Постанова ККС ВС № 523/5172/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2026 року м. Київ справа № 523/5172/25 провадження № 51-1646 км 26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025164490000067, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, раніше судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 та ч. 3 ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано призначене вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 вересня 2023 року, яким ОСОБА_6 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки та визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ч. 3 ст. 72 КК України вирок Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 вересня 2023 року в частині засудження ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, до основного покарання у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів громадян ухвалено виконувати самостійно. Вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 22 листопада 2024 року, яким ОСОБА_6 засуджено за вчинення 29 лютого 2024 року злочину, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади у сфері недоторканості державних кордонів на строк 3 роки, звільненого від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75, 76 цього Кодексу, з іспитовим строком 2 роки ухвалено виконувати самостійно. Застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, впродовж строку застосування якого покладено обов`язки, а саме: не виїжджати за межі Одеської області без дозволу суду та повідомляти суд про зміну місця свого фактичного проживання. Після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання ухвалено скасувати, а ОСОБА_6 доставити до установи відбування покарання. Строк відбуття покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з дня його фактичного прибуття до установи відбування покарання. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено, призначено ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 389 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, приєднано невідбуту частину покарання у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн, та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки за попереднім вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.09.2023 та за сукупністю вироків призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки та штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн, який відповідно до положень ст. 72 КК України постановлено виконувати самостійно. У решті вирок залишено без змін. За обставин, викладених у вироку, вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 вересня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, який набрав законної сили 19.12.2023. 31 грудня 2023 року, 05 год 40 хв., ОСОБА_6 , діючи умисно та цілеспрямовано, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що він позбавлений права керування транспортними засобами, керував автомобілем марки «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , по Привокзальній площі навпроти буд. № 2 в м. Одесі, та під час руху був зупинений працівниками УПП в Одеській області ДПП України. Відповідно до інформації наданої Управлінням патрульної поліції в Одеській області відносно ОСОБА_6 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 761715 від 31 грудня 2023 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Таким чином ОСОБА_6 , всупереч встановленому порядку відбуття покарання, в порушення вимог ч. 1 ст. 34 КВК України, в частині обов`язку засудженого виконувати судове рішення, будучи належним чином ознайомленим з умовами відбування додаткового покарання, порядком виконання вироку та покладеними на нього обов`язками, діючи з прямим умислом, ухилився від відбування покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, чим спричинив шкоду інтересам правосуддя в частині забезпечення виконання покарання, не пов`язаного з позбавленням волі. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На переконання сторони обвинувачення, суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково апеляційну скаргу прокурора та змінюючи вирок стосовно ОСОБА_6 , дійшов до помилкового висновку, що доводи скарги не призводять до погіршення становища обвинуваченого. Зокрема, приєднуючи додатково на підставі ст. 71 КК України невідбуте покарання у виді штрафу у розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначене за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 28.09.2023, апеляційний суд фактично погіршив становище ОСОБА_6 , а тому повинен був ухвалити новий вирок. Крім цього, вказаний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій ставилося питання про погіршення становища обвинуваченого, який надіслав клопотання про відкладення апеляційного розгляду, порушуючи право на захист, не забезпечив відповідно до положень статей 9, 20 та ч. 4 ст. 401 КПК України участь ОСОБА_6 в апеляційному розгляді. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримав. Від засудженого ОСОБА_6 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке. За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 389 КК України, а також призначений вид та розмір покарання у касаційній скарзі не заперечуються. Статтею 370 КПКУкраїни передбачено, що судове рішенняповинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання. Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник (ч. 1 ст. 421 КПК України). Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком приєднати невідбуте покарання за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 вересня 2023 року у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн, та позбавлення права керування транспортними засобами на строк на 2 роки. Разом із тим, апеляційний суд, задовольнивши частково апеляційну скаргу прокурора в частині призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, своє рішення виклав у формі ухвали, не зваживши на те, що покарання, призначене ОСОБА_6 за сукупністю вироків із приєднанням, крім додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, також невідбутої частину основного покарання у виді штрафу за попереднім вироком, є більш суворим по відношенню до покарання, призначеного обвинуваченому вироком місцевого суду, тому відповідно до вимог ст. 420 КПК України вказане рішення необхідно було викласти у формі вироку. Крім цього, згідно п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язковою. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 401 та ч. 4 ст. 405 КПК України обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається. Однак, апеляційний суд вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався та розглянув, зокрема, апеляційну скаргу прокурора, в якій порушувалося питання про погіршення правового становища ОСОБА_6 , без участі останнього, який 28.01.2026 звернувся до Одеського апеляційного суду із заявою про відкладення апеляційного розгляду на іншу дату через неможливість прибуття 29.01.2026 до зали суду із-за сімейних обставин та складних погодних умов (т. 2 а. п. 45). Колегія суддів вважає, що допущені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд ухвалив: Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанцій, задовольнити. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Державної установи «Крижопільський виправний центр (№ 113)». Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3