Ухвала КГС ВС № 911/3209/24

УХВАЛА 20 липня 2026 року м. Київ cправа № 911/3209/24 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р., розглянувши матеріали касаційної скарги Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: 1) Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1", 2) Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування рішення загальних зборів, рішення правління, скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ВСТАНОВИВ:

1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (змінено найменування на Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила суд: - визнати незаконним та скасувати рішення правління Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1", оформлене протоколом б/н від 01.10.2023; - визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1", оформлене протоколом №1/2023 від 08.10.2023; - скасувати реєстраційну дію Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), здійснену 20.11.2023 щодо Громадської організації "Садівниче товариство "Тополька-1" за №1003541070025004664 (зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи), інформація щодо якої міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

2. Господарський суд Київської області рішенням від 13.01.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026, позов задовольнив повністю. 3. 29.06.2026 Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 в частині задоволення позовних вимог до Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 4. 03.07.2026 Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України через систему Електронний суд подало до Верховного Суду клопотання, в якому просило долучити до матеріалів касаційної скарги докази сплати судового збору. 5. 15.07.2026 ОСОБА_1 через систему Електронний суд подала до Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких зауважує, що скаржник належним чином не обґрунтував підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК); всупереч вимог ст.291 ГПК не додав до касаційної скарги документів, що підтверджують надсилання касаційної скарги ОСОБА_1 .

6. Перевіривши матеріали касаційної скарги Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, врахувавши заперечення ОСОБА_1 , Верховний Суд встановив, що її необхідно залишити без руху з огляду на таке.

7. Відповідно до п.1 ч.1 ст.287 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у ч.3 цієї статті.

8. За приписами ч.2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п.1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч.1, 3 ст.310 цього Кодексу.

9. Приписами п.5 ч.2 ст.290 ГПК встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. В своїй касаційній скарзі Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України визначає підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2026 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 п.п.1, 4 ч.2 ст.287 ГПК.

11. Так, скаржник зауважує, що "висновок судів попередніх інстанцій про те, що Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України є належним відповідачем за вимогою про скасування реєстраційної дії, зроблений із неправильним застосуванням статті 45 ГПК України та положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", без урахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.07.2023 у справі №910/15792/20"; оскаржувані рішення не відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 27.03.2018 у справі №826/4947/16, від 05.02.2019 у справі №П/811/279/16;

12. Крім того, скаржник також зазначає, що Північним апеляційним господарським судом не враховано правові позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 27.03.2018 у справі №904/9431/15, від 03.04.2018 у справі №914/758/17, від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 02.05.2018 у справі №910/807/17, від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

13. Водночас Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України не вказує конкретну норму/норми права, (пункт, частину, статтю) яку/які, на його думку, невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновок щодо застосування якої міститься у наведених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

14. Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те що, у разі визначення підставою для відкриття касаційного провадження п.1 ч.2 ст.287 ГПК, скаржник повинен чітко вказати норму/норми права (пункт, частину, статтю), яку, на його думку, невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

15. Крім того, у разі подання касаційної скарги з підстави, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 ГПК, касаційна скарга має містити чітке зазначення обставин, наведених у ч.ч.1, 3 ст.310 ГПК, зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, або вказати яке (які) клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд необґрунтовано відхилив, що могло б давати підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у розумінні ч.3 ст.310 ГПК.

16. Заявник касаційної скарги повинен враховувати і те, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК.

17. Однак Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, посилаючись підставу касаційного оскарження, передбачену п.4 ч.2 ст.287 ГПК, не наводить обставин, вказаних у ч.ч.1, 3 ст.310 цього Кодексу, та, відповідно, й не обґрунтовує їх належним чином.

18. Наведене є порушенням вимог, встановлених ст.290 ГПК щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених п.п.1, 4 ч.2 ст.287 цього Кодексу.

19. Згідно із ч.2 ст.292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

20. Відповідно до приписів ч.2 ст.174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абз.2 ч.1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст.6 цього Кодексу.

21. З огляду на викладене, касаційна скарга Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишається без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом викладення належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених п.п.1, 4 ч.2 ст.287 ГПК, з урахуванням вказівок Верховного Суду, наведених в цій ухвалі.

22. Суд також звертає увагу скаржника, що ст.291 ГПК встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень ст.42 цього Кодексу.

23. Однак, до касаційної скарги Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не додано доказів надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.291 ГПК.

24. Учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів іншому учаснику справи лише у тому випадку, якщо інший учасник справи відповідно до ч.6 ст.6 ГПК зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його (абз.2 ч.7 ст.42 ГПК). Водночас за приписами ч.6 ст.6 ГПК фізичні особи не входять до переліку осіб, які реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

25. Згідно із ч.1 ст.41 ГПК у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

26. Відповідно до ч.2 ст.294 ГПК до відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження.

27. Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені ч.3 ст.2 ГПК.

28. Згідно із ч.4 ст.174 та ч.2 ст.292 ГПК якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

29. Верховний Суд при цьому не розглядає клопотання Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №911/3209/24 у відповідності до ч.1 ст.288 ГПК, а тому строк на касаційне оскарження не є пропущеним. Керуючись статтями 174, 234, 287, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 у справі №911/3209/24 залишити без руху.

2. Надати Київському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Київському міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції України, що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя О. Кібенко