Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/7256/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 липня 2026 року м. Дніпросправа № 340/7256/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 року (головуючий суддя Притула К.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 23.10.2025 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо перерахунку пенсії без урахуванням довідок про заробітну плату в зоні відчуження за травень 1988 року, тим самим зменшивши розмір пенсії ОСОБА_1 до 21908,94 грн; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 22 серпня 2025 року на підставі довідки про заробітну плату в зоні відчуження за травень 1988 року виходячи із середньомісячного заробітку у розмірі 37613,98 грн. Позов обґрунтовано тим, що згідно розрахунків із матеріалів пенсійної справи позивачу була обчислена пенсія виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження. На підставі довідки про заробіток основний розмір пенсії від середнього заробітку становив 30091,18 грн (37619,98 (середньомісячний заробіток) * 80% ( відсоток втрати працездатності). Розмір пенсії з надбавками становив 27659,31 грн. В подальшому, Відповідач зменшив основний розмір пенсії від середнього заробітку до 21908,94 грн листом від 17.07.2025 повідомив, що за результатами розгляду матеріалів пенсійної справи встановлено, що невірно враховано заробітну плату для обчислення пенсії за травень 1988 року (неповний місяць).Розмір пенсії починаючи з 01.01.2025 склав 20408,94 грн., з 01.03.2025 року становить 21908,84 грн., чим порушено право позивача. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 без урахуванням довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 03.09.1997, що видана ЗАТ «Об`єднання Дніпроенергобудпром». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 22 серпня 2025 року про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 03.09.1997, що видана ЗАТ «Об`єднання Дніпроенергобудпром». В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказують, що судом першої інстанції при винесенні судового рішення не враховано, що позивач не звертався до Головного управління із заявою, передбаченою Порядком №22-1, в свою чергу, Головним управлінням не приймалось рішень за наслідком розгляду заяви про перерахунок пенсії, відповідно відсутній предмет спору. Позивачем не надано доказів того, що між позивачем та Головним управлінням наразі виник публічно-правовий спір щодо не проведення перерахунку пенсії, адже Головним управлінням проводиться перерахунок пенсії з урахуванням діючих норм законодавства при наявних матеріалах в пенсійній справі позивача. Зазначають, що пенсія позивача нарахована та виплачується відповідно до норм чинного законодавства Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення залишити без змін. Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно ч.2 ст. 309 КАС України суд апеляційної інстанції ухвалою від 16.06.2026 продовжив строк розгляду даної справи на 15 днів. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має статус ліквідатора наслідків аварії ЧАЕС, категорія 1, ступінь втрати професійної працездатності становить 80 відсотків. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою, в якій просив врахувати для перерахунку пенсії довідку про заробітну плату за роботу в населених пунктах в зоні відчуження виходячи із середньомісячного заробітку в розмірі 37613,98 грн (а.с.11). Листом від 05.09.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії та повідомлено, що у періоді участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є повний місяць роботи в зоні відчуження, відтак підстави для обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за неповний місяць (травень 1988 року) відсутні (а.с.12). Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі наданої ним довідки про заробітну плату. Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначають положення Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (пункт 1 частини першої статті 8 Закону №1058). Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (Порядок № 22-1). Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Підпунктом 3 пункту 4.2 Порядку №22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій передбачено, що орган, що призначає пенсію при прийманні документів перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. За результатами розгляду заяви позивача про перерахунок йому пенсії по інвалідності, з урахуванням заробітної плати одержаної за роботу в зоні відчуження в травні 1988 року, пенсійний орган відмовив у такому перерахунку, що підтверджується наявністю листа відповідача в матеріалах справи. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі №341/1132/17 зазначив, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії». Верховний суд у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 дійшов наступного висновку: " посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні". Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що в матеріалах пенсійної справи наявна довідка встановленого зразка про заробітну плату за роботу в зоні відчуження від 03.09.1997, що видана ЗАТ «Об`єднання Дніпроенергобудпром». Зі змісту довідки вбачається, що вона видана на підставі особових рахунків, також завірена печаткою підприємства, містить відомості про фактичну суму заробітної плати позивача за період роботи у 1988 році. Суд апеляційної інстанції вертає увагу, що позивач вже отримував пенсію на підставі спірної довідки про заробітну плату у зоні відчуження, що підтверджується матеріалами пенсійної справи. За таких обставин відповідач зобов`язаний був здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням вищевказаної довідки. Згідно частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень. Враховуючи вищезазначене, дана позовна вимога підлягає задоволенню. Суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога в частині визначення середньомісячного заробітку у розмірі 37619,98 грн, задоволенню не підлягає, оскільки реалізація органами публічної влади своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції. Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався. Згідно чинного законодавства повноваження щодо призначення особам пенсій та визначення їх розміру належить органам Пенсійного фонду України. В свою чергу поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова