Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/2128/26

Дата документу 14.07.2026 Справа № 332/2128/26 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 332/2128/26 Головуючий у І інстанції: Яцун О.С. Провадження № 22-ц/807/1336/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2026 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі головуючого Полякова О.З., суддів Кочеткової І.В., Онищенка Е.А., секретар Камалова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту припинення обтяження у вигляді заборони відчуження та скасування запису про заборону відчуження на нерухоме майно, У С Т А Н О В И Л А: У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту припинення обтяження у вигляді заборони відчуження та скасування запису про заборону відчуження на нерухоме майно, заінтересована особа ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . З інформаційної довідки нотаріуса з системи ІС ДП «НАІС» їй стало відомо, що на нерухоме майно накладено обтяження у вигляді заборони (архівний запис), підстава повідомлення, б/н, Гуляйпільська держнотконтора, реєстраційний номер обтяження 2009449, зареєстрований 25.05.2005 Гуляйпільською державною нотаріальною конторою. Додаткові дані: Архівний номер 2040515ZAP108, архівна дата 14.07.2000, дата виникнення 06.10.1989, № реєстра 60508-309, внутр. № 740135F28F13D2E4345, коментар: НОМЕР_1 . Згідно з архівною довідкою Запорізького обласного державного нотаріального архіву № 360/01-17 від 11.03.2026 в «Реєстрі для реєстрації заборони відчуження жилих будинків (частин будинків) та квартир в багатоквартирному будинку, житлово-будівельному колективу індивідуальних забудовників, а також арештів (заборони) накладених на будинки судовими та слідчими органами» Гуляйпільської державної нотаріальної контори за період з 10.04.1979 до 21.09.1993 відповідно до Справи № 300, за 1989 рік на стор. 33 прописано: «номер нотаріальної дії 13 дата накладення арешту 06.10.1989 найменування банку, підприємства, організації, видавших позичку «Гуляйпольское отделение сбербанка», ПІБ особи, яка одержала позичку або яка заставила жилий будинок (частину будинку), квартиру « ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 ». Дата та номер повідомлення про погашення позички. Дата припинення договору застави, дата постанови про зняття арешту (заборони) відсутній запис.» Відмітка щодо зняття заборони відсутня. Також, у справі № 299 «Алфавітна книга до реєстру заборони відчуження жилих будинків (частин будинків) та квартир у багатоквартирному будинку, житлово-будівельному колективу індивідуальних забудовників, а також арештів (заборони), накладених на будинки судовими та слідчими органами» Гуляйпільської державної нотаріальної контори за період з 01.01.1961 року по 18.05.2005 на стор. 78 прописано: «ПІБ власника особи, на будинок якої накладено заборону: « ОСОБА_2 », № за реєстром 13/89. Відмітка щодо зняття заборони відсутня. Щодо обтяження 2009449 від 25.05.2005 Запорізький обласний державний нотаріальний архів зазначив, що первинну інформацію про накладення заборони до Єдиного реєстру заборон (Феміда) вносили реєстратори державних нотаріальних контор на підставі Реєстрів для реєстрації заборони відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна, та арештів, накладених судовими та слідчими органами та Алфавітних книг обліку заборон (арештів) державних нотаріальних контор м. Запоріжжя та Запорізької області. Перенос даних з Єдиного реєстру заборон (Феміда) до оновленого Єдиного Державного реєстру заборон був проведений у 2005 році ДП «Інформаційний центр Міністерства юстиції» автоматично (реєстраційний номер запису: 2009449, зареєстровано 25.05.2005). Право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за заявницею 15.05.1998 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Пологівською товарною біржею «Агропром-Інвест», реєстраційний номер ПН-63. Невід`ємною частиною договору є реєстраційне посвідчення на ім`я заявниці, видане 27.05.1998 Пологівським ДКП «Імпульс» про реєстрацію вказаного будинку на праві приватної власності, про що до Книги № 6 внесений реєстровий № 1106. Арешт на будинок накладений 06.10.1989, позикодавець Гуляйпільське відділення СберБанку, позичальник ОСОБА_2 . Дата придбання заявницею будинку 15.05.1998. За змістом пункту 3 договору купівлі-продажу від 15.05.1998 продавець ( ОСОБА_2 ) свідчить, що вказаний будинок до цього часу нікому не проданий, не подарований, у спорі і під забороною не перебуває, що підтверджується довідкою Гуляйпільської держнотконтори. Пунктом 5 договору передбачено, що продавець несе відповідальність згідно з діючим законодавством за надання на біржу недостовірних даних щодо об`єкту продажу. Отже, на момент продажу будинку продавець надав для біржової угоди довідку Гуляйпільської держнотконтори про відсутність заборон, про що прямо вказано у договорі. ОСОБА_1 вказувала, що не має жодного відношення до наявного арешту будинку АДРЕСА_1 . Також, відповідно до інформації з відкритих джерел Гуляйпільська державна нотаріальна контора припинила свою діяльність 10.11.2025 у результаті ліквідації. Справи «Листування щодо накладення заборони» за 1989 рік Гуляйпільської державної нотаріальної контори, на підставі яких вносилась інформація до Реєстрів для реєстрації заборон, на зберігання до Запорізького обласного державного нотаріального архіву не передавалися (лист Запорізького обласного нотаріального архіву №360/01-17 від 11.03.2026). До того ж, Ощадбанк СРСР на території України припинив діяльність з 31.12.1991. В інший спосіб, окрім судового порядку, заявниця не може встановити вказаний факт. Встановлення факту припинення обтяження має юридичне значення і впливає на права та законні інтереси ОСОБА_1 , зокрема, на можливість вільно розпоряджатись своїм майном. Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просила суд: - встановити факт припинення обтяження: заборони відчуження будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що була внесена на підставі повідомлення, б/н, Гуляйпільська держнотконтора, реєстраційний номер обтяження 2009449, зареєстрований 25.05.2005 Гуляйпільською державною нотаріальною конторою; - скасувати запис про заборону відчуження будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; підстава обтяження повідомлення, б/н, Гуляйпільська держнотконтора, реєстраційний номер обтяження 2009449, зареєстрований 25.05.2005 Гуляйпільською державною нотаріальною конторою. Додаткові відомості про обтяження: Архівний номер 2040515ZAP108, архівна дата 14.07.2000, дата виникнення 06.10.1998, № реєстру 60508-309, внутр. № 740135F28F13D2E4345. Ухвалою від 13 квітня 2026 року Заводський районний суду м. Запоріжжя відмовив у відкритті провадження за заявою. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно відмовив їй у відкритті провадження у справі, обґрунтувавши це існуванням спору про право, оскільки такий спір насправді відсутній у зв`язку з ліквідацією кредитора (банку) та органу, який наклав обтяження, правонаступники в частині цих зобов`язань відсутні, а тому відсутня сторона, з якою міг би виникнути спір. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягала на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваної ухвали та направлені справи для продовження розгляду. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи заявниці, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду відповідає. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки із наявних матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке. Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Конституції України). Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп/1997 у справі за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України визначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. За частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 травня 2022 року у справі № 443/398/15-ц (провадження № 61-15275св21). Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Отже, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли провадження у справі вже відкрито - закриває провадження в ній. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяв про встановлення факту, що має юридичне значення у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. У своїй заяві ОСОБА_1 зазначала, що на майно, яке належить їй на праві власності накладено обтяження у вигляді заборони. Заборона накладена 06.10.1989 Ощадбанком СРСР, який припинив свою діяльність на території України з 31.12.1991, Сбербанк Росії (зараз СберБанк) вважається історичним та юридичним правонаступником, отримав активи та зобов`язання радянського банку. Діяльність «Сбербанку Росії» в Україні припинена, а його українська дочірня установа була ліквідована після початку повномасштабного вторгнення рф у 2022 році. Національний банк України відкликав ліцензію та розпочав процедуру ліквідації 25.02.2022 через контроль установи державою-агресором. Метою заяви про зняття заборони вказувала можливість вільно розпоряджатись власним майном. Вказувала, що не має жодного відношення до наявного арешту будинку АДРЕСА_1 . Тобто, фактично заявниця просить встановити факт припинення обтяження та скасування запису про заборону у правовідносинах, які призвели до наявності обтяження щодо об`єкту нерухомого майна, учасником яких вона не була. Для вирішення питання про наявність підстав для подальшого існування обтяження необхідним є встановлення обставин його виникнення, перевірка підстав та умов його припинення, а також визначення осіб, права чи інтереси яких можуть бути порушені внаслідок припинення такого обтяження. Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявниця, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що фактично заявниця шляхом звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження, завила вимогу визнання припиненим обтяження у вигляді заборони відчуження та скасування запису про заборону відчуження на нерухоме майно, тому така вимога має розглядатися у позовному провадженні. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 20 липня 2026 року. Головуючий Судді