Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 915/667/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/667/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Павленко Н.А. суддів - Лічмана Л.В., Філінюка І.Г. за участю секретаря судового засідання Пелешка Т.С. за участю представників учасників справи: від Південноукраїнської міської ради Миськів С.О. від Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миськів С.О. від ТОВ «ОМЕН-САРР» - Петрина О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023, постановлену суддею Ковалем С.М. м. Миколаїв по справі №915/667/22 за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» до відповідача Южноукраїнської міської територіальної громади в особі Южноукранської міської ради Миколаївської області про стягнення 4107763,26 грн, заінтересована особа Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст обставин справи та ухвали суду, що оскаржується в апеляційному порядку: Господарський суд Миколаївської області рішенням від 18.04.2023, задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» (надалі по тексту постанови позивач, заявник, ТОВ «ОМЕН-САРР») до Южноукраїнської міської територіальної громади в особі Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (надалі по тексту постанови відповідач, апелянт, Южноукраїнська міська рада, Міська рада) в повному обсязі; стягнув з відповідача на користь позивача основну заборгованість в розмірі 2 818 088 грн 90 коп., інфляційні втрати в розмірі 1114 825 грн 01 коп., 3 % річних в розмірі 174 849 грн 35 коп., а також вирішено питання про розподіл судових витрат. На виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023 року видано відповідний наказ суду від 29.05.2023. Ухвалою суду від 10.10.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» та змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023 у господарській справі №915/667/22 наступним чином: «Стягнути з Южноукраїнської міської територіальної громади в особі Южноукранської міської ради Миколаївської області через Виконавчий комітет Южноукраїнської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» основну заборгованість в розмірі 2818088,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 1114825,01 грн., 3 % річних в розмірі 174849,35 грн., а також 30808,23 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із казначейських рахунків, відкритих розпоряднику бюджетних коштів Виконавчому комітету Южноукраїнської міської ради (ідентифікаційний код 20910974)». Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради задоволено та відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» про зміну способу виконання рішення. 02.03.2026 до Господарського суду Миколаївської області від ТОВ «ОМЕН-САРР» надійшла заява про зміну порядку виконання рішення суду в даній справі в порядку ст. 331 ГПК України, в якій заявник просив суд змінити порядок виконання рішення суду, визначити його таким чином: «Стягнути з Південноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, в особі Південноукраїнської міської ради (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд.48, ідентифікаційний код 33850880), за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету Південноукраїнської міської територіальної громади - Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд.48, ідентифікаційний код 20910974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН САРР» (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 39, кв.108, ідентифікаційний код 34799595), основну заборгованість в розмірі 2 818 088,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 114 825,01 грн., 3 % річних в розмірі 174 849,35 грн., а також 30 808,23 грн. судового збору». Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР», змінено порядок виконання рішення суду від 18.04.2023 у господарській справі №915/667/22, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути з Южноукраїнської (Південноукраїнської) міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, в особі Южноукраїнської (Південноукраїнської) міської ради (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд.48, ідентифікаційний код 33850880), за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету Южноукраїнської (Південноукраїнської) міської територіальної громади - Виконавчого комітету Южноукраїнської (Південноукраїнської) міської ради (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд.48, ідентифікаційний код 20910974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м. Південноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 39, кв.108, ідентифікаційний код 34799595), основну заборгованість в розмірі 2 818 088,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 1114825,01 грн., 3 % річних в розмірі 174 849,35 грн., а також 30 808,23 грн. судового збору». Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу: Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 по справі №915/667/22 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» про зміну способу і порядку виконання рішення суду, а саме: шляхом безспірного списання належних до стягнення з Південноукраїнської міської ради (код ЄДРПОУ 33850880) грошових коштів їх безспірного списання з рахунків виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради (код ЄДРПОУ 20910974) по справі №915/667/22. Виконавчий комітет в обгрунтування підстав апеляційного перегляду вказує, що оскаржувана ухвала господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 абсолютно ідентична за своїм формулюванням мотивувальної частини вже скасованій Південно - Західним апеляційним господарським судом ухвалі господарського суду Миколаївської області від 10.10.2026 по справі № 915/667/22. За твердженнями апелянта, Південноукраїнська міська рада (код ЄДРПОУ 33850880) та Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради (код ЄДРПОУ 20910974) є різними, самостійними юридичними особами органами місцевого самоврядування, суб`єктами права, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто здатністю від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов`язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді. На думку Виконавчого комітету, позивач, формулюючи вимоги заяви про зміну способу та порядку виконання рішення у даній справі, фактично підмінив поняття інституту заміни сторони інститутом зміни способу і порядку виконання рішення, оскільки Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради та Південноукраїнська міська рада є різними юридичними особами, які не можуть відповідати за зобов`язаннями один одного, окрім випадків, визначених чинним законодавством (наприклад, внаслідок матеріального або процесуального правонаступництва). Чинне законодавство України, в тому числі і Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не містить норми про те, що Виконавчий комітет, як окрема юридична особа, відповідає за зобов`язаннями Ради. На переконання апелянта, суд, задовольняючи заяву про зміну порядку виконання судового рішення, по своїй суті не змінює спосіб та порядок виконання рішення, а залучає до виконання рішення про стягнення з Південноукраїнської міської ради, особу - Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради, яка не була учасником даної справи, та не приймала участі у спірних правовідносинах. Узагальнені доводи відзиву на апеляційні скарги: 11.06.2026 за вх.№1974/26 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради, у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить суд залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Так, за твердженнями позивача, при зверненні Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» до господарського суду Миколаївської області 25.09.2023 із заявою, товариство просило змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023 у справі № 915/667/22. Звертаючись до суду із заявою 02.03.2026, позивач просить змінити порядок виконання рішення суду в даній справі. На думку позивача, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обмежень щодо повторного подання заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, якщо змінилися обставини. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що пунктом 14 рішення Південноукраїнської міської ради від 25.12.2026 №2503 «Про бюджет Південноукраїнської міської територіальної громади на 2026 рік» міська рада уповноважила виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради здійснювати оплату судових витрат та виплат за рішеннями судів Південноукраїнської міської ради. Для забезпечення можливості здійснювати захист прав та інтересів міської ради та її виконавчого комітету в судах передбачені кошти саме на розпорядника бюджетних коштів виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради. Від імені виконавчого комітету міської ради (код ЄДРПОУ 20910974) сплачуються також судовий збір та інші судові витрати за подання Південноукраїнською міською радою процесуальних документів. Рух справи у Південно-західному апеляційному господарському суді: Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026, апеляційну скаргу Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Лічмана Л.В., Філінюка І.Г. 15.05.2026 в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» від Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради надійшло клопотання, в якому заявник просить суд зупинити виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 по справі № 915/667/22 до завершення розгляду Південнозахідним апеляційним господарським судом апеляційної скарги виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 по справі №915/667/22. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023 у справі №915/667/22 до надходження матеріалів оскарження ухвали, необхідних для розгляду апеляційної скарги на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали по справі №915/667/22, необхідних для розгляду апеляційної скарги на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. 25.05.2026 матеріали справи №915/667/22 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі, суд встановив, що апеляційна скарга Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023 у справі №915/667/22 відповідає вимогам ст. 258 ГПК України, якою встановлено форма та зміст апеляційної скарги, підстав для її повернення чи відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду серед іншого, було постановлено відкрити апеляційне провадження по справі №915/667/22 за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023. Призначено справу №915/667/22 за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023 до розгляду на 16.07.2026. Означеною ухвалою суду з підстав викладених в ухвалі суду, також було постановлено відмовити у задоволенні клопотання Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради про зупинення виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 по справі № 915/667/22. Представник Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради в судовому засіданні 16.07.2026 підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні і скасуванні оскаржуваної ухвали суду. Представник ТОВ ««ОМЕН-САРР» в судовому засіданні 16.07.2026 заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної: Господарський суд Миколаївської області рішенням від 18.04.2023, яке набрало законної сили 23.05.2023, задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» до Южноукраїнської міської територіальної громади в особі Южноукранської міської ради Миколаївської області в повному обсязі; стягнув з відповідача на користь позивача основну заборгованість в розмірі 2 818 088 грн 90 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 114 825 грн 01 коп., 3 % річних в розмірі 174 849 грн 35 коп., а також вирішено питання про розподіл судових витрат. 