Постанова 4818 № 953/6977/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 953/6977/25 Номер провадження 22-ц/818/3113/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Візіра О.В., представника позивача адвоката Прокопенко М.І., представник ТОВ «МІАСИН» адвоката Квартенко О. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІАСИН» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2026 року в складі судді Зуба Г.А. по справі № 953/6977/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІАСИН», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про» про витребування майна із чужого незаконного володіння, - В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІАСИН», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторинг Про», про витребування майна із чужого незаконного володіння. Позовна заява мотивована тим, що він на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27 грудня 2007 року, посвідченого ПН ХМНО Погрібною Т.П. за № 5045, набув право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-9, загальною площею 135,8 кв м; 2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:-5-18, ХVІІ, ХVІІІ загальною площею 498,6 кв м в літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 27 грудня 2007 року він уклав з ПАТ «Банк Золоті Ворота» договір про надання споживчого кредиту. 28 грудня 2007 року він уклав із ПАТ «Банк Золоті Ворота» іпотечний договір, згідно з яким передав в іпотеку банку зазначені нежитлові приміщення. У подальшому 29 грудня 2014 року банком відступлено право вимоги за вказаними договорами ПАТ «Комерційний Банк Стандарт», яким у свою чергу 22 січня 2015 року відступлено його ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про». У зв`язку з численними судовими спорами на підставі ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова у справі № 638/3062/15-ц від 06 березня 2015 року за його заявою про забезпечення позову було накладено арешт на вказані нежитлові приміщення. Однак ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року у справі № 640/19631/15-ц (яка не набирала законної сили) заходи забезпечення були скасовані та знято арешт з нежитлових приміщень, про що 21 червня 2017 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про припинення обтяження у виді арешту. Зазначив, що 24 червня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» (іпотекодержатель) на підставі іпотечного застереження звернуло стягнення на нежитлові приміщення та зареєструвало право власності на них за собою на підставі рішення з індексним номером 35892072 від 27 червня 2017 року, прийнятого приватним нотаріусом Малаховою Г.І., згідно з яким внесено до Реєстру запис № 21132373 від 24 червня 2017 року. Надалі 30 червня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу № 332 право власності на нежитлові приміщення було зареєстровано за ТОВ «МІАСИН», про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 21176404, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35934643, прийнятого приватним нотаріусом ХМНО Іващенко М.М. Вказав, що судовим рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року ухвала Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року про скасування заходів забезпечення позову по справі № 640/19631/15-ц скасована. 11 грудня 2018 року ТОВ «МІАСИН» здійснило поділ спірних нежитлових приміщень на три об`єкти, а саме: нежитлові приміщення (група приміщень 4) 2-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, загальною площею 233,4 кв м, в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717704363101); нежитлові приміщення (група приміщень 1) 1-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 загальною площею 132, 8 кв м, в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717790563101); нежитлові приміщення (група приміщень 5) 3-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 269, 1 кв м, в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717893963101). Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 640/10584/17 (у якій брали участь ті самі особи, що і в даній справі) відмовлено йому у задоволенні позову до іпотекодержателя та кінцевого набувача про визнання недійсним одностороннього правочину - звернення стягнення на нежитлові приміщення, витребування їх із чужого незаконного володіння кінцевого набувача та скасування запису про право власності на спірне майно за останнім, оскільки державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором є рішенням реєстратора, яке слід оскаржувати згідно Законів України «Про іпотеку» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а не в порядку оспорення дійсності правочинів; та вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про право власності за кінцевим набувачем є похідними вимогами від вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину. З урахуванням вказаних висновків Верховного Суду він 05 лютого 2020 року вдруге звернувся до суду з позовом про скасування рішень про визнання протиправними та скасування рішень, записів про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння та відновлення запису про право власності на нерухоме майно у справі № 953/2028/20. У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 953/2028/20 (у якій брали участь ті самі особи, що і в даній справі) Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції про неправомірність дій іпотекодержателя ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про», які були спрямовані на набуття права власності на предмет іпотеки. Оскільки іпотекодержатель неправомірно зареєстрував за собою право власності на нежитлові приміщення, то суд першої інстанції правильно виснував, що захист порушеного права власності позивача має бути забезпечений шляхом скасування рішення з індексним номером 35892072 від 27 червня 2017 року. Також Верховний Суд вказав, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є вимога про витребування нерухомого майна та зауважив, що він має право повторно звернутися з позовом про витребування нежитлових приміщень з незаконного володіння кінцевого набувача через скасування як незаконного рішення реєстратора № 35892072. На підставі наведеного він звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених прав шляхом витребування спірних нежитлових приміщень від ТОВ «МІАСИН». Просив витребувати на його користь з чужого незаконного володіння ТОВ «МІАСИН»: нежитлові приміщення (група приміщень 4) 2-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, загальною площею 233,4 кв м, в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717704363101); нежитлові приміщення (група приміщень 1) 1-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 загальною площею 132, 8 кв м, в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717790563101); нежитлові приміщення (група приміщень 5) 3-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 269, 1 кв м, в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717893963101). Представником відповідача ТОВ «МІАСИН» - адвокатом Старовойтовою Д.А. подано відзив на вказану позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року у справі № 640/19631/15-ц про скасування заходів забезпечення позову набрала законної сили 21 червня 2017 року, оскільки строк на її оскарження сплинув 20 червня 2017 року, а Апеляційний суд Харківської області скасував її 15 серпня 2017 року, а тому на момент вчинення реєстраційної дії сторонами було додержано всі умови чинного законодавства. Відповідач придбав спірне майно за відплатним договором та є добросовісним набувачем об`єкту нерухомості, що виключає задоволення заявлених позивачем вимог. Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якій вона вказала, що скасована ухвала суду не породжує ніяких правових наслідків з моменту її постановлення, а тому укладення договору купівлі-продажу у період дії арешту майна є необґрунтованим. Відповідач не є добросовісним набувачем, оскільки витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно містили інформацію про обтяження спірного нерухомого майна та наявність спорів щодо нього. Також не надано належних доказів відплатності набуття спірного нерухомого майна. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «МІАСИН» нежитлові приміщення (група приміщень 4) 2-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, загальною площею 233,4 кв м, в літ. «А-3», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717704363101); нежитлові приміщення (група приміщень 1) 1-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, загальною площею 132, 8 кв м, в літ. «А-3», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717790563101); нежитлові приміщення (група приміщень 5) 3-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, загальною площею 269, 1 кв м, в літ. «А-3», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717893963101) на користь ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «МІАСИН» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в розмірі 12 112,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що судовим рішенням скасовано незаконне рішення реєстратора з індексним номером 35892072, згідно з яким іпотекодержатель у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки (спірні нежитлові приміщення), та відповідач при їх купівлі мав змогу дізнатись про наявні на нього обтяження, що свідчить про порушення прав позивача на володіння майном, тому наявні правові підстави для витребування цього майна із незаконного володіння відповідача. Строк позовної давності не пропущений. На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 24 лютого 2026 року ТОВ «МІАСИН» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року у справі № 640/19631/15-ц про скасування заходів забезпечення позову набрала законної сили 21 червня 2017 року, а Апеляційний суд Харківської області скасував її лише 15 серпня 2017 року, отже на момент звернення стягнення на предмет іпотеки та купівлі майна відповідачем обтяжень майна не було. Подальше скасування ухвали суду апеляційним судом має виключно ретроспективний ефект і не може автоматично нівелювати правові наслідки цивільно-правових дій, вчинених добросовісною особою у період чинності відповідного рішення. Придбаваючи спірне майно ТОВ «МІАСИН» діяло добросовісно та обґрунтовано покладалось на офіційні дані Державного реєстру прав на нерухоме майно та презумпцію правомірності правочину, мало законні і виправдані очікування щодо стабільності набутого права власності, а також передбачуваності і незмінності правових наслідків укладеного договору. Укладений відповідачем договір купівлі-продажу майна є чинним, недійсним не визнаний. Доказів того, що ТОВ «МІАСИН» було обізнано про спір щодо нерухомого майна, не надано. Висновки Верховного Суду у справі № 953/2028/20 щодо належного та ефективного способу захисту прав позивача витребування майна, не можуть розцінюватися як встановлення факту незаконності набуття права власності відповідачем. Відсутня обов`язкова умова застосування статті 388 ЦК України вибуття майна з володіння власника поза його волею, оскільки звернення стягнення здійснювалося на підставі іпотечного застереження, погодженого власником при укладенні іпотечного договору. Крім того, наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки позов тотожний з позовом у справі № 640/10584/17. 