Ухвала КАС ВС № 480/12714/23

УХВАЛА 17 липня 2026 року м. Київ справа № 480/12714/23 адміністративне провадження № К/990/32866/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., представника ОСОБА_1 - адвоката Німчука Ігора Володимировича на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №480/12714/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому просив: - визнати протиправним та скасувати: пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 69 від 29 квітня 2022 року; пункти 1, 2, 3 та 4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 36 від 12 червня 2022 року «Про результати службового розслідування»; пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 157 від 26 липня 2022 року; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 повного грошового забезпечення та додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 29 квітня 2022 року по 19 жовтня 2023 року включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення в розмірі 333970,75 грн за період з 29 квітня 2022 року по 19 жовтня 2023 року включно; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 531000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 29 квітня 2022 року по 19 жовтня 2023 року включно. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року замінено військову частину НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 як правонаступника. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 69 від 29 квітня 2022 року. Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 3 та 4 наказу командира військової частини НОМЕР_2 №36 від 12 червня 2022 року «Про результати службового розслідування». Визнано протиправним та скасовано абзац 1 пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 №157 від 26 липня 2022 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 09 червня 2022 року по 25 липня 2022 року включно. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 , як правонаступника військової частини НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 09 червня 2022 року по 25 липня 2022 року включно. В іншій відмови в позові рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі № 480/12714/23 залишено без змін. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень. 14 липня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Німчука Ігора Володимировичана рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №480/12714/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення про задоволення в цій частині. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, представник позивача зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (зокрема статті 91-1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пункт 4.32 розділу IV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2019 року №170), і наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах (щодо безстрокового відсторонення керівником/командиром ВЧ військовослужбовця за наявності кримінального провадження, але за відсутності ухвали слідчого судді). Суд зауважує, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Водночас скаржник не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду, та як відповідні норми права необхідно застосовувати, а також не обґрунтував необхідність такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Водночас, суд касаційної інстанції щодо пункту 4.32 розділу IV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2019 року №170, зазначає, що скаржник у касаційній скарзі /аркуш 7 касаційної скарги/ при обґрунтуванні посилається на те, що судом апеляційної інстанції повністю проігноровано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 квітня 2024 року у справі №580/5955/22. Щодо статті 91-1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, то суд також зазначає, що Верховний Суд вже висловлював позицію щодо застосування цієї норми, зокрема, у постановах від 24 січня 2023 року у справі №500/1490/22 та від 18 квітня 2024 року у справі №580/5955/22. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. В частині оскарження незаконної відмови у виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), скаржник у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду у справі №640/13029/22 та у справі №560/7178/22. Однак таке посилання викладає без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, які зазначені у частині четвертій статті 328 КАС України. Щодо посилання скаржника на порушення норм процесуального права, зокрема, на те, що суд не дослідив наявні (зібрані) докази і неповно встановив обставини справи, то суд зазначає, що такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судового рішення за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Проте, у касаційній скарзі відсутнє посилання на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас, Суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. Враховуючи, що скаржником не обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України, доводи щодо недослідження судом наявних (зібраних) у справі доказів, відхиляються. Щодо посилання представника позивача у касаційній скарзі на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, Верховний Суду зазначає, що зазначений пункт містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано. При цьому Верховний Суд зауважує, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Німчука Ігора Володимировича на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №480/12714/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя М.В. Білак