Постанова 4802 № 159/2150/26

Справа № 159/2150/26 Провадження №33/802/727/26 Головуючий у 1 інстанції:Губар В. Є. Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2026 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Горблюка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2026 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю ІІІ групи, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді попередження. Так, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він в період часу з лютого по березень 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , ухилився від виконання батьківських обов`язків відносно своїх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме не створює їм належних умов для життя, навчання, проживання, в результаті чого ОСОБА_2 - учень 5-В класу та ОСОБА_3 - учениця 4-го класу «Ліцею №11 м.Ковеля» мають запущену форму педикульозу, пропуски занять без поважних на те причин, часто не мають шкільного приладдя, мають неохайний вигляд, чим порушив ст.150 СК України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП. Не погоджуючись із такою постановою судді, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де зазначає про те, що судове рішення, яке постановлено щодо нього є необґрунтованим та незаконним. В апеляційній скарзі вказується, що у складеному щодо нього протоколі про адміністративне правопорушення невірно зазначено місце проживання ( АДРЕСА_1 ), оскільки він, дружина та їх діти проживають по АДРЕСА_2 . Окрім того, інспектор поліції у протоколі та рапорті зазначила про те, що діти періодично проживають з ним за адресою: АДРЕСА_1 , а періодично з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , що не відповідає дійсності, оскільки як зазначалось попередньо, усі вони сім`єю проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Тому він не міг ухилитись від виконання батьківських обов`язків за адресою: АДРЕСА_1 , як це зазначено у протоколі. Також в апеляційній скарзі зазначається про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито такої ознаки суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, як «невиконання батьківських обов`язків», яке може полягати саме у свідомому нехтуванні батьком своїх батьківських обов`язків. Під час вирішення питання про притягнення батьків до відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП необхідно оцінювати сукупність всіх обставин справи і, зокрема, характер та системність дій батьків, умови виховання дитини, наявність або відсутність належного контролю з боку батьків, а також конкретні докази, які підтверджують саме ухилення від виконання батьківських обов`язків і причинний зв`язок між вихованням та відповідною поведінкою дитини. Значення має не лише факт складення протоколу, але й його зміст, пояснення особи, яка притягується до відповідальності, докази того, у чому саме вбачається ухилення від виконання батьківських обов`язків. Як вбачається із долученого ним до матеріалів справи акту обстеження умов проживання його сім`ї, комісією було встановлено, що умови проживання є задовільними, діти забезпечені належним харчуванням, мають місця для відпочинку та навчання. А тому, за таких обставин незрозуміло, у чому ж тоді проявляється його ухилення від виконання батьківських обов`язків. На його думку, суддею місцевого суду не було належним чином встановлено те, які саме дії або бездіяльність з його боку становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, які конкретно обов`язки по вихованню дітей ним було не виконано. Вказується в апеляції й про те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів про те, що його діти мають запущену форму педикульому, тобто немає жодних актів медичних оглядів дітей, або ж доповідних записок медичної сестри із навчального закладу, що могли б підтвердити такий факт. При цьому, доповідні записки педагогічних працівників навчального закладу, на його думку, не можуть бути доказом вказаного факту. Апелянт вважає, що матеріали справи не містять належних доказів його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Крім того, зазначається в апеляції і про те, що на момент розгляду справи місцевим судом закінчились строки притягнення його до адміністративної відповідальності, передбачені ст.38 КУпАП. Так, у протоколі у провину йому ставиться вчинення правопорушення в період з лютого до березня 2026 року. Однак, матеріали справи не містять жодного доказу про невиконання ним обов`язків у березні 2026 року, а додані докази вказують лише на події, які мали місце в кінці січня та лютому 2026 року. Тому у будь-якому разі інкриміноване йому правопорушення було виявлене і припинене саме у лютому 2026 року, а тому строки, передбачені ст.38 КУпАП, закінчились на дату постановлення судового рішення місцевим судом 24.06.2026. Належної уваги на це місцевий суд також не звернув. Посилаючись на вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову судді в даній справі та закрити. Перевіривши матеріали справи та доводи поданої апеляційної скарги в її межах, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Горблюка Р.