Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/721/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/721/25 пров. № А/857/18411/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМатковської З. М. суддів -Гінди О. М. Заверухи О. Б. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУНАР ТРЕЙД» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №140/721/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУНАР ТРЕЙД» до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними, (головуючий суддя першої інстанції Смокович В.І., місце ухвалення м. Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження), - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лунар Трейд» (далі ТОВ «Лунар Трейд», позивач) звернулося з позовом до Львівської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400145/2 від 23 липня 2024 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Лунар Трейд» через уповноважену особо з метою декларування товарів на митний пост Львівської митниці подано митну декларацію, що відповідно до положень статті 264 Митного кодексу України (далі МК України) зареєстровані за № 24UA209140022695U1. Крім того, декларантом були заявлені та надані до митного оформлення інші документи на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України. Зазначає, що ввезення товарів на митну територію України проведено на підставі Контракту № 28 від 19 жовтня 2022 року, за умовами якого Продавець зобов`язується передати товар, а Покупець прийняти такий товар та сплатити за нього певну грошову суму. Товар поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2010). В процесі здійснення господарської діяльності, на підставі укладеного Контракту №28 від 19 жовтня 2022 року експортером складено проформи-інвойс на партію товарів, власне, було складено 6 рахунків-фактур (А50/2024, А51/2024, А56/2024, А57/2024, А58/2024, А59/2024). Рішення про коригування митної вартості винесено Львівською митницею щодо товарів, ввезених за рахунком-фактурою №А51/2024. Загальна вартість товару становить 318800,00 євро, який оплачений платіжною інструкцією № 240620/002542831 від 20 червня 2024 року на загальну суму 53310 євро. У графі №70 «Призначення платежу» вказаного платіжного документа міститься посилання на проформу-інвойс 1235/2024 та проформу 1240/2024. З огляду на те, що товар ввозиться партіями, то відповідно і оплата проводиться за партію товарів. Таким чином уважає, що зобов`язання щодо сплати за ввезений товар виконано у повному обсязі та належним чином, а сумніви митного органу у рішенні про коригування митної вартості товарів що нібито не можна ідентифікувати за яку партію товарів проведена оплата не заслуговує на увагу. На переконання представника позивача, понесені витрати на транспортування є співмірними із заявленим напрямком руху, а Львівська митниця безпідставно стверджує, що зі сторони позивача неспівмірно визначено вартість понесених витрат на транспортування із заявленим напрямком руху, та що пункт доставки товарів згідно автотранспортної накладної та документів на перевезення не кореспондується між собою. Просить суд врахувати, що до кожної із поставок долучалась експортна митна декларація, вартість товарів чітко узгоджується із тією, що заявлена до митного оформлення та відображена у всіх товаросупровідних документах. Долучені до митного оформлення експортні митні декларації в розумінні норм митного законодавства підтверджують факт проходження товарами (вантажами) митного оформлення в країні відправлення, та не можуть слугувати підтвердженням ціни у країні експорту. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що Львівська митниця належним чином не обґрунтувала числове значення скоригованої ним митної вартості товару. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати іншої митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару слід наводити пояснення щодо зроблених коригувань, та зробити порівняльний аналіз, чи з точно такими ж характеристиками товар ввозився на митну територію України за митною декларацією, що наведена представниками митниці. Кожна зовнішньоекономічна операція містить свої унікальні умови, сторони вправі впроваджувати систему знижок та дисконтів, що надає право ввозити товар на митну територію України за нижчою вартістю. Для надання будь-якому товару визначення «аналогічний» слід провести деталізацію та навести співставлення по певний категорія, зокрема, розмір ввезений креветок, якість, країна походження, наявність глазурі, чи її відсутність, тощо. Зі сторони Львівської митниці жодної перелічених вимог виконано не було. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні будь-які конкретні обставини, які б однозначно стверджували про наявність сумнівів, причин неможливості визначення заявленої митної вартості імпортованого товару. Не вказав також митний орган в чому саме полягає неможливість перевірки заявленої митної вартості товарів. З огляду на таке, сторона позивача переконана, що відповідачем не в достатній мірі наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленими митними вартостями товарів, тому такі скориговані вартості не може братися судом до уваги при вирішення справи по суті. Усі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом, тому просить адміністративний позов задовольнити. Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Між ТОВ «Лунар Трейд» (Покупець) та «AV PROGRES d.o.o.» (Продавець) 19 жовтня 2022 року було укладено контракт №28, відповідно до пункту 2.1. продавець зобов`язується передати (постави) у зумовлені строки другій стороні Покупцеві продукцію, а саме: продукцію (товар), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму, згідно з умовами цього Договору. Загальна кількість Товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за видами, марками, моделями, типами, розмірами визначаються за згодою Сторін, попередньо до поставки Товару Покупцю, та вказуються у інвойсах (пункт 2.2). Валютою договору являється Європейське євро (EUR) (пункт 3.1). Товар буде поставлятися автомобільним транспортом за рахунок Покупця на умовах FCA або за взаємною домовленістю за конкретні умови постави будуть визначати в фактурах / інвойсах (пункт 4.3). Покупець оплачує товари в валюті EUR шляхом банківського переказу на рахунок Продавця, вказаного в цьому договорі. Всі банківські витрати пов`язані з перерахуванням коштів на рахунок Продавця, не Покупець (пункт 4.5). Умови платежу вказані в інвойсі (пункт 4.6) (зворот арк. спр. 34-36). Декларантом позивача на митний пост Львівської митниці для здійснення митного оформлення партії товарів від 14 серпня 2024 року подано електронну митну декларацію № 24UA209140022695U1, на «Акумулятори електричні, свинцеві, нові в асортименті, акумулятор ULTRACELL U CG100-12 GEL 12V 100 Ah арт. UCG100-12-80 шт. Акумулятор ULTRACELL UCG200-12 GEL 12V 2000 AH арт UCG200-12-40 шт, Аккумулятор ULTRACELL UCG275-12 GEL 12V 2 75AH арт UCG275-12-20 шт., Акумулятор ULTRACELL UCG1500-12 GEL 12V 1 50 AH арт UCG150-12-30 шт (арк. спр. 87-88). Для підтвердження заявленої митної вартості разом з вказаною митною декларацією було подано: рахунок-фактура (iнвойс) A50/2024 від 24 липня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) A57/2024 30 липня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) A58/2024 від 05 серпня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) A59/2024 05 серпня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) А51/2024 24 липня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) А56/2024 30 липня 2024 року; автотранспортна накладна №66175 від 07 серпня 2024 року; автотранспортна накладна №66178 від 06 серпня 2024 року; декларацiя про походження товару №A50/2024 від 24 липня 2024 року; декларацiя про походження товару №A57/2024 від 30 липня 2024 року; декларацiя про походження товару №A58/2024 від 05 серпня 2024 року; декларацiя про походження товару №A59/2024 від 05 серпня 2024 року; декларацiя про походження товару №А51/2024 від 24 липня 2024 року; декларацiя про походження товару №А56/2024 від 30 липня 2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №15 від 07 серпня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н 08 серпня 2024 року специфікація виробника товару №A50/2024 від 24 липня 2024 року; специфікація виробника товару №A57/2024 30 липня 2024 року; специфікація виробника товару №A58/2024 від 05 серпня 2024 року; специфікація виробника товару №A59/2024 від 05 серпня 2024 року; специфікація виробника товару №А51/2024 від 24 липня 2024 року; специфікація виробника товару №А56/2024 від 30 липня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №28 від 19 жовтня 2022 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №28/1 від 30 грудня 2022 року; договір про надання послуг митного брокера б/н від 12 квітня 2022 року; договір (контракт) про перевезення №060824 від 06 серпня 2024 року; заявка №7 від 05 серпня 2024 року; картка обліку АТЗ №ПТ00028259 від 11 серпня 2024 року; копія митної декларації країни відправлення №24SI002022501059K4 від 07 серпня 2024 року; копія митної декларації країни відправлення №24SI002022517985B7 від 06 серпня 2024 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140022695U1 від 12 серпня 2024 року (арк. спр. 89-101). Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності: - у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут Веленье Словенія Чоп-Луцьк, відповідно до інформації в ЦМР місце розвантаження Рованці; - у графі 20 МД задекларовано умови поставки FCA Celje. Відсутність точних даних щодо маршруту перевезення унеможливлює перевірку розміру витрат понесених покупцем на перевезення вантажу; а отже, здійснення перевірки всіх витрат, які передбачені статті 58 МК України у повному обсязі; - у інвойсах зазначено термін оплати 31 липня 2024 року, але станом на дату подання МД від 12 серпня 2024 року платіжні документи до митного оформлення не надано; - у наданій експортній МД №24SI002022517985B7 відсутнє посилання на інвойс №А51/2024 та №А56/2024; - заявка на надання автомобільного транспорту не засвідчена Замовником; - до митного оформлення надано договір щодо надання послуг з перевезення між фірмами ТОВ «Актів-транс» перевізник та ТОВ «Ньо Вейс Інтертранспорт» Експедитор, проте