Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 521/5012/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 521/5012/25 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 30.04.2025 року; Головуючий в 1 інстанції: Громік Д.Д. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Бітова А.І. Градовського Ю.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.10.2024 №ПС002992 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51000 гривень. В обґрунтування позову зазначено, що висновки Державної служби України з безпеки на транспорті про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю і про вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП, не відповідають дійсності, не підтверджені належними і допустимими доказами. При цьому, позивачка наголошує на тому, що санкція частини 3 статті 132-1 КУпАП може бути застосована у випадку відмови від проходження габаритно-вагового контролю виключно в зоні габаритно-вагового контролю, а не у будь-якому місці на автомобільній дорозі. Додає, що Державною службою з безпеки на транспорті порушено порядок оформлення матеріалів та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, а саме не складено протокол у відношенні позивачки про виявлене адміністративне правопорушення, не повідомлено позивачку про розгляд справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено права на надання пояснень, доказів в підтвердження відсутності винуватості у правопорушенні, а також права на захист Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення, а вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого частини 3 статті 132-1 КУпАП, підтверджено належними і допустимими доказами. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведений з дотриманням установленої процедури, у тому числі із запрошенням позивачки на розгляд справи про адміністративне правопорушення, а обставини, які б перешкоджали провадженню у справі про адміністративне правопорушення, не встановлені. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянтка зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів (відео фіксації, показів свідків тощо) факту відмови водія від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. Поряд з тим, аналіз диспозиції частини 3 статті 132-1 КУпАП свідчить про те, що обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за вказаною статтею є ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю саме в зоні габаритно-вагового контролю. Однак виявлене правопорушення у виді відмови водія проходити габаритно-ваговий контроль не відбулось в зоні габаритно-вагового контролю. Апелянтка також зауважує на тому, що виявлення адміністративного правопорушення відбулось не в автоматичному режимі, однак в порушення вимог статті 258 КУпАП та Інструкції №512 протокол про адміністративне правопорушення посадою особою Державної служби України з безпеки на транспорті не складався. Додає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням статті 268 КУпАП та розділу III Інструкції №512, помилково залишено поза увагою те, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Поряд з тим, у спірному випадку, на момент винесення постанови у розпорядженні відповідача були відсутні дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи, чим позбавлено позивачку (апелянтку) можливості знайомитись з матеріалами справи, надавати пояснення чи висловлювати заперечення, подавати докази, користуватись професійною правничою допомогою. У відзиві на апеляційну скаргу Державна служба України з безпеки на транспорті просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянтки, відповідач зазначає, що відмовою від габаритно-вагового контролю вважаються будь-які дії або бездіяльність, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, що призвели до ухилення від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. Посилання апелянтки на те, що зупинення автомобіля відбулось за межами зони габаритно-вагового контролю, чим виключається відповідальність за відмову у проходженні такого контролю та не підтверджується склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП, не можуть бути визнані обґрунтованими. Адже положення частини 3 статті 132-1 КУпАП не містять застережень стосовно притягнення до відповідальності за цією нормою лише у випадку, коли відмова повинна відбутися саме та виключно в зоні габаритно-вагового контролю. У спірному випадку у діях позивачки (апелянтки) виявлений склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП, що, в свою чергу, згідно положень статті 258 КУпАП та Інструкції №512 не потребувало оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Оспорювана постанова винесена з дотриманням установленої процедури, у тому числі з урахуванням наявних відомостей про своєчасне запрошення апелянтки (позивачки) на розгляд справи про адміністративне правопорушення. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид RENAULT, д.н.з. НОМЕР_2 . 03.10.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України, на підставі направлення на рейдову перевірку від 26.09.2024 №000040, по вулиці Водопровідній, 28 у місті Одеса, проведено перевірку транспортного засобу спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид RENAULT, д.н.з. НОМЕР_2 . Під час перевірки та візуального огляду транспортного засобу встановлено імовірне перевантаження транспортного засобу за візуальною ознакою, а саме: завантаження транспортного засобу вище бортів кузова; просідання вузлів підвіски транспортного засобу; відсутність у водія транспортного засобу товарно-транспортної накладної чи відмови її пред`явити для перевірки. У зв`язку з чим, водію ОСОБА_2 (посвідчення водія № НОМЕР_3 ), запропоновано проїхати до пункту габаритно-вагового контролю, розташованого за адресою: автомобільна дорога М-15 Одеса-Рені-Бухарест 12км+125м, для зважування транспортного засобу, про що складено рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу від 03.10.2024. У рішенні зроблено відмітку про відмову водія у підписанні рішення. В подальшому посадовою особою складено акт від 03.10.2024 №017502 про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю. Відповідно до абзацу 4 частини 19 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» посадовою особою складено акт від 03.10.2024 про блокування автомобільного транспортного засобу. Підставою для складання вказаного акту стала відмова водія транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, від супроводження до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів). З актом водія ознайомлено та вручено йому примірник акту під розпис. 03.10.2024 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області у відношенні водія ОСОБА_2 складено протокол №ПП002695 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-57 КУпАП, що виразилось у не виконанні законних вимог посадових осіб Укртрансбезпеки, а саме у відмові від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі М-15 Одеса-Рені. У протоколі у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» водій зазначив про те, що керівник наказала не їхати. У протоколі також зазначено, що до нього додаються: фото копії реєстраційних документів на транспортні засоби, акт про блокування/розблокування автомобільного транспорту, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, посвідчення водія, рішення про супроводження автомобільного транспорту, відео фіксація з боді камер. З протоколом ознайомлено водія та вручено йому примірник протоколу під розпис. 04.10.2024 Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено Пітель Наталії Григорівни рекомендованим листом з повідомленням письмове запрошення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, призначений на 22.10.2024 о з 09:00 до 12:00 год., однак поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою від 19.10.2024 «За закінченням терміну зберігання». 22.10.2024 Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №ПС002992, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51000 гривень. Згідно вказаної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стала відмова водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. 22.10.2024 Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено Пітель Наталії Григорівни рекомендованим листом з повідомленням примірник постанови у справі про адміністративне правопорушення, однак поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою від 03.11.2024 «За закінченням терміну зберігання». Не погоджуючись із винесеною постановою, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість адміністративного стягнення, позивачка звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частин 1, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Частиною 2 статті 29 Закону України від 30.06.1993 №3353-ХІІ передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 19 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право зокрема: супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі. Відповідно до частини 3 статті 132-1 КУпАП ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно частини 1 статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Слід враховувати, що за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III, відмова від габаритно-вагового контролю - будь-які дії або бездіяльність, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, що призвели до ухилення від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, що включає перевірку на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Аналізуючи вище приведені положення статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III та частини 3 статті 132-1 КУпАП, колегія суддів доходить висновку, що санкція статті 132-1 КУпАП настає у випадку ухилення або відмови від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. При цьому, положення статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III та частини 3 статті132-1 КУпАП не містять застережень щодо того, що факт ухилення від проходження габаритно-вагового контролю має бути зафіксований виключно у зоні габаритно-вагового контролю транспортних засобів. З наведеного слідує правильність застосування судом першої інстанції положень частини 3 статті 132-1 КУпАП та помилковість доводів апелянтки про те, що відповідальність за правопорушення, передбачене цією нормою КУпАП, настає у випадку відмови у проходження від габаритно-вагового контролю виключно у зоні дії цього контролю. Повертаючись до факту відмови водія від проходження габаритно-вагового контролю, колегія суддів звертає увагу на те, що на законодавчому рівні відмова від габаритно-вагового контролю визначена у виді будь-яких дій або бездіяльності, що призвели до ухилення від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. Виходячи з наведеного розуміння, слід дійти висновку, що орган Укртрансбезпеки при встановленні факту відмови від проходження габаритно-вагового контролю має зафіксувати дії або ж бездіяльність, що призвели до ухилення від проходження габаритно-вагового контролю. Як слідує із матеріалів перевірки, у тому числі з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення у відношенні водія, водій повідомив посадовій особі про наказ керівника не їхати на відповідний контроль. Таким чином, наявними матеріалами у справі про адміністративне правопорушення відповідач довів наявність обставин, якими підтверджується відмова водія від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. У спірному випадку, відповідач надав належну правову оцінку повідомленим водієм обставинам та причинам відмови у слідуванні у пункт габаритно-вагового контролю, відсутності обґрунтованих причин, які перешкоджають проведенню габаритно-вагового контролю, а відтак обґрунтовано врахував ці обставини під час фіксації адміністративного правопорушення. Слід також враховувати, що згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Поряд з тим, згідно частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Отже, протокол про адміністративне порушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 132-1 КУпАП. Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу. За загальним правилом, передбаченим у частині 1 статті 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. За правилами пунктів 2, 6 розділу ІІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2021 за №1286/36908), справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадках, коли є підтвердження про належне повідомлення цієї особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох робочих днів вручається або надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення особі, щодо якої її винесено. Як свідчать обставини, 04.10.2024 Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням письмове запрошення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, призначений на 22.10.2024 о з 09:00 до 12:00 год. Вказане поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою від 19.10.2024 «За закінченням терміну зберігання». Аналізуючи наведені обставини справи, колегія суддів враховує, що відповідачем здійснено завчасне запрошення позивачки (апелянтки) про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Відповідний виклик здійснений рекомендованим листом з повідомленням за місцем проживання позивачки (апелянтки) та у термін, достатній для прибуття особи на розгляд справи про адміністративне правопорушення. Не вручення поштового відправлення, відомості про яке були у розпорядженні відповідача перед розглядом справи, не відбулось внаслідок помилки відповідача, зокрема, стосовно адреси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Так само, на розгляд справи про адміністративне правопорушення позивачка (апелянтка) не з`явилась, будь-яких заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи відповідачеві не надійшло. З наведеного у сукупності слід виснувати, що у відповідача були достатні матеріали та докази для розгляду справи про адміністративне правопорушення, а обставини, які б перешкоджали провадженню, не встановлені. Отже, відповідач у встановленому законом порядку забезпечив особу, яка притягується до відповідальності, правом на участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, ознайомлення з матеріалами справи, у тому числі правом на подання доказів, надання пояснень чи заперечень тощо, чим досягається завдання провадження у справах про адміністративне правопорушення стосовно всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення справи з дотриманням вимог закону, належного виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення. Враховуючи викладене, факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 132-1 КУпАП підтверджений належними і допустимими доказами, притягнення особи до адміністративної відповідальності відбулось з дотриманням чинного законодавства, у межах повноважень відповідача та обґрунтовано. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість адміністративного стягнення, відсутність підстав для задоволення позову та скасування оспорюваної постанови відповідача, винесеної у справі про адміністративне правопорушення. Оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін. Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд , - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.І. Бітов Ю.М. Градовський