В., які апеляційні доводи підтримали з підстав, викладених у ній, апеляційний суд доходить наступного висновку. За положеннями ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що судом вжито всіх заходів, передбачених КУпАП для з`ясування питання і, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а тому вищевказаний висновок суду в цій частині є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КУпАП. З апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення, не визнає, оскільки вважає, що матеріали справи не містять належних доказів його винуватості у вчиненні. Проте, такі твердження апелянта до уваги судом не приймається з огляду на таке. Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, яка передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей. Положеннями ст.150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст.8 вказаного Закону). Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям, їх зовнішнього вигляду, тощо), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Об`єктом правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об`єктивна сторона за ч.1 ст.184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. При цьому, суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №592675 від 07.04.2026, свідоцтвами про народження, рапортами працівників поліції від 01.04.2026, від 07.04.2026, листом Служби у справах дітей виконавчого комітету Ковальської міської ради від 27.03.2026 за вих. №179-1.20, листом директора ЗЗСО «Ліцей №11 м.Ковеля» від 26.02.2026 за вих.№01-26/60, та доповідними записками вчителів цього навчального закладу на ім`я директора закладу від 11.02.2026, від 25.02.2026, з яких вбачається, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 часто пропускають заняття в школі без поважних на те причин, приходять у школу в неохайному вигляді і брудному одязі, не дотримуються правил гігієни, хворіють на педикульоз, не мають необхідного для навчання придання, тощо. Класним керівником та соціально-психологічною службою школи неодноразово проводились профілактичні бесіди з батьками цих дітей, однак позитивних змін у ставленні батьків до виконання батьківських обов`язків немає. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП за обставин викладених у складеному щодо нього протоколі про адміністративне правопорушення, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи та узгоджуються між собою. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, оскаржувана постанова судді є законною та мотивованою, а накладене на нього стягнення відповідає повністю вимогам ст.23, 33 КУпАП. При цьому, апеляційні доводи сторони захисту про недопустимість в якості належного і допустимого доказу у справі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №592675 від 07.04.2026 із посиланням на те, що у ньому невірно зазначено адресу, де було допущено адміністративний проступок, є цілком безпідставними, оскільки зміст цього протоколу повністю відповідає положенням ст.256 КУпАП, а також з його змісту наряду з іншими доказами, являється можливим встановити, у тому числі, - місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП. Відповідно безпідставними є апеляційні доводи про не розкриття у протоколі суб`єктивної сторони правопорушення. Наявність акту обстеження умов проживання від 09.06.2016, на який ОСОБА_1 посилаються як на підставу спростування наведених у протоколі обставин, жодним чином не спростовує зазначених обставин, оскільки є одноразовим випадком і, окрім того, він складений вже після подій, які ставляться у провину ОСОБА_1 . Цілком безпідставними є апеляційні доводи про необхідність закриття провадження у справі на підставі ст.38 КУпАП із посиланням на те, що події, що ставляться у провину ОСОБА_1 , мали місце в період з лютого до березня 2026 року, оскільки матеріали справи містять докази про те, що такі події мали місце і в березні 2026 року, які фактично є триваючими. Це зокрема лист Служби у справах дітей виконавчого комітету Ковальської міської ради від 27.03.2026 за вих. №179-1.20, який адресований в органи поліції для вжиття відповідних заходів. Таким чином, вищенаведені та усі інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, а зводяться до суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ним адміністративної відповідальності за вчинене шляхом закриття провадження у справі. Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова судді є обґрунтованою, законною та такою, що винесена відповідно до вимог КУпАП, підстав для її скасування та закриття провадження у справі з мотивів яких просить апелянт, апеляційний суд не вбачає. Тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова судді, - без змін. На підставі вищенаведеного та керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2026 року, без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк