Постанова Сумський апеляційний суд № 583/3706/25

Справа №583/3706/25 Номер провадження 22-ц/816/2321/26 Категорія - 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Нестеренка М.В. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Щербаченко М.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої її представником адвокатом Коротенком Олегом Івановичем на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року, ухвалене в м. Охтирка у складі судді Сидоренка Р.В., повний текст складений 07 квітня 2026 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, У С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції 19.08.2025 представник ТОВ «Юніт Капітал» звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість у розмірі 40333,75 грн. за договором позики № 373431499 від 18.03.2021, вирішити питання щодо стягнення судових витрат. Вимоги за позовом вмотивовані тим, що 18.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка уклали Кредитний договір № 373431499 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому Сторони погодили продовжити строк дії Договору рядом Додаткових угод до 31.12.2024, відповідно до умов якого до нового кредитора перейшло право вимоги до боржників первісного кредитора, в тому числі до ОСОБА_1 за договором позики № 373431499. В подальшому 27.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 27/0524-01 відповідно до умов якого до нового кредитора перейшло право вимоги до боржників первісного кредитора, в тому числі до ОСОБА_1 за договором позики № 373431499. В подальшому 06 березня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 060325-У відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до боржників первісного кредитора, в тому числі до ОСОБА_1 за договором позики № 373431499. Проте відповідач не повернув своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов кредитного договору, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 435141163, юридична адреса: 01024, місто Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4 А, офіс 10,) заборгованість за кредитним договором № 373431499 від 18.03.2021 року в сумі 40333,75 грн., сплачену суму судового збору в розмірі 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн., а всього - 45765 (сорок п`ять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень 15 копійок. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами підтвердив факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору в електронній формі, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним зобов`язань щодо їх своєчасного повернення, а також набуття ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за спірним зобов`язанням у порядку послідовного відступлення права вимоги за договорами факторингу. Суд дійшов висновку, що кредитний договір був укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, а факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжними документами, інформацією банку та подальшою поведінкою відповідача, яка здійснила оплату процентів первісному кредитору. Відхиляючи доводи відповідача щодо недоведеності переходу права вимоги, суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджується безперервний ланцюг відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача, а доказів недійсності договорів факторингу чи виконання відповідачем зобов`язання перед первісним кредитором не надано. Оцінюючи доводи відповідача щодо безпідставності нарахування процентів, суд зазначив, що умовами кредитного договору сторони передбачили можливість продовження строку користування кредитом шляхом настання відкладальної обставини, а також погодили, що проценти після закінчення первісного строку кредитування є процентами, передбаченими частиною другою статті 625 ЦК України. З урахуванням цього суд дійшов висновку, що проценти нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування та відповідно до умов договору, а тому підлягають стягненню. Оцінивши подані сторонами докази за стандартом переваги більш вагомих доказів, суд дійшов висновку про доведеність заявлених позовних вимог та відсутність належних і допустимих доказів, які б їх спростовували, у зв`язку з чим позов задовольнив у повному обсязі. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Із таким рішенням суду першої інстанції не погодилася відповідачка ОСОБА_1 , яка через свого представника - адвоката Коротенка О.І. подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту видачі відповідачці кредитних коштів, оскільки матеріали справи не містять первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування кредитних коштів саме первісним кредитором, а надана банком інформація не містить відомостей про платника та призначення платежу. На думку апелянта, розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є первинним документом та сам по собі не підтверджує ні виникнення заборгованості, ні її розміру. Крім того, скаржник зазначає, що суд безпідставно погодився із нарахуванням процентів після закінчення передбаченого договором тридцятиденного строку кредитування. Вважає, що позивач не довів погодження сторонами умов пролонгації кредитного договору, не підтвердив, що Правила надання позики були доведені до відома позичальниці під час укладення договору, а також не надав доказів звернення відповідачки із заявою про продовження строку користування кредитом. У зв`язку з цим апелянтка стверджує, що проценти могли бути нараховані лише за період з 18 березня по 17 квітня 2021 року, а їх заявлений до стягнення розмір є неспівмірним сумі основного боргу, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності і порушує права відповідачки як споживача фінансових послуг. Також в апеляційній скарзі зазначено, що суд не надав належної оцінки розрахунку заборгованості та періодам нарахування процентів, не перевірив відповідність заявленої до стягнення суми умовам кредитного договору, а також неправильно застосував правові висновки Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування та щодо необхідності підтвердження фактичної видачі кредиту первинними бухгалтерськимидокументами. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 12 червня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Кукса Карина Олександрівна подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року залишити без змін. У відзиві зазначено, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт надання відповідачці кредитних коштів, оскільки перерахування грошових коштів підтверджується платіжною інструкцією, а також інформацією, витребуваною судом у банку-емітента платіжної картки, яка засвідчує зарахування на рахунок відповідачки 10 250 грн. На думку позивача, саме з моменту отримання кредитних коштів у відповідачки виник обов`язок щодо їх повернення. Також представник позивача вказувала, що кредитний договір був укладений в електронній формі із використанням електронного підпису, сторони погодили всі його істотні умови, а відповідачка добровільно прийняла умови договору, у тому числі щодо порядку нарахування процентів та відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Позивач стверджував, що проценти, нараховані після спливу строку кредитування, є не процентами за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України, а процентами за неправомірне користування чужими грошовими коштами, передбаченими частиною другою статті 625 ЦК України, що прямо погоджено сторонами у кредитному договорі. У зв`язку з цим висновки суду першої інстанції про неправомірність їх нарахування є помилковими. Крім того, у відзиві зазначено, що наведена відповідачкою практика Верховного Суду не підлягає застосуванню, оскільки стосується інших за змістом правовідносин, у яких вирішувалося питання щодо нарахування процентів за статтею 1048 ЦК України після закінчення строку кредитування, тоді як у цій справі предметом спору є проценти, нараховані відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. На підтвердження своєї позиції позивач послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин та навів приклади судової практики апеляційних судів, які, на його думку, підтверджують правомірність заявлених позовних вимог. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №373431499 в електронній формі, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV6V54N, що відповідно до умов договору та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису (пункти 4.2, 4.4 договору). Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець надав позичальнику фінансовий кредит у сумі 10 250 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом. Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надавався строком на 30 календарних днів з дня його отримання (дисконтний період). При цьому сторонами погоджено, що у разі надання кредиту не в день укладення договору строк кредитування автоматично продовжується на відповідну кількість днів. За умовами пункту 1.3 договору позичальник мав право необмежену кількість разів продовжувати строк дисконтного періоду шляхом сплати всіх фактично нарахованих процентів та активації відповідної функції в особистому кабінеті. Крім того, відповідно до пунктів 1.7 - 1.7.1 договору у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду строк користування кредитом продовжувався щоденно, але не більше ніж на 90 календарних днів. Пунктом 1.4 договору сторони погодили порядок нарахування процентів залежно від строку та умов користування кредитом. Зокрема, протягом дисконтного періоду проценти нараховувалися за дисконтною процентною ставкою 160,60 % річних, що становить 0,44 % від суми кредиту за кожний день користування (пункт 1.4.1). У разі продовження дисконтного періоду проценти нараховувалися за індивідуальною процентною ставкою 496,24 % річних, або 1,36 % на день (пункт 1.4.2). Якщо позичальник після закінчення дисконтного періоду не сплачував проценти та не скористався передбаченим договором порядком продовження строку кредитування, застосовувалася базова процентна ставка 620,50 % річних, що становить 1,70 % на день (пункт 1.4.3). Крім того, відповідно до пункту 1.7.2 договору після закінчення дисконтного періоду за кожний день користування кредитом нараховувалися проценти у розмірі 839,50 % річних, або 2,30 % на день. Відповідно до пунктів 1.5 та 1.6 договору позичальник зобов`язувався не пізніше останнього дня дисконтного періоду сплатити всі нараховані проценти та повернути основну суму кредиту, при цьому договором передбачено право позичальника на дострокове повернення кредиту повністю або частково зі сплатою процентів за фактичний строк користування коштами. Також умовами договору передбачено право кредитодавця укласти договір відступлення права вимоги або договір факторингу з будь-якою третьою особою та відступити право вимоги до позичальника як під час дії договору, так і після закінчення строку кредитування (пункт 2.1.1.5 договору). Позичальник, у свою чергу, надав згоду будь-якій особі, яка набуде права вимоги за договором, на доступ до інформації, що становить його кредитну історію, а також на збір, зберігання, використання та поширення відповідної інформації через бюро кредитних історій (пункт 4.16 договору) (Т. 1 а.с. 14-17). Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV6V54N. Заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, однак відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту виконані не були. До позовної заяви позивачем долучене платіжне доручення від 18.03.2021, яким підтверджується переказ коштів відповідачу за договором; довідка про ініціацію платіжної операції на виконання договору (Т. 1 а.с. 26, 27). 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 2.1 договору клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор - прийняти такі права вимоги та передати клієнту грошові кошти (фінансування) на умовах, визначених договором. Згідно з пунктом 2.2 договору разом із правом вимоги до фактора переходять усі права кредитора за відповідним кредитним договором, у тому числі право на отримання від боржника всіх сум заборгованості. При цьому кожний окремий Реєстр прав вимоги є самостійним додатком до договору та не замінює попередні реєстри. Пунктами 3.1.1-3.1.3 договору передбачено, що розмір фінансування визначається окремо щодо кожного реєстру прав вимоги, погоджується сторонами та сплачується фактором клієнту на банківський рахунок. Відповідно до пункту 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з дня підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, яким сторони підтверджують передачу прав вимоги до боржників у повному обсязі. Пунктом 5.2.4 договору передбачено обов`язок фактора протягом десяти робочих днів після здійснення фінансування повідомити кожного боржника про відступлення права вимоги. Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та первісно був укладений до 28 листопада 2019 року, а у разі належного та повного виконання сторонами своїх зобов`язань - до моменту їх повного виконання (пункти 8.1, 8.2 договору) (Т.1 а.с. 31-36). Надалі сторони неодноразово продовжували строк дії договору. Так, додатковою угодою № 19 від 28 листопада 2019 року пункт 8.2 договору викладено в новій редакції, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (Т. 1 а.с. 37) Додатковою угодою № 26 від 31 грудня 2020 року сторони виклали договір факторингу в новій редакції. При цьому збережено його основний предмет та порядок відступлення права вимоги, водночас уточнено, що відступленню підлягають як наявні, так і майбутні права вимоги, а право майбутньої вимоги переходить до фактора з моменту його виникнення без необхідності оформлення додаткових документів (пункт 4.1 договору в новій редакції) (Т. 1 а.с. 38-42). Додатковою угодою № 27 від 31 грудня 2021 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року включно (Т. 1 а.с. 43). Додатковою угодою № 31 від 31 грудня 2022 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року включно (Т.1 а.с. 44). Додатковою угодою № 32 від 31 грудня 2023 року строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року, а також змінено порядок фінансування клієнта. Зокрема, розмір фінансування визначено як відсоток від суми заборгованості за кожним окремим Реєстром прав вимоги, із можливістю його подальшого збільшення за додатковим погодженням сторін; крім того, договір доповнено положеннями щодо обов`язку фактора забезпечувати збереження таємниці фінансової послуги відповідно до вимог законодавства (Т. 1 а.с. 45). На підтвердження передачі права вимоги за кредитним договором № 373431499 від 18 березня 2021 року позивачем надано витяг із Реєстру прав вимоги № 139 від 22 червня 2021 року, згідно з яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним кредитним договором. У Реєстрі визначено розмір основної заборгованості - 10 250 грн, заборгованості за процентами - 17 589 грн, загальний розмір відступленої грошової вимоги - 27 839 грн, а сума фінансування становила 4 100 грн (Т.1 а.с. 46). 27 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 27/0524-01. Відповідно до пункту 2.1 договору клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор - прийняти такі права вимоги та передати клієнту грошові кошти (фінансування) на умовах, визначених договором. Згідно з пунктом 2.2 договору разом із правом вимоги до фактора переходять усі права кредитора за відповідними кредитними договорами, у тому числі право на отримання від боржників усіх сум заборгованості. Кожний Реєстр прав вимоги є самостійним додатком до договору та не замінює попередні реєстри. Пунктами 3.1.1-3.1.3 договору передбачено, що розмір фінансування визначається сторонами окремо щодо кожного Реєстру прав вимоги у відсотковому співвідношенні до суми основного боргу (тіла кредиту), зазначається у відповідному Реєстрі прав вимоги та підлягає сплаті фактором протягом п`яти банківських днів з моменту підписання такого Реєстру. Відповідно до пункту 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, складеного за формою, визначеною додатком до договору. Пунктом 5.1 договору передбачено обов`язок клієнта після підписання Реєстру прав вимоги передати фактору документи, що підтверджують право вимоги, а також перераховувати фактору кошти, отримані від боржників після відступлення права вимоги. При цьому сторони погодили, що із зазначених сум утримується 2 % як компенсація витрат клієнта на розрахунково-касове обслуговування банку. Відповідно до пункту 5.1.6 договору клієнт зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати відступлення права вимоги повідомити боржників про передачу їх персональних даних фактору та надати інформацію, передбачену законодавством про споживче кредитування. Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третім особам договором не допускається. Пунктом 5.4.6 договору визначено порядок повернення окремих прав вимоги від фактора клієнту. Сторони погодили, що клієнт має право на повернення права вимоги щодо окремих боржників у межах, що не перевищують 1,5 % від загальної кількості відступлених прав вимоги, із поверненням фактору відповідної суми фінансування. Згідно з пунктами 8.1-8.2 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в будь-якому разі - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Договором також передбачено, що всі Реєстри прав вимоги та акти повернення права вимоги є його невід`ємними додатками та оформлюються за погодженими сторонами формами (додатки № 1 та № 2 до договору) (Т.1 а.с. 48-52). На підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» позивачем надано витяг із Реєстру прав вимоги № 1 від 27 травня 2024 року до договору факторингу № 27/05/24-01 від 27 травня 2024 року, відповідно до якого до нового кредитора перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 373431499 від 18 березня 2021 року. У витягу зазначено розмір заборгованості за основним боргом - 10 250 грн, за відсотками - 30 083,75 грн, загальний розмір відступленої грошової вимоги - 40 333,75 грн. Документ підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками (Т. 1 а.с. 53-54). 06 березня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладений договір факторингу № 060325-У від, відповідно до умов якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, перелік яких визначено у Реєстрі боржників, а фактор прийняв такі права вимоги та зобов`язався сплатити їх вартість на умовах договору. Договором передбачено, що перехід права вимоги відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників (Т. 1 а.с. 55-59). На підтвердження того, що право вимоги за спірним кредитним договором увійшло до предмета зазначеного договору факторингу, позивачем подано витяг із Реєстру боржників до договору факторингу № 060325-У від 06 березня 2025 року, відповідно до якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 373431499 від 18 березня 2021 року. У реєстрі зазначено суму заборгованості 40 333,75 грн, у тому числі 10 250 грн основного боргу та 30 083,75 грн процентів (Т. 1 а.с. 60-61). Крім того, позивачем надано акт приймання-передачі Реєстру боржників від 06 березня 2025 року до договору факторингу № 060325-У, підписаний сторонами договору, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло Реєстр боржників, у зв`язку з чим до останнього перейшли права вимоги щодо заборгованості боржників, включених до цього реєстру (Т.1 а.с. 62). На підтвердження розміру заборгованості позивачем також надано розрахунки заборгованості, підготовлені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до яких за кредитним договором № 373431499 від 18 березня 2021 року станом на дату формування реєстру прав вимоги обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 40 333,75 грн, яка складається із 10 250 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 30 083,75 грн заборгованості за процентами. Розрахунки містять відомості про позичальника, реквізити кредитного договору, відображає щоденне нарахування процентів за період із 22 червня по 14 серпня 2021 року, а також підсумкові показники заборгованості. Документи підписані директором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» із використанням кваліфікованих електронних підписів (Т. 1 а.с. 63-64). На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» листом від 13 січня 2026 року надало інформацію щодо банківського рахунку відповідачки. Згідно з повідомленням банку, на ім`я ОСОБА_1 була емітована банківська картка № НОМЕР_2 (рахунок IBAN НОМЕР_3 ), до анкетних даних клієнта був прив`язаний номер телефону НОМЕР_4 , на який у період з 18 березня по 23 березня 2021 року надсилалися повідомлення про підтвердження операцій за зазначеною карткою. Крім того, банк повідомив про зарахування 18 березня 2021 року на вказаний рахунок грошових коштів у сумі 10 250 грн, а також надав виписку за цим рахунком за період з 18 березня по 23 березня 2021 року (Т. 1 а.с. 192-195). На підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем надано детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 373431499 від 18 березня 2021 року, відповідно до якого 18 березня 2021 року відповідачці було надано кредит у сумі 10 250 грн, а 17 квітня 2021 року нею сплачено 1 353 грн процентів за користування кредитом. У розрахунку наведено алгоритм нарахування процентів із посиланням на відповідні умови кредитного договору, відображено застосовані процентні ставки, періоди їх застосування, здійснений 21 травня 2021 року перерахунок процентів у зв`язку з настанням передбаченої договором відкладальної обставини, а також щоденне нарахування процентів до 14 серпня 2021 року. Згідно з наведеним розрахунком загальний розмір заборгованості становить 40 333,75 грн, з яких 10 250 грн - основна сума кредиту та 30 083,75 грн - проценти за користування кредитом. Також у розрахунку зазначено, що після переходу права вимоги до наступних кредиторів нових нарахувань процентів не здійснювалося (т. 1 а.с. 223-226). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно зі статтею 526, частиною першою статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених його змістом. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах та він підписаний сторонами. Статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі. За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Як убачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, кредитний договір між сторонами укладено в електронній формі та підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Зі змісту кредитного договору вбачається, що сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, розміру процентів за користування кредитом та порядку їх нарахування. На виконання умов договору первісний кредитор перерахував відповідачці кредитні кошти у сумі 10 250 грн. Заперечуючи проти позову, сторона відповідача посилалася на недоведення позивачем факту надання кредитних коштів, відсутність первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б їх перерахування саме первісним кредитором, а також на те, що надана банком інформація не містить відомостей про платника та призначення платежу. Крім того, апелянт вважає, що розрахунок заборгованості сам по собі не підтверджує ні виникнення заборгованості, ні її розміру. Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами апеляційної скарги. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. За змістом статті 89 ЦПК України встановлення обставин справи здійснюється не шляхом ізольованої оцінки окремих доказів, а за результатами їх дослідження та оцінки у сукупності. Такий підхід відповідає правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21. Матеріали справи містять взаємопов`язані письмові докази, які у своїй сукупності підтверджують як укладення кредитного договору, так і належне виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачці кредитних коштів. Так, із листа АТ КБ «ПриватБанк» убачається, що 18 березня 2021 року на рахунок відповідачки було зараховано 10 250 грн, при цьому фінансовим номером клієнта був той самий номер телефону, який використовувався при укладенні кредитного договору. Крім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що 17 квітня 2021 року відповідачка здійснила платіж у сумі 1 353 грн у рахунок сплати процентів за користування кредитом, що узгоджується з умовами договору та підтверджує подальше виконання сторонами кредитних правовідносин. Посилання апеляційної скарги на відсутність окремих реквізитів у певних документах або первинних бухгалтерських документів не спростовують наведених висновків, оскільки ґрунтуються на оцінці окремих доказів без урахування їх взаємозв`язку. Матеріали справи у своїй сукупності свідчать як про ініціювання переказу кредитних коштів, так і про їх фактичне зарахування на рахунок відповідачки та подальше виконання нею умов кредитного договору. Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність факту надання кредиту є необґрунтованими. Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо недоведеності набуття позивачем права вимоги за спірним кредитним договором. Відповідно до пункту 2.1.1.5 кредитного договору кредитодавець мав право укласти договір відступлення права вимоги або договір факторингу з будь-якою третьою особою та відступити право вимоги до позичальника. Також позичальник надав згоду будь-якій особі, яка набуде права вимоги за договором, на доступ до інформації, що становить його кредитну історію (пункт 4.16 договору). Як убачається з матеріалів справи, право вимоги за кредитним договором № 373431499 від 18 березня 2021 року перейшло від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та Реєстру прав вимоги № 139 від 22 червня 2021 року. Надалі ТОВ «Таліон Плюс» відступило зазначене право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 27/0524-01 від 27 травня 2024 року та відповідного Реєстру прав вимоги. Отже, матеріалами справи підтверджується безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача, який відповідно до статей 512, 514 ЦК України набув статусу нового кредитора у спірному зобов`язанні, а тому є належним позивачем у цій справі. Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставність нарахування процентів після закінчення 30-денного строку кредитування. Зазначені доводи не враховують усіх погоджених сторонами умов кредитного договору. Дійсно, пунктом 1.3 договору передбачено право позичальника продовжити Дисконтний період шляхом сплати нарахованих процентів та активації відповідної функції в особистому кабінеті. Водночас пунктом 1.7 договору сторони погодили, що у разі неповернення кредиту після закінчення Дисконтного періоду настає визначена договором відкладальна обставина, з якою вони пов`язали продовження строку користування кредитом та подальше нарахування процентів на умовах договору. Отже, право кредитодавця нараховувати проценти після закінчення первісного строку кредитування сторони пов`язали не з поданням позичальником окремої заяви про продовження строку користування кредитом, а із самим фактом неповернення кредиту після закінчення Дисконтного періоду. Оскільки матеріалами справи підтверджується, що після закінчення Дисконтного періоду відповідачка кредитні кошти не повернула, настали передбачені договором правові наслідки, з якими сторони пов`язали продовження строку користування кредитом та подальше нарахування процентів. Тому посилання апеляційної скарги на відсутність доказів звернення відповідачки із заявою про продовження строку користування кредитом не спростовують правомірності нарахування процентів після закінчення первісного строку кредитування. Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо неправильності здійсненого позивачем розрахунку процентів. Наданий позивачем розрахунок містить відомості про періоди користування кредитними коштами, застосовані процентні ставки, здійснений відповідачкою платіж та подальший порядок нарахування процентів відповідно до умов кредитного договору і узгоджується з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. При цьому апеляційна скарга не містить конкретних доводів щодо неправильного визначення періодів нарахування процентів, застосованих процентних ставок або арифметичних помилок у здійсненому позивачем розрахунку. Фактично наведені доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із самим правом позивача нараховувати проценти після закінчення Дисконтного періоду, які вже були предметом оцінки суду та визнані необґрунтованими. Отже, підстав вважати, що розрахунок процентів здійснений із порушенням умов кредитного договору або не відповідає фактичним обставинам справи, колегія суддів не вбачає. Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не вирішив питання про поворот виконання рішення. Відповідно до статті 444 ЦПК України поворот виконання вирішується у разі скасування судового рішення, яке було виконано, та ухвалення нового рішення у випадках, визначених процесуальним законом. Оскільки колегія суддів не встановила підстав для скасування рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги щодо необхідності вирішення питання про поворот виконання є безпідставними. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України). За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку усім доказам у їх сукупності, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги зводяться переважно до переоцінки належним чином досліджених судом першої інстанції доказів та іншого тлумачення умов кредитного договору, однак не спростовують установлених судом обставин справи, правильності їх правової оцінки та не містять підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судового збору за апеляційну скаргу Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України). Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, тому відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Коротенком Олегом Івановичем залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 квітня 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - М.В. Нестеренко Судді: О.І. Собина М.В. Щербаченко