Постанова Львівський апеляційний суд № 462/10191/25

Справа № 462/10191/25 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д. Провадження № 33/811/1002/26 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Савки Т.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 /тридцять чотири тисячі/ грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 /три/ роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн 60 коп судового збору в дохід держави. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 , повторно протягом року (постанова Галицького районного суду м.Львова від 30.09.2025 року) 08.12.2025 року о 16 год 12 хв. у м. Львові на вул. Кульпарківській, 158Б керував транспортним засобом автомобілем Volkswagen Multivan, номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Аlcotest Drager ARBH - 0597, тест № 4139. Результат огляду 2,43 ‰. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду, а провадження по справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, щоОСОБА_1 про оскаржувану постанова дізнався 23.05.2026 року. Крім того зазначає, що повний текст постанови не отримував, а також не був ознайомлений з матеріалами справи. Вказує, що виклики до суду особисто не отримував. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушення норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. 06.07.2026 року через систему «Електронний суд» надійшли доповнення до апеляційної скарги від захисника адвоката Савки Т.В.. У поданих доповненнях до апеляційної скарги захисник адвокат Савка Т.В. просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що незважаючи на той факт, що ОСОБА_2 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest, патрульний поліцейський всупереч вимогам норм чинного законодавства не роз`яснив ОСОБА_2 право на проходження огляду в медичному закладі. Вказує, що після того коли інспектор поліції, здійснив зупинку та підійшов до автомобіля ОСОБА_2 , відразу почав стверджувати останньому про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, хоча за такий короткий проміжок спілкування з інспектором поліції з моменту «зупинки» транспортного засобу, поліцейський не міг би відчути ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, різкий запах алкоголю. Звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено жодних ознак алкогольного сп`яніння виявлених у ОСОБА_2 , що свідчить про неповноту встановлення та фіксації поліцейським всіх обставин адміністративного правопорушення. Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Савки Т.В., на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Суддя апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП. Незважаючи на позицію апелянта, про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП його вина підтверджується зібраними у справі і перевіреними доказами, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 535104 від 08.12.2025 року, протокол тесту № 4139 за результатом огляду ОСОБА_1 із застосуванням приладу Drаger, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким зокрема зафіксовано ознаки, присутні у водія, на підставі яких було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, рапорт від 08.12.2025 року, довідки від 10.12.2025 року, оглянувши відеозаписи нагрудної камери патрульного поліцейського, суд дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, виходячи із наступних обставин. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП настає за умови повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.ст.130 КУпАП. Поняття повторності розкрито в п.2 ч.1 ст.35 КУпАП повторним правопорушенням є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративного стягненню. Долучений до протоколу відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність. Відповідно до наявної у справі роздруківки тестування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу алкотестер Drager, результат тесту становив 2,43 ‰. Також працівниками поліції складено Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння та зазначено в ньому результати огляду на стан сп`яніння 2,43 ‰. В графі з результатами згоден особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 поставив свій підпис. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що водій ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу незгоди з показниками алкотестера Drager не висловлював. Вищевказані обставини також підтверджуються відеозаписом працівників поліції. Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 , під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права. Доводи захисника про те, що поліцейський не міг би за короткий проміжок часу після зупинки транспортного засобу відчути ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, різкий запах алкоголю, є необґрунтованими та ґрунтуються виключно на власних припущеннях. Положеннями п.п. 2-4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Пунктом 12 розділу ІІ зазначеної Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Аналіз наведених положень свідчить, що оцінка наявності у водія зовнішніх ознак сп`яніння та прийняття рішення про необхідність проходження огляду належать до дискреційних повноважень поліцейського, який безпосередньо здійснює спілкування з водієм та оцінює його стан. Законодавство не встановлює мінімальної тривалості такого спілкування або часу, необхідного для виявлення ознак сп`яніння. Сам по собі той факт, що після зупинки транспортного засобу поліцейський у короткий проміжок часу повідомив водію про виявлені ознаки сп`яніння, не свідчить про незаконність його дій та не спростовує наявності відповідних ознак. Зокрема, запах алкоголю з порожнини рота є ознакою, яка може бути виявлена поліцейським одразу під час безпосереднього спілкування з водієм, без необхідності тривалого контакту. Отже, твердження захисника про неможливість виявлення поліцейським ознак алкогольного сп`яніння через нетривалий час спілкування не підтверджене жодними належними та допустимими доказами, суперечить положенням Інструкції № 1452/735 та зводиться до суб`єктивних припущень щодо порядку реалізації поліцейським наданих йому законом повноважень. Підстав для визнання вимоги поліцейського про проходження огляду необґрунтованою з цих мотивів апеляційний суд не вбачає. Необґрунтованими є покликання апелянта на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено жодних ознак алкогольного сп`яніння виявлених у ОСОБА_2 . Так, пунктом 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Тобто, зі змісту вказаної норми вбачається, що ознаки сп`яніння зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення лише у разі відмови від огляду стан сп`яніння. На переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту. Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність. Категоричне невизнання ОСОБА_2 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та не звільняють його від відповідальності за скоєне. Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову. Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено. Тому підстав для скасування постанови судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності суд апеляційної інстанції не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року. Постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 20 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф. Романюк