29.05.2023 року на виконання вказаного вище рішення стягувачу було видано відповідний наказ. 02.03.2026 до Господарського суду Миколаївської області від ТОВ «ОМЕН-САРР» надійшла заява про зміну порядку виконання рішення суду в даній справі в порядку ст. 331 ГПК України, в якій заявник просив суд змінити порядок виконання рішення суду, визначити його таким чином: «Стягнути з Південноукраїнської міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, в особі Південноукраїнської міської ради (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд.48, ідентифікаційний код 33850880), за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету Південноукраїнської міської територіальної громади - Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд.48, ідентифікаційний код 20910974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН САРР» (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 39, кв.108, ідентифікаційний код 34799595), основну заборгованість в розмірі 2 818 088,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 114 825,01 грн., 3 % річних в розмірі 174 849,35 грн., а також 30 808,23 грн. судового збору». Заява мотивована тим, що, згідно ст. ст. 63, 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 22, 43,45-54,78 Бюджетного кодексу України, виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи. У заяві позивач вказує, що під час виконання рішення у даній справі виникли труднощі з огляду на те, що Южноукраїнська міська рада Миколаївської області не включена до жодної мережі розпорядників і одержувачів коштів місцевого бюджету та в неї відсутні розрахункові рахунки. Про вказане заявник дізнався тоді, коли 08.09.2023 року Управління Державної казначейської служби України у м. Южноукраїнську Миколаївської області листом №01.-08.08-/157 повернуло наказ Господарського суду Миколаївської області без виконання на підставі пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників та зазначило, що боржник Южноукраїнська міська рада в Казначейській службі м. Южноукраїнська не обслуговується та відкритих рахунків не має. Відтак, на думку заявника, враховуючи, що Южноукраїнська міська рада Миколаївської області не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Южноукраїнська Миколаївської області та не має рахунків в органах державного казначейства, з метою захисту прав позивача та подальшого реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення присуджених грошових коштів можливо здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Южноукраїнська Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР», змінено порядок виконання рішення суду від 18.04.2023 у господарській справі №915/667/22, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути з Южноукраїнської (Південноукраїнської) міської територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, в особі Южноукраїнської (Південноукраїнської) міської ради (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м.Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд.48, ідентифікаційний код 33850880), за рахунок місцевого бюджету, з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету Южноукраїнської (Південноукраїнської) міської територіальної громади - Виконавчого комітету Южноукраїнської (Південноукраїнської) міської ради (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд.48, ідентифікаційний код 20910974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» (55002, Миколаївська область, Вознесенський р-н, м. Південноукраїнськ, вул. Набережна Енергетиків, 39, кв.108, ідентифікаційний код 34799595), основну заборгованість в розмірі 2 818 088,90 грн., інфляційні втрати в розмірі 1114825,01 грн., 3 % річних в розмірі 174 849,35 грн., а також 30 808,23 грн. судового збору». Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що Південноукраїнська (Южноукраїнська) міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але безпосередньо фінансових ресурсів не має та фінансових операцій не здійснює, оскільки у неї відсутні рахунки в казначействі; натомість, розпорядником бюджетних коштів є виконавчий комітет Південноукраїнської (Южноукраїнська) міської ради. За такого виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023 у даній справі шляхом стягнення коштів з Південноукраїнської (Южноукраїнської) міської ради (органу місцевого самоврядування) є неможливим, так як остання не є розпорядником бюджетних коштів та, відповідно, не обслуговується у Відділенні ДКСУ. В мотивування підстав постановлення оскаржуваної ухвали, Господарським судом Миколаївської області було зазначено, що у відповідності п. 14 рішення Південноукраїнської міської ради від 25.12.2026 №2503 «Про бюджет Південноукраїнської міської територіальної громади на 2026 рік» Виконавчий комітет Південноукраїнської (Южноукраїнської) міської ради уповноважено здійснювати оплату судових витрат та виплат за рішеннями судів Південноукраїнської міської ради. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції: Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду у справі №915/667/22, якою змінено порядок виконання судового рішення, наявність або відсутність обставин для такої зміни за нормами чинного законодавства України. Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до частин 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій. Під зміною порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом (схожі за змістом усталені висновки викладено в постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №456/953/15-а, від 17.07.2019 у справі №748/2827/16-а, від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15, від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 та в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 179/1341/15-ц, від 01.08.2019 у справі № 759/10301/15-ц, від 09.12.2020 у справі № 464/6966/16-ц). Згідно з частинами 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. За змістом положень частин 1, 8 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Згідно з частиною 2 статті 64 та частиною 1 статті 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Отже, виходячи із системного аналізу змісту положень статті 96 ЦК України та статей 10, 11, 51, 64, 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що Південноукраїнська міська рада Миколаївської області і Виконком Південноукраїнської міської ради Миколаївської області є різними юридичними особами, які мають різні повноваження та функції, а також самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями. В силу приписів ч. 2, 3 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. Таким чином, у даному разі, зважаючи на те, що суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою фактично вирішив питання про права та інтереси Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, який не є учасником справи №915/667/22, останній не позбавлений процесуального права на оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 та користується всіма правами апелянта, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на судове рішення. Колегія суддів звертає увагу, що оформлене оскаржуваною ухвалою стягнення основної заборгованості в розмірі 2 818 088,90 грн, інфляційних втрат в розмірі 1 114 825,01 грн, 3 % річних в розмірі 174 849,35 грн, а також 30 808,23 грн судового збору з рахунків Виконкому Південноукраїнської міської ради, фактично є наслідком неправомірного залучення Виконкому як співвідповідача та нового боржника (солідарного боржника) якраз на стадії виконавчого провадження в справі, що, в свою чергу, свідчить про порушення судом першої інстанції імперативних норм частин 1, 2, 4 статті 48 ГПК України, які (норми) дозволяють суду першої інстанції залучити до участі в справі співвідповідача (співвідповідачів) або замінити первісного відповідача належним відповідачем, причому вказані процесуальні дії суд має право вчиняти лише за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, тобто не з ініціативи суду, а процесуальним наслідком пред`явлення позову до неналежного відповідача є відмова в позові до нього (аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22). Наведене з урахуванням положень частини 2 статті 14 ЦК України переконливо свідчить про те, що оскаржувана ухвала постановлена Господарським судом Миколаївської області про права та обов`язки Виконкому Південноукраїнської міської ради, оскільки покладає на нього обов`язок замість Міськради, як відповідача, сплатити позивачу заборгованість, ухвалену до стягнення з Міськради за рішенням суду (аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 02.07.2025 у справі №916/3541/23). У зв`язку з викладеним вище Південно-західний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими твердження скаржника про те, що: 1) положення ГПК України не передбачають встановлення чи зміни способу або порядку виконання рішення суду шляхом заміни однієї юридичної особи - сторони справи на іншу юридичну особу, яка не була стороною при розгляді справи, тобто суд не має повноважень автоматично змінювати відповідача після ухвалення рішення; 2) відповідачем і боржником у цій справі є саме Південноукраїнська міська рада Миколаївської області, а Виконком Південноукраїнської міської ради Миколаївської області не був і не є стороною в справі №915/667/22, щодо Виконкому позивачем не заявлялись жодні позовні вимоги, а отже, ця юридична особа за відсутності передбачених законом підстав не може виконувати обов`язки за боржника - Міськраду. Окремо колегія суддів зазначає, що фактичне покладення обов`язку зі сплати присуджених коштів на Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради Миколаївської області за своєю правовою природою є заміною боржника у виконавчому провадженні. Заміна сторони виконавчого провадження (боржника) допускається виключно в порядку статей 52, 334 ГПК України та лише за наявності матеріального (процесуального) правонаступництва. Натомість Південноукраїнської міська рада та її виконавчий комітет є самостійними юридичними особами, між якими відсутнє правонаступництво, а тому підстав для застосування статей 52, 334 ГПК України не встановлено. Інститут зміни способу і порядку виконання рішення (стаття 331 ГПК України) не може використовуватися для заміни зобов`язаної особи чи покладення майнової відповідальності на іншу юридичну особу, яка не є боржником за виконавчим документом. Оскільки оскаржуваною ухвалою вирішене питання про права та обов`язки Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, який не