LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КГС ВС910/5099/25

від 16.07.2026 · Господарська
Резолютивна:Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі № 910/5099/25 задовольнити частково.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 року м. Київ cправа № 910/5099/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі № 910/5099/25 за позовом Керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: Постановою Верховного Суду від 01.07.2026 касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі № 910/5099/25 в оскаржуваній частині (щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертизи) залишено без змін. 01.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора» (далі - ТОВ «Фора») через систему «Електронний суд» подало до Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 910/5099/25 у суді касаційної інстанції, про що відповідачем було заявлено у відзиві на касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури, а також у заяві від 22.06.2026 про вирішення питання розподілу судових витрат, які понесені в суді касаційної інстанції. ТОВ «Фора» просить стягнути з Київської міської прокуратури на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2026 постановлено здійснити розгляд заяви ТОВ «Фора» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі № 910/5099/25 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження Виконувач обов`язків керівника Солом`янської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) подав заперечення, у яких зазначив, що заявником не доведено необхідності та співмірності заявлених до компенсації витрат із фактичним обсягом наданої правничої допомоги у суді касаційної інстанції, тому відсутні правові підстави для їх відшкодування за рахунок прокуратури. Прокурор просив відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у заяві доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За змістом статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У частині 2 статті 126 ГПК установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК). Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК). За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Як свідчать матеріали справи, 30.04.2025 між ТОВ «Фора» (клієнт) і Адвокатським об`єднанням «Джі ен ес Консалтинг» (виконавець) укладено договір № 01/04/25 про надання правничої допомоги, за умовами якого: - клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання забезпечити надання правничої допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні та документально підтверджені для виконання договору (пункт 1.1); - за договором виконавцем надається така правнича допомога, зокрема: повідомлення правничої інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності клієнта; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення, зокрема, господарського судочинства; конкретні види наданих послуг зазначаються виконавцем в акті про надання послуг (пункт 1.2); - за надання правничої допомоги клієнт оплачує виконавцю гонорар (вартість послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4.1); - клієнт здійснює сплату вартості послуг: після настання певної події, яка вказується в рахунку на оплату; або протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту погодження акта або з моменту, коли такий акт вважається погодженим (якщо послуги раніше не були оплачені, або інше не визначено в рахунку на оплату або акті); за домовленістю сторін оплата послуг може здійснюватися клієнтом в іншому порядку, одним платежем та/або частинами (пункт 4.2); - вартість послуг, що надаються, розраховується: у фіксованому розмірі (коли можна точно визначити обсяг надання послуг, а також в інших випадках, коли сума попередньо узгоджена сторонами в будь-якій формі); враховуючи погодинні ставки: адвокат - 4 000,00 грн (погодинна ставка в 2025 році, без ПДВ); фахівець у галузі права (крім осіб, зазначених в рядку 3 даної таблиці) - 2 000,00 грн (погодинна ставка в 2025 році, без ПДВ); помічник адвоката, помічник юриста - 1 500,00 грн (погодинна ставка в 2025 році, без ПДВ); кожна не повна година надання послуг оплачується клієнтом у розмірі вартості однієї повної години надання послуг за умови, якщо послуги надавалися не менше 30 (тридцяти) хвилин протягом такої години; розміри індивідуальних погодинних ставок можуть переглядатися раз на рік з урахуванням індексу інфляції; зміни ставок відповідно до офіційного індексу інфляції за рік (із заокругленням у разі необхідності) вважаються такими, що узгоджуються автоматично, якщо ціни погоджені клієнтом шляхом сплати рахунка на оплату, або підписанням акта з урахуванням нових цін; за запитом клієнта зміни у індивідуальних погодинних ставках можуть бути зафіксовані шляхом укладання додаткової угоди до договору; у разі непогодження нових цін між сторонами, вважається, що діють ціни, які були погоджені сторонами раніше (пункт 4.3); - після завершення надання правничої допомоги або її частини виконавець складає акт та надає його клієнту; в акті зазначаються послуги, фактично надані виконавцем, розмір фактично витраченого часу (у випадку погодинних ставок), гонорару виконавця, а також розмір фактичних витрат; після отримання акта виконавця про надання правничої допомоги клієнт зобов`язаний його погодити; протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання акта клієнт має право висловити свої зауваження до змісту акта, про що повідомити виконавця в письмовій формі чи засобами електронного зв`язку; якщо протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання клієнтом акта від останнього не надійдуть зауваження до його змісту, то такий акт вважається погодженим клієнтом (пункт 4.4); - клієнт зобов`язаний оплатити виконавцю гонорар протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту погодження акта або з моменту, коли такий акт вважається погодженим (якщо послуги раніше не були оплачені, або інше не визначено в рахунку на оплату або акті); оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (пункт 4.5); - даний договір набирає чинності з дати його складання та діє до 31.12.2030 (пункт 6.1). На підтвердження понесених у суді касаційної інстанції витрат у розмірі 16 000,00 грн ТОВ «Фора» надано копії таких документів: ордера серії АА № 1576766 від 12.05.2025 на ім`я адвоката Наконечного В.Л., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21.06.2021 № 4584, акта про надання послуг від 15.06.2026 № 15/06-2026-1А до договору про надання правничої допомоги від 30.04.2025 № 01/04-25, рахунка на оплату від 15.06.2026 № 15/06-2026-1Р, платіжної інструкції від 19.06.2026 № 11479599 про сплату ТОВ «Фора» на рахунок Адвокатського об`єднання «Джі ен ес Консалтинг» 16 000,00 грн за надання правничої допомоги згідно з рахунком від 15.06.2026 № 15/06-2026-1Р. Відповідно до підписаного ТОВ «Фора» і Адвокатським об`єднанням «Джі ен ес Консалтинг» акта про надання послуг від 15.06.2026 № 15/06-2026-1А виконавець надав клієнту таку правничу допомогу: - 08.06.2026 - підготовка та подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу; адвокат Наконечний В.Л.; кількість годин - 2 год.; ціна - 4 000,00 грн, сума без ПДВ - 8 000,00 грн; - 01.07.2026 - представництво інтересів клієнта у судовому засіданні Верховного Суду, яке призначено об 11-40 год. (у тому числі час на дорогу до/з суду (по 50 хв.), час очікування і проведення судового засідання); кількість годин - 2 год.; ціна - фіксований розмір 8 000,00 грн; сума без ПДВ - фіксований розмір 8 000,00 грн. Загальна вартість послуг 16 000,00 грн без ПДВ. ТОВ «Фора» дотрималося вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а також подання відповідних доказів, у тому числі на виконання частини 8 статті 129 ГПК, чому передувала відповідна заява, зроблена стороною у відзиві на касаційну скаргу у цій справі. Суд касаційної інстанції при вирішення питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ураховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. При цьому на предмет відповідності критеріям, зазначеним у частині 5 статті 129 ГПК, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 ГПК. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21). При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 169 ГПК). Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Так, прокурор подав заперечення на заяву про розподіл судових витрат, у якій зазначив, зокрема, що сам по собі факт підготовки відзиву на касаційну скаргу та участі представника відповідача у судовому засіданні не є безумовною підставою для покладення всіх понесених стороною витрат на іншу сторону спору. Відповідно до статей 126, 129 ГПК та усталеної практики Верховного Суду, суд зобов`язаний перевірити не лише факт понесення таких витрат, а й їх реальність, необхідність, співмірність зі складністю справи, обсягом фактично наданої правничої допомоги та принципом розумності. Із поданих відповідачем документів убачається лише погодження сторонами договору про надання правничої допомоги, виставлення рахунку, підписання акту та здійснення оплати. Водночас наведені документи самі по собі не свідчать про обґрунтованість саме заявленого до компенсації розміру витрат та не позбавляють суд обов`язку перевірити їх відповідність критеріям, визначеним статтями 126, 129 ГПК та практикою Верховного Суду. При цьому, справа не вирізнялася підвищеною складністю, не потребувала значного обсягу процесуальних документів або тривалого представництва у суді касаційної інстанції. Відзив на касаційну скаргу за своїм змістом здебільшого ґрунтується на правовій позиції, сформованій відповідачем під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, а участь представника у судовому засіданні є звичайною процесуальною дією, яка сама по собі не свідчить про необхідність компенсації заявленої суми у повному обсязі. За таких обставин, заявлений розмір витрат не відповідає критеріям необхідності, співмірності та розумності, визначеним процесуальним законом та практикою Верховного Суду, а тому не може бути автоматично покладений на прокуратуру лише з підстав фактичної сплати таких коштів клієнтом адвокату. Заявником не доведено необхідності та співмірності заявлених до компенсації витрат із фактичним обсягом наданої правничої допомоги у суді касаційної інстанції, відсутні правові підстави для їх відшкодування за рахунок прокуратури. У зв`язку з цим, прокурор просив відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21, постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/12155/22). Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22). Проаналізувавши подані відповідачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в цій справі, а також заперечення прокурора проти заявленого до стягнення розміру таких витрат, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи обсяг виконаних робіт, беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, Верховний Суд вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 8 000,00 грн, що відповідає принципам розумності у цих правовідносинах, є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та підлягає стягненню з Київської міської прокуратури на користь відповідача. Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі № 910/5099/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської прокуратури (ЄДРПОУ 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» (ЄДРПОУ 32294897) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень).

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.С. Берднік Судді: В.А. Зуєв І.С. Міщенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»