Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/17943/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17943/25 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Дата і місце ухвалення: 22.04.2026 року, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Тарновецького І.І., суддів: Бойка А.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 420/17943/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 20 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 20 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 20 серпня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 20 серпня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 20 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січня 2008 року. Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 20 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. Посилається на те, що проведення індексації грошового забезпечення здійснюється у межах фінансових ресурсів відповідних бюджетів, а у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні фінансові ресурси для її виплати. Також зазначає, що у грудні 2015 року грошове забезпечення військовослужбовців було підвищено випереджаючим шляхом за рахунок збільшення розміру преміювання, у зв`язку з чим обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації мало здійснюватися з січня 2016 року. Крім того, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо застосування січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), оскільки, на його думку, визначення такого місяця залежить від індивідуальних обставин проходження військової служби та належить до дискреційних повноважень уповноваженого органу. У зв`язку з наведеним просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. ОСОБА_1 не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та на цей час була виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. 03 березня 2025 року представник позивача звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити позивачу за період з 20 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення у повному обсязі, а саме з урахуванням базового місяця січня 2008 року. Листом від 20 березня 2025 року відповідач надав копії карток особового складу за 2016 2023 роки та повідомив про відсутність підстав для виплати індексації за період з 20 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує її право на належне грошове забезпечення, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом. Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці військовослужбовців, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Суд дійшов висновку, що для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за період з 20 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року підлягає застосуванню місяць підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року, у зв`язку із чим визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації за спірний період і зобов`язав здійснити її нарахування та виплату. Водночас у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та зобов`язання здійснити її нарахування і виплату суд відмовив як передчасних. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, а грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні засади підтримання купівельної спроможності грошових доходів населення визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ. Відповідно до статей 1, 2 цього Закону індексація грошових доходів населення є встановленим законом механізмом підвищення грошових доходів, який забезпечує часткове або повне відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, що не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, має обов`язковий характер та є складовою грошового забезпечення, а її виплата не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності бюджетного фінансування. Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 18 лютого 2025 року у справі №160/15379/24, від 20 лютого 2025 року у справі №560/12058/24 та від 28 липня 2025 року у справі №560/13014/24. Одним із ключових питань цього спору є визначення місяця підвищення посадового окладу, від якого залежить обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Колегія суддів зазначає, що після внесення змін до Порядку №1078 постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення саме тарифних ставок (посадових окладів), а не будь-яких інших складових грошового забезпечення. Отже, законодавець пов`язує зміну місяця підвищення виключно із підвищенням посадового окладу, а не зі збільшенням премій, надбавок чи інших щомісячних виплат. Матеріалами справи підтверджується, що після підвищення посадових окладів військовослужбовців, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, наступне підвищення посадових окладів відбулося лише з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. Таким чином, у період з 20 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року жодного нормативного акта, який би змінював посадові оклади військовослужбовців, не приймалося, а тому відсутні правові підстави для визначення іншим місяцем підвищення посадових окладів, ніж січень 2008 року. Доводи апеляційної скарги про те, що у грудні 2015 року відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення преміювання, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки збільшення розміру премій чи інших постійних складових грошового забезпечення не є підвищенням посадового окладу у розумінні пункту 5 Порядку №1078 та не може бути підставою для визначення нового місяця підвищення посадових окладів. Так само безпідставними є посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України №1013, оскільки зазначеною постановою було змінено механізм проведення індексації, проте не здійснено підвищення посадових окладів військовослужбовців. Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності фінансового ресурсу для проведення індексації. Верховний Суд неодноразово зазначав, що реалізація права особи на отримання передбачених законом виплат не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування відповідного органу, а відсутність бюджетних асигнувань не звільняє суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законом обов`язків. Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про дискреційний характер визначення місяця підвищення посадових окладів. Порядок №1078 чітко визначає юридичні факти, з настанням яких змінюється місяць підвищення, а тому у відповідача відсутня свобода розсуду щодо самостійного визначення іншого місяця, ніж той, який прямо випливає із нормативного регулювання. Отже, у спірних правовідносинах відповідач не здійснює дискреційних повноважень, а зобов`язаний діяти відповідно до вимог закону. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача за спірний період підлягає застосуванню місяць підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації є протиправною. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції, однак не спростовують правильності встановлених ним обставин справи та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та ухвалив законне й обґрунтоване рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до власного тлумачення норм чинного законодавства та незгоди з наданою судом оцінкою встановлених у справі обставин, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. З огляду на викладене, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - без змін. Відповідно до статті 139 КАС України, у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення та відсутністю доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, підстави для їх розподілу відсутні. Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №420/17943/25 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий: І.І. Тарновецький Судді: А.В. Бойко О.А. Шевчук