Постанова 4873 № 911/698/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" червня 2026 р. Справа№ 911/698/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Колесника Р.М. суддів: Сковородіної О.М. Горбасенка П.В. при секретарі судового засідання: Пічкур А.О. за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ВК Система» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2026 (повний текст рішення складено 07.04.2026) у справі № 911/698/25 (суддя Бацуца В.М.) за позовом Фізичної особи-підприємця Клепець Тетяни Сергіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ВК Система» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Фізичної особи-підприємця Кухарука Юрія Анатолійовича про стягнення 581534, 46 гривень та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ВК Система» до Фізичної особи-підприємця Клепець Тетяни Сергіївни про стягнення 420490, 28 гривень ВСТАНОВИВ Рішенням Господарського суду Київської області від 17.07.2025 у справі № 911/698/25 первісний позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система» (надалі також відповідач) на користь ФОП Клепець Т.С. (надалі також позивач) 567601,02 гривень заборгованості за понаднормований простій, 12627,18 гривень пені, 1306,26 гривень 3% річних та 6978,42 гривень судового збору, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Додатковим рішенням від 02.04.2026 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 152850,01 гривень витрат на професійну правничу допомогу, 19905,88 гривень витрат пов`язаних із залученням спеціаліста, 11993,00 гривень витрат пов`язаних із залученням перекладача, 150,50 гривень витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (витрат на поштові послуги). Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимог ФОП Клепець Т.С. у стягненні з ТОВ «Науково-виробнича компанія «ВК Система» 19905,88 витрат пов`язаних із залученням спеціаліста, 11993,00 гривень витрат пов`язаних із залученням перекладача, а також зменшити розмір витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. Аргументи скаржника зводяться до наступного:

1. Витрати позивача на правничу допомогу не є співмірними та пропорційними з предметом позову. Розмір плати за договором на користь позивача становив 166676 гривень, за рішенням суду у цій справі з відповідача додатково стягнуто 567601,02 гривень за понаднормований простій, 12627,18 гривень пені, 1306,26 гривень 3% річних. Справа не була значної складності. Внаслідок триваючого простою техніки відповідач також є постраждалою стороною через простій виконання ремонту замовленої з Чехії МТЛБ для військових потреб. Тож, значний розмір судових витрат (152850,01 гривень) у поєднанні з розміром фінансової відповідальності, яка була присуджена на користь позивача є надмірним і не справедливим, таким, що не відповідає критеріям розумності визначеним Верховним Судом та Європейським судом з прав людини.

2. Витрати пов`язані із залученням Бюро юрисконсульта Домініки Чонстки, яка надала правовий висновок у розмірі 19905,88 гривень не відносяться до судових витрат на залучення спеціаліста у справі, адже такий юридичний висновок не є висновком експерта в галузі права у розумінні ст. 71 ГПК України. Він не відноситься до консультації у сфері знань щодо застосування технічних засобів, він містить юридичний аналіз права Європейського Союзу та окремих країн-членів. Висновок юрисконсульта Домініки Чонстка роз`яснює, яким чином здійснюється експорт та умови за яких необхідно отримати індивідуальний дозвіл на експорт з посиланням на законодавство ЄС, яке наявне в загальному доступі, тож не є необхідним доказом у справі. Юридичний висновок не оцінювався судом в якості доказу у справі, а щодо порядку транзиту суд посилався на інформацію Державної служби експортного контрою України. Вищевикладене свідчить про те, що у відповідача відсутній обов`язок нести витрати на отримання документів, що не є доказами у справі.