був залучений до участі у справі та до розгляду заяви про зміну порядку виконання судового рішення, постановлення оскаржуваної ухвали за таких обставин відповідно до пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України є обов`язковою (безумовною) підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Боржником у справі №915/667/22 є саме Південноукраїнська міська рада Миколаївської області, а Виконавчий комітет Південноукраїнської міської ради Миколаївської області не був залучений до участі у справі та до розгляду заяви судом першої інстанції, щодо скаржника позивачем не заявлялись жодні вимоги, а отже, ця юридична особа, за відсутності передбачених законом підстав, не може виконувати обов`язки за боржника. Суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованими доводами скаржника про те, що положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не містить норм про те, що виконавчий комітет, як окрема юридична особа відповідає за зобов`язаннями ради, а визначення Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради як окремої юридичної особи розпорядником бюджетних коштів не може бути підставою для заміни порядку виконання рішення суду. Посилання на те, що органи ради є підзвітними і підконтрольними відповідним радам також не може бути підставою для стягнення коштів з іншої юридичної особи, ніж зазначено в рішенні суду, шляхом зміни порядку виконання рішення суду. Усі інші доводи, обґрунтування та посилання учасників справи судом апеляційної інстанції враховані, проте не є такими, що впливають на висновки суду у даній постанові. Мотиви відхилення аргументів викладених в апеляційній скарзі: Південно-західний апеляційний господарський суд вважає безпідставними посилання у відзиві на апеляційну скаргу позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.05.2020 у справі № 916/1952/17, яка є нерелевантною для цієї справи як така, що сформована в неподібних до цієї справи правовідносинах, з огляду на таке. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічний висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц). При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19). Так, ухвалюючи постанову від 14.05.2020 у справі № 916/1952/17, якою було залишено без змін судові рішення судів про стягнення з Одеської міської ради за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ» 48 862 099,60 грн в порядку застосування наслідків недійсності договору міни від 12.08.2010, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виходив з того, що під час нового розгляду справи №916/1952/17 ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2018 було залучено до участі у справі Виконавчий комітет Одеської міської ради та Департамент комунальної власності Одеської міської ради як співвідповідачів, тобто з дотриманням вимог статті 48 ГПК України. Натомість під час розгляду цієї справи (№915/667/22) відповідачем і боржником є виключно Південноукраїнська міськрада, а Виконком Південноукраїнської міськради не був і не є стороною в цій справі, оскільки щодо Виконкому позивачем не заявлялися жодні позовні вимоги та в якості співвідповідача скаржник у встановленому порядку не залучався. Таким чином, за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в справах №916/1952/17 та в справі, що наразі розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в процесуально-правовому регулюванні прав та обов`язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаного апеляційним судом правового висновку як нерелевантного для вирішення питання про зміну поряду та способу виконання судового рішення. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги: Частиною першою ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції ураховує висновки, які зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на встановлене вище, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження матеріалами справи, з урахуванням саме мотивів даної постанови, а тому ухвала Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 у справі №915/667/22 підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої та пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України, та у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» про зміну порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023 у справі №915/667/22 про стягнення на користь позивача основної заборгованості у розмірі 2 818 088 грн 90 коп., інфляційних втрат у розмірі 1114 825 грн 01 коп., 3 % річних у розмірі 174 849 грн 35 коп. слід відмовити. Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції: За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Колегія суддів за наслідками розгляду апеляційної скарги застосовує дану норму та покладає витрати Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на позивача. Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284, 331 ГПК України, Південно західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023 у справі №915/667/22 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.05.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №915/667/22 - скасувати.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» про зміну порядку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2023 у справі №915/667/22 - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕН-САРР» на користь Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради 3328,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст Постанови складено та підписано 20 липня 2026 року. Головуючий суддя Н.А. Павленко Судді: Л.В. Лічман І.Г. Філінюк