Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/10436/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2026 року м. Чернівці Справа № 727/10436/24 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Лисака І.Н., суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О., за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В., позивач: Чернівецька міська рада, відповідач: ОСОБА_1 , при розгляді справи за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 травня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Смотрицького В.Г., дата складання повного тексту рішення 06 травня 2026 року, ВСТАНОВИВ: У вересні 2024 року ЧМР звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила: усунути відповідачем перешкоди у користуванні та розпорядженні ЧМР самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою позаду земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:19:002:0280 за адресою АДРЕСА_1 , шляхом демонтування вигрібної ями та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. ЧМР свої вимоги мотивувала тим, що її рішенням від 08.12.2016 року №488, затверджено проект відведення та надано ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0538га, кадастровий номер 7310136300:19:002:1151 в оренду терміном на 5 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), код 02.01 (обслуговування існуючого житлового будинку). На вказану земельну ділянку було видано будівельний паспорт з реєстраційним номером №1366/17 БП від 23.05.2017 року на будівництво індивідуального житлового будинку, де в наданій схемі забудови вказано місце розташування проектованого індивідуального житлового будинку, локальних очисних споруд та сусідніх будівель та споруд. Відповідно до схеми забудови земельної ділянки на АДРЕСА_2 запроектовано АДРЕСА_3 (одну) очисну споруду позаду будинковолодіння з правої сторони в межах орендованої земельної ділянки ОСОБА_2 . Провадження №22-ц/822/1348/26 Вказує, що відповідно до даних Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва відсутня інформація щодо документів дозвільного або декларативного характеру, які б надавали право на виконання робіт по влаштуванню вигрібної ями за адресою АДРЕСА_1 . Надалі, рішенням виконавчого комітету міської ради від 14.12.2021 року №975/29 (пункт 2.6) присвоєно адресу АДРЕСА_4 - житловому будинку літ.А загальною площею 133,20 кв.м, в тому числі три житлові кімнати площею 45,70 кв.м, вигрібній ямі І, огорожі №2, власником яких є ОСОБА_1 ; 2.6.2. АДРЕСА_2 житловому будинку літ.А загальною площею 133,20 кв.м, в тому числі три житлові кімнати площею 45,70 кв.м, вигрібній ямі II, огорожі №l, власником яких є ОСОБА_3 . В технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 , виготовлений ЧМКБТІ 30.11.2021, зазначені вигрібні ями І та ІІ за межами земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:19:002:1151, які знаходилися в оренді ОСОБА_2 . Замовниками технічної інвентаризації на виготовлення паспорту є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.09.2021 року №HB-7306449392021 конфігурацією зазначеної змінено. ЧМР не видавався дозвіл на зміну конфігурації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , а рішенням ЧМР від 16.06.2022 року №772 визнано припиненим договір оренди землі від 31.01.2017 року №10396, укладений між ЧМР та ОСОБА_2 у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (підстава: витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2021 №2933, №293324519). Цим же рішенням надано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0538га (кадастровий номер 7310136300:19:002:1151) в оренду терміном на 5 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (підстава: заява ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрована 28.01.2022 року за №KO-41/1/0-24/01 (ЦНАП), витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстраці права власності від 30.12.2021 року №2933, №293324519); надано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дозвіл на поділ земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0538 (кадастровий номер 7310136300:19:002:1151) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) на 2 земельні ділянки, з них: №1 - орієнтовною площею 0,0277 га, №2 - орієнтовною площею 0,0261 га (підстава: заява ОСОБА_3 ОСОБА_1 , зареєстрована 28.01.2022 року за №KO-41/1/0-24/01 (ЦНАП), витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстраці права власності від 30.12.2021 року №2933, №293324519). Надалі, між ЧМР та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від 07.07.2022 року №12029 терміном до 06.07.2027 року. Рішення Чернівецької міської ради від 26.01.2023 року №1085: затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0538 га (кадастровий номер 7310136300:19:002:1151) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01), на підставі якої сформовано 2 земельні ділянки: № НОМЕР_1 площею 0,0277гa (кадастровий номер 7310136300:19:002:0280) АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 - площею 0,0261га (кадастровий номер 7310136300:19:002:0279) адресою АДРЕСА_2 ; визнано припиненим договір оренди землі від 07.07.2022 року №12025, укладений між ЧМР, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , шляхом його розірвання за згодою сторін (підстава: заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстровані 16.11.2022 року за №Б-3868/0-24/01 та 17.11.2022 року за №K-3880/0-24/01 (ЦНАП), рішення міської ради VIII скликання від 16.06.2022 року №772 (пункт 24.2)); надано ОСОБА_3 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0261 га (кадастровий номер 7310136300:19:002:0279) в оренду терміном на 5 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (обслуговування існуючого житлового будинку) (підстава: заява ОСОБА_3 , зареєстрована 16.11.2022 року за №Б-3868/0-24/01 (ЦНАП), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2021 року №293334483); надано ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0277 гa (кадастровий номер 7310136300:19:002:0280) в оренду терміном на 5 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01) (обслуговування існуючого житлового будинку) (підстава: заява ОСОБА_1 , зареєстрована 17.11.2022 року за №K-3880/0-24/01 (ЦНАП), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2021 року №293324519). 22.03.2023 року між ЧМР та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі від №12386 за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0277 га (кадастровий номер 7310136300:19:002:0280) терміном до 21.03.2028 року для обслуговування існуючого житлового будинку. Рішенням Чернівецької міської ради від 25.04.2024 року №1784 відмовлено: ОСОБА_1 у задоволенні звернення від 28.02.2024 року за №K-1012/0-24/01 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0450 га в оренду для обслуговування житлового будинку, у зв`язку з тим, що право оренди на такі земельні ділянки набувається на конкурентних засадах (на земельних торгах) (підстава: ст.134 ЗК України). Вказує, що земельна ділянка позаду АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності, а самовільно споруджена вигрібна яма, яка знаходиться на землі комунальної власності, порушує її інтереси, що вимагає від органу місцевого самоврядування, який зобов`язаний їх захищати, вжиття заходів щодо усунення перешкод та звільнення земельної ділянки за зазначеною адресою. З урахуванням наведеного та посиланням на норми права, що регулюють спірні правовідносини ЧМР просила позов задовольнити. Стягнути з відповідача понесені судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 травня 2026 року в задоволенні позову Чернівецької міської ради відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду сторона позивача оскаржила його в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить обставини, викладені в позовній заяві, та зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ЧМР, а відповідач, не набувши у встановленому ЗК України порядку права користування такою, безпідставно й неправомірно користується нею. Наголошує й на тому, що суд приймаючи до уваги сторону відповідача, не забезпечив належного балансу інтересів сторін. Підсумовуючи викладене вказала, що ЧМР не приймалося рішення щодо передачі у власність чи користування спірної земельної ділянки відповідачу, а останньою самовільно споруджено вигрібну яму, що є самочинним будівництвом. Просить оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову. Відзив до суду апеляційної інстанції не надходив. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах їх обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, приходить до наступних висновків. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 2.6.1. рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 975/29 від 14.12.2021 року (а.с.63) розділено будинковолодіння по АДРЕСА_2 та присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 житловому будинку літ. А загальною площею 133,20 м.кв, вигрібній ямі І, огорожі № 2, власником яких є ОСОБА_1 . Таким чином, вигрібна яма ще у 2021 році визначена у рішенні Виконавчого комітету Чернівецької міської ради як складова об`єкта нерухомого майна. Також зазначив, що у даній справі позивач, посилаючись на наявність вигрібної ями на спірній земельній ділянці, не надав належних та допустимих доказів того, яким саме чином її розміщення обмежує чи унеможливлює здійснення ним правомочностей власника. Зокрема, матеріали справи не містять доказів фактичного використання позивачем спірної земельної ділянки та неможливості такого використання у зв`язку з наявністю вигрібної ями, зменшення корисних властивостей земельної ділянки або неможливості її використання за цільовим призначенням, створення перешкод у доступі до ділянки або її частини, завдання шкоди чи виникнення загрози порушення прав та інтересів позивача. Крім того, позивач не обґрунтував, у чому саме полягає негативний вплив спірного об`єкта на реалізацію його права розпорядження земельною ділянкою, зокрема не довів наявності обставин, які б унеможливлювали відчуження, передачу в користування чи інше розпорядження нею. Також, відповідно до п.2.6.1. рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 975/29 від 14.12.2021 року розділено будинковолодіння по АДРЕСА_2 та присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 житловому будинку літ. А загальною площею 133,20 м.кв., вигрібній ямі І, огорожі № 2 власником яких є ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до пункту 2.4. Договору оренди землі від 07.07.2022 року № 12029 (а.