3. Витрати на залучення перекладача - ТОВ «Инфоперевод» у розмірі 11993,00 гривень є похідними щодо витрат, пов`язаних із залученням Бюро юрисконсульта Домініки Чонстки, а також не підтверджені належними доказами, а саме позивач не надав договір про надання послуг перекладу, акт № 38143 від 03.02.2025 про надання послуг з перекладу документів містить реквізити ТОВ «Инфоперевод» та підтверджує надання послуг згідно вказаного договору-рахунку. Крім того переклад був здійснений перекладачем Капуловською В.С., довідка ТОВ «Инфоперевод» про те, що Капуловська В.С. надавала послуги від імені товариства згідно вказаного акту не є первинним бухгалтерським документом в розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також не є документом, який підтверджує трудові відносини перекладача з товариством. Отже, витрати здійснені на переклад документів не підтверджені належними доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне. Сутність апеляційного перегляду полягає у наданні оцінки висновкам суду першої інстанції щодо задоволення заяви про розподіл судових витрат у повному обсязі через призму аргументів скаржника про те, що оскаржуване додаткове рішення було прийнято без врахування критеріїв розумності та співмірності, передбачає безпідставне стягнення витрат на оплату правового висновку, який не оцінювався судом як доказ у справі, а також передбачає стягнення витрат на переклад за відсутності належних доказів їх понесення. За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Щодо витрат на правничу допомогу Позивач вимагав стягнення з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 152850,01 гривень, та вказана вимога була задоволена у повному обсязі, а скаржник посилається на те, що стягнення витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі, з урахуванням обставин справи, його втрат, понесених, зокрема за наслідками прийняття судом рішення по суті спору та інших витрат, пов`язаних із затримкою доставки вантажу, не відповідають критеріям розумності та співмірності. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18). Крім того, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17). На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 152850,01 гривень позивачем (надано договір № 04/10-24 про надання правничої допомоги від 23.10.2024, укладений між Адвокатським об`єднання «Джі Ен Ес Партнерс» (Виконавець) та ФОП Клепець Тетяною Сергіївною (Клієнт), акт про надання послуг № 24/03-2025-1А від 24.03.2025 на загальну суму 62050,00 гривень, рахунок на оплату № 24/03-2025-1Р від 24.03.2025, акт надання послуг № 18/07-2025-1А від 18.07.2025 на загальну суму 90800,01 гривень, рахунок на оплату № 18/07-2025-1Р від 18.07.2024, платіжну інструкцію № 35 від 24.03.2025, платіжну інструкцію № 113 від 21.07.2025, ордер на надання правничої допомоги серії АА № 1545615 від 22.02.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4584 від 21.06.2011. Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції відповідач заперечуючи проти розміру судових витрат, просив суд зменшити розмір витрат в частині правничої допомоги адвоката, оскільки заявлена сума є неспівмірною із складністю справи та виконаних робіт, є непропорційною до предмета позову, а винагорода адвоката є значно завищеною. Задовольняючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у повному обсязі та відхиляючи заперечення відповідача щодо неспівмірності понесених витрат за складністю справи, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували недотримання позивачем вимог частини 4 ст. 126 ГПК України і, відповідно, підтверджували б наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 126 ГПК України для реалізації судом права на зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду та вважає, що задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу прийнято із чітким дотриманням вимог закону та з урахуванням усіх аспектів, які підлягали перевірці та оцінці, зокрема щодо співмірності. Суд першої інстанції слушно вказав у оскаржуваному додатковому рішенні, в цій частині, що сам відповідач у власному попередньому розрахунку витрат на правничу допомогу зазначав, що їх орієнтовний розмір становить 200000 гривень, що справедливо свідчить на користь висновків про непослідовність тверджень відповідача, суперечливість його суджень та відсутність розумного пояснення чому, якщо свої ймовірні витрати на правничу допомогу у цій справі він оцінює у 200000 гривень, витрати позивача на правничу допомогу не можуть становити 152850,01 гривень (істотно меншому розмірі) та чому стягнення їх у повному обсязі не відповідає критеріям, розумності, справедливості та співмірності. Не погоджуючись із додатковим рішенням, скаржник в своїй апеляційній скарзі не вказав, який же розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, є розумним та співмірним на думку відповідача, залишаючи