Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/10547/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/10547/25 пров. № А/857/37276/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Курильця А.Р., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року (головуючий суддя: Зозуля Д.П., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - встановив: ОСОБА_1 , 19.06.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності на єдиному податку з 01.01.1998 по 31.12.1999; - зобов`язати зарахувати до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності на єдиному податку з 01.01.1998 по 31.12.1999 включно, у зв`язку з чим провести перерахунок пенсії, починаючи з 03.04.2025. Обґрунтовує позов тим, що з травня 2005 року йому призначено пенсію по інвалідності. В квітні 2025 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про зарахування страхового стажу за період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.1999, однак відповідач безпідставно відмовив у такому. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення ним підприємницької діяльності в період з 06.10.1999 по 31.12.1999. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення ним підприємницької діяльності в період з 06.10.1999 по 31.12.1999. У задоволенні решти позовних вимоги відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, відповідач покликається на те, що позивачем не було надано жодних доказів того, що ним у відповідні періоди з 01.01.1998 по 31.12.1999 роки сплачувалися страхові внески, а тому правових підстав для зарахування цього періоду до його страхового стажу в пенсійного органу немає. Вважає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та з 12.05.2005 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В квітні 2025 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування до його страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з січня 1998 року по грудень 2000 року, у зв`язку з чим провести перерахунок пенсії. Листом від 06.05.2025 ГУ ПФУ в Рівненській області у відповідь на вказану заяву повідомив позивачу, що за результатами повторного розгляду матеріалів пенсійної справи позивача до страхового стажу останнього зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.200 по 31.12.200 та з 01.01.2001 по 11.04.2001, що також відображено у формі РС-право щодо страхового стажу позивача. Поряд з цим, зазначено, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості за період здійснення позивачем підприємницької діяльності за період з 01.01.1998 по 30.11.1999. Згідно з відомостями форми РС-право до страхового стажу позивача не зараховано спірні періоди підприємницької діяльності позивача з 01.01.1998 по 31.12.1999. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо незарахування вказаних періодів заняття підприємницькою діяльністю до страхового стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності, а тому належним способом захисту у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльності щодо незарахування до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності в період з 06.10.1999 по 31.12.1999 та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття ним підприємницькою діяльністю з 06.10.1999 по 31.12.1999. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до п. б ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 24 Закон 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV). Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію, зокрема: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; Відповідно до п. 4 Порядку № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Згідно із п. п. 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. Відповідно до абзацу 2 та 3 пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з довідкою Головного управління ДПС у Рівненській області від 11.03.2020 № 3262/ФОП/17-00-51-09 та довідкою Головного управління ДФС у Рівненській області № 191/13-02-145 від 07.11.2017, ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ Володимирецького району як фізична особа-підприємець з 19.06.1997 по 16.03.2006 та протягом 1998,1999 та 2000 року здійснював діяльність по єдиному податку. Також, позивачем до матеріалів справи долучено копію патента на здійснення торгівельної діяльності серії НОМЕР_1 від 06.10.1999, термін дії якого продовжувався до 06.12.1999 та 07.01.2000, квитанції від 15.12.1999 про сплату єдиного податку та плати за торговий патент, від 06.10.1999 про сплату за торговий патент. Отже, вказані документи свідчать, що позивач дійсно був зареєстрований як фізична особа-підприємець у спірний період з 01.01.1998 по 31.12.1999. Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що зазначені документи підтверджують факт реєстрації позивача як фізичної особи-підприємеця, однак не підтвержують факт здійснення позивачем підприємницької діяльності та не є належними доказами в підтвердження сплати страхових внесків. Разом з тим, згідно з наданими позивачем доказами, ОСОБА_1 отримав торговий патент лише 06.10.1999, жодних доказів сплати позивачем страхових внесків в інші періоди здійснення ним підприємницької діяльності, тобто з 01.01.1998 по 05.10.1999 не недано та такі в матеріалах справи відсутні. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльності щодо незарахування до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності в період з 06.10.1999 по 31.12.1999 та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття ним підприємницькою діяльністю з 06.10.1999 по 31.12.1999. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 460/10547/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха А. Р. Курилець