документи, що висвітлюють договірні відносини між ТОВ «ЛУНАР ТРЕЙД» та фірми-перевізниками відсутні. Відповідно до частини другої статті 53 МК України зазначено про необхідність надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №:1-7: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України запропоновано необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларантом на вимогу митниці листом від 13 серпня 2024 року надані пояснення (арк. спр. 37) та наступні документи: посередницькі фактури (складені на умовах FCA без вказання місця відвантаження, отже неможливо розрахувати всі складові вартості товару); банківські свіфти на оплату за товар, що постачається. Свіфти №240724/002570196 та №240730/002574612 містять посилання на фактури №1379/24, №1361/24 та №1372/24 які до митного оформлення не подавались. Банківській свіфт на оплату попередніх поставок; інші надані документи дублюють ті, які подавались до митного оформлення; повідомлення митному органу (зворот арк. спр. 101-105). Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000726 (арк. спр. 118) та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400145/2 (арк. спр. 122), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України. Для товару №6 МД №UA100320/2024/421265 від 25 червня 2024 року, де рівень митної вартості становить 4,93 дол.США/кг (арк. спр. 87-88). В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД 14 серпня 2024 року №24UA209140022883U3 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 119-121). Уважаючи рішення відповідача від 14 серпня 2024 року №UA209000/2024/400145/2 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його оскарження. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно поставив під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість не підтверджується поданими до митного оформлення документами. Зазначає, що підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/400145/2 від 23 липня 2024 року стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення документах розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов`язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених МК України, а, відтак, оскаржуване рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 вересня 2024 року №UA209140/2024/000726 винесені митним органом правомірно. Також зазначає, що декларантом не надано в повному обсязі витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості, а також додатково надані документи не спростовують встановлені Львівською митницею розбіжності, які впливають на заявлену ТОВ «Лунар Трейд» митну вартість товару. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів висновує наступне. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару. Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України). Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості. У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України). Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «пластмасові контейнери з кришками для збору, накопичення та тимчасового зберігання твердого побутово-комунального сміття (бувші у використанні)…» за основним методом за ціною договору (контракту). Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України). Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності. Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТзОВ «НВП «Лунар Трейд» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківський платіжний документ, що стосуються придбаного товару; документи, що підтверджують надання послуг з транспортування). Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України). У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, як зазначалось вище, апелянтом до митного органу надано рахунок-фактура (iнвойс) A50/2024 від 24 липня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) A57/2024 30 липня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) A58/2024 від 05 серпня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) A59/2024 05 серпня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) А51/2024 24 липня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) А56/2024 30 липня 2024 року; автотранспортна накладна №66175 від 07 серпня 2024 року; автотранспортна накладна №66178 від 06 серпня 2024 року; декларацiя про походження товару №A50/2024 від 24 липня 2024 року; декларацiя про походження товару №A57/2024 від 30 липня 2024 року; декларацiя про походження товару №A58/2024 від 05 серпня 2024 року; декларацiя про походження товару №A59/2024 від 05 серпня 2024 року; декларацiя про походження товару №А51/2024 від 24 липня 2024 року; декларацiя про походження товару №А56/2024 від 30 липня 2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №15 від 07 серпня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н 08 серпня 2024 року специфікація виробника товару №A50/2024 від 24 липня 2024 року; специфікація виробника товару №A57/2024 30 липня 2024 року; специфікація виробника товару №A58/2024 від 05 серпня 2024 року; специфікація виробника товару №A59/2024 від 05 серпня 2024 року; специфікація виробника товару №А51/2024 від 24 липня 2024 року; специфікація виробника товару №А56/2024 від 30 липня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №28 від 19 жовтня 2022 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №28/1 від 30 грудня 2022 року; договір про надання послуг митного брокера б/н від 12 квітня 2022 року; договір (контракт) про перевезення №060824 від 06 серпня 2024 року; заявка №7 від 05 серпня 2024 року; картка обліку АТЗ №ПТ00028259 від 11 серпня 2024 року; копія митної декларації країни відправлення №24SI002022501059K4 від 07 серпня 2024 року; копія митної декларації країни відправлення №24SI002022517985B7 від 06 серпня 2024 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140022695U1 від 12 серпня 2024 року. Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. До митного оформлення позивачем надано на вимогу митного органу декларант надав комерційну пропозицію -посередницькі фактури (складені на умовах FCA без вказання місця відвантаження, отже неможливо розрахувати всі складові вартості товару) Банківські свіфти на оплату за товар, що постачається. Свіфти240724/002570196 та 240730/002574612 містять посилання на фактури 1379/24, 1361/24 та 1372/24 які до митного оформлення не подавались Банківській свіфт на оплату попередніх поставок; Інші надані документи дублюють ті, які подавались до митного оформлення; Повідомлення митному органу. Отже, вказаними документами підтверджується зазначена позивачем вартість оцінюваного товару. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили. Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування. Згідно пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару, а саме 73335,53 грн. за напрямком руху Веленье (Словенія) м/п Чоп, та 43126,52 грн за напрямком руху м/п Чоп (кордон України) Луцьк, що не заперечується відповідачем. Зокрема, для підтвердження витрат на транспортування було долучено такі документи: договір транспортного обслуговування №060824 від 06 серпня 2024 року, заявка №7 від 05 серпня 2024 року, рахунок на оплату №15 від 07 серпня 2024 року, довідка про транспортні витрати №08/08/2024. Вищевказані документи містять числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України та ці транспортні витрати були включені до митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України. З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації від 14 серпня 2024 року № 24UA209140022695U1 митна вартість товару і вартість витрат на транспортування підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом. Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації від 14 серпня 2024 року № 24UA209140022695U1. Суд вважає безпідставним посилання митного органу в спірному рішенні на те, що понесені витрати на транспортування нібито не є співмірними із заявленим напрямком руху. Слід зазначити, що вартісний показник транспортних витрат перевізники вправі самі визначати. До того ж, з наявних у матеріалах справи документів заявлена вартість транспортних витрат 73335,53 грн. за напрямком руху Веленье (Словенія) м/п Чоп , та 43126,52 грн за напрямком руху м/п Чоп (кордон України) Луцьк. Як вже зазначалось, понесені витрати є реальними та співмірними. Отже, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. Суд наголошує, що вимога про надання документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. За обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини. Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості. Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару. Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару. Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17. При прийнятті спірного рішення відповідач використав цінову інформацію наявну в митного органу та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними. Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Колегія суддів вважає вірним, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу. Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 20.05.2024 №205140/2024/000125/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне. Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому рішення суду необхідно скасувати та прийняти постанову про задоволення позову, задовольнивши апеляційну скаргу. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи приписи статті 139 КАС України, та те, що позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн, при поданні апеляційної скарги сплачений судовий збір в сумі 3633,60 грн, апеляційний суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача має бути стягнуто 6056 грн у відшкодування понесених позивачем судових витрат. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУНАР ТРЕЙД» задовольнити повністю. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №140/721/25 скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУНАР ТРЕЙД» задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400145/2 від 23 липня 2024 року. Стягнути з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУНАР ТРЕЙД» відшкодування судових витрат сплаченого судового збору, 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха