Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/6794/26

Справа № 991/6794/26 Провадження № 1-кп/991/61/26 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ВСТУПНА ЧАСТИНА [І]. Дата і місце постановлення [1-1]. 07 липня 2026 року, місто Київ. Назва та складу суду, секретаря судового засідання [1-2]. Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - суддя). Секретар судового засідання ОСОБА_2 . Найменування (номер) кримінального провадження [1-3]. Кримінальне провадження за № 42025000000001123 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 27 листопада 2025 року. Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання [1-4]. Обвинувачена ОСОБА_3 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпро, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5]. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 369 КК України. Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6]. Сторона обвинувачення: начальник першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 (надалі - прокурор). Сторона захисту: обвинувачена ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ]. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1]. Вирішується питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за № 42025000000001123 від 27 листопада 2025 року. Питання розглядається за клопотанням прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 (надалі - прокурор). Встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2]. 26 травня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42025000000001123 від 27 листопада 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання. 06 липня 2026 року о 08:43 на електронну пошту Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_3 (надалі - клопотання), а 06 липня 2026 року о 10:00 на електронну пошту Вищого антикорупційного суду окремо від клопотання надійшла розписка про отримання його копії обвинуваченою та її захисником, яка не була підписана електронним підписом. Клопотання мотивоване таким. 14 січня 2026 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй та третім особам неправомірну вигоду, за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2026 року до підозрюваної ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33.280.000,00 гривень, і покладені наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду; не відлучатися за географічні межі Київської області без дозволу детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво; повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у чинному повідомленні про підозру, з визначеним переліком народних депутатів України; здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року було постановлено скасувати зазначену вище ухвалу Вищого антикорупційного суду у частині покладення обов`язків не відлучатися за географічні межі Київської області та утримуватися від спілкування з народними депутатами України. 11 березня 2026 року заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження № 42025000000001123 від 27 листопада 2025 року до трьох місяців (до 14.04.2026 року). Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2026 року продовжено строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_3 , до 13 травня 2026 року, а надалі ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 травня 2026 року строк дії обов`язків продовжено до 07 липня 2026 року, а саме: прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду; повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, про зміну свого місця проживання та/або роботи. Прокурор у клопотанні зазначив, що під час проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження зібрано достатні докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, які будуть досліджені у ході судового розгляду. Прокурор вказує, що звернення з цим клопотанням обумовлене необхідністю забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_3 процесуальних обов`язків, а також запобігти її спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка та експерта у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, на думку прокурора, ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої, а наявність реальної можливості переховуватися від суду підтверджується тим, що підозрювана є народним депутатом України, а відтак має широкі міжнародні контакти, у тому числі внаслідок участі у міжпарламентських делегаціях, що полегшує виїзд за кордон та легалізацію перебування за межами України. Обвинувачена також має широке коло знайомих, у тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних органів та державних органів, а тому має реальні можливості переховуватися як на території України, так і покинути її межі в спосіб, який унеможливить її ідентифікацію. Крім того, обвинувачена має декілька паспортів громадянина України для виїзду за кордон та впродовж останніх трьох років більше 33 разів безперешкодно виїздила за кордон, та володіє суттєвими майновими ресурсами для забезпечення тривалого переховування від суду на території іноземної держави. Прокурор стверджує, що ризик незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_3 має реальний владний і політичний вплив на свідків, зокрема, інших народних депутатів, їхніх помічників, працівників Апарату Верховної Ради України, і може використовувати погрози політичного або репутаційного характеру, обіцянки кар`єрних преференцій, фінансовий вплив з метою зміни або відмови від давання показань. Вплив на експертів, які вже провели та можуть проводити у подальшому експертні дослідження у кримінальному провадженні можливий через політичний тиск або публічні заяви, спрямовані на дискредитацію відповідних експертних досліджень, а надані під час проведення досудового розслідування показання свідків судом безпосередньо не досліджувались, а тому остання може незаконно впливати на свідків, бажаючи змінити їх показання на