с. 27-28) зазначено, що на земельній ділянці розміщені житлові будинки з надвірними спорудами. Таким чином позивачу з 2021 року відомо про наявність вигрібної ями та тривалий час користування нею без заперечень зі сторони позивача. Наголосив, що доводи позивача зводяться фактично до констатації розміщення вигрібної ями на земельній ділянці без належного підтвердження того, що така обставина сама по собі створює реальні перешкоди у здійсненні правомочностей власника. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Демонтаж тягне за собою фактичне припинення існування такого об`єкта та істотне втручання у сферу прав та інтересів особи, яка використовує даний об`єкт. Він можливий лише після попереднього обстеження території, складання відповідних актів та дотримання процедур, з урахуванням співмірності характеру порушення інтересів позивача та втручання в права відповідача, якщо таке втручання є виправданим та необхідним у демократичному суспільстві. Матеріали справи не містять інформації про проведення обстеження земельної ділянки, на якій розміщено спірний об`єкт відповідним органом, відсутній акт за результатами даного обстеження та підтвердження здійснення будь-яких інших заходів реагування органом місцевого самоврядування. Також відсутня інформація щодо чітких координат даного об`єкту, його конфігурації, інформації чи діюча вигрібна яма, її глибина чи відстань від житлового будинку. Крім того, до позовної заяви сторонами не долучались та не заявлялись клопотання про проведення експертиз з метою дослідження технічної можливості демонтажу вигрібної ями, включаючи відкачування рідких та твердих відходів з вигрібної ями, демонтаж перекриття: видалення металевих чи цегляних конструкцій за допомогою ручного або механізованого інструменту (відбійні молотки, болгарки тощо); розбирання стін: демонтаж кладки поступовим розбиранням вручну або з використанням механізованої техніки; видалення трубопроводу: демонтаж каналізаційної труби шляхом її розрізання та вилучення; засипка: засипка котловану щебнем, піском або інертними матеріалами з пошаровим ущільненням та вирівнюванням поверхні та відновлення благоустрою території. Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону як такий, що ухвалено при неповно з`ясованих обставинах, які мають значення для справи, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що на земельну ділянку за адресою по АДРЕСА_1 площею 0,0538 га, кадастровий номер 7310136300:19:002:1151 видано будівельний паспорт з реєстраційним номером №1366/17 БП від 23.05.2017 року на будівництво індивідуального житлового будинку, де в наданій схемі забудови вказано місце розташування проектованого індивідуального житлового будинку, локальних очисних споруд та сусідніх будівель та споруд (а.с.11-13). Відповідно до схеми забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 запроектовано 1 (одну) очисну споруду позаду будинковолодіння в межах орендованої земельної ділянки ОСОБА_2 . З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого 30 листопада 2021 року на замовлення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації вбачається, що на схемі розташування будівель та споруд відображено вигрібні ями № I-II, що також зазначено в експлікації до схеми розташування будівель та споруд (а.с.14-19). На а.с.67/зворот-69 міститься копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.09.2021 року №НВ-7306449392021 із зміненою конфігурацією зазначеної земельної ділянки. Згідно з Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради від 18 грудня 2018 року №ЧВ141183522905, індивідуальний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 був прийнятий в експлуатацію (а.с.22-24). Рішенням Чернівецької міської ради від 08.12.2016 року №488 затверджено проект відведення та надано ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0538 га (кадастровий номер 7310136300:19:002:1151) в оренду для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) код 02.01 (обслуговування існуючого житлового будинку). Відповідно до зазначеного рішення між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 31.01.2017 року №10396 терміном до 31.01.2022, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.03.2017 р., індексний номер витягу 82031624 (а.с.69-70). Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.10.2021 року №281817317 відповідач ОСОБА_1 є власником 1/2 житлового будинку з надвірними спорудами, об`єкт житлової нерухомості, а саме: житловий будинок літ.«А» з 6 кімнат, загальною площею 266,40 кв.м, житлового площею 91,40 кв.м, вигрібна яма І, огорожа №1-2 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.72/зворот-73). З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2021 року №293324519 та схеми розташування будівель та споруд вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, з надвірними спорудами, об`єкт житлової нерухомості, а саме: житловий будинок літ.«А» з 3 кімнат, загального площею 133,20 кв.м, житлового площею 45,70 кв.