Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/23362/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/23362/25 Провадження № 22-ц/820/1231/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Талалай О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2026 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі ПАТ «СК «УСГ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування. ПАТ «СК «УСГ» зазначило, що 16 березня 2025 року о 17 годині 40 хвилин у місті Хмельницькому, по вулиці Залізняка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Volkswagen Caravelle» реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого всі транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2025 року у справі №686/7836/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Майнові інтереси власника автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 були застраховані в ПАТ «СК «УСГ» згідно з договором страхування наземних транспортних засобів №28-2301-24-00162 від 13 вересня 2024 року та додатковим договором №1 від 13 вересня 2024 року до цього договору. Платіжним дорученням №63082 від 26 березня 2025 року позивач здійснив страхову виплату в розмірі 91 214 грн, а тому в силу статті 993 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 108 Закону України від 18 листопада 2021 року №1909-ІХ «Про страхування» (далі Закон №1909-ІХ) до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volkswagen Caravelle» реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі ПАТ «УСК «КВІГ») за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №222227342, у зв`язку з чим ПАТ «УСК «КВІГ» сплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 81 882 грн 34 коп. Решта страхової суми у розмірі 9 331 грн 66 коп. залишається невідшкодованою. За таких обставин ПАТ «СК «УСГ» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 9 331 грн 66 коп. сплаченого страхового відшкодування та 3 028 грн сплаченого судового збору. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2026 року в позові відмовлено. Суд керувався тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1 , який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПАТ «УСК «КВІГ». У зв`язку з страховим випадком ПАТ «СК «УСГ» виплатило ОСОБА_2 91 214 грн страхового відшкодування та набуло право вимоги на відшкодування майнової шкоди. Натомість ПАТ «УСК «КВІГ» відшкодувало ПАТ «СК «УСГ» страхову виплату у розмірі 81 882 грн 34 коп., хоча розмір завданих ОСОБА_1 збитків не перевищує ліміт відповідальності страховика за договором обов`язкового страхування. Позивач не довів розмір страхового відшкодування та не обґрунтував відмову ПАТ «УСК «КВІГ» у страховій виплаті. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ПАТ «СК «УСГ» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з договором добровільного страхування ПАТ «СК «УСГ» виплатило страхове відшкодування у розмірі фактичної вартості відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 та набуло право вимоги до ОСОБА_1 як винуватця дорожньо-транспортної пригоди у межах фактичних витрат (91 214 грн). Оскільки ПАТ «УСК «КВІГ» відшкодувало позивачу вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту зносу складників (0,187%) у розмірі 81 882 грн 34 коп., то ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити ПАТ «СК «УСГ» різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 9 331 грн 66 коп. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини Автомобіль «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_2 . ОСОБА_1 є володільцем автомобіля «Volkswagen Caravelle» реєстраційний номер НОМЕР_1 . 13 вересня 2024 року між ПАТ «СК «УСГ» і ОСОБА_2 укладено договір страхування наземних транспортних засобів №28-2301-24-00162 та додатковий договір №1 від 13 вересня 2024 року до цього договору, за умовами яких позивач застрахував майнові інтереси ОСОБА_2 , пов`язані з експлуатацією автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на період з 19 вересня 2024 року до 18 вересня 2025 року. При цьому сторони визначили перелік страхових ризиків, з настанням яких ПАТ «СК «УСГ» мало здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми 1 380 000 грн. Одним із таких ризиків визнано пошкодження автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди. За договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19 липня 2024 року (поліс №202412036245), укладеним між ПАТ «УСК «КВІГ» і ОСОБА_1 , останній застрахував відповідальність володільця автомобіля «Volkswagen Caravelle» реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок заподіяння ним шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди на строк з 20 липня 2024 року до 19 липня 2025 року включно (страхова сума 300 000 грн). 16 березня 2025 року о 17 годині 40 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Caravelle» реєстраційний номер НОМЕР_1 по вулиці Залізняка, в місті Хмельницькому, під час об`їзду автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 допустив із ним зіткнення. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2025 року у справі №686/7836/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Мотор» (далі СТО) вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 із урахуванням податку на додану вартість склала 91 214 грн. 26 березня 2025 року ПАТ «СК «УСГ» перерахувало ОСОБА_2 (на рахунок СТО) страхове відшкодування у розмірі 91 214 грн (платіжна інструкція №63082). На підставі платіжної інструкції від 1 квітня 2025 року ПАТ «УСК «КВІГ» перерахувало на користь ПАТ «СК «УСГ» 81 882 грн 34 коп. страхового відшкодування. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 11 ЦК України встановлено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України). В силу статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством. Згідно зі статтею 102 Закону №1909-ІХ у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства. Із положень статті 108 Закону №1909-ІХ слідує, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки. Закон України від 1 липня 2004 року №1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-ІV), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, регулював відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і був спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Відповідно до статті 6 Закону №1961-ІV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-ІV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. В силу статті 29 Закону №1961-ІV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Як передбачено частиною першою статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки. За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами добровільного страхування, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик потерпілого. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених статтею 108 Закону №1909-ІХ, цей страховик набуває право зворотної вимоги (суброгація) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. У разі завдання шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик такої особи зобов`язаний відшкодувати потерпілому або страховику потерпілого, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, цю шкоду в розмірі, що не перевищує ліміт відповідальності страховика. При цьому відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з договором чи законом у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника (завдавача шкоди) обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-ІV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №7690/15471/15-ц). Розмір збитків визначається на момент розгляду справи чи виконання відновлювальних робіт виходячи з реальної вартості втраченого майна. У разі пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому відшкодовуються витрати, пов`язані з його відновлювальним ремонтом з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Зібрані докази вказують на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , внаслідок чого потерпілій ОСОБА_2 завдано майнової шкоди. За наслідками страхового випадку ПАТ «СК «УСГ» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 91 214 грн (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, в тому числі податок на додану вартість) та набуло право суброгаційної вимоги до ОСОБА_1 як винуватця дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПАТ «УСК «КВІГ» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то ПАТ «УСК «КВІГ» зобов`язане відшкодувати ПАТ «СК «УСГ» як страховику потерпілого, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, майнову шкоду в розмірі, що не перевищує ліміт відповідальності страховика. Згідно з платіжною інструкцією від 1 квітня 2025 року (а.с. 40) ПАТ «УСК «КВІГ» перерахувало на користь ПАТ «СК «УСГ» 81 882 грн 34 коп. страхового відшкодування. Натомість із рахунку на оплату №СГМ-К-СА042126 від 20 березня 2025 року (а.с. 32-33) і платіжної інструкції №63082 від 26 березня 2025 року (а.с. 35) слідує, що ПАТ «СК «УСГ» здійснило страхове відшкодування у розмірі 91 214 грн. У матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що автомобіль «Toyota Camry» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у тому числі складові, які підлягали заміні, мали фізичний знос. ПАТ «СК «УСГ» не встановило фізичний знос забезпеченого автомобіля у страховому акті (а.с. 34). Якщо такий знос транспортного засобу існував, то сторони не довели коефіцієнт цього зносу, що мав бути врахований при обчисленні страхового відшкодування. Отже суд першої інстанції правильно керувався тим, що обов`язок по сплаті на користь ПАТ «СК «УСГ» невиплаченої суми страхового відшкодування, яка не перевищує ліміт відповідальності страховика, покладається на ПАТ «УСК «КВІГ». Посилання ПАТ «СК «УСГ» на те, що різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 9 331 грн 66 коп. має сплатити ОСОБА_1 , не відповідає фактичним обставинам справи та чинним нормам закону. Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права є безпідставними. Висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним позивачем в апеляційній скарзі правовим висновкам касаційного суду щодо відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність, оскільки в указаних справах та справі, яка переглядається, встановлені різні обставини. Так, у перелічених справах розмір завданої потерпілим шкоди перевищив розмір страхового відшкодування, тоді як у справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, розмір шкоди не перевищив ліміт відповідальності страховика.

3. Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, ухвалив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: О.І. Ярмолюк А.М. Костенко О.І. Талалай Головуючий у першій інстанції Мазурок О.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 30