Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8039/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8039/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2025 року (суддя Караван Р.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 02.10.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області", Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 19.03.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ДУ "ТМУ МВС по Запорізькій області", ДУ "ГМКЦ МВС України", в якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення медичної (військово-лікарської) комісії при ДУ "ТМУ МВС по Запорізькій області", оформлене довідкою №249-С від 14.02.2025 та рішення начальника ДУ "ГМКЦ МВС України" від 11.03.2025 №33/4-М-205; - зобов`язати ДУ "ГМКЦ МВС України" провести повторний медичний огляд солдата (по мобілізації) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою об`єктивного визначення придатності до військової служби з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам позовної заяви про те, що ВЛК дала немотивований висновок, який мав розбіжність з іншими долученими до матеріалів прави доказами. Зокрема, лист/рішення начальника ДУ "ГМКЦ МВС України" від 11.03.2025 року №33/4-М-205 про те, що "рішення комісії в довідці М(ВЛ)К від 04.12.2024 №249/С про придатність до військової служби прийнято у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285. Підстав для його перегляду наразі немає". Також у вказаному листі/рішенні згадується про довідку №249/с від 04.12.2024. Втім видається абсолютно незрозумілим, про яку саме довідку йдеться, оскільки довідка про придатність позивача до військової служби видана М(ВЛ)К при ДЦ "ТМО МВС по Запорізькій області" датована 14.02.2025 роком. Сам лист/рішення начальника ДУ "ГМКЦ МВС України" від 11.03.2025 №33/4-М-205 містить лише два абзаци, і в обох з них згадується про довідку №249/С від 04.12.2024, а отже не можна стверджувати про помилковість дати. Таким чином, лист/рішення №33/4-М-205 від 11.03.2025 практично не містить аналізу наданих медичних документів, не пояснює, чому частина з них "не врахована". ДУ "ТМУ МВС по Запорізькій області" надіслало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. ДУ "ГМКЦ МВС України" своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, солдат ОСОБА_1 по мобілізації перебуває на посаді старшого оператора відділення радіоелектронного захисту взводу радіоелектронної боротьби НОМЕР_1 батальйону оперативного призначення в/ч НОМЕР_2 НГУ. За результатом проведеного медичного огляду ОСОБА_1 медичною (військово-лікарською) комісією при ДУ "ТМО МВС України по Запорізькій області" було прийнято рішення, оформлене довідкою №249-С від 14.02.2025 про придатність до військової служби на підставі ст. 52в, 61в, 23в, 64в та графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України №285 від 03.04.2017, у редакції наказу МВС України №331 від 23.05.2024. За довідкою було встановлено наступні діагнози: "Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: рефлюкс-езофагіт. Хронічний рефлюксгастрит, не асоційований з Нр, стадія нестійкої ремісії. Вертеброгенна цервікалгія, люмбоішиалгія ліворуч, хронічний рецидивуючий пербіг, стадія ремісії. Остеохондрох шийного та поперекового відділу хребта: помірні прояви спондильозу, протрузії С3- С5, кила С5-С6, гемангіома С6, артроз поперекового відділу хребта, протрузії L3-L5, L5-S1, без порушення статико-динамічної функції хребта. Остеоартроз лівого колінного суглобу 2 ступеню, без порушення функції суглобу. Хронічний вазомоторний риніт нейровегетативної форми, ремісія Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Викривлення носової перегородки ліворуч без порушення носового дихання. Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби". Підставою для складання вказаної довідки виступив Акт медичного огляду ОСОБА_1 №249С, який містить висновки лікарів та результати відповідних досліджень здійснених під час проведення військово-лікарської комісії. 27.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до ДУ "ГМКЦ МВС України" зі скаргою, у якій просив скасувати довідку ВЛК №249/С від 14.02.2025, викликати його на повторний медичний огляд до ДУ "ГМКЦ МВС України" та прийняти нову об`єктивну постанову ВЛК. До вказаної скарги були долучені: копія Довідки ВЛК №249/С від 14.02.2025 року, копія медичної картки ОСОБА_1 з виписками на 22 аркушах; копія розшифровки дослідження комплексної МРТ 2 відділів хребта (стандартна) 3T від 20.01.2025 року; копія результатів огляду №8853219 від 15.01.2025 року; еопія виписки терапевта від 14.01.2025 року; копія результатів огляду №8912808 від 21.01.2025 року; копія УЗД органів черевної порожнини від 17.01.2025 року; копія ФДГС від 21.01.2025 року; копія результатів огляду №8914380 від 21.01.2025 року; копія направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи від 24.01.2025 року №3/29/11/5-1687; копія акту медичного огляду №б/н від 31.01.2025 року, копія Медичної частини акта; копія результатів огляду №9026779 від 31.01.2025 року; копія результатів огляду №9026775 від 31.01.2025 року; копія результатів огляду №9026778 від 31.01.2025 року; копія виписки з даними дерматологічного від 07.02.2025 року та стоматологічного від 31.01.2025 року обстеження; копія результатів огляду №9102539 від 07.02.2025 року; копія протоколу про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричного оглядів, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин від 07.02.2025 року; копія кардіографічного дослідження від 31.01.2025 року; копія службової характеристики для проведення медичного огляду ВЛК від 23.01.2025 року; копія виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 31.01.2025 року; копія результатів огляду №9126322 від 11.02.2025 року; копія результатів огляду №9130484 від 11.02.2025 року; копія результатів огляду №9125871 від 11.02.2025 року; копія висновку від 12.01.2025 року. Листом від 11.03.2025 №33/4-М-205 ДУ "ГМКЦ МВС України" повідомила, що розглядом медичної документації, наданої скаржником та М(ВЛ)К, складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії в довідці М(ВЛ)К від 04.12.2024 №249/С про придатність до військової служби прийнято у відповідності до вимог Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285. Підстав для його перегляду наразі немає. Зазначені обставини зумовили ОСОБА_1 звернутися до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що в межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів членів ВЛК під час застосування ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначення діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі. Поряд із цим не було встановлено процедурних порушень проведення медичного огляду та оформлення його результатів стосовно позивача, тому судом не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування рішення медичної (військово-лікарської) комісії при ДУ "ТМО МВС України по Запорізькій області", оформленого довідкою від 14.02.2025 №249-С. При цьому позивачем також не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності рішення начальника ДУ "ГМКЦ МВС України" від 11.03.2025 №33/4-М-205 або належних доводів на підтвердження допущених процедурних порушень під час розгляду його скарги, а тому суд не знаходить підстав для визнання його протиправним та скасування. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Діяльність медичних (військово-лікарських) комісій системи МВС визначено Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом МВС України від 03.04.2017 №285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за №559/30427 (далі Положення №285). Пунктом 2 розділу І Положення №285 передбачено, що основними завданнями М(ВЛ)К є: 1) визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном; 2) визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби; 3) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу); 4) визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу; 5) визначення придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; 6) проведення лікарсько-льотної експертизи щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, військовослужбовців, працівників поліції та Національної гвардії України (далі - НГУ), які претендують на призначення або призначені на посади льотного складу, персоналу з управління повітряним рухом, персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами (далі - БпАК); 7) формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №321 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року №1306). Пунктами 1-3 розділу ІІ Положення №285 передбачено, що лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби). Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи "Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України" (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України" по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО). ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз. Відповідно до п.14 розділу ІІ Положення №285 до функцій штатних М(ВЛ)К, серед іншого, належить: організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду; контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги. Пунктом 19 розділу ІІІ Положення №285 передбачено, що за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації). Відповідно до п.21 розділу ІІІ Положення №285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку. Відповідно до абзацу 3 частини 11 розділу Х Положення №285 у разі якщо за результатами розгляду звернення особи немає підстав для задоволення її прохання, Постанова М(ВЛ)К не оформлюється. Особі, яка звертається, надається письмове роз`яснення. Як вбачається з матеріалів справи, за результатом проведеного медичного огляду позивача, медичною (військово-лікарською) комісією при ДУ "ТМО МВС України по Запорізькій області" було прийнято рішення, оформлене довідкою №249-С від 14.02.2025 про придатність до військової служби на підставі ст. 52в, 61в, 23в, 64в та графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (непридатності) до військової служби, служби у військовому резерві Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України №285 від 03.04.2017, у редакції наказу МВС України №331 від 23.05.2024. Не погодившись з такими висновками М(ВЛ)К, позивач оскаржив їх до ДУ "ГМКЦ МВС України", яке листом його повідомило, що розглядом медичної документаціївстановлено, що рішення комісії в довідці М(ВЛ)К від 04.12.2024 №249/С прийнято у відповідності до вимог Положення №285, підстав для його перегляду наразі немає. Разом з цим слід зазначити, що відповідно до частини другій статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вказані положення Конституції України кореспондуються із приписами частини першої статті 5 КАС України, згідно яких кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії. Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 09 листопада 2023 року у справі №9901/459/21, від 19 жовтня 2023 року у справі №9901/96/21, від 19 жовтня 2023 року у справі №9901/97/21. Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №420/7076/20 вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Також є усталена позицію Верховного Суду про те, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень "суб`єктивізує" акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18). У постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №160/18668/21 зазначено, що стосовно вимог до адміністративного акта суб`єкта владних повноважень у судовій практиці склалася правова позиція, відповідно до якої такий акт має бути детально обґрунтованим (мотивованим). Вимога про те, що адміністративний акт повинен містити мотиви, на яких він ґрунтується, на додаток до принципів справедливої адміністративної процедури, що регулюють адміністративні акти, встановлена також у Рекомендації №R(91)1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про адміністративні санкції (прийнято Комітетом Міністрів 13 лютого 1999 року) на 452-му засіданні заступників міністрів) (Council of Europe Committee of ministers Recommendation No. R(91)1 of the Committee of Ministers to member states on administrative sanctions). Таким чином, обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень означає, що таке рішення має бути вмотивованим, тобто у ньому повинні відображатися мотиви (позиція) суб`єкта владних повноважень. Вмотивованість рішення дає можливість особі зрозуміти, чи були враховані його доводи при прийнятті рішення, або з яких підстав (причин) вони були відхилені, тобто чи була особа почутою. Повертаючись до обставин справи слід зазначити, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, залишив поза увагою те, що відповідність рішення суб`єкта владних повноважень критерію "обґрунтованості" вимагає, щоб рішення було вмотивованим і зрозумілим для особи, якої воно стосується. Відповідно, у такому разі перевірка акту індивідуальної дії на обґрунтованість не потребує надання судом оцінки правильності висновкам ЦВЛК і дослідження медичних документів, що унеможливлює втручання у дискрецію цього органу, а полягає у тому, щоб з`ясувати, чи містить такий акт достатні та належні мотиви його прийняття, тобто чи він є обґрунтованим. За наведеного правового регулювання та обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що рішення ДУ "ГМКЦ МВС України", ухвалене за результатом розгляду скарги позивача на довідку ВЛК від 14.02.2025 №249/С, оформлене листом від 11.03.2025 №33/4-М-205, не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню. Разом із тим, в аспекті способу захисту прав позивача колегія суддів зазначає наступне. За правилами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, адміністративний суд розглядає спір в межах предмету спору та визначеного позивачем способу захисту. Водночас, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, то для повного, належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд може вийти за межі заявлених позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права. Як закріплено у процесуальному законі, завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Це перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Європейський Суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством. Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» у теорії права та на практиці. Адміністративний суд здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом, і не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, та вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права. Саме це закріплено у частині другій статті 5 КАС України, відповідно до якої захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тому, враховуючи зміст позовних вимог та обсяг порушеного права позивача, колегія суддів доходить висновку, що ефективним способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення ДУ "ГМКЦ МВС України", оформленого листом від 11.03.2025 №33/4-М-205, та у зв`язку з неналежним розглядом скарги суд уважає за необхідне зобов`язати ДУ "ГМКЦ МВС України" повторно розглянути скаргу позивача на рішення ВЛК з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. За відсутності результатів належного розгляду згаданої скарги, позовні вимоги до ДУ "ТМО МВС України по Запорізькій області" є передчасними, а тому задоволенню не підлягають. Резюмуючи все викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи та є підставою для скасування рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України", оформлене листом від 11.03.2025 №33/4-М-205. Зобов`язати Державну установу "Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України" повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.02.2025 на рішення ВЛК ДУ "ТВО МВС України по Запорізькій області", з урахуванням висновків, викладених у цій постанові. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя К.В.Кравченко Суддя Ю.В.Осіпов