вирішення цього питання на розсуд апеляційної інстанції. Посилання скаржника на критерії, якими у своїй практиці керується Європейський суд з прав людини, на думку колегії суддів є недоречним, оскільки такі критерії сформовані саме з огляду на правову процедуру вирішення відповідних справ за заявами проти країн-учасниць Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та з огляду на характер розгляду відповідних справ, що не може ототожнюватися з правовими процедурами, за якими в Україні здійснюється судовий розгляд справ, зокрема за правилами господарського судочинства. Істотна відмінність у порядку розгляду справ ЄСПЛ та національними судами України свідчить на користь висновків про те, що підходи, що застосовує ЄСПЛ для визначення достатнього для компенсації розміру витрат, що присуджується особі-заявнику, у разі встановлення порушення державою-учасницею не можуть в повній мірі перекладатися на умови, зокрема відшкодування правничої допомоги, під час здійснення представництва в національних судах. Оцінивши доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі щодо стягнутого оскаржуваним рішенням розміру витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши складність та характер спору у даній справі, значний обсяг роботи проведеної представником позивача, а також розумну необхідність судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що обсяг, виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) в процесі розгляду справи у суді першої інстанції та розмір заявлених до стягнення витрат відповідають критеріям розумності, їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), є співмірними зі складністю справи та не є завищеними щодо іншої сторони спору, що, за умови недоведення відповідачем іншого, є підставою для залишення апеляційної скарги в цій частині без задоволення. Щодо інших витрат Позивач у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення просив стягнути із відповідача витрати пов`язані із залученням спеціаліста - Бюро юрисконсульта Домініки Чонстки у розмірі 19905,88 гривень та перекладача - ТОВ «Инфоперевод» у розмірі 11993 гривень та оскаржуваним додатковим рішенням вказані вимоги також було задоволено судом першої інстанції у повному обсязі. Скаржник в апеляційній скарзі посилався на безпідставність стягнення вказаних витрат. Щодо витрат за правовий висновок Бюро юрисконсульта Домініки Чонстки, скаржник зазначає, що він не є висновком експерта в галузі права у розумінні ст. 71 ГПК України, не відноситься до консультації у сфері знань щодо застосування технічних засобів, а містить лише юридичний аналіз права Європейського Союзу та окремих країн-членів. Висновок роз`яснює, яким чином здійснюється експорт та умови за яких необхідно отримати індивідуальний дозвіл на експорт з посиланням на законодавство ЄС, яке наявне в загальному доступі, тож не є необхідним доказом у справі. Як доказ вказаний висновок не оцінювався. В контексті тверджень про неприйнятність витрат понесених на оплату правового висновку та відсутність підстав покладення відповідних витрат на відповідача, скаржник також зазначає, що похідними наслідками відмови у частині витрат на оплату вказаного висновку мала бути відмова у задоволенні вимог про відшкодування витрат на залучення перекладача - ТОВ «Инфоперевод» у розмірі 11993,00 гривень. До того ж, скаржник вказував на те, що понесення витрат на переклад не підтверджені належними доказами. Пунктом 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За змістом ст. 127 ГПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до п. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. На підтвердження понесених позивачем витрат пов`язаних із залученням спеціаліста - Бюро юрисконсульта Домініки Чонстки у розмірі 19905,88 гривень, до суду позивачем надано договір № 1-11 про надання юридичних послуг від 18.11.2024, укладений між Бюро юрисконсульта Домініки Чонстки (Виконавець) та ФОП Клепець Тетяною Сергіївною (Замовник), замовлення № 1 на надання юридичних послуг від 18.11.2024 (надалі - Замовлення), рахунок № 02/11/2024 від 19.11.2024 на суму 1800 злотих, акт про приймання-передання наданих послуг № 1 від 14.01.2025 до рахунку № 02/11/2024 від 19.11.2024 на загальну суму 1800 злотих, заяву про купівлю іноземної валюти № 2 від 20.12.2024, інформаційне повідомлення про списання коштів на підставі платіжної інструкції банку № 7026_20 від 20.11.2024 (призначення платежу: перерахування грошових коштів для купівлі валюти згідно заявки № 2 від 20/11/2024 клієнт ФОП Клепець Тетяна Сергіївна) на суму 18813,60 гривень, інформаційне повідомлення про списання коштів на підставі платіжної інструкції банку № Р2411209829030.4 від 20.11.2024 (призначення платежу: комісія за обробку платіжного доручення з-но п. 2.14.3 тарифів ПУМБ) на суму 1092,28 гривень, реєстр операцій АТ «Перший український міжнародний банк» по рахунку ФОП Клепець Тетяни Сергіївни за період з 01.10.2024 по 21.02.2025, платіжну інструкцію в іноземній валюті № 2 від 20.11.2024 на суму 1800 злотих, довіреність б/н від 03.12.2024, документ юрисконсульта № RZ-1036 від 10.07.2015. На підтвердження понесених позивачем витрат пов`язаних із залученням перекладача - ТОВ «Инфоперевод» у розмірі 11993 гривень, до суду позивачем надано нотаріально засвідчені документи з перекладом з польської та англійської мов на українську мову, акт надання послуг № 38143 (вн.27/3859) від 03.02.2025 на загальну суму 11993 гривень, рахунок фактуру № 38143 (вн.19/3845) від 24.01.2025 на суму 6000 гривень, рахунок-фактуру № 38143 (вн.27/3859) від 03.02.2025, платіжну інструкцію № 6 від 24.01.2025 на суму 6000 гривень, платіжну інструкцію № 7 від 05.02.2025 на суму 5993 гривень. На підставі наданих позивачем доказів суд першої інстанції дійшов висновку про доведення позивачем належним чином понесення ним витрат, пов`язаних із підготовкою та розглядом цієї справи та задовольнив вказані вимоги у повному обсязі. Колегія суддів цілком погоджується із висновками суду першої інстанції та не вбачає серед аргументів, наведених скаржником достатніх підстав для зміни чи скасування оскаржуваного додаткового рішення в частині зазначених витрат. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 8 ЗУ «Про міжнародне приватне право» при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм. Зі змісту документів, складених позивачем та Бюро юрисконсульта Домініки Чонстки вбачається, що предметом надання послуг був юридичний висновок щодо порядку отримання за законодавством Польщі дозволу на перевезення через митний кордон Польщі військової техніки, підготовка та направлення письмового запиту до Митного управління Польщі щодо порядку отримання дозволу на перевезення через митний кордон Польщі військової техніки. З огляду на предмет справи, сутність розглядуваних правовідносин, коло досліджуваних питань, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо пов`язаності понесених позивачкою витрат на оплату відповідних послуг вказаного бюро з розглядом справи та необхідності їх понесення для реалізації позивачем власних процесуальних можливостей щодо обґрунтування та доведення підставності позовних вимог в аспекті простою автомобіля в Республіки Польща. Доводи скаржника про те, що вказаний правовий висновок не оцінювався судом під час вирішення справи по суті у якості доказу висновків суду щодо віднесення витрат на оплату відповідних послуг на відповідача не спростовують, адже цей висновок був необхідним для правильного вирішення цієї справи, сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи, та досліджувався в сукупності із іншими наявними у справі доказами, а відсутність прямого посилання на вказаний висновок в рішенні суду не спростовує доцільності його долучення позивачем та висновків про його необхідність для вирішення цієї справи. Скаржник також посилався на те, що позивач не надав договір про надання послуг перекладу, з акту № 38143 від 03.02.2025 про надання послуг з перекладу документів вбачається, що послуги надані ТОВ «Инфоперевод», проте переклад був здійснений перекладачем Капуловською В.С., а довідка ТОВ «Инфоперевод» про те, що Капуловська В.С. надавала послуги від імені товариства згідно вказаного акту не є первинним бухгалтерським документом в розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». З цього приводу колегія суддів зазначає, що довідка про те, що Капуловська В.С. здійснювала переклад від імені товариства дійсно не є первинним документом, що підтверджує надання послуг, такими первинними документами є, зокрема, акт № 38143 від 03.02.2025 та докази оплати наданих послуг, наявні в матеріалах справи. Відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надано відомостей про те, що розмір понесених витрат в цій частині є завищеним. Та оскільки суд дійшов висновку про те, що витрати на оплату послуг Бюро юрисконсульта Домініки Чонстки є необхідними та пов`язаними із розглядом цієї справи, витрати на оплату перекладу відповідних документів, зокрема підготовлених вказаним бюро, є також необхідними та пов`язаними із розглядом цієї справи, то колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про покладення і вказаних витрат на відповідача у повному обсязі. Інші аргументи скаржника висновків про правильність прийнятого судом першої інстанції додаткового рішення не спростовують, колегія суддів за результатми апеляційного провадження підстав для зміни чи скасування додаткового рішення не вбачає. Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «ВК Система» залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2026 у справі № 911/698/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Повний текст постанови складено і підписано 06.07.2026. Головуючий суддя Р.М. Колесник Судді О.М. Сковородіна П.В. Горбасенко