Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 489/1479/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 489/1479/26 Перша інстанція суддя Костюченко Г.С. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Яковлєва О.В., суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Кузьменкова Сергія Руслановича, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено вимоги Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №4 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Кузьменкова Сергія Руслановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6692553 від 19 лютого 2026 року. Рішенням Інгульського районного суду в м. Миколаєві від 04 березня 2026 року частково задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що позивача у межах спірних правовідносин правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за наслідком виявлення факту вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. При цьому, апелянт зазначає, що ним належним чином доведено правомірність оскаржуваної постанови та не порушено процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 19 лютого 2026 року о 21:10 в м. Миколаєві по вул. 3 Слобідській,141, водій керував транспортним засобом SKODA, держ.знак НОМЕР_1 , з неосвітленим номерним знаком, в темну пору доби, чим порушив вимоги пп. «в» п. 2.9 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Внаслідок цього, 19 лютого 2026 постановою інспектора 1 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Кузьменковим С.Р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу, розміром 1190,00 грн. Не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як суб`єктом владних повноважень не доведено вини позивача належними та допустимими доказами, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про дорожній рух», порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, водієві забороняється в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Згідно ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6692553 від 19 лютого 2026 року, що винесена інспектором 1 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області Кузьменковим Сергієм Руслановичем. Зазначеною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, розміром 1190,00 грн, за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. В даному випадку, суб`єктом владних повноважень встановлено, що позивач керував автомобілем марки «Skoda» у темну пору доби, з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п. 2.9 ПДР (керування транспортним засобом з номерним знаком перевернутим чи неосвітленим). В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги у даній справі, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що суб`єктом владних повноважень не доведено факту вчинення позивачем спірного порушення. Окрім цього, судом зазначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення винесена працівником Управління патрульної поліції в Миколаївській області з процесуальними порушеннями, а саме в тексті постанови не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, а також надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, на виконання обов`язку доведення правомірності своїх рішень, суб`єктом владних повноважень надано до суду першої інстанції технічні записи з нагрудних камер працівників Управління патрульної поліції в Миколаївській області, якими зафіксовано обставини вчинення спірного адміністративного правопорушення позивачем. В свою чергу, дослідивши надані до суду докази, колегією суддів встановлено, що номерний знак автомобіля, яким керував ОСОБА_1 не був освітлений у темну пору доби. При цьому, ОСОБА_1 визнає факт керування автомобілем в момент зупинки його патрульними поліцейськими у своєму адміністративному позові, а також вказана обставина підтверджується у наданому до суду відеозаписі поліцейських. З іншого боку, колегія суддів вважає необґрунтованим та помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова не містить обов`язкової інформації про технічний засіб, яким здійснено фіксування правопорушення, вчиненого позивачем. Так, вимоги ч. 3 ст. 283 КУпАП передбачають необхідність зазначення у постанові відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення. З іншого боку, колегія суддів зазначає, що законодавцем не деталізовано вимог до змісту інформації про такий технічний засіб. Між тим, оскаржувана постанова містить інформацію про номер технічного засобу, на який здійснювалась відеофіксація спірного правопорушення, а саме БК 470993. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відображена в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення інформація про бодікамеру поліцейських дозволяє ідентифікувати технічний засіб, а відповідно колегія суддів не вважає, що поліцейськими порушено вимоги ч. 3 ст. 283 КУпАП. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду даної справи не спростовано висновків суб`єкта владних повноважень про вчинення позивачем спірного порушення. При цьому, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, колегія суддів вважає за доцільне скасувати оскаржуване рішення та прийняти у справі нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги у даній справі. Керуючись ст.ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Задовольнити апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції. Скасувати рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 04 березня 2026 року, прийнявши у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Яковлєв Судді С.В. Дегтярьова А.В. Крусян