свідчить про відсутність у ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги та що є самостійною та достатньою підставою до відмови в задоволенні позову, незалежно від обґрунтованості вимог позивача по суті спору. Судом зауважено, що на підтвердження позовних вимог до позову долучено копії документів: Публічної пропозиції ТОВ «Слон Кредит» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 20.11.2023, офіційних правил програми лояльності ТОВ «Слон Кредит» для споживачів сервісу «Слон Кредит» по продукту «Комфортний», Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Слон кредит» з Додатком 1 до Правил, які не містять підпису ОСОБА_1 . Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом встановлено, що 19.02.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1450981 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». Пунктами 1.2.-1.10.1 сторони визначили, що на умовах, встановлених цим договором, Товариство надає Споживачу кредит сумою 4000 гривень строком на 360 днів, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту кредит. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Тип процентної ставки фіксована: стандартна процентна ставка становить 2,50 % у день та застосовується у межах строку кредиту. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 13702,12 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 40 000,00 грн. Згідно з п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . Наведене також міститься у паспорті споживчого кредиту - інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який також було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором . Додаток № 1 до Договору про надання споживчого кредиту №1450981 від 19.02.2024 становить Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є невід`ємною частиною Договору. Таким чином, договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджено договором №1450981 від 19.02.2024, додатком №1 до такого. З урахуванням викладеного, оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, без отримання відповідного ідентифікатора, такий договір не був би укладений, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. При цьому слід зазначити, що без отримання sms-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_3 був би укладений. До того ж, вказані обставини не є спростованими стороною відповідача. Матеріали справи не містять відомостей про те, що вказаний договір у встановленому законом порядку відповідачем оспорювався чи визнавався недійсним. З інформації, наданої суду АТ «Держаний ощадний банк України» на виконання ухвали від 12.11.2025, вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до наданої банком виписки, 21.02.2024 на вказану банківську картку було зараховано 4 000,00 грн. Відтак, вказане підтверджує виконання первісним кредитором обов`язків щодо перерахування коштів відповідачці на виконання умов договору про надання споживчого кредиту № 1450981 від 19.02.2024. Відповідно до копії договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (фактор), Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. договору факторингу). Відповідно до п. 1.3. договору факторингу, Клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , номер кредитного договору 1450981. Заборгованість відповідача становить 33599,90 грн, з яких: 3 999,99 грн сума простроченого основного боргу за кредитом; 27599,91 грн сума заборгованості за відсотками, 2000,00 грн сума штрафних санкцій. Згідно з копією рішення №251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» вирішено змінити найменування Товариства на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». При цьому виконання фактором та клієнтом умов, що визначені договором, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер. На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 24 грудня 2024 року № 24122024, ТОВ «Слон Кредит» повідомило в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора. Враховуючи вищезазначене, відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором. Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відтак, враховуючи викладене, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 1450981 від 19.02.2024 на загальну суму заборгованості у розмірі 33599,90 грн. В матеріалах справи наявний витяг з реєстру боржників (додаток № 1 до договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року) відповідно до якого ТОВ «ФК «Фінтраст Каітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1450981 в сумі 33599,90 грн. з яких: 3999,99 грн. загальна сума боргу по тілу кредиту, 27599,91 грн. загальна сума по відсотках, 20 00,00 грн. загальна сума за пенею. В даній справі, окремої уваги потребує пункт 1.1. Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року: За цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до п. 1.4. строк дії Договору № 1450981 строк кредиту 360 днів: з 19.02.2024 року по 13.02.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, строк дії Договору № 1450981 від 19.02.2024 року не закінчився. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Отже, як вбачається з п. 1.5.1. Договору № 1450981 від 19.02.2024 р. про надання споживчого кредиту, Паспорту кредиту, Розрахунку заборгованості первісного кредитора та Розрахунку заборгованості позивача, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось за «стандартною» денною ставкою 2,5% в день за період часу з 19.02.2024 р. по 13.02.2025 р. Однак, колегія суддів зауважує, що 24.12.2023 р. набув чинності Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування». Зокрема, ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» була доповнена п. 12 наступного змісту: денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Також ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» була доповнена ч. 4 та ч. 5 наступного змісту: Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (3BCK/3PK)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; 3ВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; 3РК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відповідно до п. 17 «Прикінцеві та перехідні положення» вищезгаданого ЗУ «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 р. набрав чинності 24.12.2023 р. Відповідно: в період часу з 24.12.2023 р. по 22.04.2024 р. (перші 120 днів) максимальний розмір денної процентної ставки за користування кредитом не міг перевищувати 2,5 %; в період часу з 23.04.2024 р. по 20.08.2024 р. (наступні 120 днів) - не міг перевищувати 1,5%; в період часу починаючи з 21.08.2024 р. по нинішній час (після спливу 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498 -IX) - не міг перевищувати 1%. Таким чином, з урахуванням норм ч. 5 ст. 8 та п. 17 «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про споживче кредитування», нарахування відсотків має здійснюватися наступним чином: Розмір процентів, нарахованих за період з 19.02.2024 р. по 22.04.2024 р. включно: Кількість днів в періоді - 64 дні Розмір процентів за 64 дні за денною ставкою 2,5%: 4000,00 грн. (тіло кредиту) * 2,5% * 64 дні = 6400,00 грн. (або ж 100,00 грн. процентів в день). Розмір процентів, нарахованих за період з 23.04.2024 р. по 20.08.2024 р. включно: Кількість днів в періоді - 120 днів Розмір процентів за 120 днів за денною ставкою 1,5%: 4000,00 грн. (тіло кредиту) * 1,5% * 120 дні = 7200,00 грн. (або ж 60,00 грн. процентів в день). Розмір процентів, нарахованих за період з 21.08.2024 р. по 13.02.2025 р. включно: Кількість днів в періоді - 177 днів Розмір процентів за 177 днів за денною ставкою 1%: 4000,00 грн. (тіло кредиту) * 1% * 177 днів = 7080,00 грн. (або ж 40,00 грн. процентів в день). Разом 6400,00 грн. + 7200,00 грн. + 7080,00 грн. = 20 680,00 грн. Таким чином, загальний розмір нарахованих процентів за період з 19.02.2024 р. по 13.02.2025 р становить 20 680,00 грн. Щодо заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про вказівку органу, який буде виконувати рішення суду, нарахувати 3% річних та інфляційні витрати слід зазначити наступне. Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу. Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Окрім цього вищезгадана норма не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-то: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч.ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України). Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто, це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення. Слід зауважити, що інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні ч. 10 ст. 265 ЦПК України. Також позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення трьох процентів річних за ч. 2 ст.625 ЦК України та інфляційних втрат. Отже, відсутні підстави для застосування положень ч.ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України. Окрім цього, як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», що кореспондується із положенням п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року № 6, суд не вправі зобов`язувати державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Колегія суддів зауважує, що вимога позивача про надання вказівки/роз`яснення органу примусового виконання рішення суду на подальше нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат є безпідставною. Це є функцією самого стягувача, який має окремо звертатись до компетентних органів з відповідними вимогами для їх стягнення при наявності передбачених законом для цього підстав. Окрім цього, відповідно до п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»). Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог. З позовної заяви вбачається, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 36 699,90 грн. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 679,99 грн. При зверненні до суду з позовом товариством сплачено 2 422, 40 грн судового збору. У зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 629, 02 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції (24 679,99 х 2 422,40/36 699,90 = 1 629, 02). Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України). Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції та 8 000 понесених за розгляд справи апеляційним судом. Ураховуючи, що апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволено частково, а оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи, що справа не є складною, об`єм та доводи позовної заяви, включення до витрат пов`язаних з збиранням та аналізом документів та доказів, а також подання відповідачем заяви про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування витрат понесених позивачем та стягнення з відповідача на користь позивача 4 000 грн витрат понесених в суді першої інстанції та 2 000 грн понесених в суді апеляційної інстанції. За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 3 633,60 грн. судового збору. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення вимог скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 443,53 грн (24 679,99 х 3 633,60/36 699,90=2 443,53) судового збору за подачу позивачем апеляційної скарги. Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», подану представником Крюковою Мариною Володимирівною, задовольнити частково. Рішення Володарського районного суду Київської області від 15 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (Код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1450981 від 19.02.2024 у розмірі 24 679,99 грн., 4 000 грн витрат на правничу допомогу понесених в суді першої інстанції та судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду у розмірі 1629,02 грн. В іншій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (Код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2) судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 443,53 грн. та на правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного розгляду справи у розмірі 2 000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна