Ухвала КАС ВС № 826/8517/18

УХВАЛА 17 липня 2026 року м. Київ справа № 826/8517/18 адміністративне провадження № К/990/33200/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №826/8517/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет Холдинг" до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2018 року №0002991401,- ВСТАНОВИВ: 15 липня 2026 року на адресу Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №826/8517/18, предметом спору в якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2018 року №0002991401. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0002991401 від 14 березня 2018 року в частині завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет Холдинг" від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за три квартали 2017 року на загальну суму 53 105 789,00 гривень. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет Холдинг" - задоволено. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет Холдинг" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2018 року № 0002991401 задоволено в повному обсязі. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року залишено без змін. При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого. Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження. Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги. Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, посилається зокрема на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України в частині висновків контролюючого органу щодо дисконтування заборгованості, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 липня 2020 року у справі №640/4003/19. Разом із тим наведене обґрунтування не свідчить про належне викладення підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. У разі оскарження судових рішень на зазначеній підставі скаржник повинен у взаємозв`язку зазначити: конкретну норму права, яку застосував суд апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування цієї ж норми права; конкретний висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить висновку Верховного Суду; а також обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що переглядається, та у справі, на яку здійснюється посилання. Однак Головне управління ДПС у м. Києві не навело висновку Верховного Суду саме щодо застосування підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 та підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, який би не був урахований судом апеляційної інстанції. Процитований скаржником фрагмент постанови Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №640/4003/19 стосується наявності загальних методів розрахунку дисконтування. Водночас скаржник не пояснив, який саме висновок щодо застосування кожної із зазначених ним норм Податкового кодексу України випливає з цієї постанови та яким конкретним висновкам оскаржуваного судового рішення він суперечить. Крім того, за наслідками розгляду справи №640/4003/19 Верховний Суд скасував судові рішення та направив справу на новий розгляд у зв`язку з неповним встановленням фактичних обставин, зокрема щодо характеру відповідних зобов`язань. Тому наведений скаржником фрагмент постанови без урахування її змісту загалом, установлених обставин та наслідків касаційного перегляду не підтверджує наявності остаточного правового висновку, який підлягав обов`язковому застосуванню судом апеляційної інстанції у цій справі. Посилаючись на подібність правовідносин, скаржник обмежився зазначенням загальних характеристик податкових правовідносин: участі платника податків та контролюючого органу, проведення податкової перевірки, виникнення відносин на території України та необхідності справляння податків і зборів. Такі ознаки властиві невизначеному колу податкових спорів та самі собою не підтверджують подібності спірних правовідносин. Щодо посилання скаржника, як на підставу для оскарження на порушення норм процесуального права, Суд зазначає, що у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Таким чином, частина друга статті 353 КАС України регламентує прийнятність цих доводів виключно за умови попередньо зробленого судом висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи те, що скаржником не наведено належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, про що зазначено вище, ця умова не підлягає перевірці. В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду. Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №826/8517/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет Холдинг" до Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2018 року №0002991401- повернути заявнику. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяР.Ф. Ханова