свою користь. Прокурор зазначає, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується можливістю ініціювати політичний тиск на прокурорів та суд, сприяти витоку інформації, яка охороняється законом, а також зловживати парламентськими процедурами (депутатські звернення, запити) з метою втручання у судовий розгляд, що підтверджується впливом обвинуваченої на хід кримінального провадження як безпосередньо, так і через третіх осіб, а саме: - 20 березня 2026 року ОСОБА_3 , незважаючи на наявність відповідної постанови прокурора, відмовилася надавати детективу експериментальні зразки свого почерку та підпису з метою проведення експертного дослідження окремих речових доказів - рукописних засобів, які були віднайдені у її кабінеті; - 07 квітня 2026 року обвинувачена відмовилася проставити підпис на примірнику повідомлення детектива про факт відкриття та надання їй доступу до матеріалів досудового розслідування; - 28 квітня 2026 року ухвалою Вищого антикорупційного суду констатовано зволікання сторони захисту з ознайомленням з матеріалами досудового розслідування у провадженні, зокрема підтверджено факт неявки підозрюваної для ознайомлення з матеріалами; - на веб-порталі Верховної ради України за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 наявний проект постанови ВРУ «Про направлення на повторне друге читання проекту Закону України Про публічні закупівлі» за авторством народного депутата України від фракції «Батьківщина» ОСОБА_8 , яким пропонується повернути на повторне друге читання відповідний законопроект з метою зміни норм, зокрема Закону України «Про судову експертизу» (Відомості Верховної Ради України, 1994, 28, ст.232), в частині неможливості використання при доказуванні в суді висновків експертів, які отримані із використанням програмного забезпечення, якщо розробником є юридична особа, створена та зареєстрована за законодавством держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором. Зареєстрований вказаний проект постанови 29.04.2026 року; - на веб-порталі Верховної ради України за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 наявна картка проекту Закону України «Про внесення змін до частин третьої, четвертої статті 369 Кримінального кодексу України» за авторством народного депутата України від фракції «Батьківщина» ОСОБА_9 , яким пропонується частково декриміналізувати ч. 4 ст. 369 КК України в частині обмеження відповідальності за вчинення таких альтернативних злочинних діянь як пропозиція або обіцянка надання неправомірної вигоди виключно диспозицією норми, передбаченої ч. 1 ст. 369 КК України, що є дзеркальним відображенням позиції обвинуваченої ОСОБА_3 щодо кваліфікації її можливих злочинних дій, яку вона неодноразово та послідовно публічно озвучувала у судових засіданнях на стадії досудового розслідування кримінального провадження № 42025000000001123 від 27.11.2025. Зареєстрований вказаний проект Закону 07.05.2026 року. На думку прокурора, вказані обставини свідчать про очевидну наявність ризику перешкоджання обвинуваченою кримінальному провадженню іншим чином як безпосередньо так і шляхом залучення третіх осіб, у тому числі народних депутатів України від фракції «Батьківщина». Враховуючи вказані вище обставини, строк дії попередньо покладених на обвинувачену обов`язків потребує продовження саме строком на 2 місяці, так як встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати. З огляду на наведене, прокурор просить суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_3 , а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурорів САП, які підтримують публічне обвинувачення у судовій справі № 991/6794/26, та/або суду, а також повідомляти прокурорів САП, які підтримують публічне обвинувачення у судовій справі № 991/6794/26, про зміну свого місця проживання та/або роботи. На підтвердження вказаних у клопотанні обставин, прокурор долучив копії наступних документів: витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42025000000001123; інформацію про особу ОСОБА_3 з Державної міграційної служби України ; інформацію про перетин ОСОБА_3 державного кордону; щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік; ухвали слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 16 січня та 28 квітня 2026 року; ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 січня 2026 року; протокол відібрання зразків для проведення експертизи від 20 березня 2026 року з додатками; протокол вручення повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження від 07 квітня 2025 року; пропозиції до законопроекту народного депутата України ОСОБА_10 до комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку від 25.04.2026 за № 163д9/5-2026/92901; постанову Верховної Ради України про направлення на повторне друге читання проекту Закону України про публічні закупівлі від 29.04.2026 за № 04-16/03-2026/96423; супровідний лист до проєкту Закону України «Про внесення змін до частин третьої, четвертої статті 369 Кримінального кодексу України» за підписом ОСОБА_11 від 07 травня 2026 року за № 452д9/1-2026/105183; постанова Верховної Ради України «Про прийняття за основу та в цілому проєкту Закону України «Про внесення змін до частин третьої, четвертої статті 369 Кримінального кодексу України» від 07 травня 2026 року за № 452д9/1-2026/105183 тощо. У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену та просив його задовольнити. Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання через його необґрунтованість і надав суду заперечення проти нього, у яких зазначив, що обов`язки, строк дії яких просить продовжити прокурор, є загальними обов`язками, які встановлені кримінальним процесуальним законом, і діють незалежно від наявності чи відсутності відповідної ухвали. Крім того, звернув увагу на відсутність ризиків, а також на те, що подане клопотання мав погодити Генеральний прокурор, відповідно до вимог ст. 482-2 КПК України. У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечувала і надала суду письмові заперечення, у яких звернула увагу на те, що строк дії обов`язків був продовжений слідчим суддею до 07 липня 2026 року, але в межах строку досудового розслідування, а тому станом на день розгляду клопотання прокурора відсутній сам предмет продовження, а прокурор фактично вимагає не продовжити чинні обов`язки, а відновити ті, що вже припинили свою дію. Зазначила, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені конкретними фактичними обставинами, а клопотання не містить належного пояснення, чому попередньо встановлені ризики не зменшилися або які нові ризики з`явилися. Суддя дослідив матеріали клопотання прокурора, заперечення сторони захисту з доданими до них матеріалами і заслухав думки сторін кримінального провадження. Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3]. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора з огляду на таке. Відповідно до ст. 8 Конституції України: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії». Відповідно до ст. 19 Конституції України: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Відповідно до вимог ст. 2 КПК України:«Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура». Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України: «досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності». Відповідно до вимог п. п. 1-22 ч. 1 і ч. 3 ст. 7 КПК України:«Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:верховенство права;законність;рівність перед законом і судом;повага до людської гідності;забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;недоторканність житла чи іншого володіння особи;таємниця спілкування;невтручання у приватне життя;недоторканність права власності;презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї;заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;забезпечення права на захист;доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень;змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;безпосередність дослідження показань, речей і документів;забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;публічність;диспозитивність;гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;розумність строків;мова, якою здійснюється кримінальне провадження.Зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом ІХ-1 цього Кодексу». Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 8 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4-6 ст. 9 КПК України: «Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу». Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 КПК України: «Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом». Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України: «Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом». Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 КПК України: «Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом». Відповідно до вимог абз. 3 ч. 2 ст. 35 КПК України: «Процесуальні документи в електронній формі можуть подаватися учасниками кримінального провадження до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремих підсистем (модулів) у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи». Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 ст. 113 та ч. ч. 1 та 2 ст. 114 КПК України: «Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КПК України: «Строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію». Відповідно до вимог ст. 116 КПК України: «Процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку». Відповідно до вимог ч. 1 ст. 117 КПК України: «Пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду». Відповідно до вимог п. п. 1-3 ч. 3 ст. 184 КПК України: «До клопотання додаються: копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу». Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України: «Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення». Відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України: «Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю». Відповідно до вимог ч. 7 ст. 194 КПК України: «Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються». Відповідно до вимог ч. 1 ст. 199 КПК України: «Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою». Відповідно до вимог ч. 3 ст. 199 КПК України: «Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою». Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України: «Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу». Відповідно до вимог абз. 1-2 ч. 2 ст. 482-2 КПК України: «Клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, обшук, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, а також про застосування інших заходів, у тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді, мають бути погоджені Генеральним прокурором (особою, що виконує обов`язки Генерального прокурора). Розгляд таких клопотань, крім застосування негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється слідчим суддею, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду». Відповідно до вимог п. п. 16 і 25 глави III Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС): «Процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням». Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що: - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя; - кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача. ПЕРШЕ (1). ПОРУШЕННЯ ПРОКУРОРОМ ВСТАНОВЛЕНОГО НОРМАМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА СТРОКУ ЗВЕРНЕННЯ З КЛОПОТАННЯМ ДО СУДУ. Клопотання було подане прокурором до суду 06 липня 2026 року електронною поштою. Зі змісту ухвали Вищого антикорупційного суду від 07 травня 2026 року видно, що слідчим суддею був продовжений на два місяці строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_3 обов`язків і визначений термін їх дії до 07 липня 2026 року, але в межах строку досудового розслідування, у зв`язку з чим, на думку прокурора останнім днем строку дії зазначених обов`язків є 07 липня 2026 року. За таких обставин та з огляду на вимоги ч. 7 ст. 194 і ч. 1 ст. 199 КПК України, прокурор мав право подати це клопотання не пізніше ніж за п`ять днів до 07 липня 2026 року, але подав 06 липня 2026 року, тобто з порушенням вказаного строку. Прокурор не повідомив суду про існування будь-яких поважних причин, що обумовили пропуск зазначеного строк, та не надав суду доказів їх існування, а також не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного ним строку у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України. Суд вважає, що порушення прокурором строку подання цього клопотання є: - порушенням належної правової процедури (due process) - фундаментального принципу, що гарантує досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України; - порушує право на захист обвинуваченої у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; - створює штучні перешкоди для справедливого розгляду судом клопотання прокурора упродовж визначеного нормами кримінального процесуального права (розумного) строку. ДРУГЕ (2). ПОРУШЕННЯ ПРОКУРОРОМ ВСТАНОВЛЕНОГО НОРМАМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА ПОРЯДКУ ЗВЕРНЕННЯ З КЛОПОТАННЯМ ДО СУДУ. Клопотання і розписка про отримання обвинуваченою копії клопотання з доданими матеріалами були подані прокурором до суду електронною поштою без використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремих підсистем (модулів) у порядку та не у порядку визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. Розписка про отримання обвинуваченою копії клопотання з доданими матеріалами не підписана електронним цифровим підписом. Таким чином, зазначені клопотання з доданими матеріалами і розписка подані до суду з порушенням вимог ч. 2 ст. 35 КПК України і норм п. п. 16 і 25 глави III Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за якими процесуальні документи в електронній формі можуть подаватися учасниками кримінального провадження до суду з виключно використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремих підсистем (модулів) у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Суд вважає, що вказане порушення прокурором встановленого нормами кримінального процесуального права порядку подання до суду клопотання є: - порушенням належної правової процедури (due process) - фундаментального принципу, що гарантує досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України; - порушує право на захист обвинуваченої у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; - створює штучні перешкоди для справедливого розгляду судом клопотання прокурора упродовж визначеного нормами кримінального процесуального права (розумного) строку. ТРЕТЄ (3). ПОРУШЕННЯ ПРОКУРОРОМ ВСТАНОВЛЕНИХ НОРМАМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА ВИМОГ ДО КЛОПОТАННЯ. Клопотання прокурора не містить викладу обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, що є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 184 КПК України, але містить посилання на матеріали, які дають підстави для її обвинувачення, які не додаються до клопотання, що є порушенням п. 1 ч. 3 ст. 184 КПК України. Посилання прокурора у цьому аспекті на встановлену ст. 291 КПК України заборону надання суду інших, ніж перелічені у п. п. 1-5 ч. 4 ст. 291 КПК України, документів до початку судового розгляду є помилковим, оскільки предметом судового розгляду у даному випадку є не обвинувальний акт у кримінальному провадженні, а зазначене клопотання, розгляд якого під час підготовчого судового засідання регламентується правилами Розділу ІІ ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ КПК України, що визначено ч. 3 ст. 315 КПК України. Крім того, вимоги п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України покладають на суд у такому випадку обов`язок встановити доведеність наданими прокурором доказами обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. Зі змісту наведеної норми кримінального процесуального права видно, що вона покладає на суд обов`язок встановлювати наявність обґрунтованої підозри незалежно від того є особа підозрюваною чи обвинуваченою, а не встановлення судом наявності обґрунтованої підозри виключає можливість задоволення клопотання прокурора у такому випадку і є підставою для відмови у його задоволенні, що визначено ч. 2 ст. 194 КПК України. Суд зазначає, що не надання прокурором матеріалів і доказів на підтвердження обставин, що дають підстави підозрювати/обвинувачувати ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також і не надання суду повідомлення про підозру останньої, унеможливлює виконання судом обов`язку зі встановлення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення та, відповідно до вимог ч. 2 ст. 194 КПК України покладає на суд обов`язок постановити ухвалу про відмову у задоволенні клопотання. Клопотання не містить посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, що є порушенням п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України. Прокурор у клопотанні вказує, що існує: «ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суд», «ризик незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні», «ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином». Зазначені прокурором так звані «ризики» насправді не є ризиками у розумінні ст. 177 КПК України, а є діями, з метою запобігання спробам їх вчинити до підозрюваної/обвинуваченої особи можуть застосовуватися запобіжні заходи, а також у разі необхідності на неї можуть покладатися певні, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки. Норми кримінального процесуального права не містять визначення поняття ризиків у кримінальному провадженні, але останні можуть бути визначені як ймовірності та/або можливості (їх сукупність), що ґрунтуються на певних доказових обставинах, фактах і подіях, які можуть надати суду достатні підстави вважати, що підозрювана або обвинувачена особа може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Ключова відмінність ризиків від запобіжних заходів полягає у тому, що запобіжні заходи мають на меті запобігти саме спробам (активним свідомим дієвим намаганням такої особи зробити такі дії за відсутності у неї впевненості у досягненні такої цілі) підозрюваної/обвинуваченої особи вчинити дії, передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а ризики лише надають суду підстави вважати що така особа може здійснити саме дії, передбачені п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а не спроби їх вчинити. Покладення ж на підозрювану/обвинувачену особу обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є використанням інструменту кримінального процесуального примусу, який за необхідності може застосовуватися судом виключно разом з не пов`язаним з триманням під вартою запобіжним заходом, як додатковий («факультативний») запобіжник, спрямований на стримування такої особи від вчинення передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України дій. Зі змісту клопотання видно, що прокурором у ньому зазначені певні обставини, події та факти, а також дії з метою запобігання спробам вчинення яких прокурор і просить продовжити дії обов`язків, але не сформовані і не зазначені саме ризики, які мають дати суду достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачена може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наведене вказує на відсутність у суду підстав для задоволення клопотання прокурора, що встановлено вимогами ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України. Суд також зауважує, що: - обвинувачена ОСОБА_3 об`єктивно не може переховуватися від органів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, оскільки воно вже закінчилося направленням до суду обвинувального акта; - посилання прокурора на реалізацію народними депутатами України (у тому числі й тими, що належать до очолюваної обвинуваченою фракції) права законодавчої ініціативи, яке передбачене ст. 93 Конституції України і ст. 12 Закону України «Про статус народного депутата України», як на «ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином», з огляду на відсутність доказів дій обвинуваченої, спрямованих на реалізацію такого права народними депутатами України, є бездоказовими і сумнівними в аспекті існування такого «ризику». Клопотання не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 184 КПК України, оскільки до нього не було додано підтвердження того, що обвинуваченій була надана копія клопотання з доданими матеріалами (відповідна розписка була надіслана до суду окремо від клопотання пізніше електронною поштою у непередбаченому нормами кримінального процесуального права порядку і без електронного цифрового підпису, про що було зазначено вище за текстом). ЧЕТВЕРТЕ (4). ВІДСУТНІСТЬ У СУДУ ПОВНОВАЖЕНЬ ВИРІШУВАТИ ПИТАННЯ ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ДІЇ ПОКЛАДЕНИХ НА ОБВИНУВАЧЕНУ ОБОВ`ЯЗКІВ. Зі змісту статей 6, 8, 19, 124 Конституції України, статей 1, 2, 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 1 і 2 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» видно, що: - державна влада в Україні розподіляється на законодавчу, виконавчу та судову, а органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; - в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії; - органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; - правосуддя в Україні здійснюється судами відповідно до визначених законом процедур судочинства, а судову владу реалізовують судді шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур. Суди здійснюють правосуддя на засадах верховенства права; - Вищий антикорупційний суд є постійно діючим вищим спеціалізованим судом у системі судоустрою України, а правовою основою його діяльності є Конституція України, Закон України "Про судоустрій і статус суддів", цей та інші закони України, чинні міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Крім того, нормами кримінального процесуального права визначено, що: - «Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України» (ч. ч. 1 і 2 ст. 1 КПК України); - «Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом» (ч. 3 ст. 26 КПК України); - «Заходами забезпечення кримінального провадження є: виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи» (п. п. 1-9 ч. 2 ст. 131 КПК України); - «Запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою» (п. п. 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України); - «Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю» (п. п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України); - «Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються» (ч. 7 ст. 194 КПК України); - «Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу» (ч. 3 ст. 315 КПК України). Зі змісту наведених вище норм кримінального процесуального права слід зробити висновок про те, що повноваження суду під час підготовчого провадження (підготовчого судового засідання) щодо запобіжних заходів поширюються виключно на застосування запобіжних заходів (обрання, зміну, продовження чи скасування), але не поширюється ані на продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрювану або обвинувачену відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки останні не належать до запобіжних заходів і є додатковими «факультативними» заходами, які мають забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченої та належне виконання нею процесуальних обов`язків, і можуть покладатися на підозрювану/обвинувачену тільки при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Суд вважає, що за таких обставин, під час підготовчого провадження (підготовчого судового засідання) він не має повноважень на вирішення питання про продовження дії раніше покладених на підозрювану/обвинувачену обов`язків, передбачених вимогами ч. 5 ст. 194 КПК України. П`ЯТЕ (5). ІНШІ МОТИВИ ТА ОБСТАВИНИ, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ КЛОПОТАННЯ ПРОКУРОРА. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.01.2026 року до підозрюваної ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на неї низки обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26.01.2026 року до підозрюваної ОСОБА_3 зазначена вище ухвала була скасована у частині покладення обов`язків не відлучатися за межі Київської області та утримуватися від спілкування з народними депутатами України. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2026 року строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_3 був продовжений до 13.05.2026 року. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07.05.2026 року був продовжений до 07.07.2026 року включно, але «в межах строку досудового розслідування» строк дії таких покладених на підозрювану ОСОБА_3 обов`язків: - «прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду»; - «повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, про зміну свого місця проживання та/або роботи». Зі змісту ухвали Вищого антикорупційного суду від 07.05.2026 року видно, що слідчий суддя встановив альтернативний строк дії покладених на підозрювану обов`язків, тобто встановив строк їх дії до 07.07.2026 року включно, а саме в межах граничного строку, передбаченого ч. 7 ст. 194 КПК України, що передбачено нормою ч. 1 ст. 114 КПК України, та одночасно з цим обмежив перебіг цього строку чіткою процесуальною обмежувальною вказівкою на подію («але в межах строку досудового розслідування»), що передбачено нормою ч. 1 ст. 115 КПК України. При цьому слідчий суддя використав протиставний сполучник «але», чим чітко вказав на процесуальний обмежувальний характер дії цих обов`язків настанням певної події, які діють виключно «в межах строку досудового розслідування» і, відповідно, припиняють дії із закінченням досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні було закінчене 26.05.2026 року направленням обвинувального акта до суду, що відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, а клопотання прокурора надійшло до суду 06.07.2026 року. З огляду на викладене, суддя вважає, що строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_3 обов`язків, продовжений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07.05.2026 року припинився 26.05.2026 року у зв`язку із закінченням досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні направленням обвинувального акта до суду, тобто ще до звернення прокурора до суду з клопотанням про продовження строку їх дії. Суд вважає, що наведені обставини виключають можливість продовження ним строку дії таких обов`язків. Суд звертає увагу на те, що прокурор у своєму клопотанні просить суд продовжити дію таких обов`язків: - «прибувати за кожною вимогою до прокурорів САП, які підтримують публічне обвинувачення у судовій справі № 991/6794/26, та/або суду»; - «повідомляти прокурорів САП, які підтримують публічне обвинувачення у судовій справі № 991/6794/26, про зміну свого місця проживання та/або роботи». Зазначені у клопотанні прокурора обов`язки за змістом є відмінними від раніше покладених на підозрювану ОСОБА_3 обов`язків ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07.05.2026 року, що унеможливлює задоволення клопотання прокурора, оскільки прокурор просить суд продовжити дію обов`язків, які раніше на підозрювану/обвинувачену не покладалися, а процедура продовження строку дії обов`язків передбачає саме збереження на певний строк раніше встановлених судом обмежень без зміни їх змісту та/або обсягу. Слід також зауважити, що заявлений прокурором обов`язок щодо обвинуваченої «прибувати за кожною вимогою до прокурорів САП» є безпідставним і процесуально беззмістовним на стадії судового розгляду, у тому числі і під час підготовчого судового провадження, оскільки після направлення обвинувального акта до суду прокурор не має повноважень вчиняти будь-які процесуальні та слідчі дії за участі обвинуваченої, а задоволення такої вимоги прокурора у даному випадку буде порушенням права обвинуваченої на захист, а також принципу рівності сторін у кримінальному процесі. Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ігнатов проти України» (заява № 40583/15) визначено, що кожне наступне продовження обмежень з плином часу вимагає від обвинувачення дедалі більше додаткових та динамічних фактичних обґрунтувань, а не повторення раніше відхилених чи застарілих доводів, але прокурор суду таких не надав, що суперечить прецедентному правозастосуванню практики Європейського суду з прав людини. Cуддя вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «+4 посилання»). Суддя зазначає, що інші аргументи, підстави, на які посилаються сторони кримінального провадження, не вимагають детальної мотивованої відповіді суду на них, оскільки не мають суттєвого значення для вирішення клопотання прокурора і не можуть впливати на рішення суду. З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за № 42025000000001123 від 27 листопада 2025 року задоволенню не підлягає. На підставі наведеного, керуючись вимогами ст. 3, 115, 177, 184, 194, 199, 314-315 КПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ]. Висновок суду [3-1]. Суд постановив. У задоволенні клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за № 42025000000001123 від 27 листопада 2025 року, - відмовити. Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3-2]. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене вимогами ч. 1 ст. 392 КПК України. Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 20 липня 2026 року. Суддя ОСОБА_1