16 квітня 2026 року від представника позивача адвоката Прокопенко М.І. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року у справі № 640/19631/15-ц могла набрати законної сили лише після спливу 5 днів з дня її отримання ОСОБА_1 . Він ознайомився з ухвалою з даних Єдиного державного реєстру судових рішень 04 липня 2017 року, тому останнім днем для подачі апеляційної скарги було 09 липня 2017 року. Так як 06 липня 2017 року ним було подано апеляційну скаргу, ухвала від 15 червня 2017 року законної сили не набирала і не породжує жодних правових наслідків з моменту її ухвалення. Статус спірного майна за 10 днів змінився тричі: 21 червня 2017 року припинено обтяження у виді арешту, 24 червня 2017 року звернуто стягнення на нежитлові приміщення та зареєстровано право власності на них за іпотекодержателем ТОВ «ФК «Факторинг Про», а вже 30 червня 2017 року продано його ТОВ «МІАСИН», яке було створено 29 червня 2017 року - за день до укладення договору купівлі-продажу. Такий перебіг подій жодним чином не підтверджує «добросовісність» відповідача як набувача спірного майна. Як підтвердив Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 953/2028/20, позивач діяв у чіткій відповідності до наданих йому раніше процесуальних вказівок касаційної інстанції (у справі № 640/10584/17), тому визнання витребування майна належним способом захисту у справі № 953/2028/20 автоматично підтверджує легітимність претензій позивача до кінцевого набувача - апелянта. До того ж, наявність у реєстрах відомостей про обтяження та судові спори на момент укладення договору купівлі-продажу від 30 червня 2017 року свідчить про те, що апелянт свідомо прийняв на себе ризики придбання спірного майна. Матеріали справи не містять витягів з реєстрів, які підтверджують відсутність інформації про обтяження. З відкритих джерел сайту судової влади можна було побачити участь ТОВ «ФК «Факторинг Про» у судових спорах відносно нерухомості, яка була предметом договору купівлі-продажу. Грошові кошти, які були перераховані від ТОВ «МІАСИН» на адресу ТОВ «ФК «Факторинг Про» за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30 червня 2017 року походять безпосередньо від самого ТОВ «ФК «Факторинг Про», яке перерахувало їх через ланцюг пов`язаних осіб - ТОВ «Боренто», ТДВ «СК «Хортиця». Поділ об`єкта нерухомого майна був здійснений з очевидною метою створення ілюзії правомірного походження права власності та формальної добросовісності набувача. У даному випадку майно вибуло з володіння власника на підставі рішення державного реєстратора, проте таке рішення є скасованим, власник не давав добровільної згоди на перехід права власності; та таке вибуття було примусовим і поза його волею. Підставою позову у справі № 640/10584/17 був оспорюваний односторонній правочин та факт реєстрації, правомірність яких на той час захищалася презумпцією правочину. Підставою ж позову у справі № 953/6977/25 є юридичний факт, встановлений постановою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 953/2028/20, якою було остаточно скасовано рішення реєстратора № 35892072. У постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 953/2028/20 Касаційний цивільний суд у пункті 54 прямо констатував: «… позивач має право повторно звернутися з позовом про витребування нежитлових приміщень з незаконного володіння кінцевого набувача через скасування як незаконного рішення реєстратора з індексним номером 35892072.». Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «МІАСИН» адвоката Квартенко О. Р., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача адвоката Прокопенко М.І., яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «МІАСИН» слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АК БАНК «ЗОЛОТІ ВОРОТА» було укладено договір № 527 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії (не відновлювальної). У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором споживчого кредиту 28 грудня 2007 року між цими ж сторонами було укладено Іпотечний договір № 07-347, за умов якого було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-9, загальною площею 135,8 кв м; 2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв м, в літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27 грудня 2007 року, посвідченого Погрібною Т.П., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, за № 5045, є ОСОБА_1 (а.с. 25-32 том 1). За договором про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, разом з їх невід`ємними частинами, договорами про внесення змін, договорами забезпечення, поруки, тощо 29 грудня 2014 року від ПАТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА» до ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК СТАНДАРТ» перейшло право вимоги за Іпотечним договором № 07-347 від 28 грудня 2007 року, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за Договором про надання кредиту № 527 від 27 грудня 2007 року. 22 січня 2015 року між ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК СТАНДАРТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 01/22.01.2015 та договір відступлення прав за Іпотечним договором № 07-347, посвідчений Погрібною Т.Б., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 28 грудня 2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 5053 (а.с. 16-22, 61-63 том 1). Виходячи зі змісту вищевказаних договорів, ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» стало новим кредитором за договором № 527 про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії від 27 грудня 2007 року та новим іпотекодержателем за Іпотечним договором № 07-347 від 28 грудня 2007 року. На підставі ухвали судді Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/3062/15-ц від 06 березня 2015 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, що належить йому на праві власності, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-9, загальною площею 135,8 кв м; 2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв м, в літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , про що 13 березня 2015 року о 18:14:42 внесено запис про обтяження № 9040350 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора ХМУЮ Коваленка А.В (а.с. 40, 64-65 том 1). Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року у справі № 640/19631/15 заходи забезпечення, застосовані ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 березня 2015 року по справі № 638/3062/15 скасовано шляхом зняття арешту з нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-9, загальною площею 135,8 кв м; 2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв м, в літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Строк оскарження вказаної ухвали зазначено 5 днів з моменту проголошення (а.с. 71 том 1). На вказану ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року позивачем ОСОБА_1 06 липня 2017 року було подано апеляційну скаргу (а.с. 60-63 том 3). Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 серпня 2017 року ухвала Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року про скасування заходів забезпечення позову була скасована (а.с. 66-69 том 1). У відповіді на запит від 16 березня 2018 року вих.:№ Ш-15 суддя Шмадченко С.І. повідомила про те, що ухвала суду від 15 червня 2017 року про скасування заходів забезпечення позову не набрала законної сили у зв`язку з поданням апеляційної скарги (а.с. 70 том 1). Разом з тим, рішенням державного реєстратора Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Корха О.О., індексний номер рішення: 35798087 від 21 червня 2017 року о 16:36:09, внесено відомості про припинення обтяження у виді арешту нерухомого майна (а.с. 40 том 1). Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35892072 від 27 червня 2017 року, прийнятим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 21132373 від 24 червня 2017 року о 16:32:41, згідно якого право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-9, загальною площею 135,8 кв м; 2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв м в літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за іпотекодержателем ТОВ «ФК «Факторинг Про» (а.с. 23-24 том 1). 29 червня 2017 року зареєстровано ТОВ «МІАСИН» (а.с. 101 том 1). 30 червня 2017 року право власності на вказані приміщення зареєстровано за ТОВ «МІАСИН» на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2017 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 35934643, прийнятим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Іващенко М.М., запис про право власності: 21176404 від 30 червня 2017 року (а.с. 37-38, 72-75 том 1, а.с. 22-28 том 3). 29 листопада 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності 29163757 за ТОВ «Міасин» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44309140 від 29 листопада 2018 року о 09:01:40, прийнятого державним реєстратором Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Сергєєвою Т.А. Підставою виникнення права власності вказано договір купівлі продажу від 30 червня 2017 року №332 (а.с. 37 том 1). 05 грудня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про скасування права власності за ТОВ «Міасин» на підставі рішення державного реєстратора Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Малишева В.В. індексний номер рішення: 44431314 (а.с. 37-38 том 1). 10 грудня 2018 року державним реєстратором Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Малишевим В.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Міасин» та про припинення права власності за ОСОБА_1 . Запис про право власності: 29352079, індексний номер: 44507721 (а.с. 36 том 1). Крім того, у подальшому спірні приміщення поділені на три об`єкта. Так, 11 грудня 2018 року о 12-42 год. державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценком П.Г. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №44533304 на нежитлові приміщення 2 поверху №1-14 загальною площею 233,4 кв м в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36-37, 131-132 том 1). Також 11 грудня 2018 року о 13-29 год. державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценком П.Г. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 44535259 на нежитлові приміщення 1 поверху № 1-12 загальною площею 132,8 кв м в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35-37, 127-128 том 1). Крім того, 11 грудня 2018 року о 14-16 год. державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценком П.Г. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 44537400 на нежитлові приміщення 3 поверху № 1-15 загальною площею 269,1 кв м в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34-37, 129-130 том 1). ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду з позовами щодо спірного майна. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2018 року у справі № 640/10584/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Факторинг Про», ТОВ «МІАСИН» про визнання недійсними одностороннього правочину та витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним односторонній правочин ТОВ «ФК «Факторинг Про» у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення. Витребувано зазначене майно з чужого незаконного володіння та повернуто його власнику ОСОБА_1 . Скасовано запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ТОВ «МІАСИН» № 21176404 щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 100527463101 (а.с. 84-85, 86-93 том 1). Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «МІАСИН» задоволено, вказані судові рішення скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення Верховного Суду мотивовано тим, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є рішенням державного реєстратора, що підлягає оскарженню відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» та статті 37 Закону № 1952-IV, а не у порядку оспорення дійсності правочинів, до яких рішення державного реєстратора не належить, а тому позовні вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованими, а вимоги про витребування майна не підлягають задоволенню як похідні (а.с. 80-82 том 3). Отже, Верховний Суд у постанові в справі № 640/10584/17 зорієнтував позивача на необхідність оскарження рішення реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем і не розглядав вимогу про витребування майна як самостійну, маючи інформацію про те, що це майно зареєстроване на час розгляду тієї справи за кінцевим набувачем, із яким позивач не має договірних відносин. Тому позивач на виконання такої вказівки касаційного суду звернувся до суду з другим позовом у справі № 953/2028/20. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2023 року по справі № 953/2028/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Корха О.О., індексний номер рішення: 35798087 від 21 червня 2017 року 16:36:09, яким внесено відомості про припинення обтяження у виді арешту нерухомого майна; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35892072 від 27 червня 2017 року 15:28:23, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 21132373 від 24 червня 2017 року 16:32:41, що був здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35892072 від 27 червня 2017 року 15:28:23, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І., за власником ТОВ «ФК «Факторинг Про»; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 35934643 від 30 червня 2017 року 15:16:45, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Іващенко М.М. та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 21176404 від 30 червня 2017 року 15:05:42, що був здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35934643 від 30 червня 2017 року 15:16:45, прийнятого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Іващенко М.М., за власником ТОВ «МІАСИН»; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44309140 від 29 листопада 2018 року 09:01:40, прийняте державним реєстратором Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Сергєєвою Т.А. та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 29163757 від 29 листопада 2018 року 08:52:32, що був здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44309140 від 29 листопада 2018 року 09:01:40, прийнятого державним реєстратором Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області Сергєєвою Т.А., за власником ТОВ «МІАСИН»; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Малишева В.В., індексний номер рішення: 44431314 від 05 грудня 2018 року 15:16:38, яким внесено відомості до реєстру про скасування права власності; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44507721 від 10 грудня 2018 року 13:06:12, прийняте державним реєстратором Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Малишевим В.В. та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 29352079 від 10 грудня 2018 року 12:54:17, що був здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44507721 від 10 грудня 2018 року 13:06:12, прийнятого державним реєстратором Харківської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Малишевим В.В., за власником ТОВ «МІАСИН», та яким внесено відомості до реєстру про припинення права власності за ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44533304 від 11 грудня 2018 року 12:42:43, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко П.Г. та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 29373708 від 04 грудня 2018 року 11:06:40, що був здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44533304 від 11 грудня 2018 року 12:42:43, прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко П.Г., на нежитлові приміщення (група приміщень 4) 2-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, загальною площею 233,4 кв. м., в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 17177043631021), за власником ТОВ «МІАСИН»; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44535259 від 11 грудня 2018 року 13:29:20, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко П.