м, вигрібна яма І, огорожа №2 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.81-82). ОСОБА_1 зверталась до Чернівецької міської ради стосовно надання земельної ділянки в оренду для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , за наслідками розгляду таких Чернівецькою міською радою VIII скликання від 16.06.2022 року №772 прийнято наступне рішення, в якому: - пунктом 24 рішення припинено договір оренди землі від 31.01.2017 року №10396 ОСОБА_2 , у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; - пунктом 24.1. вказаного рішення надано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0538 га (кадастровий номер 7310136300:19:002:1151) в оренду терміном на 5 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - пунктом 24.2. рішення надано ОСОБА_3 і ОСОБА_1 дозвіл на поділ земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0538 га (кадастровий номер 7310136300:19:002:1151) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на 2 земельні ділянки, з них №1 - орієнтовною площею 0,0277 га, №2 - орієнтовною площею 0,0261 га (а.с.25-26). Відповідно договору про поділ нерухомого майна від 23.11.2021 року співвласники ( ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) домовились поділити в натурі між собою нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: співвласник - 1 ( ОСОБА_3 ), яка є власником частки житлового будинку з належним до нього будівлями та спорудами площею 133,20 кв.м, житловою площею 45,70 кв.м, складається з приміщень: 1-8 кухня загальною площею 15,10 кв.м; 1-7 їдальня загальною площею 10,80 кв.м; 1-6 коридор загальною площею 9,40 кв.м; 1-9 комора загальною площею 5,10 кв.м; 1-10 гараж загальною площею 25,40 кв.м; 1-16 хол загальною площею 19,90 кв.м; 1- 17 кімната загальною площею 10,50 кв.м; 1-18 кімната загальною площею 15,10 кв.м; 1-19 санвузол загальною площею 5,50 кв.м; 1-20 кімната загальною площею 20,10 кв.м; 1-г балкон загальною площею 0,60 кв.м; 1-д балкон загальною площею 0,70 кв.м; 1-е балкон загальною площею 1,00 кв.м; вигрібна II, огорожа №1; співвласник - 2 ( ОСОБА_1 ), яка є власником частки житлового будинку з належним до нього будівлями та спорудами площею 133,20 кв.м, житловою площею 45,70 кв.м, складається з приміщень: 1-3 кухня загальною площею 15,10 кв.м; 1-2 їдальня загальною площею 10,80 кв.м; 1-1 коридор загальною площею 9,40 кв.м; 1-4 комора загальною площею 5,10 кв.м; 1-5 гараж загальною площею 25,40 кв.м; 1-11 хол загальною площею 13,90 кв.м; 1-12 кімната загальною площею 10,50 кв.м; 1-13 кімната загальною площею 15,10 кв.м; 1-14 санвузол загальною площею 5,50 кв.м; 1-15 кімната загальною площею 20,10 кв.м; 1-г балкон загальною площею 0,60 кв.м; 1-д балкон загальною площею 0,70 кв.м; 1-е балкон загальною площею 1,00 кв.м; вигрібна І, огорожа №2 (а.с.70/зворот-71). Вказаним договором від 23.11.2021 року №2773 право спільної часткової власності на зазначений будинок припинено. Рішенням виконавчого комітету міської ради від 14.12.2021 року №975/29 розділено будинковолодіння за адресою АДРЕСА_2 на окремі будинки з присвоєнням їм поштових адрес, а саме: АДРЕСА_1 , - житловий будинок літ.«А», загальною площею 133,20 кв.м, в тому числі три житлові кімнати площею 45,70 кв.м, вигрібна яма І, огорожа №2, власником якого є ОСОБА_1 та АДРЕСА_2 , - житловий будинок літ.«А», загальною площею 133,20 кв.м, в тому числі три житлові кімнати площею 45,70 кв.м., вигрібна яма II, огорожа №1, власником якого є ОСОБА_3 (а.с.63). Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди землі від 07.07.2022 року №12029, укладеного між ЧМР, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 надана, в тому числі ОСОБА_1 , в оренду для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). В пункті 2.4. даного Договору зазначено, що на земельній ділянці розміщені житлові будинки з надвірними спорудами (а.с.27-28). Рішенням Чернівецької міської ради 29 сесії VIII скликання від 26.01.2023 року №1085 (пункт 9) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0538 га (кадастровий номер 7310136300:19:002:1151), яка знаходиться в оренді ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі якої сформовано 2 земельні ділянки: №1 - площею 0,0277 га (кадастровий номер 7310136300:19:002:0280); №2 - (кадастровий номер 7310136300:19:002:0279). В п.9.1 наведеного рішення зазначено вважати припиненим договір оренди землі від 07.07.2022 року №12029, укладеного між ЧМР, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 шляхом його розірвання за згодою сторін. Пунктом 9.3 цього рішення надано ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0277 га (кадастровий номер 7310136300:19:002:0280) в оренду терміном на 5 років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (обслуговування існуючого житлового будинку) (а.с.20-21). 15 липня 2022 року на замовлення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 (а.с.36-54). З копії кадастрового плану вбачається, що кадастровий номер ділянці позаду земельної ділянок за адресою АДРЕСА_6 не призначався. Відповідно до схеми розташування будівель та споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136300:19:002:0280, вбачається, що вигрібна яма №1 знаходиться за межами сформованої присадибної ділянки (а.с.31). Згідно пункту 1.1. Договору оренди землі від 22.03.2023 року №12386, укладеного між ЧМР та ОСОБА_1 , земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0277 га надана відповідачу в оренду для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). В пункті 2.4. цього Договору зазначено, що на земельній ділянці розміщений житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2549684273060 (а.с.33-34). Рішенням Чернівецької міської ради від 25.04.2024 року №1784 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні звернень від 28.02.2024 року за №К-1012/0-24/01 та 08.04.2024 року за №К-1012/1/0-24/01 стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0450 га в оренду для обслуговування житлового будинку, підстава: право оренди на такі земельні ділянки набувається на конкурентних засадах (на земельних торгах), що обумовлено в ст.134 ЗК України (а.с.75). Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року у справі №600/2448/24-а за позовом ОСОБА_1 до ЧМР про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії відмовлено. Зазначене рішення залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 року (а.с.101-106). Щодо розгляду справи по суті спору. У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Згідно із частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства. В силу частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з частиною 5 статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. В силу статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо). За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є спосіб, який здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав частина 3 статті 153 ЗК України. Згідно частини 2 статті 212 ЗК України приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18). У постанові Верховного Суду від 19 березня 2024 року в справі №915/1439/21 сформульовано правовий висновок про те, що спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма частини другої статті 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов`язаних із встановленням суб`єктного складу осіб, зобов`язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельних ділянок, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема, статті 376 цього Кодексу. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №442/302/17 зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна». Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 листопада 2023 року у справі №916/1174/22, від 20 липня 2022 року у справі №923/196/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 33 Постанови №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначав, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суди мають враховувати, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. У відповідності до частин першої, другої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Згідно із частиною сьомою статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. У постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року в справі №354/612/13-ц зроблено висновок, що «з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою». «Аналіз частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Встановивши, що самочинна забудова, здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, суди повинні з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних норм і правил, чиї права порушено такою забудовою» (Див. постанову ВС 20 січня 2021 року у справі №442/302/17). У п.4 постанови «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30 березня 2012 року Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ роз`яснив, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві. Відповідно до п.24 Постанови знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (в тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову. Так, знесення (демонтаж) самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Отже, у разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає у юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам. Європейській суд з прав людини у рішенні від 21 квітня 2016 року у справі «Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria», скарга № 46577/15, роз`яснив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання. Критеріями дотримання такого балансу є: 1) втручання суб`єкта владних повноважень у приватне право особи є виправданим лише за умови, коли це є надзвичайно необхідним для захисту суспільних (публічних) інтересів; 2) можливість суб`єктів владних повноважень змінювати або відкликати окремі власні адміністративні рішення лише в інтересах суспільства, якщо це необхідно, але з урахуванням права та інтересів приватних осіб; 3) наявність обов`язкової та справедливої компенсації особі у разі втручання в її приватне право, що викликане суспільною необхідністю; 4) обов`язковість дотримання розумного співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається для захисту суспільного (публічного) інтересу, та засобами її досягнення. Суд може відмовити в задоволенні позову про знесення самочинно побудованого об`єкта та зобов`язати відповідача здійснити перебудову, якщо це технічно можливо і не суперечить суспільним інтересам. Подібні висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі №120/13166/21-а. У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №461/3490/18 зазначено, що належним способом захисту прав власності міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою, є вимога про знесення такої забудови, яку позивач вважає самочинною, відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови. Звертаючись до суду із цим позовом ЧМР просила усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні ЧМР самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою позаду земельної ділянки, кадастровий номер 7310136300:19:002:0280, по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу вигрібної ями. Так, за правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що знаходження вигрібної ями на земельній ділянці, належній ЧМР створює реальні перешкоди у здійсненні правомочностей власника. У свою чергу, відповідач заперечуючи проти позову вказувала, що в процесі виносу меж орендованої земельної ділянки було встановлено, що вигрібна яма, яка разом із житловим будинком перебуває у власності ОСОБА_1 , побудована за межами цієї земельної ділянки, однак така бетонна вигрібна яма забезпечує функціонування житлового будинку, а тому вимоги ч.2 ст.134 ЗК України на дану ситуацію не поширюються, що засвідчує відсутність порушеного права позивача. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. (Див. постанову ВС від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17). На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами (див. Постанову ВС від 18 жовтня 2021 року у справі №299/3611/19). Так, вимога про звільнення земельної ділянки від самочинних будівель є способом приведення земельної ділянки до стану, що передував незаконному спорудженню об`єктів на ній, шляхом здійснення процесу демонтажу або знесення незаконно збудованих об`єктів на земельній ділянці, які були зведені без відповідних дозволів та порушують будівельні норми та законодавство. Тому ідентифікація шляхом конкретизації розміру самочинного будівництва, а також встановлення можливості відновлення прав власника земельної ділянки без застосування крайніх заходів, - не є вирішальним, коли таке зведене на вільній земельній ділянці відразу з порушенням норм. З іншого боку, саме особа, до якої пред`явлені вимоги про знесення (демонтажу) такого об`єкту, має бути зацікавленою у доведенні суду належними і допустимими доказами можливості часткового знесення споруд із визначенням ідентифікуючих ознак з метою відновлення порушеного права одночасно із збереженням іншої частини без руйнівних для них наслідків. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вірно встановивши обставини звернення із захистом порушеного права безпідставно поклав тягар доказування щодо звернення позивача до відповідача з вимогою про перенесення вигрібної ями, оформлення сервітуту чи укладення договору користування, перекладаючи обов`язок доведення відсутності порушення права землевласника з відповідача на позивача. Отже підсумовуючи, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з об`єктивної сторони - це дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з суб`єктивної сторони - такі дії є винними. Таким чином, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи відповідних правовстановлюючих документів, а їх відсутність свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки. Доказів зворотного матеріали справи не містять, як і доказів того, що відповідач не здійснювала таке будівництво, не завдає ним шкоди чи не чинить перешкоди власнику земельної ділянки, та що відповідач отримала дозвіл на будівництво вигрібної ями поза межами наданої їй у користування земельної ділянки. Аналіз наведених норм права з урахуванням встановлених обставин та наданих сторонами доказів дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 , самовільно, без отримання дозволу власника земельної ділянки, яка розташована позаду земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:19:002:0280, що перебуває у її користуванні, відомості про що міститься й на схемі розташування будівель та споруд, здійснила будівництво шляхом облаштування на такій (неналежній їй) земельній ділянці - вигрібної ями (бетонної), чим порушуються права ЧМР як власника, а тому в спосіб, обраний позивачем, ОСОБА_1 має відновити його порушене право - шляхом демонтажу вигрібної ями та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан (попередній стан), за власний рахунок. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України) Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 вказаної статті). Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення скасовано, позов задоволено, сплачений стороною позивача судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягає компенсації у розмірі 3028 грн та 4992 грн відповідно за рахунок відповідача. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 травня 2026 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою задовольнити. Усунути перешкоди Чернівецькій міській раді у користуванні та розпорядженні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою позаду земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:19:002:0280 за адресою АДРЕСА_1 , відновивши стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом демонтування вигрібної ями ОСОБА_1 за власний рахунок. Стягнути ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради судові витрати у розмірі 8020 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Суддя-доповідач І.Н. Лисак Судді: М.І. Кулянда О.О. Одинак