Г. та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 29375484 від 04 грудня 2018 року 11:12:58, що був здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44535259 від 11 грудня 2018 року 13:29:20, прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко П.Г., на нежитлові приміщення (група приміщень 1) 1-го поверху № 1,2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 загальною площею 132, 8 кв. м., в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717790563101), за власником ТОВ «МІАСИН»; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44537400 від 11 грудня 2018 року 14:16:37, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко П.Г. та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 29377502 від 04 грудня 2018 року 11:25:17, що був здійснений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44537400 від 11 грудня 2018 року 14:16:37, прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценко П.Г,, на нежитлові приміщення (група приміщень 5) 3-го поверху № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 загальною площею 269, 1 кв. м., в літ. «А-3» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1717893963101) за власником ТОВ «МІАСИН»; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Луценка П.Г., індексний номер рішення: 44538110 від 11 грудня 2018 року 14:32:00, яким внесено відомості про припинення права власності на підставі поділу об`єкта нерухомого майна та відомості про закриття об`єкта нерухомого майна на підставі поділу об`єкта нерухомого майна; визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення 1-го поверху №1-:-9, загальною площею 135,8 кв.м.; 2-го поверху № 4-1-:4-16, 3-го поверху № 5-1-:-5-18, XVII, XVIII загальною площею 498,6 кв м. в літ. «А-3», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року вказане рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення про повну відмову ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог. Постановою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення з індексним номером 35892072 від 27 червня 2017 року та залишено в силі у частині задоволення вказаної вимоги рішенням Київського районного суду міста Харкова від 07 лютого 2023 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; змінено у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови щодо відмови у задоволенні всіх інших позовних вимог; вирішено питання про перерозподіл судових витрат. Вказаною постановою Верховний Суд зауважив, що позивач має право повторно звернутися з позовом про витребування нежитлових приміщень з незаконного володіння кінцевого набувача через скасування як незаконного рішення реєстратора з індексним номером 35892072 (а.с. 103-119 том 1). З виписки АТ «БАНК «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» за рахунком № НОМЕР_1 .980 вбачається, що загальна сума грошових переказів за період 21 липня 2017 року - 24 липня 2017 року від ТОВ «ФК «Факторинг Про» на рахунки ТОВ «БОРЕНТО», та ТДВ «СК «Хортиця» становить 9 266 000,00 грн (3 000 000,00 (21 липня 2017 року отримувач ТДВ «СК «Хортиця») + 1 266 000,00 (24 липня 2017 року отримувач ТОВ «БОРЕНТО») + 2 000 000,00 (24 липня 2017 року отримувач ТДВ «СК «Хортиця») + 3 000 000,00 (24 липня 2017 року отримувач ТОВ «БОРЕНТО») = 9 266 000,00 грн), що є ціною спірного нерухомого майна, що вказано у договорі купівлі-продажу від 30 червня 2017 року, укладеному між ТОВ «МІАСИН» та ТОВ «ФК «Факторинг Про». Відповідна сума у розмірі 9 266 000,00 грн була перерахована ТОВ «МІАСИН» на адресу ТОВ «ФК «Факторинг Про» 21 та 24 липня 2017 року. Також з виписок АТ «СЕНС БАНК» за період з 21 по 24 липня 2017 року вбачаються перекази коштів від ТОВ «СК «Хортиця» до ТОВ «БОРЕНТО» та від ТОВ «БОРЕНТО» до ТОВ «МІАСИН» (а.с. 107, 121-124, 172-176 том 3). Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (сплатно чи безоплатно) (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)). Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Правомірність заволодіння особою майном, зокрема на підставі правочину, презюмується (частина друга статті 328 ЦК України). Тому за відсутності доказів зворотного, зокрема доведеності у встановленому порядку набуття особою права власності на чуже майно без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК України), особа, яка придбала майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем (стаття 330 ЦК України), а витребуване воно може бути у неї лише у чітко визначених законом випадках. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 та постанови Верховного Суду від 11 березня 2025 у справі № 922/647/22, добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16). Не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)). Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)). Як поділ майна, так і його об`єднання, зміна кількісних і якісних характеристик, інша зміна, у тому числі шляхом реконструкції, не впливають на можливість власника захистити його право власності у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема витребувати це майно від володільця. Вказане стосується як земельних ділянок, так і споруджених на них об`єктів. Тому, якщо кінцевий набувач поділив нежитлові приміщення шляхом внесення нових записів до Реєстру, сформовані внаслідок поділу об`єкти не є новоствореними та можуть бути витребувані (див. mutatis mutandis постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 травня 2018 року у справі № 29/5005/6381/2011, Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56)). Як встановлено судом, позивач взяв у банку кредит, повернення якого забезпечив іпотекою належних йому на праві власності нежитлових приміщень. Унаслідок укладення договорів відступлення права вимоги та факторингу право вимоги за іпотечним договором перейшло до іпотекодержателя ТОВ «ФК «Факторинг Про». Останній зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки, проте постановою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року підтверджено правильність висновків Київського районного суду міста Харкова від 07 лютого 2023 року про скасування рішення з індексним номером 35892072 від 27 червня 2017 року, яким право власності було зареєстровано за іпотекодержателем. Вказаною постановою роз`яснено позивачу право звернутися з позовом про витребування нежитлових приміщень з незаконного володіння кінцевого набувача внаслідок скасування рішення реєстратора. Встановивши, що спірні нежитлові приміщення вибули з володіння позивача поза його волею, та реєстрація права власності на них за іпотекодержателем, який у подальшому продав їх відповідачу, скасована судовим рішенням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування їх у власність ОСОБА_1 на підставі ст. 388 ЦК України. Посилання ТОВ «МІАСИН» на його добросовісність як набувача спірного майна колегія суддів оцінює критично, з огляду на сукупність встановлених обставин справи, а саме: неодноразова зміна правового статусу спірного майна протягом короткого проміжку часу - скасування обтяження (арешту) майна у реєстрі 21 червня 2017 року, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нього за іпотекодержателем 27 червня 2017 року, продаж його ТОВ «МІАСИН» 30 червня 2027 року; державна реєстрація ТОВ «МІАСИН» як юридичної особи 29 червня 2017 року, тобто за один день до продажу йому майна; наявність низки грошових переказів, якими підтверджується, що сума, яка дорівнює вартості спірного майна, надійшла від ТОВ «ФК «Факторинг Про» через ТОВ «СК «Хортиця» і ТОВ «БОРЕНТО» до ТОВ «МІАСИН» і від нього знов до ТОВ «ФК «Факторинг Про», при цьому, оплата за продаж майна здійснена лише 21 та 24 липня 2017 року, тобто майже через місяць після укладення договору купівлі-продажу; подальший поділ спірного майна на три об`єкти. За таких обставин неможливо виснувати, що ТОВ «МІАСИН» не знало і не могло знати про набуття спірного майна з порушенням вимог закону, тобто є добросовісним набувачем майна. Покупець, проявивши розумну обачність, міг перевірити наявність спору щодо нежитлових приміщень і низки нещодавніх реєстраційних дій з таким майном, проте цього не зробив. Отже, втручання у його право власності відповідає легітимній меті і не є для нього надмірним тягарем. Доводи ТОВ «МІАСИН» щодо того, що ухвала Київського районного суду м. Харкова від 15 червня 2017 року у справі № 640/19631/15-ц про скасування заходів забезпечення позову набрала законної сили 21 червня 2017 року і скасована лише 15 серпня 2017 року, отже на момент звернення стягнення на предмет іпотеки та купівлі майна відповідачем обтяжень майна не було, та воно покладалось на офіційні дані Державного реєстру прав на нерухоме майно і презумпцію правомірності правочину, судом не приймаються, адже не спростовують факту наявності у відповідача можливості пересвідчитись у наявності спору щодо такого майна з відкритих джерел. З огляду на те, що арешт з майна було знято лише за 10 днів до укладення договору купівлі-продажу, а також на наявність у ЄДРСР даних про перебування на розгляді суду нерозглянутої справи, в якій було застосовано такий арешт як захід забезпечення позову, відповідач, з урахуванням принципу розумності, повинен був мати обґрунтовані сумніви у правомірності дій щодо відчуження такого майна і мав усвідомлювати наслідки своїх дій. Посилання ТОВ «МІАСИН» на те, що укладений ним договір купівлі-продажу майна є чинним, недійсним не визнаний, колегія суддів також відхиляє, оскільки для витребування майна у даному разі не є необхідним оспорювання такого договору. Твердження ТОВ «МІАСИН» про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки позов тотожний з позовом у справі № 640/10584/17, суд вважає помилковими, адже у даних справах різні підстави позову. Дійсно, однією з позовних вимог позивача у справі № 640/10584/17 було витребування майна. Проте Верховний Суд у постанові в справі № 640/10584/17 зорієнтував позивача на необхідність оскарження рішення реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем і не розглядав вимогу про витребування майна як самостійну. У подальшому постановою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року роз`яснено позивачу право повторно звернутися з позовом про витребування нежитлових приміщень з незаконного володіння кінцевого набувача через скасування як незаконного рішення реєстратора, і саме такі обставини є підставою позову у даній справі. За наявності різних підстав заявлених позовів їх тотожність виключається. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІАСИН» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 20 липня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина